Ухвала суду № 139041761, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9095/26

Провадження № 2-п/638/164/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Харкова Невеніцин Є.В., при прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

03 серпня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 02 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

Судом зазначено, що клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто зазначений спір не пов`язаний з порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, позов не зачіпає обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій, які визначені ст.12 Закону №3551-XII, тому заявник не звільняється від сплати судового збору, попри його статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

12 серпня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому в силу вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Звернув увагу на постанову Верховного Суду від 22.06.2026 у справі №752/3051/25, згідно якої покладення на учасника бойових дій обов`язку зі сплати судового збору лише з тієї підстави, що він є відповідачем є неправильним застосуванням п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Також, просив врахувати особисті обставини, оскільки перебуває за кордоном під тимчасовим захистом та проходить реабілітацію, на території України не має доходів.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 22.06.2026 у справі №752/3051/25 суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що, вирішуючи питання про застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд повинен враховувати предмет і підстави позову та перевіряти, чи стосується справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічний підхід підтверджено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25. При цьому Верховний Суд зауважив, що застосування зазначеної пільги не залежить від процесуального статусу особи як позивача чи відповідача, однак спір повинен стосуватися питань, пов`язаних із її соціальним захистом як учасника бойових дій.

Так, у справі № 752/3051/25 Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, визнаючи апеляційну скаргу неподаною з підстави несплати відповідачем судового збору на рішення суду, яким з нього, як з учасника бойових дій, стягнуто заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки він є відповідачем, а не позивачем у справі, допустив звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки не врахував предмет та підстави позову та не перевірив чи стосується така справа захисту прав цієї особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, у справі № 752/3051/25, на яку посилається заявник, предметом спору було стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Застосовуючи пільгу до відповідача учасника бойових дій, Верховний Суд наголосив, що такий спір безпосередньо впливає на соціальні права ветерана, оскільки йому законом гарантована 75-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (п. 5 ч. 1 ст. 12 профільного Закону).

Натомість, предметом судового розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Правовідносини сторін виникли з цивільно-правової угоди і врегульовані нормами зобов`язального права Цивільного кодексу України. Спір ініційовано фінансовою установою у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Обов`язок боржника повернути отримані кредитні кошти є загальним цивільним обов`язком, який випливає з умов договору, а не з його соціального статусу учасника бойових дій. Розгляд кредитного спору не пов`язаний із захистом соціальних пільг чи гарантій заявника, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Сам по собі факт наявності у відповідача статусу учасника бойових дій не є безумовною підставою для звільнення його від сплати судового збору в усіх без винятку цивільних справах.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року №2 Справа «Креуз проти Польщі» зазначено, що судові органи не змогли забезпечити належного балансу між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку, так як збір, який вимагався від заявника за розгляд справи надмірний. Внаслідок цього останній утримався від позову та справу так і не розглянуто судомо. Це, завдало шкоди самій суті права на доступ до суду так як, судовий збір, який підлягав сплаті дорівнював середньому річному заробітку у Польщі на той час. В той же час, Європейський Суд з прав людини у згаданому рішенні зазначає, що "Право на суд" не є абсолютним, а може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодного документу, що підтверджує тяжкий матеріальний стан, зокрема довідки про доходи або про перебування на обліку як безробітного, або розміру пенсії. Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Враховуючи викладене, суддя відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із матеріальним станом ОСОБА_1 ..

Відповідно до пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення фізичною особою сплачується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідачем подано заяву через систему «Електронний суд», враховуючи викладене сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання заяви про перегляд заочного рішення становить 532 грн 48 коп.

Відповідно до ч.8 ст.285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила ст.185 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.175 цього кодексу, постановляє ухвалу, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без руху та заявнику необхідно усунути недоліки заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 532,48 грн та надання суду доказів такої сплати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 185, 285 ЦПК України, суддя,

ухвалив:

У задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02 липня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху, запропонувати заявнику протягом 10 днів з моменту отримання ухвали усунути недоліки заяви.

Роз`яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Невеніцин