Вирок № 139041749, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6561/26

Провадження № 1-кп/638/1544/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025170020020514 від 05.12.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який не одружений, має вищу освіту, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

21.07.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі;

28.11.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

11.02.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. 69, ч. 2 ст. 187 КК України, до 4 років позбавлення волі та з конфіскацією майна;

18.04.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, 4. 3 ст. 185, 9.3 ст. 185, 4. 3 ст. 297, ч.1, ч.4 ст.70 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

14.09.2022 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ст. 75 КК України, до 2 років обмеження волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

13.06.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 105 КК У країни, до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

28.08.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України, до 6 років позбавлення волі;

06.06.2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України, до 6 років 1 місяця позбавлення волі;

29.08.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова умовно-достроково звільнений відповідно до вимог ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом у складі військової частини НОМЕР_2 ;

відносно якого 26.09.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області скеровано клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ч. 5 ст. 401 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що молодшого сержанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №226 від 10 вересня 2025 року до списків тимчасово-прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 , з місцем служби в АДРЕСА_2 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» зобов?язують ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов?язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків він зобов?язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов?язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, молодший сержант ОСОБА_5 під час проходження військової служби в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 16.10.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин вирішив незаконно тимчасово ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 16.10.2025

(більш точний час не встановлений) але не пізніше 20 год. 45 хв., перебуваючи в районі тимчасового розташування свого підрозділу, а саме у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 16.10.2025 по 07.02.2026 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 , обов?язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 07.02.2026, до моменту з?явлення до правоохоронних органів.

Крім того, 27.01.2026 приблизно о 12 год. 56 хв., ОСОБА_5 , будучи обізнаним про Указ Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «І ро затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»», до якого було внесено зміни Указом Президента України №793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України №4643-1X від 21.10.2025 будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення на шлях вправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, повторно, заздалегідь підготувавши невстановлений предмет, придатний для пошкодження та відокремлення кабельної продукції, 27.01.2026 прибув до підвалу розташованому у буд. 26 по вул. Архітекторів в м. Харкові.

27.01.2026 приблизно о 12 год. 56 хв. ОСОБА_5 переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайшов до підвалу у вищевказаному будинку, двері до якого були відчинені, оскільки підвал використовується як укриття, де за допомогою невстановленого предмета відрізав дріт зв?язку з маркуванням ТППепЗ 30х2х0,5 в кількості 27 м., вартістю згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № CE-19/121-264973-ТВ від 24.02.2026 - 4357 грн. 87 коп. та дріт зв?язку з маркуванням ТППеп 30х2х0,4 в кількості 30 м., вартістю згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № CE-19/121-26/4974-ТВ від 24.02.2026 - 2647 грн. 19 коп. - які належить Харківській філії АТ «Укртелеком».

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення-злочину, обернувши викрадене майно на свою користь, тим самим спричинивши матеріальну шкоду АТ «Укртелеком» на загальну суму 7005 грн. 06 коп.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»», до якого внесено зміни Указом Президента України № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом № 4643-IX від 21.10.2025, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення на шлях вправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.02.2026 з 15 год. 00 хв., (більш точний час під час не встановлено) прибув у однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , до своєї знайомої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В період часу з 15 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 перебували в спальній кімнаті вищевказаної квартири, де ОСОБА_5 на полиці в шафі побачив грошові кошти у сумі 5000 гривень та мобільний телефон марки «Samsung» модель «Е1202i» в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №1751 від 16.02.2026 складає 326 гривень 66 копійок, які належать потерпілій ОСОБА_6 , та в нього виник злочинний умисел, направленний на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди і бажаючи їх настання, діючи відкрито, шляхом вільного доступу, взяв з полиці шафи вищевказані грошові кошти у сумі 5000 гривень та мобільний телефон марки

«Samsung» модель «Е1202i» в корпусі чорного кольору, при цьому на зауваження потерпілої ОСОБА_6 щодо припинення свої злочинних дій не реагував та зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 5326 гривень 66 копійок.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за:

ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану;

ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений вину у вчинених кримінальних правопорушеннях за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов потерпілого Харківської філії АТ «Укртелеком» визнав повністю.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив обвинуваченого суворо не карати, просив врахувати його визнання вини та щире розкаяння.

Потерпіла ОСОБА_6 до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Цивільного позову не заявляла.

Представник потерпілого Харківської філії АТ «Укртелеком» до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Заявила цивільний позов.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги те, що прокурор та потерпілі не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позиції останнього, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за:

ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану;

ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені уст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєних правопорушень, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд зазначає, що вчинені ОСОБА_5 правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є:

за ч. 5 ст. 407 КК України тяжким злочином;

за ч. 4 ст. 185 КК України тяжким злочином;

за ч. 4 ст. 186 КК України тяжким злочином.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Харкова, який не одружений, має вищу освіту, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався, на диспансерному(профілактичному) обліку не перебуває. Раніше неодноразово судимий, востаннє:

06.06.2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України, до 6 років 1 місяця позбавлення волі;

29.08.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова умовно-достроково звільнений відповідно до вимог ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом у складі військової частини НОМЕР_2 ;

Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який вчинив кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану, та є особою, котра неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, що свідчить про його негативну соціальну спрямованість, у зв`язку з чим вважає за можливе призначити йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, за правилами ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі.

При цьому, суд також враховує, що ОСОБА_5 був засуджений за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.06.2024 року, який набрав законної сили та відповідно до вимог ч. 5 ст. 124, п. 9 липня ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 21 КПК України є обов`язковим до виконання на всій території України.

Також ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року ОСОБА_5 був звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року на невідбуту частину 5 років 4 місяці 13 днів, для проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до ч .4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Суд зазначає, що ОСОБА_5 кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України були вчинені протягом невідбутої частини покарання.

В силу ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання суд частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року.

Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09.04.2020), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16.07.2020), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13.12.2016) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11.07.2019) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На думку суду, виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства є неможливим, та саме такі покарання будуть справедливими, необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим Харківською філією АТ «Укртелеком» заявлено цивільний позов.

Так, Харківська філія АТ «Укртелеком» просить стягнути з Пашкова 11297,09 грн. матеріальної шкоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи постановлення виправдувального вироку у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (частина перша статті 77 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову Харківської філії АТ «Укртелеком», суд вбачає підстави для її задоволення та стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, в частині витрат пов`язаних з проведенням експертизи по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.ст.118, 124, 126 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили суд залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 7 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1, 4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року, та призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання - з 07 лютого 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання в порядку ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення у період з 07 лютого 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз:

№ 1751 від 16.02.2026 у сумі 2544,48 грн.;

№ СЕ-19/121-26/4973-ТВ від 24.02.2026 у сумі 2228,50 грн.;

№ СЕ-19/121-26/4974-ТВ від 24.02.2026 у сумі 2228,50 грн.

Цивільний позов АТ «Укртелеком» в особі Харківської філії «АТ «Укртелеком» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ «Укртелеком» в особі Харківської філії «АТ «Укртелеком» завдану матеріальну шкоду у сумі 11297,09 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року на мобільний телефон торгової марки «SAMSUNG», модель «E1202i» в корпусі чорного кольору, з IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , та з к.н.т. НОМЕР_6 , що належить потерпілій гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Харків, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Речові докази, а саме: мобільний телефон торгової марки «SAMSUNG», модель «Е1202i» в корпусі чорного кольору, з IMЕІ1: НОМЕР_4 , IME12: НОМЕР_5 , - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженим з дня отримання копії вироку, іншими учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1