Рішення № 139044574, 24.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

24.07.2026

Справа № 331/392/25

Провадження № 2/331/255/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Антоненко М.В., за участю секретаря судового засідання Волотко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини про батька,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеною позовною заявою про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключення відомостей з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , включення відомостей про ОСОБА_3 , як батька дитини, внесення відомостей до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.

В обґрунтування позову зазначено, що з 2009 позивач мав стосунки з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 22.12.2011, видане Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції. На момент народження дитини ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали окремо, дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України « ОСОБА_2 », в графі батько « ОСОБА_3 ».

Позивач звертає увагу, що по-батькові дитини вказано як « ОСОБА_5 », що додатково підтверджує факт наявності кровної спорідненості між ним та сином ОСОБА_2 . Після народження дитини заявник постійно спілкувався з сином та проводив час, цікавився його особистим життям, брав участь у його навчанні та вихованні, надавав матеріальну допомогу. Згодом мати та батько та син почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

01.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 від 01.12.2023, видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У березні 2024 року ОСОБА_4 захворіла внаслідок зловживання спиртними напоями, була госпіталізована до Запорізької обласної психіатричної лікарні для її лікування. Через перебування матері на лікуванні, малолітня дитина ОСОБА_2 залишився без нагляду та піклування матері, через що позивач звернувся до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради із заявою про тимчасове влаштування дитини в його сім`ю, адже офіційно він не зареєстрований, як його батько, тому син набув статусу дитини, яка залишилась без батьківського піклування. Розглянувши заяву ОСОБА_6 , акт обстеження умови проживання за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невиконанням матір`ю своїх обов`язків (Акт органу внутрішніх справ України про підкинуту та знайдену дитину та її доставку від 20.04.2024).

Враховуючи, що відомості про батька дитини записані на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, яка залишилась без батьківського піклування службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради видано наказ № 2127 від 15.05.2024 про тимчасове влаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родину знайомого, ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; контроль за виконанням наказу покладено на начальника відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Ольгу Романенко.

ІНФОРМАЦІЯ_5 мати дитини, ОСОБА_4 , померла. Позивач визнає батьківство повністю, вважає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєю дитиною, достовірно знає походження сина від себе. Звернення до суду з позовом про визнання батьківства обумовлено тим, що дружина позивача, мати дитини, померла, дитина набула статусу позбавленої батьківського піклування, заявник хоче мати змогу виховувати сина, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, захищати його, мати можливість в подальшому виконувати передбачені Сімейний кодексу України обов`язки батька щодо своєї дитини та мати права щодо своєї дитини, що змусило його звернутися до суду із заявою про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 р. року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив надати змогу самостійно звернутися до лабораторії з метою проходження тесту на встановлення батьківства, посилаючись на те, що є військовослужбовцем, не має змоги в призначений час разом з дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з`явитися на проходження судової експертизи.

Представник відповідача служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради в судовому засіданні позов просила задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник третьої особи Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, 27.10.2025 р. засобами поштового зв`язку надіслав суду письмові пояснення, в яких просить розглянути справу без його участі, питання про становлення батьківства залишає на розсуд суду.

Відповідно до ч.-ч. 3,4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.-ч. 1, 2, 4, 5 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

До аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св22).

Заслухавши думку сторін, вивчивши надані письмові докази, суд приймає визнання відповідачем позову, вважає, що доводи сторони позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, в зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2009 року. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народила сина, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 22.12.2011, видане Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції. (а.с.15)

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, № 00017941659 від 20.04.2017 виданий Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. (а.с.19,20)

Неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 від 19.08.2021 виданим УСЗН Олександрівського району. (а.с.16)

01.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_4 від 01.12.2023, видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с.21)

15.05.2024 неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштований в родину ОСОБА_1 на підставі наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської рада «Про тимчасове влаштування ОСОБА_2 , 2011 р.н.» від 15.05.2025 № 2127, у зв`язку з невиконанням матір`ю своїх обов`язків (Акт органу внутрішніх справ України про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 20.04.2024), відомості про батька записані на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. (а.с.18)

Мати дитини, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 від 30.05.2024 видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Причина смерті: токсико-гіпоксична енцефалопатія. (а.с.22,23)

Відповідно до пояснень начальника відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус дитини-сироти (рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.07.2024 № 434/6), тимчасово влаштований в родину ОСОБА_1 , який здійснює нагляд за дитиною, забезпечує його всім необхідним для життя, розвитку та навчання. Родина відвідується за місцем проживання, у дитини є місце для сну і відпочинку, умови для навчання та розвитку створені. ОСОБА_1 піклується про дитину, ОСОБА_8 називає його батьком. Неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні вивчено та оголошено, наданий стороною позивача висновок про біологічне батьківство № MGU3464 від 29.06.2026, лабораторний номер аналізу: HID26-004316, номер замовлення: HID26-004316/C1F1, виданого Genecode diagnostics (ліцензія на діяльність з медичної практики Наказ МОЗ України «Про ліцензування медичної практики» від 31.10.2023 № 1887 Код ЄДРПОУ 44919737).

Результат: біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_2 » не може бути виключено, ймовірність батьківства: 99,9999999999 %. Висновки та інтерпретація результатів: ґрунтуючись на результатах отриманих при аналізі нижчезазначених 34 генетичних систем (локусів) біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка « ОСОБА_2 » не може бути виключено, оскільки у них виявлено збіг алелів по всім НОМЕР_6 інформативним локусам. Величина Комбінованого Індексу Батьківства (CPI) 1345 642 519 005 є продуктом величин індексу Батьківства (PI) по кожному проаналізованому локусу і свідчить про те, що отримані генетичні дані 1345 642 519 005 більш ймовірні, якщо донор зразка маркованого « ОСОБА_1 », а не випадково взятий чоловік тієї ж самої етнічної групи, є біологічним батьком донора зразка маркованого « ОСОБА_2 ». Вважаючи апріорну ймовірність батьківства рівною 50%, ймовірність батьківства в цьому випадку становить 99,9999999999 %.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Мета визнання батьківства полягає у підтвердженні (констатації) вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною. Встановлення батьківства розглядається також як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав дитини. Така сутність цього юридичного факту обумовлюється тим, що визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту частини 2 статті 128 СК України відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Згідно з п. п. 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Відповідно до ст.ст. 213 і 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи. Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.

При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Згідно висновку про біологічне батьківство № MGU3464 від 29.06.2026, лабораторний номер аналізу: HID26-004316, номер замовлення: HID26-004316/C1F1, виданого Genecode diagnostics (ліцензія на діяльність з медичної практики Наказ МОЗ України «Про ліцензування медичної практики» від 31.10.2023 № 1887 Код ЄДРПОУ 44919737) результат біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_2 » не може бути виключено, ймовірність батьківства: 99,9999999999 %.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідноіз статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, вимога про визнання батьківства є законною обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України аборішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічноперевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які зареєстровано наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що судом визнано відповідача ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо внесення до відповідних змін до актового запису цивільного стану про народження дитини відомостей про відповідача як батька.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, третя особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини про батька, задовольнити.

Визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 1185 від 22 грудня 2011 року, складеного Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, зазначивши батьком дитини « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, Запорізька область, громадянин України», виключивши запис про те, що батьком дитини є « ОСОБА_3 »

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Антоненко