Ухвала суду № 139042836, 17.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7222/21 4-с/335/49/2026

УХВАЛА

17 серпня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марієнка Артема Олеговича у виконавчому провадженні № 76759436, яка мала місце за наслідками проведення виконавчої дії 23 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

08.07.2026 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (наразі вказаний відділ ДВС має назву Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) Марієнка А. О. у виконавчому провадженні № 76759436, яка полягає у неналежній перевірці виконання боржницею ОСОБА_2 рішення суду під час онлайн-зустрічі 23.06.2026 ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 .

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у вказаному Відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 76759436 з примусового виконання виконавчого листа № 335/7222/21, виданого 18.11.2024 Орджонікідзевським (нова назва Вознесенівським) районним судом міста Запоріжжя про встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , 2018 року народження. Згідно з рішенням суду, зустрічі батька з дитиною мають відбуватися кожного вівторка з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога. Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 у справі № 335/7222/21 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду та боржника зобов`язано забезпечувати дистанційне спілкування стягувача з малолітньою дитиною (відеозв`язок) у визначені судом дні та години. Таким чином, з липня 2025 року зустрічі проводяться у форматі відеодзвінків, але зі збереженням умов щодо присутності матері дитини та участі психолога для забезпечення інтересів дитини.

23.06.2026 о 17:00 год. відбулась виконавча дія у формі онлайн-зустрічі, за наслідками якої державним виконавцем складено акт від 23.06.2026. Скаржник вважає, що державним виконавцем допущено неправомірну бездіяльність, яка полягала у неналежній перевірці виконання боржницею рішення суду відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а також прирівнянні формального підключення боржниці, дитини та особи з невизначеним статусом до належного виконання судового рішення, допуску до виконавчої дії особи, представленої як психолог, без належної ідентифікації, без зазначення її процесуального статусу та без відображення її як залученої особи в акті, неприпиненні конфліктної поведінки цієї особи у присутності дитини, неналежній фіксації істотних обставин виконавчої дії в акті від 23.06.2026, не вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для застосування заходів, передбачених ст.ст. 64-1,75,76 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець не перевірив забезпечення боржницею реального відеоконтакту з дитиною, реального представлення дитини для спілкування, а не демонстрацію штори або частини приміщення, належної участі психолога у тому змісті, як це випливає з судових рішень по справі № 335/7222/21, дотримання безпечної для дитини атмосфери, недопущення втягнення дитини в дорослий конфлікт.

Вважає, що у акті від 23.06.2026 державним виконавцем складається враження, що стягувач безпідставно не перейшов до спілкування з дитиною, з викладеним у акті перебігу виконавчих дій не погоджується. З дитиною відбувся голосовий контакт, але камера не була спрямована на неї, а тому спілкування в такій ситуації не було можливим. Вважає, що саме боржницею не були створені належні умови для спілкування.

В акті державного виконавця не ідентифіковано психолога, не зазначено її прізвища, імені та по батькові, не зазначено процесуального статусу та підстав участі у виконавчих діях. Не вказано про наявність постанови про її залучення як спеціаліста, кваліфікації, досвіду роботи тощо. Вказує, що проблема статусу психолога носить у цьому виконавчому провадженні системний характер.

Особа, представлена як психолог, поводилась конфліктно, оскільки не обмежилась нейтральним психологічним супроводом дитини, а висловлювала оцінку поведінці стягувача, зазначала висловлювання, які дискредитували стягувача в присутності дитини, яка могла чути цей конфлікт. Вказана особа не працювала з дитиною, не заспокоювала її. Державний виконавець таку поведінку вказаної особи не припинив.

Зазначав, що державний виконавець не перевірив належність забезпечення боржницею виконання рішення суду шляхом реального відеоконтакту з дитиною, можливості стягувача бачити дитину, реальну участь психолога, недопущення перекладення виконання рішення на волевиявлення малолітньої дитини, перевірки, чи створила боржниця належні умови для спілкування. Вважає, що боржниця забезпечила лише формальне підключення до відеодзвінку, але не забезпечила виконання рішення суду.

Усі вищезазначені обставини не були належним чином відображені у акті державного виконавця від 23.06.2026.

Просив визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця, що полягали у неналежній перевірці виконання боржницею рішення суду в порядку ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо забезпечення належного відеоконтакту з дитиною та належної участі психолога, дії державного виконавця щодо складення акту від 23.06.2026 в частині неповного та однобічного відображення істотних обставин виконавчої дії, зокрема, щодо невизначеного процесуального статусу особи, представленої як психолог, незабезпечення належного візуального контакту з дитиною, конфліктної поведінки цієї особи та висловлювань дитини, які свідчать про її втягнення в дорослий конфлікт, зобов`язати державного виконавця або іншу особу Відділу ДВС усунути порушення шляхом проведення належної та мотивованої перевірки виконання боржницею ОСОБА_2 рішення суду під час виконавчої дії 23.06.2026 на підставі акта від 23.06.2026, відеозапису, скріншотів та зауважень стягувача, і за результатами такої перевірки вирішити питання про наявність підстав для застосування заходів та процесуальних дій, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 64-1, ст. 75, ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», або прийняти вмотивоване процесуальне рішення із зазначенням причин незастосування таких заходів.

Не погоджуючись зі скаргою, 23.07.2026 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марієнком А. О. подано відзив, в якому зазначив, що 23.06.2026 проводились виконавчі дії щодо онлайн зустрічі батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, за наслідками чого складено акт від 23.06.2026. Державним виконавцем було забезпечено участь сторін, а також можливість спілкування батька з дитиною. В ході проведення виконавчої дії боржниця підключилась до відеодзвінку та надала дитину для спілкування, однак дитина відмовилась від спілкування самостійно, що є обставиною, що ускладнює виконання рішення і є поважною у розумінні ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Присутність психолога забезпечує професійну оцінку стану дитини та її поведінкових реакцій під час контакту зі стягувачем. Державний виконавець не має спеціальних знань для оцінки психологічного стану дитини та здійснює лише фіксацію факту проведення побачення та подій, що відбуваються під час нього. Просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

24.07.2026 від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, в яких висловив заперечення проти доводів відзиву державного виконавця та заявив клопотання про долучення письмових доказів відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.07.2026 № 107421/К-16038/20.3.2 та постанови державного виконавця від 20.02.2026 про накладення на боржницю штрафу у зв`язку з незабезпеченням участі психолога.

У судове засідання стягувач, боржниця, представник боржниці, державний виконавець не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Стягувач у поданій скарзі та додатково поданій заяві від 23.07.2026 просив розглянути скаргу за його відсутності. Державний виконавець у відзиві на скаргу просив розглянути скаргу за його відсутності. Інші учасники процесу із заявами про відкладення розгляду скарги або про розгляд скарги за їх відсутності до суду не звертались. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача, боржниці, представника боржниці та державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_2 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шалько О. А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

18.11.2024 судом першої інстанції видано виконавчий лист № 335/7222/21, який виконується Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 76759436.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_2 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_5 спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв`язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відмовлено.

Предметом оскарження у скарзі ОСОБА_1 визначив бездіяльність державного виконавця Марієнка О. А. у виконавчому провадженні № 76759436 з примусового виконання вищезазначеного рішення суду, стягувачем в якому є ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_2 , яка полягає у неналежній перевірці виконання боржницею рішення суду, невідображенні у акті від 23.06.2026, складеному за наслідками онлайн зустрічі з дитиною 23.06.2026, усіх обставин виконавчої дії.

З долучених до скарги матеріалів випливає, що згідно з визначеним графіком між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 23.06.2026 о 17:00 год. відбулась зустріч в он-лайн форматі через додаток Viber, в якому створено груповий чат, до якого підключено стягувача ОСОБА_1 , боржницю ОСОБА_2 , Приморський ВДВС, психолога.

За наслідками проведеної онлайн зустрічі державним виконавцем складено акт від 23.06.2026, в якому відображено хід виконавчої дії, а саме зазначено, що спочатку боржниця повідомила, що дитина захворіла, після чого покликала дитину до засобів відеозв`язку, дитина з усіма привіталась. Стягувач вказав дитині почекати, на що вона сказала, що не може чекати, але стягувач зазначив, що все ж таки доведеться зачекати. Психолог повідомила, що має нагадати мету зустрічі, а також своє бачення участі сторін та осіб у виконавчому провадженні. Надалі свою позицію висловив стягувач, а також в подальшому повідомив, що до відеозв`язку підключилась невідома людина та заважає проведенню виконавчих дій. Далі в акті відображено дискусію між учасниками виконавчої дії. Дитина висловилась, щоб стягувач спілкувався з нею. Стягувач попросив боржницю, щоб дитина підійшла до засобу відеозв`язку, на що боржниця покликала дитину до камери, на що дитина відмовилась, зазначивши, що погано себе почуває. Стягувач звернувся до боржниці, щоб вона направила камеру на дитину. Боржниця запитала у дитини, чи хоче вона цього, на що дитина зазначила, що не бажає. Далі дитина підійшла до камери та повідомила, що захворіла. Надалі стягувач та дитина обмінялися репліками, стягувач висловлював свою позицію щодо виконання рішення суду, після чого онлайн зустріч було завершено.

Стягувачем ОСОБА_1 23.06.2026 були подані зауваження на акт, в якому зазначив про неповноту на необ`єктивність складеного акта, неналежне залучення психолога, незабезпечення належного порядку проведення виконавчої дії, незабезпечення боржницею належного відуального контакту з дитиною, не відображення істотних висловлювань дитини, відсторонення дитини від спілкування та уникнення візуального контакту, те, що стягувач не відмовлявся від спілкування з дитиною, а заперечував проти неналежних умов виконання рішення, відсутність висновку про виконання або невиконання рішення суду боржницею.

Разом із тим, з долученого до скарги відеозапису в електронній формі випливає, що хід виконавчої дії, відображений у акті державного виконавця від 23.06.2026, відповідає фактичним обставинам, що мали місце під час онлайн зустрічі стягувача з дитиною, а саме більшу частину зустрічі стягувач з`ясовував процесуальні питання виконання з державним виконавцем та з психологом, водночас, із дитиною майже не спілкувався, посилаючись на те, що йому не створені належні умови для спілкування і дитина відмовилась підходити до відеокамери, спілкувалась зі стягувачем позамежами простору, що фіксувався відеокамерою.

Суд не погоджується із доводами скарги, що акт є неповним та не містить відображення усіх обставин виконавчої дії, адже ці доводи спростовуються змістом акту від 23.06.2026, який навпаки є надмірно деталізованим, окрім фіксації факту надання боржницею дитини для спілкування, містить й сутність порушених питань стягувачем перед державним виконавцем, психологом та боржницею. Суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, доводи стягувача про необхідність відображення у акті за наслідками вчинення виконавчої дії певних обставин обговорення тих чи інших питань між її учасниками, дослівних фраз дитини, наведення висновків щодо наявності чи відсутності підстав для застосування заходів примусового виконання тощо.

Зі змісту скарги та відзиву на неї встановлено, що вказана зустріч відбулась, боржниця надала дитину для спілкування зі стягувачем у визначений виконавчим документом час. Будь-яких перешкод у спілкуванні батька з дитиною боржниця не чинила. Той факт, що дитина відмовилась перебувати перед відеокамерою, не свідчить про перешкоджання проведенню виконавчих дій боржницею.

Крім того, окремо суд звертає увагу на те, що психолог намагалась надати роз`яснення стягувачу та пояснити необхідність саме спілкування з дитиною, проте, між стягувачем та психологом відбувся конфлікт, що також знайшло своє відображення у акті державного виконавця.

Посилання стягувача на те, що державний виконавець не визначив статусу психолога, не заслуговує на увагу, адже необхідність присутності психолога під час спілкування батька з дитиною визначена рішенням суду у справі № 335/7222/21, на підставі якого видано виконавчий документ, який виконується у цьому виконавчому провадженні. Разом із тим, посилання стягувача на певні пункти рішення Верховного Суду у цій справі не підміняють собою способу і порядку виконання виконавчого документа, а є висновками щодо оцінки позовних вимог у контексті певних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 64-1 цього Закону визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Згідно з ч.ч. 14 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.

Разом із тим, зазначені вище матеріали справи не містять доказів невиконання боржницею без поважних причин рішення суду, оскільки 23.06.2026 відбулась онлайн зустріч стягувача з донькою ОСОБА_3 в присутності боржниці та психолога, дитина була присутня під час зустрічі та нетривалий час спілкувалась зі стягувачем, хоча і поза межами простору, що фіксувався відеокамерою.

Вказане не можна розцінювати як невиконання рішення боржницею без поважних причин. Зазначення у скарзі, що невиконання рішення боржницею полягало у не забезпеченні візуального контакту, не розміщенні відеокамери навпроти дитини, не сприяння контакту, на переконання суду, не заслуговує на увагу, оскільки вказані доводи ґрунтуються на власному розумінні стягувачем обов`язків боржника у виконавчому провадженні та власному його тлумаченні процесу примусового виконання рішення. Натомість, саме до повноважень державного виконавця належить здійснення оцінки дій боржниці на предмет виконання/не виконання виконавчого документа і наявності підстав для застосування відповідних заходів примусового виконання. Державний виконавець в межах своїх повноважень надав відповідну оцінку діям боржниці, зазначивши у відзиві, що підстави для застосування заходів примусового виконанні у цьому випадку відсутні. Винесення будь-якого процесуального документа у разі не встановлення підстав для застосування штрафу, як це вказано в скарзі ОСОБА_1 , чинним законодавством не передбачено. Також не передбачено і можливості проведення повторної перевірки виконання виконавчого документа у разі, якщо державний виконавець був присутній під час виконавчої дії та за її наслідками вже склав акт. Водночас, державний виконавець має діяти в межах повноважень, в порядку та у спосіб, встановлені законом.

Крім того, зі змісту акту від 30.06.2026 випливає, що дитина не відмовилась від спілкування повністю, однак, висловила своє небажання спілкуватись перед відеокамерою. Вказане доводить наявність поважної обставини, що об`єктивно ускладнює виконання рішення, а не свідчить про бездіяльність боржниці.

Надані стягувачем докази (лист Департаменту ДВС, постанова державного виконавця від 20.02.2026) вищезазначених висновків суду не спростовують і не доводять бездіяльності державного виконавця, адже державний виконавець діяв відповідно до вищезазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження», здійснив перевірку виконання боржницею виконавчого документа і склав відповідний акт за її наслідками.

Посилання стягувача у скарзі на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду інших скарг ОСОБА_1 у цьому виконавчому провадженні, а також рішення адміністративного суду, не мають преюдиційного значення для суду під час оцінки доводів цієї скарги, яка складена заявником за наслідками іншої виконавчої дії.

Посилання стягувача у скарзі на те, що державний виконавець має вчиняти активні дії щодо виконання рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яким фактично передбачено саме контроль з боку державного виконавця за тим, що виконавчий документ виконується, боржниця надає дитину для спілкування в присутності психолога, не чинить стягувачу перешкод у спілкуванні з дитиною. Водночас, доводи стягувача, якими він мотивує скаргу, обумовлюються відсутністю конструктивного спілкування із дитиною, що ґрунтується саме на його та дитини внутрішніх стосунках, які лежать поза межами контролю державного виконавця, так і поза межами контролю суду. В даному випадку стягувачу створені умови для спілкування з дитиною, які саме він має використовувати для спілкування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19, примушування дитини до спілкування всупереч її волі фактично є психологічним тиском і суперечить її праву на розвиток у безпечному та стабільному середовищі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне наголосити на необхідності прояву терпіння з боку стягувача та з урахуванням віку та психоемоційного стану дитини надання дитині певного часу для налагодження контакту між нею і батьком, адже тиск на малолітню дитину заради формального виконання рішення, на переконання суду, лише поглиблює її небажання конструктивно спілкуватись із батьком.

За таких обставин, суд доходить висновку, що державним виконавцем Марієнком О. А. не допущено протиправної бездіяльності в процесі примусового виконання рішення суду, про яку вказує стягувач у своїй скарзі.

Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки судом не встановлено законних підстав для задоволення скарги, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марієнка Артема Олеговича у виконавчому провадженні № 76759436, яка мала місце за наслідками проведення виконавчої дії 23 червня 2026 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А. В. Шалагінова