Ухвала суду № 139043128, 13.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4267/26

Провадження № 2/450/3196/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

та повернення заяви про забезпечення позову

13 серпня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Винниченко Михайло Петрович, до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , третя особа: Міністерство розвитку громад та територій України Департамент просторового планування територій та архітектури Відділ реалізації державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, Державна інспекції архітектури та містобудування України ДІАМ про визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів, усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення побудованих будівель (споруд), знесення самовільно зведених споруд, приведення земельної ділянки у попередній стан, скасування реєстрації, зобов`язання здійснити демонтаж об`єкту будівництва, -

В С Т А Н О В И В :

12.08.2026 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Винниченко М. П., звернулася до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , в якому просить суд визнати незаконними дії та бездіяльність відповідачів, усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 , яка є співвласницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 щодо користування земельною ділянкою, що розташована під будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення побудованих відповідачем будівель (споруд) «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640; знести самовільно зведені споруди, що розташовані за адресою «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640; привести земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » у попередній стан; скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на нове будівництво від 29.04.2026 року в ЄДЕССБ об`єкта: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_2 » за реєстраційним номером ІУ101260429474; повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво дозволів на виконання в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640», наявна інформація щодо реєстрації Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлення про початок виконання будівельних робіт 07.07.2025 за реєстраційним номером в ЄДЕССБ ІУ051250707911, об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 », замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1, статус дозвільного документу: «діючий», : «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 », замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1; Технічного паспорта № 1087 від 22.04.2026 року будівельних робіт на об`єкт будівництва , виготовлений та внесений до системи сертифікованим інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_3 (кваліфікационный сертифікат АЕ 005802) та встановити заборону проводити будь які будівельні роботи об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640; зобов`язати ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , здійснити демонтаж об`єкту будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640; стягнути з відповідачів судові витрати.

Окрім того, у позовних вимогах просить забезпечити позов, шляхом зупинення дії: повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640», наявна інформація щодо реєстрації Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлення про початок виконання будівельних робіт 07.07.2025 за реєстраційним номером в ЄДЕССБ ІУ051250707911, об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 », замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1, статус дозвільного документу: «діючий», Декларації про готовність до експлуатації від 29.04.2026 року в ЄДЕССБ об`єкта: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_2 » за реєстраційним номером ІУ101260429474; дозволів на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва : «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 », замовник: фізична особа, клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: СС1; Технічного паспорта № 1087 від 22.04.2026 року , виготовлений та внесений до системи сертифікованим інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_3 (кваліфікационный сертифікат АЕ 005802) та шляхом встановлення заборони проводити будь які будівельні роботи об`єкт будівництва: «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » кадастровий номер земельної ділянки: 4623688200:01:005:0640 - до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Всупереч вимог ст. ст. 175, 176, 177 ЦПК України позивачем не представлену суду документа про сплату судового у необхідному розмірі за позовні вимоги немайнового та майнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 1.2. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, що становить 1331, 20 грн.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви: немайнового характеру справляється у розмірі 1331, 20 коп.

У відповідності до ч.3ст.6 Закону України «Про судовий збір»,у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Також, у відповідності до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 року по справі №758/5118/21 відповідно до якого, можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, щоу цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов`язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.

Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог(абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо чотирьох відповідачів, то це матиме наслідком наступне: у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред`явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися б із об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів.

Третій аргумент на користь позиції щодо необхідності врахування суб`єктного складу правовідносин при визначенні кількості вимог стосується ситуації, коли декілька позивачів пред`являють позов до одного відповідача. У такому випадку кожен із позивачів має сплатити судовий збір у розмірі, встановленому для немайнових вимог, адже відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Отже, ситуація, за якої у випадку процесуальної співучасті залежно від наявності співпозивачів або співвідповідачів у справі застосовуються різні підходи у питаннях сплати судового збору, суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Таким чином, при тлумаченні терміну поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо.

За наслідком викладеного суд зазначає, що як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру до трьох відповідачів, які стосуються різних способів захисту порушеного права, а саме: визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих будівель (споруд); знесення самовільно зведених споруд; приведення земельної ділянки у попередній стан; скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації; скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт; скасування технічного паспорта на об`єкт будівництва; встановлення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт; зобов`язання ОСОБА_2 здійснити демонтаж об`єкта будівництва.

Зокрема, вимогу про визнання незаконними дій та бездіяльності заявлено до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , тобто така вимога підлягає оплаті судовим збором як три самостійні вимоги немайнового характеру.

Вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих будівель (споруд), знесення самовільно зведених споруд, приведення земельної ділянки у попередній стан, встановлення заборони на проведення будь-яких будівельних робіт та зобов`язання здійснити демонтаж об`єкта будівництва за своїм змістом заявлені до ОСОБА_2 .

Вимога про скасування реєстрації технічного паспорта № 1087 від 22.04.2026 року стосується ФОП ОСОБА_3 як особи, якою такий технічний паспорт виготовлено та внесено до відповідної системи.

Водночас вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повідомлення про початок виконання будівельних робіт стосуються відповідних реєстраційних дій у сфері містобудівної діяльності, однак орган, яким такі дії вчинено, а саме Державну інспекцію архітектури та містобудування України, позивачем до участі у справі як відповідача не залучено.

Відтак позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад учасників справи щодо кожної заявленої вимоги, визначити належних відповідачів та відповідно уточнити розмір судового збору, який підлягає сплаті за кожну заявлену вимогу немайнового характеру.

За наслідком чого, за пред`явленим позовом підлягає сплаті судовий збір: за дев`ять вимог немайнового характеру, що становить до сплати у загальному розмірі 11 980,80 грн. (9 ? 1 331,20 грн).

Щодо клопотання представника позивача про звільнення позивача на підставі ЗУ Про судовий збір від обов`язку оплати судового збору, або відстрочення чи розстрочення оплати судового збору, то суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Як зазначено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Представником позивача не представлено суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану позивача, який перешкоджає або унеможливлює сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Крім того, у поданому клопотанні не зазначено конкретної норми Закону України «Про судовий збір» та передбаченої нею правової підстави, за якою позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, не наведено обставин, які б свідчили про наявність у позивача встановленої законом пільги щодо сплати судового збору. Також клопотання не містить належного обґрунтування щодо необхідності саме відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, не визначено, на який строк заявник просить відстрочити або розстрочити його сплату, та не наведено жодних обставин, які б свідчили про тимчасовий характер фінансових труднощів позивача.

При цьому саме по собі посилання на положення Закону України «Про судовий збір» без зазначення конкретної правової підстави для звільнення від його сплати та без надання доказів на підтвердження відповідних обставин не може бути підставою для задоволення такого клопотання.

Враховуючи викладене, клопотання представника позивача є неконкретизованим, належним чином не обґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами, у зв`язку з чим підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення судом не встановлені, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

Так, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини(пп. 4, 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

За приписами статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до чч.1,2 ст.375 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України, об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц (провадження № 61-8737св20).

Крім цього, Верховний Суд у Постанові від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18 дійшов висновків, що відповідно до частин 1,4,7 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У роз`ясненнях, наданих у п.17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376

ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», чітко зазначено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396ЦК України, статтею 103 Земельного кодексу України.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16,386,391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19 (провадження №61-18648св20).

Представник позивача, звертаючись до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення побудованих відповідачем будівель (споруд) «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 », кадастровий номер земельної ділянки 4623688200:01:005:0640, посилається на те, що позивач є співвласницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас доказів на підтвердження права власності (співвласності) на зазначений будинок до позовної заяви не долучено, як і не наведено відомостей щодо правового статусу земельної ділянки, на якій він розташований, та права позивача на її користування.

Крім того, позивачем не конкретизовано, у чому саме полягає порушення її прав будівництвом на земельній ділянці з кадастровим номером 4623688200:01:005:0640, а також якими конкретними діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів такі права порушено.

Разом з тим, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 є співвласницею житлового будинку, позивачем не зазначено інших співвласників та не вирішено питання щодо їх участі у справі, хоча рішення суду потенційно може вплинути на їх права та обов`язки.

Відтак, ОСОБА_1 не доведено, що вона може бути позивачем у даній справі в розумінні статті 48 ЦПК України.

Крім того, стаття 53 ЦПК України визначає статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та порядок їх залучення до участі у справі. Зазначена норма не була взята позивачем до уваги.

Так, позивачем не залучено до участі у справі Відділ містобудування, архітектури та планування території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, хоча заявлені позовні вимоги стосуються, зокрема, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, повідомлення про початок виконання будівельних робіт та технічного паспорта на об`єкт будівництва, а також знесення самовільно зведених споруд. Враховуючи наведене, рішення у справі може вплинути на права та обов`язки вказаного органу у сфері містобудування та архітектури, у зв`язку з чим позивачу необхідно вирішити питання щодо залучення такого органу до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та належним чином обґрунтувати необхідність його залучення.

З врахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху та зобов`язати позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали шляхом: сплати судового збору у розмірі 11 980,80 грн. за 9 позовних вимог немайнового характеру, за подання позовної заяви до суду, за реквізитами: отримувач коштів ГУК Львiв/Пустомитівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313191206000013893, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Пустомитівський районний суд Львівської області, із представлення суду оригіналу квитанції на підтвердження сплати судового збору, обґрунтовано зазначити право на звернення з позовними вимогами до суду, а також уточнити позовні вимоги і визначитись з колом осіб, які повинні брати участь у справі

У випадку неусунення недоліків заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Окрім того, дослідивши зміст позовної заяви, суд встановив, що вимога про забезпечення позову окремою заявою до суду не подавалася, а викладена безпосередньо у прохальній частині позовної заяви. Відтак суд вважає за необхідне вирішити питання щодо зазначеної вимоги, виходячи з наступного:

згідно вимог ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (665,60 грн), однак, в порушення зазначених вимог позивачем не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

У той же час, подана до суду заява не містить квитанції про сплату судового збору.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Разом з тим, вважаю за необхідне роз`яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника чи його представника повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.

Також звертаю увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, дана заява подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає необхідним заяву про забезпечення позову повернути заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Винниченко Михайло Петрович, до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , третя особа: Міністерство розвитку громад та територій України Департамент просторового планування територій та архітектури Відділ реалізації державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, Державна інспекції архітектури та містобудування України ДІАМ про визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів, усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення побудованих будівель (споруд), знесення самовільно зведених споруд, приведення земельної ділянки у попередній стан, скасування реєстрації, зобов`язання здійснити демонтаж об`єкту будівництва, - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків в межах 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Винниченко Михайло Петрович про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити ОСОБА_1 та її представнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду, в частині повернення заяви про забезпечення позову заявнику, шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Ухвала, в частині залишення позовної заяви без руху, остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: І. І. Мельничук