Рішення № 139045193, 17.08.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8616/26

Провадження №2/592/2667/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, у якій просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою серії ЕНА №2597163 від 13.07.2024, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М., її визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. За результатами розгляду її адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, суд дійшов висновку, що відповідач не довів складу та події правопорушення. Відтак, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 11.11.2024 постанову серії ЕНА №2597163 від 13.07.2024, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М., скасовано із закриттям справи про адміністративне правопорушення. 22.11.2024 рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11.11.2024 набрало законної сили. Вважає, що незаконною постановою та діями відповідача їй спричинено моральну шкоду та пов`язані із цим психологічні страждання. Внаслідок безпідставного притягнення її до адміністративної відповідальності порушені її права, свободи та інтереси. Стосовно неї відбулося неправомірне здійснення адміністративного провадження з боку посадової особи державного органу, тоді як такий орган та його посадові особи передусім зобов`язані гарантувати дотримання конституційних принципів захисту прав людини і громадянина, не допускати порушення таких прав. З дня притягнення її до адміністративної відповідальності і до дня ухвалення судом рішення про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення минуло більше двох місяців. Наведене призвело до зміни її звичного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, зокрема, вона вимушена була складати позовну заяву, сплачувати судовий збір. Крім того, очікування судового розгляду та сподівання на справедливе судове рішення, перебування весь час в нервовому напруженні, зокрема через статус правопорушника, що принизило її ділову репутацію як працівника правоохоронного органу, викликало відповідний психоемоційний дискомфорт, спричинило душевні переживання. Незаконні дії та рішення працівника патрульної поліції викликають психоемоційний дискомфорт і невпевненість при керуванні автомобілем до цього часу. Враховуючи, що інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Федіна Р.М. не поніс жодної юридичної відповідальності за свої незаконні дії та рішення, отже належних висновків він не зробив і може вчиняти подібні дії і в майбутньому. Як наслідок, незаконні дії працівника патрульної поліції знизили авторитет поліції у неї, як у учасника дорожнього руху. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у приниженні її ділової репутації як працівника правоохоронного органу. Її ділова репутація як працівника правоохоронного органу постраждала внаслідок протиправних дій відповідача з огляду на те, що з 2014 року вона працює на посаді прокурора, у зв`язку з чим зобов`язана додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Вважає, що своїми діями відповідач на деякий час поставив під сумнів дотримання нею та обізнаність про Правила дорожнього руху, що зашкодило її діловій репутації як юриста та працівника правоохоронного органу, діяльність якого ґрунтується на засадах верховенства права, законності, справедливості. Розмір моральної шкоди позивач визначила в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою від 15 червня 2026 року суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження в цивільній справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що доказів неправомірності дій органів працівників патрульної поліції Позивач не надав. Водночас, позивач не навів обґрунтованих розрахунків, з яких вона виходить при визначенні розміру моральної шкоди.

Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Вказує про те, що сам факт скасування постанови серії ЕНА №2597163 від 13.07.2024 в адміністративному порядку та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав недоведеності вини особи не є в подальшому безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Позивач не довела вчинення неправомірних дій з боку інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Федіни Р.М. Також посилався на те, що позивачка не перебувала під судом (перебування під судом передбачає наявність спеціального статусу підсудного) і слідством, її права не були порушені чи обмежені, вона самостійно, реалізувала своє право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі. Жодних доказів на підтвердження заподіяння саме діями інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Федіни Р.М. позивачці моральної шкоди, неправомірності таких діянь старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М. та наявності причинного зв`язку між шкодою та, на думку позивачки протиправними діями старшого лейтенанта поліції Федіни Р.М., позивачки до позовної заяви не надала. Вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спричинення їй моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку.

Суд дослідив матеріали цивільної справи та встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 15.08.2013 та станом на сьогодні працює в органах прокуратури на різних прокурорських посадах, на займаній посаді з 15.03.2021, що вбачається з копії довідки від 28.10.2025 № 07-1590вих25 (а.с. 9).

Рішенням від 11.11.2024 Зарічний районний суд м. Суми від 11.11.2024 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовільнив, скасував постанову серії ЕНА № 2597163 від 13.07.2024, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Федіною Р.М., якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 10-10а).

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

У п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 зазначено, що застосовуючи статті 1173,1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові від 22.01.2025 по справі №335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов):неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону№ 266/94-ВР.

Ураховуючи викладене та останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який суди мають враховувати під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, фактичне скасування постанови ЕНА № 2597163 від 13.07.2024 лише з підстав недоведеності вини ОСОБА_1 не є в подальшому безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Невідповідність вимогам закону дій інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Федіни Р.М. під час складання постанови серії ЕНА № 2597163 від 13.07.2024, суд не встановив.

Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 20.01.2021 в справі № 197/1330/14-ц).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 308/3695/17).

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності їй заподіяно моральну шкоду, яка полягала у вимушених життєвих змінах, душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок незаконного накладення штрафу, серед іншого, в підготовці позову про скасування постанови, а також приниження її ділової репутації.

Водночас, судовим рішенням, постановленим при розгляді справи про скасування постанови про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , неправомірність дій або бездіяльність уповноважених осіб при складенні адміністративних матеріалів не встановлювалась.

Крім того, позивач до матеріалів справи не надав жодних доказів того, що їй завдано моральної шкоди співробітниками поліції, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Відтак, докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами, а факт порушення прав позивача не знайшов свого підтвердження.

З урахуванням викладеного, суд уважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 12,19, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265, 268, 273, 352,354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО