Рішення № 139045063, 18.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/12569/26

Провадження № 2/674/1144/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Калянової І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 41640,00 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1607-9480 від 01.10.2025 у розмірі 41640,00 грн, з яких 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17190,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 9000,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 450,00 грн - заборгованість за комісією, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2025 між ним та відповідачем в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1607-9480, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 15000 грн. 13.11.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою відповідачу надано додаткові грошові кошти у сумі 3000 грн та продовжено строк кредитування. Посилаючись на прострочення відповідачем сплати процентів понад один календарний місяць, позивач зазначив, що 05.03.2026 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому розмірі.

Позовну заяву подано 23.04.2026 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Ухвалою цього суду від 30.04.2026 справу передано за підсудністю до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, а ухвалою останнього від 02.06.2026 - до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області за встановленим судом місцем реєстрації відповідача. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив, зазначивши, зокрема, що вимога про дострокове повернення кредиту від 05.03.2026 направлена не за адресою його реєстрації, доказів її одержання відповідачем немає, а тому право позивача на дострокове стягнення заборгованості не виникло, строк же кредитування, продовжений додатковою угодою, станом на час розгляду справи не сплив. Одночасно відповідач просив, у разі незгоди суду з наведеним доводом, зменшити розмір нарахованих процентів, а також стягнути з позивача на його користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу зокрема і всіх доказів у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відносини за договором про споживчий кредит регулюються спеціальним Законом України "Про споживче кредитування".

Частиною 4 ст. 16 цього Закону встановлено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже, з наведеної норми випливає, що право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, виникає не з моменту самого лише прострочення споживача, а обумовлюється вчиненням кредитодавцем додаткової юридично значущої дії - направленням та одержанням споживачем письмового повідомлення про таку вимогу, оскільки саме з дня одержання цього повідомлення закон обчислює тридцятиденний строк, наданий споживачу для добровільного виконання. До настання цього юридичного факту строк виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту залишається таким, який визначено договором, і не змінюється.

Аналогічний порядок дострокового стягнення передбачений і п. 8.3 договору про відкриття кредитної лінії № 1607-9480 від 01.10.2025, за умовами якого кредитодавець набуває права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі в разі прострочення позичальником сплати процентів або комісії на строк понад один календарний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 01.10.2025 між позивачем та відповідачем в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1607-9480, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 15000 грн, що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг про виконання платіжної операції з переказу коштів від 01.10.2025. 13.11.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, за якою відповідачу надано додаткові грошові кошти у сумі 3000 грн, що підтверджується аналогічною довідкою від 13.11.2025, а загальна сума наданого кредиту склала 18000 грн.

Пунктом 2.11 додаткової угоди сторони погодили продовження строку кредитування до 365 днів з дати укладення додаткової угоди, тобто з 13.11.2025, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становить 408 днів, а датою його закінчення є 13.11.2026. Суд звертає увагу, що таке продовження здійснено не в односторонньому порядку, а шляхом укладення сторонами письмового правочину - додаткової угоди, тобто у спосіб, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України щодо форми зміни договору, а тому підстав ставити під сумнів дійсність такого продовження строку кредитування суд не вбачає.

Отже, станом на час розгляду справи строк кредитування, визначений договором з урахуванням додаткової угоди, не сплив.

Обґрунтовуючи право на стягнення заявленої заборгованості до спливу строку кредитування, позивач послався на дострокове стягнення кредиту в порядку ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" та п. 8.3 договору у зв`язку з простроченням відповідачем сплати процентів. На підтвердження дотримання встановленого законом порядку позивач надав вимогу № 1607-9480 від 05.03.2026 про дострокове повернення кредиту.

Судом встановлено, що зазначена вимога адресована відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим місцем реєстрації відповідача, встановленим самим судом за результатами запиту до Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 2962418 від 01.07.2026), є АДРЕСА_2 - саме ця адреса зазначена як місце проживання відповідача і в кредитному договорі, і в додатковій угоді до нього, і саме за цією адресою справу передано на розгляд Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Позивачем не надано жодних доказів (рекомендованого повідомлення про вручення, відомостей оператора поштового зв`язку про вручення поштового відправлення чи інших) на підтвердження факту одержання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту від 05.03.2026 - ані за адресою, вказаною в цій вимозі, ані за місцем реєстрації відповідача.

Оскільки одержання споживачем письмового повідомлення про вимогу дострокового повернення кредиту є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у кредитодавця права вимагати виконання зобов`язання, строк виконання якого договором ще не визначено таким, що настав, а позивачем цього факту не доведено, суд доходить висновку, що право позивача на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 1607-9480 від 01.10.2025 у нього не виникло.

За таких обставин, зважаючи на те, що строк кредитування за договором з урахуванням додаткової угоди № 1 не сплив, а право позивача на дострокове стягнення заборгованості не доведено, заявлена до стягнення заборгованість - як за тілом кредиту, так і за нарахованими на нього процентами, процентами відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та комісією - є вимогою про виконання зобов`язання, строк виконання якого не настав, а тому задоволенню не підлягає.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, відповідно до якої звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про споживчий кредит без дотримання встановленого законом порядку такого стягнення не породжує у позичальника обов`язку достроково повернути кошти за таким договором, а в суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

За таких обставин суд не переходить до оцінки решти доводів відзиву, наведених відповідачем на випадок незгоди суду з викладеним вище висновком (щодо співмірності розміру нарахованих процентів та застосування наслідків воєнного стану до процентів річних за ст. 625 Цивільного кодексу України), оскільки встановлена підстава для відмови в позові є достатньою для вирішення спору.

Частиною 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, поверненню не підлягає.

Оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений позивачем, відшкодуванню позивачу не підлягає, а понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим відповідачем заявлено до стягнення понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. На підтвердження цих витрат відповідач надав договір про надання правничої допомоги від 29.04.2026, укладений з адвокатом Скользнєвою В.В., акт здачі-прийняття наданих послуг від 10.07.2026 на суму 6000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.07.2026 на таку ж суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, а надання відповідачу правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат підтверджено належними доказами, витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 6000 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-280 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 509, 526, 530, 610-612, 629, 654, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 18 серпня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ