Рішення № 139042624, 18.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6624/26

2-а/303/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Зозулинець Василь Васильович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Зозулинець Василь Васильович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7544188 від 13.07.2026 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Зозулинець В.В. було винесено постанову серії ЕНА № 7544188 відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що 13.07.2026 року о 20 год. 03 хв. на вул. Ілони Зріні в м. Мукачево, він, керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефоні, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.д) Правил дорожнього руху.

При цьому, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, внаслідок порушення відповідачем вимог КУпАП, як під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і при винесенні постанови за наслідками її розгляду. Так, він був зупинений працівниками поліції, після чого до нього підійшов інспектор назвавши причину зупинки та сказав надати йому посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При цьому ході розгляду справи та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, працівником поліції не підтверджено жодними доказами, що би підтверджували факт вчинення правопорушення.

Незаконно розглянувши справу, інспектор поліції не надав можливості позивачу скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Постанову йому не вручили, а повідомили, що така буде надіслана поштою. При цьому зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, по телефону не розмовляв. На підставі вищевикладеного, позивач не згідний з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому враховуючи вищезазначене, вважає постанову протиправною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при складанні постанови не були з`ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв`язку з чим така підлягає скасуванню.

Ухвалою 30.07.2026 року позов було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позову протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

04.08.2026 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 30.07.2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Також подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом в якому позивачем надано обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов. Також задоволено клопотання про витребування доказів.

07.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду про витребування доказів.

10.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на те, що 13.07.2026 року під час несення служби працівниками патрульної поліції в м. Мукачево на вул. Ілони Зріні було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом користувався засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефоні, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.д) Правил дорожнього руху. На підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, пояснив причину зупинки та попросив пред`явити документи. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В ході розгляду справи всі усні доводи позивача були взяті до уваги, письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав. Позивач же, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. При цьому, пояснення позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливі для нього наслідки у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Отже, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Також до відзиву долучено диск з відеозаписами.

12.08.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.08.2026 року) в якій позивач просить суд взяти до уваги, що ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2026 року про витребування доказів виконана Департаментом патрульної поліції не в повному обсязі у зв`язку з чим просить повторно витребувати від Департаменту патрульної поліції відповідні докази.

13.08.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.08.2026 року) в якій позивач просить суд взяти до уваги, що станом на 12.08.2026 року копію відзиву Департаменту патрульної поліції та додані до нього документи він фактично не отримав. Також у заяві позивач забезпечити йому можливість ознайомитися з відзивом Департаменту патрульної поліції та всіма доданими до нього матеріалами, у тому числі шляхом їх направлення або відображення в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд». Крім того, позивач просить суд до спливу триденного строку з дня фактичного отримання ним відзиву не вирішувати справу по суті без надання мені можливості реалізувати процесуальне право на подання відповіді на відзив та після фактичного отримання ним відзиву та доданих до нього документів надати можливість подати відповідь на відзив у строк, визначений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2026 року.

14.08.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.08.2026 року) в яких представник зазначає про те, що копію відзиву на позовну заяву відправлено позивачу на адресу його проживання, з трек-номер R067249364042. Поштове відправлення R067249364042 прибуло до відділення поштового зв`язку 11.08.2026 року о 10:21 год., тобто ще до подання позивачем 12.08.2026 року заяви про ненадходження відзиву. Таким чином, процесуальний обов`язок відповідача щодо направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів був належним чином виконаний.

17.08.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.08.2026 року) в якій позивач додатково вказує на те, що відповідач так і не надав доказу вчинення ним адміністративного правопорушення. На представлених відповідачем відеозаписах відсутня фіксація керованого ним транспортного засобу у русі та одночасно користування ним мобільним телефоном, який він нібито тримав у руці. При цьому, сама постанова поліцейського не є доказом вчинення ним правопорушення. Також у відповіді звертається увага на те, що постанова не містить посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис, а тому такий відеозапис не може вважатися належним доказом вчинення правопорушення.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження і матеріалів позову.

Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 7544188 від 13.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Зозулинець В.В., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 13.07.2026 року о 20 год. 03 хв. на вул. Ілони Зріні в м. Мукачево ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефоні, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.д) Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.

Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП серед іншого передбачено відповідальність за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до п. 2.9.д) Правил дорожнього руху водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу відповідні відеозаписи.

У зв`язку з цим, суд враховує наступне. Згідно з ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Так, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу два файли з відеозаписами, які, відповідно до відзиву, повинні підтверджувати факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме користування засобом зв`язку, тримаючи його у руці під час руху транспортного засобу.

Проте, під час дослідження відеоматеріалів встановлено, що: один з файлів з відеозаписом містить момент зупинки транспортного засобу позивача. Разом з тим, з цього відеозапису неможливо встановити чи користувався ОСОБА_1 засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефоні, тримаючи його в руці. Щодо іншого файлу з відеозаписом то такий містить фрагменти вже після зупинки транспортного засобу та не фіксує моменту руху автомобіля

При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.

При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

В свою чергу, представлені суду відеозаписи як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не можуть судом визнаватися як належні докази вчинення такого правопорушення, оскільки з них неможливо встановити інформацію, що стосується безпосередньо предмету доказування.

Оцінюючи доводи сторін та досліджені докази, суд встановив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення у спосіб, який би беззаперечно підтверджував факт користування позивачем мобільним телефоном, тримаючи його в руці, під час керування транспортним засобом. Надані відеозаписи не містять чіткого фіксування моменту порушення, що унеможливлює однозначний висновок про наявність складу правопорушення.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи жодних належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ним Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов`язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 7544188 від 13.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Зозулинець В.В., за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо заявленого позивачем ОСОБА_1 в заяві від 12.08.2026 року клопотання про повторне витребування від Департаменту патрульної поліції доказів з тих підстав, що ухвала суду від 05.08.2026 року про витребування доказів виконана не в повному обсязі суд зазначає про відсутність підстав для повторного витребування доказів з огляду на те, що таке питання вже було вирішено в ухвалі суду від 05.08.2026 року. Та обставина, що позивач вважає про неповноту виконання ухвали суду про витребування доказів не може бути підставою для повторного вирішення такого питання, а зумовлює наслідки невиконання відповідної ухвали суду, що і роз`яснено судом в тексті ухвали.

Додатково суд зазначає, що при розгляді цієї справи судом в повній мірі забезпечено сторонам можливість реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі і забезпечено право позивача на подання відповіді на відзив.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з врахуванням задоволення позову, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 532,48 грн. та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 122, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 7544188 від 13.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Зозулинець Василем Васильовичем за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 532,48 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646).

Третя особа: старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Зозулинець Василь Васильович (вул. Максима Польового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область).

Суддя А.М.Заболотний