Ухвала суду № 139041577, 17.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6769/26

Провадження 2-з/216/41/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гайтко Л.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», та Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», та Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», про захист прав споживачів, до якої 17.08.2026 року ним було подано уточнення.

Своє заяву мотивує наступним: йому належить домоволодіння по АДРЕСА_1 . Шляхом приєднання до публічної пропозиції він уклав з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» договір про постачання за вказаною адресою електроенергії , а з AT «ДТЕК Дніпровські електромережі» - договір з розподілу.

Щомісяця ОСОБА_1 зчитує покази засобу комерційного обліку, формує платіжний документ, та сплачує за фактично спожиту електроенергію належні суми, тому заборгованості у еього немає. Однак, 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 одержав від AT «ДТЕК Дніпровські електромережі» попередження №40676/1001/164/ 00084 від 05.08.2026 року про припинення постачання йому електроенергії, у якому зазначено, що це буде здійснено о 8.00 годині 24 серпня 2026 року за заявкою ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» «у зв`язку з наявною заборгованістю». Попередження про припинення електропостачання від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», яке подало заявку, ОСОБА_1 не одержував, тому де електропостачальник знайшов в нього «заборгованість» заявнику невідомо, у зв`язку з чим заявник має намір звернутись по захист своїх прав до суду.

Належний ОСОБА_1 будинок не має газопостачання, усі побутові прилади, включаючи опалення, розраховані на роботу від електроенергії, тому припинення електропостачання додатково та суттєво порушить його права і законні інтереси, призведе до додаткової матеріальної шкоди через вимушені витрати по поновленню електропостачання та унеможливить проживання у будинку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Запобігти порушенню прав і законних інтересів заявника може заборона припиняти електропостачання до належного йому будинку до набрання майбутнім рішенням суду законної сили. Не вжиття такого заходу може суттєво ускладнити виконання рішення суду, поновлення його порушених прав та законних інтересів.

На підставі вищевикладеного, просить суд постановити ухвалу, якою заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» та Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі» припиняти електропостачання та/або вчиняти інші дії, що перешкоджатимуть користуванню електроенергією у будинку АДРЕСА_1 до набрання майбутнім рішенням суду законної сили.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Підстави для забезпечення позову передбачено статтею 151 ЦПК України.

В порядку ст. 152 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18(провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст.. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Посилаючись на те, що ч. 4 ст. 7.11 Розділу VII Умови і порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП за N 312 від 14 березня 2018 року встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду необхідність застосування заходів забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів заявниці, за захистом якої вона звернулась.

У постанові від 10.07.2024 по справі №922/211/24 Верховний Суд залишаючи в силі рішення судів нижчих інстанцій щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом «заборони АТ "Харківобленерго" та його уповноваженим особам на час розгляду справи №922/211/24 вчиняти дії направлені на припинення розподілу електричної енергії ТОВ "Тайфун-2000"» також послався на абзац 4пункту 7.11 ПРРЕЕ яким встановлено, що «на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання». Та зазначив: «норма права, встановлена в абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Зазначена норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23). Отже, ініціювання ТОВ "Тайфун-2000" спору про визнання протиправним та скасування рішення АТ "Харківобленерго" є самостійною підставою для того, щоб Позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спірної заборгованості, яку нараховано на підставі оспорюваного рішення».

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки на думку суду указаний вид забезпечення позову є єдиним ефективним способом запобігти можливим порушенням прав позивача до вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, заява про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Судом враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" позивач звільнений від сплати судового збору оскільки вимоги його позову стосуються порушенням його прав споживача.

За вимогами п.4 ч.1 ст.152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.

Керуючись ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.149-151, 153, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», та Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», про захист прав споживачів - задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» та Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі» припиняти електропостачання та/або вчиняти інші дії, що перешкоджатимуть користуванню електроенергією у будинку АДРЕСА_1 , до набрання майбутнім рішенням суду законної сили.

Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2

Особи, які можуть отримати статус учасника справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» вул. Січових Стрільців, 4Д, м. Дніпро, 49001, тел. (056)7701155, ЄДРПОУ 42082379.

Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», Запорізьке шосе, 22, м. Дніпро, 49111, ЄДРПОУ 23359034.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.А. ГАЙТКО