Рішення № 139043047, 24.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2720/26 Провадження № 2/450/2400/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Міньковська А.В. через систему «Електронний Суд» звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 85825079 від 10.10.2021 року у розмірі 10650 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7650 грн. заборгованості за відсотками.

Мотивувала вимоги тим, що 10.10.2021 року між ТзОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 85825079, за умовами якого кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. строком до 08.01.2022 року зі сплатою 2,5 % за кожен день користування такими протягом перших 7-ми днів та 3 % на день протягом наступного строку кредитування. Відповідач не виконала свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначила, що на підставі договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, укладеного між ТзОВ «ФК «Ірбіс» і ТзОВ «ФК «Позика», а також згідно з реєстром божників до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 85825079 від 10.10.2021 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. судового збору та 5500 грн. на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 15.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції, розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті суду та за допомогою системи «Електронний Суд».

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 10.10.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «ФК «Ірбіс» договір № 85825079 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього електронним підписом одноразовим ідентифікатором 409544, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 3000 грн. строком на до 08.01.2022 року зі сплатою 2,5 % за кожен день користування такими протягом перших 7-ми днів та 3 % на день протягом наступного строку кредитування.

18.10.2021 року Міськів С.Б. уклала з ТзОВ «ФК «Ірбіс»додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 85825079 від 10.10.2021 року, шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього електронним підписом одноразовим ідентифікатором 409544, згідно якого сторони погодили збільшення строку кредитування до 16.01.2022 року та зміну відсоткової ставки, шляхом сплати 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами протягом перших 38-ми днів та 3 % на день протягом наступного строку кредитування.

Із листа ТзОВ «УПР» №3152_251024112524 від 24-10-2025 року вбачається, що 10.10.2021 року ТзОВ «ФК «Ірбіс»надано відповідачу грошові кошти в розмірі 3000 грн.

01.09.2025 року між ТзОВ «ФК «Ірбіс»та ТзОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Позика» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно витягу із додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року вбачається, що ТзОВ «ФК «Ірбіс»відступило на користь ТзОВ «ФК «Позика» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 85825079 від 10.10.2021 року, заборгованість за яким становить 10650 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7650 грн. заборгованості за відсотками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до умов договору відповідач зобов`язалась погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання, однак свої зобов`язання не виконала, у встановлений строк кредит не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 10650 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7650 грн. заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.09.2025 року.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 85825079 від 10.10.2021 року в розмірі 10650 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7650 грн. заборгованості за відсотками.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 39493634/03 про надання правничої допомоги від 02.01.2026 року, додаткової угоди № 85825079 від 08.05.2026 року до нього, детального опису наданих послуг, акту надання послуг від 08.05.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 , становить 5500 грн. та складається з послуг, а саме письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин кількістю 30 хв., вартістю 500 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) кількістю 1 год., вартістю 1500 грн.; складання позовної заяви, в тому числі попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат кількістю 2 год., вартістю 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви кількістю 30 хв., вартістю 500 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій), складання позовної заяви, в тому числі попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, формування додатків до позовної заяви.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 10650 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «Позика», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 85825079 від 10.10.2021 року у розмірі 10650 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7650 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.