Ухвала суду № 139044629, 13.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3644/26 2/335/2430/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді - Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Проскурні Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду у цивільній справі №335/3644/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, 2. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дітей.

03.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позовна заява у справі №335/3644/26 є тотожною тієї, що була подана раніше в Чеській Республіці в частині визначенням місця проживання дітей, що в розумінні ч. 3 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» та п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є безумовною підставою для залишення позову без розгляду.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що 10.04.2026 Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя було відкрито провадження у судовій справі № 335/3644/26. Разом з тим, 23.01.2026 у районний суд в Бероуні (Чеська Республіка), уповноваженою особою Відповідачки адвокатом Уляною Бондаревською Курівчаковою було подано Заяву дружини про розірвання шлюбу і врегулювання стосунків з неповнолітніми дітьми подружжя та визначення розміру аліментів (далі позов у Чеській Республіці), предметом якого є встановлення місця проживання дітей та режиму спілкування дітей з батьком (розділ ІІІ заяви). На думку заявника, позов у Чеській Республіці містить усі матеріально-правові вимоги та відповідні обставини, які наявні в позовній заяві Позивача. Таким чином, позовна заява Позивача є тотожною з позовом у Чеській Республіці в частині вимог про визначення місця проживання дітей.

23.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заперечень посилається, зокрема на наступне. Згідно наданої стороною відповідача копії позову, поданого ОСОБА_2 у Чехії, в цьому позові вона зокрема зазначає : «...Тому дружина вважає що з чоловіком можна буде досягти згоди щодо догляду за неповнолітніми дітьми, при цьому діти проводитимуть більшу частину свого часу з матрі`ю. Дружина передбачає, що батьки подадуть до суду угоду, яка включатиме регулювання обсягу догляду за неповнолітніми, а можливо також і зобов`язання щодо сплати аліментів. Якщо згоди не буде досягнуто, дружина пропонує щоб суд встановив для обох батьків обсяг догляду таким чином, що більшу частину року, в тому числі всі шкільні тижні (також через часті приватні та ділові поїздки батька за кордон, особливо в Україну, що несумісне із забезпеченням належного відвідування дітьми школи), та принаймі половину вихідних, діти перебували під опікою матері, і зобов`язав батька сплачувати аліменти на дітей матері, відповідно до наведеної нижче пропозиції….

VІІІ. Заключна пропозиція. Посилаючись на все вищевикладене, дружина пропонує, щоб вищезазначений суд ухвалив рішення щодо піклування та утримання неповнолітніх дітей таким чином, як описано вище, та про негайне розірвання шлюбу».

На думку представника позивача, з наданої відповідачкою копії її позову у Чехії вбачається предмет спору у справі за позовом ОСОБА_2 у Чеській Республіці стосується почергової опіки над дітьми, а у позовній заяві позивача ОСОБА_3 предметом позову є визначення місця проживання дітей разом з батьком, що свідчить про те що позови мають різний предмет і не є тотожними.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень позивача від 23.06.2026 на заяву про залишення позову без розгляду.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень позивача від 20.07.2026.

21.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо уточненої правової позиції позивача.

22.07.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи для розгляду заяви про залишення позову без розгляду оригіналу науково-експертного висновку Державної установи інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України від 16.07.2026.

Клопотання судом задоволено, долучено до матеріалів справи оригінал висновку.

У судове засідання представники третіх особі не з`явилися. В матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 13.08.2026 представник відповідача підтримала подану заяву про залишення позову без розгляду.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду.

Дослідивши, матеріали заяву про залишення позову без розгляду та надані на її підтвердження докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд доходить наступних висновків.

Згідно ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.

Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно ст. 21 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах ( Договір ратифіковано Законом N 2927-III ( 2927-14 ) від 10.01.2002, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу.

Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Договору (в редакції протоколу між Україною та Чеською Республікою про внесення змін до Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах (Протокол ратифіковано Законом № 318-VI ( 318-17 ) від 04.06.2008), правовідносини між батьками і дітьми регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. Якщо це найбільше відповідає інтересам неповнолітньої дитини, ці правовідносини можуть регулюватися законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої проживає дитина.

Компетентним виносити рішення щодо правовідносин між батьками і дітьми є як суд тієї Договірної Сторони, на території якої проживає дитина на час порушення справи, так і суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.

У невідкладних випадках, коли орган юстиції однієї Договірної Сторони не є компетентним відповідно до пункту 2 цієї статті, він може на підставі свого законодавства сам ужити попередніх заходів, необхідних для захисту прав неповнолітньої дитини або її майна, і негайно письмово інформує про це орган юстиції другої Договірної Сторони, громадянином якої є ця дитина, з одночасним прикладенням копій відповідних документів.

Провадження у справі №335/3644/26 відкрито ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя 10.04.2026.

Як свідчать матеріали, додані представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду, провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та щодо регулювання опіки над дітьми розпочато 23.01.2026.

Як вбачається з позову ОСОБА_2 «...Тому дружина вважає що з чоловіком можна буде досягти згоди щодо догляду за неповнолітніми дітьми, при цьому діти проводитимуть більшу частину свого часу з матрі`ю. Дружина передбачає, що батьки подадуть до суду угоду, яка включатиме регулювання обсягу догляду за неповнолітніми, а можливо також і зобов`язання щодо сплати аліментів. Якщо згоди не буде досягнуто, дружина пропонує щоб суд встановив для обох батьків обсяг догляду таким чином, що більшу частину року, в тому числі всі шкільні тижні (також через часті приватні та ділові поїздки батька за кордон, особливо в Україну, що несумісне із забезпеченням належного відвідування дітьми школи), та принаймі половину вихідних, діти перебували під опікою матері, і зобов`язав батька сплачувати аліменти на дітей матері, відповідно до наведеної нижче пропозиції…

...Подання позову про розірвання шлюбу тут не було можливим, оскільки між чоловіком і дружиною не було досягнуто згоди щодо аліментів для неповнолітніх дітей, це саме стосується і угоди про розподіл майна та обов`язку щодо утримання дружини. Дружина вважає що нажаль така угода наразі є неможливою, оскільки чоловік має конфліктний характер і зацікавлений у тому щоб утримати максимально можливий обсяг майна і грошових коштів виключно у своєму розпорядженні. Дружина пропонує щоб шлюб був розірваний негайно після ухвалення правомочного рішення зазначеним вище судом, щодо позову дружини на врегулювання відносин з неповнолітніми дітьми і встановлення розміру аліментів.

VІІІ. Заключна пропозиція. Посилаючись на все вищевикладене, дружина пропонує, щоб вищезазначений суд ухвалив рішення щодо піклування та утримання неповнолітніх дітей таким чином, як описано вище, та про негайне розірвання шлюбу».

Аналізуючи зміст позовних вимог щодо їх тотожності суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №367/8869/23 викладено наступні правові висновки.

Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.

У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 провадження № 61-6769св19 зазначено, що «За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України). Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону».

Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у своїх постановах звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не впливатиме на їх взаємовідносини з іншим із батьків, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналізуючи зміст позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей та зміст позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 , який розглядається судом Чеської Республіки, суд доходить висновку, що вони не є тотожними, оскільки у позові ОСОБА_2 просить визначити способи та порядок участі батьків у вихованні дітей (більшу частину року, в тому числі всі шкільні тижні (також через часті приватні та ділові поїздки батька за кордон, особливо в Україну, що несумісне із забезпеченням належного відвідування дітьми школи), та принаймі половину вихідних, діти перебували під опікою матері), натомість ОСОБА_3 просить визначити місце проживання дітей разом з батьком.

Щодо наданого представником відповідача науково-експертного висновку суд зазначає наступне.

За приписами ст. 114 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Судом при вирішенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду позову враховано наданий висновок, разом з тим, він не є обов`язковим для суду і судом самостійно оцінено зміст позовних вимог, які на думку суду не є тотожними.

За викладених обставин судом не вбачається підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257- 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Проскурні Тетяни Володимирівни про залишення без розгляду позову у цивільній справі №335/3644/26 залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2026

Суддя В.К. Сиротенко