Ухвала суду № 139041977, 17.08.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/8073/26

Номер провадження 2/725/2128/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Чернівці

Суддя Чернівецького районного суду м. Чернівців Федіна А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» про встановлення факту мобінгу, визнання протиправним наказу, поновлення на попередній посаді, стягнення різниці заробітку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач через свого представника у системі «Електронний суд» звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив встановити факт вчинення Державною спеціалізованою установою «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» щодо ОСОБА_1 мобінгу (цькування), передбаченого ст.2-2 КЗпП України, та невжиття роботодавцем заходів для припинення мобінгу; визнати протиправним переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-стажиста та скасувати наказ Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.05.2026р. №12-пр; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря судово медичного експерта Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» з моменту незаконного переведення; стягнути з Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» на користь ОСОБА_1 різницю у заробітку за увесь час виконання ним нижче оплачуваної роботи на посаді лікаря стажиста; визнати протиправним та скасувати наказ Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 31.07.2026р. №2-дог про оголошення ОСОБА_1 догани; стягнути з Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 100000 грн.

У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Так, дана позовна заява підлягає залишенню без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у тексті позовної заяви вказував на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», адже предметом спору є захист трудових прав та він є ветераном війни, учасником бойових дій.

Натомість, з такими доводами позивача щодо окремих позовних вимог погодитись не можна, з огляду на наступні обставини. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі, незаконного переведення, затримку виплати заробітної плати тощо), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, стаття 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, та не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівника (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23).

Тобто, за наявності порушення трудових прав працівника (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (аналогічний висновок викладений у постанові від 24 січня 2024 року у праві № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23).

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, а має самостійне юридичне значення (постанова від 25 квітня 2012 р. № 6-23цс12).

Враховуючи наведене, позивач звільняється від сплати судового збору лише щодо вимог про поновлення на попередній посаді та стягнення заробітної плати за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді лікаря-стажиста, що відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Водночас за подання позову із іншими вимогами, що стосуються трудових правовідносин, позивач повинен здійснити сплату судового збору.

Також, не заслуговують на увагу посилання позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з огляду на наступне.

За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся до суду у даному позові.

Крім того, питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Даний позов ОСОБА_1 не стосується порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту його як учасника бойових дій, тому у цьому випадку на нього не поширюється дія пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, позивач не звільнений від сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру, а саме про скасування наказу про оголошення дони, встановлення факту мобінгу та за одну вимогу майнового характеру - про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 2129,92 (1331,20х2х0,8) за дві вимоги немайнового характеру та 1064,96 грн. за одну вимогу майнового характеру (1331,20х0,8), а всього 3194,88 грн. (Реквізити для сплати судового збору: Рахунок UA128999980313151206100024405; МФО- 899998; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Отримувач коштів- Чернів.ГУК/Чернів.ТГ(Перш.с.)/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; Банк отримувача коштів Казначейство України (ел.адм.подат.);)

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 184, 258, 260, 272, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої установи «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» про встановлення факту мобінгу, визнання протиправним наказу, поновлення на попередній посаді, стягнення різниці заробітку, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу з дня отримання ним даної ухвали 5-денний строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали.

У разі невиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у вказаний строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Відповідно до ст.353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.