Рішення № 139046899, 18.08.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2772/26

Провадження № 2/0274/2321/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" серпня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю., розглянувши порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

15.04.2026 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Максимчук В. Ф. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом, який надійшов до суду 20.04.2026, в якому просить зобов`язати Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (АТ «БМЗ «Прогрес») (код ЄДРПОУ 00217426) нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за звільненого працівника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період його роботи на підприємстві з 01.07.2025 до 31.7.2025 відповідно до чинного законодавства в сумі 3237, 16 грн на відповідні рахунки з поданням звіту у відповідні органи, що підтверджує факт нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Короткий виклад доводів позову

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він у період з 30 червня 2025 року по 31 липня 2025 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду механоскладального цеху № 3. 31 липня 2025 року його звільнено за власним бажанням.

Позивач зазначає, що нарахована йому за липень 2025 року заробітна плата в розмірі 14 714,37 грн та заробітна плата за 30 червня 2025 року були виплачені лише 9 вересня 2025 року. Проте відповідач не сплатив єдиний внесок за липень 2025 року, у зв`язку з чим відповідний період роботи не зараховано до його страхового стажу.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на документи про прийняття на роботу та звільнення, розрахунковий лист за липень 2025 року, банківські виписки, копії звернень до відповідача, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби та органу державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а також отримані на них відповіді.

Позивач вказує, що відповідно до даних персоніфікованого обліку страховий стаж за період з 1 по 31 липня 2025 року йому не зараховано через відсутність сплати страхових внесків. Згідно з наданою Головним управлінням ДПС у Житомирській області інформацією, станом на 30 грудня 2025 року за відповідачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим страховий стаж працівникам зараховано лише по червень 2025 року включно.

Посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач зазначає, що відповідач як роботодавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати й сплачувати єдиний внесок. Розмір ЄСВ за липень 2025 року позивач визначає у сумі 3 237,16 грн, виходячи з нарахованої заробітної плати 14 714,37 грн та ставки ЄСВ 22 %.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд зобов`язати АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» нарахувати та сплатити за нього єдиний внесок за період роботи з 1 липня 2025 року по 31 липня 2025 року в сумі 3 237,16 грн із поданням відповідної звітності до уповноважених органів.

Короткий виклад заперечення на позов

У відзиві на позовну заяву відповідач АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що ним за липень 2025 року було повністю нараховано за позивача єдиний внесок у розмірі 22 % від нарахованої заробітної плати, що становить 3237,16 грн. Крім того, відповідач сформував та подав до органів Державної податкової служби відповідний Податковий розрахунок із відомостями щодо позивача. На підтвердження цього відповідач послався на витяг з Додатку 1 до Податкового розрахунку та квитанцію № 2 про прийняття звітності. У зв`язку з цим відповідач вважає, що обов`язок щодо нарахування ЄСВ та подання звітності ним виконано, а предмет спору в цій частині відсутній.

Щодо вимоги про сплату ЄСВ відповідач зазначив, що не заперечує наявності заборгованості підприємства зі сплати єдиного внеску, однак вважає вимогу позивача про зобов`язання сплатити ЄСВ неналежним способом захисту. Відповідач послався на те, що ЄСВ не є власністю позивача та сплачується до відповідного бюджету, а контроль за його нарахуванням і сплатою та застосування заходів стягнення здійснюють органи Державної податкової служби.

Вказує, що позивач як фізична особа не наділений повноваженнями контролюючого органу та не може вимагати виконання відповідачем податкового обов`язку перед державою. Відповідач також зазначив, що сплата ЄСВ здійснюється консолідовано, а можливість окремої індивідуальної сплати внеску за одного працівника без погашення загальної заборгованості підприємства, на його думку, законодавством не передбачена.

Посилаючись на статті 4, 12, 81, 141, 178 ЦПК України, відповідач просив прийняти відзив до розгляду та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26.04.2026 суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору, прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про зобов`язання вчинити дії.

Клопотання про розгляд справи із викликом в судове засідання учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30 червня 2025 року по 31 липня 2025 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», працюючи на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду механоскладального цеху № 3. 31 липня 2025 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням, що доводиться копією наказу від 30.07.2025 та копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 15 -20)

Згідно з розрахунковим листом за липень 2025 року позивачу нараховано заробітну плату та інші виплати на загальну суму 14 714,37 грн, з якої відповідачем визначено податок із доходу 2648 грн та 735,72 військового збору, тобто всього 3383,72 грн (а.с. 20).

09.09.2025 позивачеві виплачена 11330, 65 грн за липень 2025 року (а.с. 22, а.с. 24-25).

На звернення ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління ДПС у Житомирській області листами від 08.09.2025 та від 30.12.2025 повідомлено, що Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» за липень 2025 року має борг зі сплати єдиного соціального внеску (а.с. 32-36).

На звернення ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом 22.01.2025 повідомлено, що Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» за липень 2025 року не здійснило оплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2025 року, тому підстави для зарахування до стажу період роботи ОСОБА_2 із 01.07.2026 до 31.07.2026 - відсутні (а.с. 41).

Згідно із витягом з Додатку 1 до Податкового розрахунку та квитанції № 2 про прийняття звітності АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» за липень 2025 року нарахував за ОСОБА_1 єдиний внесок у розмірі 3237,16 грн.

Застосовані норми права, позиція суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) роботодавці, зокрема підприємства та інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, є платниками єдиного внеску.

Пунктом 1 частини другої статті 6 цього Закон № 2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Закон також покладає на платника обов`язок вести облік виплат застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України № 2464-VI єдиний внесок для платників, визначених статтею 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відповідно до частини восьмої статті 9 цього Закону платники, визначені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, у встановлений законом строк, а під час кожної виплати заробітної плати - у передбачених законом випадках одночасно з виплатою відповідних сум.

Суд бере до уваги, що відповідно до наданого відповідачем витягу з Додатку 1 до Податкового розрахунку за липень 2025 року відомості щодо позивача та нарахованого йому єдиного внеску були відображені у звітності, а подання відповідної звітності підтверджується квитанцією № 2.

Таким чином, доводи відповідача про те, що єдиний внесок за позивача за липень 2025 року був нарахований у сумі 3 237,16 грн та відображений у відповідній звітності, знайшли своє підтвердження належними доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача в частині зобов`язання відповідача саме нарахувати ЄСВ та подати звітність щодо такого нарахування задоволенню не підлягає, оскільки на момент розгляду справи відповідний обов`язок відповідачем уже виконано.

Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення вимоги про сплату нарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що за підприємством наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску. Зокрема, відповідно до наданої позивачем відповіді Головного управління ДПС у Житомирській області, станом на 30 грудня 2025 року за АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим страховий стаж найманим працівникам зараховано по червень 2025 року включно, а зарахування стажу має відбутися після погашення заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення.

Аналогічні обставини підтверджуються відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, згідно з якою в реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про період роботи позивача в АТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» з 30 червня 2025 року по 31 липня 2025 року, однак сплата страхових внесків за липень 2025 року відсутня, у зв`язку з чим до страхового стажу позивача зараховано лише один день - 30 червня 2025 року.

Отже, доказами у справі підтверджується як факт нарахування відповідачем ЄСВ за позивача, так і факт його несплати, внаслідок чого відповідний період трудової діяльності позивача не відображається як страховий стаж у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що контроль за сплатою єдиного внеску здійснюють органи Державної податкової служби, саме по собі не свідчить про відсутність у позивача права на судовий захист.

Єдиний внесок за своєю правовою природою є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється в обов`язковому порядку з метою забезпечення прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат та соціальних послуг. При цьому застрахована особа є безпосереднім носієм прав, реалізація яких залежить, зокрема, від належного виконання страхувальником обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Згідно із законодавством про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховиками є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника належного виконання обов`язків щодо сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Отже, законодавством передбачено право застрахованої особи на судовий захист у разі невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків, що, своєю чергою, забезпечує реалізацію права особи на належне пенсійне забезпечення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що звернення позивача до суду фактично є вимогою про виконання податкового обов`язку перед державою та тому не може бути предметом цивільного позову. У даному випадку позивач не здійснює функції контролю за надходженням ЄСВ та не заявляє вимогу про стягнення коштів на свою користь. Позивач захищає власне право як застрахованої особи, оскільки несплата відповідачем нарахованого єдиного внеску має безпосередні правові наслідки для його страхового стажу та реалізації права на соціальне забезпечення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, несплата відповідачем єдиного внеску за липень 2025 року призвела до того, що відповідний період роботи позивача не був зарахований до його страхового стажу в повному обсязі. Зазначена обставина підтверджена інформацією органів Пенсійного фонду України та не спростована відповідачем.

Суд також бере до уваги, що позивач після припинення трудових відносин зареєструвався як безробітний, має право на пенсійне забезпечення, а тому належне відображення страхового стажу та сплата страхових внесків мають для нього безпосереднє практичне значення при реалізації прав у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Доводи відповідача про відсутність технічної можливості сплати ЄСВ за конкретного працівника суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують самого обов`язку відповідача як платника єдиного внеску щодо своєчасної та повної його сплати. Більше того, відповідачем самостійно визначено суму ЄСВ за позивача у розмірі 3 237,16 грн та відображено її у персоніфікованій звітності, що підтверджує можливість ідентифікації відповідного зобов`язання щодо конкретної застрахованої особи.

Відтак суд доходить висновку, що позивачем доведено порушення його прав відповідачем унаслідок несплати нарахованого єдиного внеску за липень 2025 року, а обраний позивачем спосіб захисту в частині вимоги про зобов`язання відповідача сплатити нарахований за нього ЄСВ є таким, що спрямований на відновлення порушеного права позивача як застрахованої особи.

При цьому суд не може зобов`язати відповідача повторно нарахувати ЄСВ та повторно подати звітність, оскільки такі дії вже вчинені відповідачем. Натомість обов`язок зі сплати нарахованого внеску відповідачем не виконаний, що підтверджено матеріалами справи.

З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеним обов`язок відповідача сплатити єдиний внесок, нарахований за позивача за липень 2025 року, у розмірі 3 237,16 грн.

При цьому суд зазначає, що задоволення позову в цій частині не означає стягнення зазначеної суми на користь позивача. Грошові кошти підлягають перерахуванню відповідачем у порядку, встановленому законодавством про єдиний внесок, оскільки позивач є застрахованою особою, а не одержувачем коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог: у частині вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати ЄСВ та подати відповідну звітність - відмовити, оскільки зазначені дії відповідачем уже здійснені; у частині вимоги про зобов`язання відповідача сплатити єдиний внесок за позивача за липень 2025 року в сумі 3 237,16 грн -позов задовольнити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову та зважаючи, що позивача суд від сплати судового збору звільнив, із Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь держави слід стягнути 1331,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 141, 259, 263265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про зобов`язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» сплатити на відповідні рахунки, визначені законодавством, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за ОСОБА_1 за липень 2025 року, у розмірі 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) гривень 16 копійок.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» нарахувати єдиний внесок за липень 2025 року та подати відповідну звітність - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», місцезнаходження за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 79, код ЄДРПОУ00217426

Суддя І.Ю. Хуторна