Рішення № 139046429, 17.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9765/26

Провадження № 2-о/204/201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -

У С Т А Н О В И В:

07 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Чечелівського районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території (а. с. 1-3).

В обґрунтування заяви вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Волноваха Волноваського району Донецької області внаслідок набряку головного мозку (діагноз: G93.6 за МКХ-10), про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02 травня 2026 року та довідку про причину смерті № С-00776 від 02 травня 2026 року, які не мають юридичної сили на території України, оскільки складені на тимчасово окупованій території. Тіло померлої було поховане в с. Красна Поляна Волноваського району Донецької області. Зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою померлої, яка була її єдиним опікуном, оскільки відомості про батька у свідоцтві про народження дитини записані на підставі ст. 135 СК України. Розпорядженням голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 19 лютого 2026 року № 31-р, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а розпорядженням від 15 квітня 2026 року№ 80-р встановлено опіку та призначено заявницю, ОСОБА_1 , опікуном малолітньої ОСОБА_3 . Стверджує, що у зв`язку зі смертю матері дитини ОСОБА_2 , виникла необхідність: у зміні правового статусу малолітньої ОСОБА_3 з дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини-сироти; реалізації спадкових прав малолітньої як спадкоємця першої черги за законом; оформлення відповідних соціальних виплат, гарантій та пільг, встановлених законодавством України для дітей-сиріт; вчинення інших юридично значущих дій в інтересах підопічної, у зв`язку з чим їй необхідно встановити даний факт. Реалізація вказаних прав дитини неможлива без державної реєстрації смерті її матері та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. Заявниця, як опікун малолітньої, безпосередньо заінтересована у встановленні факту смерті, оскільки це впливає на права та законні інтереси підопічної.

11 серпня 2026 року по справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання (а. с. 17).

У судове засідання заявниця не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій заяву підтримала у повному обсязі (а. с. 26).

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 24), будь-яких заяв або клопотань не надходило, причини неявки суду невідомі.

З цих підстав, на виконання приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників процесу без фіксування судового процесу технічними засобами та ухвалив рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими заявницею письмовими доказами, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 листопада 1979 року, заявниця є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11 на звороті).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Волноваха Волноваського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 травня 2026 року (а. с. 12).

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_3 (а. с. 8).

Розпорядженням голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 19 лютого 2026 року № 31-р, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а. с. 10 та на звороті).

Розпорядженням голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 15 квітня 2026 року № 80-р, ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено опіку та призначено заявницю, ОСОБА_1 , опікуном малолітньої (а. с. 11 та на звороті).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Нормою п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Тимчасово окупована російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих рф територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Згідно з вимогами ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

Приписами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, які затверджені наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024.

У своїх рішеннях «Кіпр проти Туреччини» (Cyprusv.Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та росії» (Mozerv.The Republicof Moldova аnd Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Волноваха Волноваського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України. Заявниця наразі є опікуном доньки померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про її смерть, яке видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Внаслідок невідповідності виданого документа формі, що визначена чинним законодавством України, заявниця позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть доньки відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим не може змінити правовий статусу малолітньої ОСОБА_3 з дитини, позбавленої батьківського піклування, на статус дитини-сироти; реалізувати спадкові права малолітньої, як спадкоємця першої черги за законом; оформити відповідні соціальних виплат, гарантії та пільги, встановлених законодавством України для дітей-сиріт. Оцінюючи у сукупності надані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви та з метою надання можливості отримання заявницею свідоцтва про смерть її доньки відповідно до норм чинного законодавства України встановив факт, що має юридичне значення, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Волноваха Волноваського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 129, 141, 213-215, 258, 265, 293, 315-319, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 67; ЄДРПОУ 33339831), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити.

Встановити той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Волноваха Волноваського району Донецької області

Допустити негайне виконання рішення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна