Рішення № 139041429, 03.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/4394/25

Провадження № 2/183/1970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

представника позивача адвоката Рудої О О.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2013 року на користь ОСОБА_1 на утримання утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 травня 2013 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 53639696. У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду, за період з січня 2018 року до 05 січня 2023 року утворилась заборгованість за сплати аліментів у розмірі 325 765,96 грн. За розрахунком позивача за період з січня 2018 року до січня 2025 року неустойка за несвоєчасну сплату аліментів становить 8 333 093,26 грн. у той же час, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України неустойка за несвоєчасну сплату аліментів становить 325 765,96 грн.

У зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 325 765,96 грн.

Відзив на позов на адресу суду не надходив.

Ухвалою судді від 20 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку загального позовного провадження, витребувано письмові докази у позивача.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суд установив, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2013 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь матері дитини ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 травня 2013 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. 23 серпня 2013 року вказане рішення набрало законної сили, на його виконання видано виконавчий лист.

На підставі указаного рішення суду державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бесталаною К. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 53639696 від 27 березня 2017 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного старшим державним виконавцем Пєнкіним Б., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у розмірі 1/3, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно з 23 травня 2013 року до повноліття дитини, за виконавчим провадженням № 53639696, станом на січень 2025 року складає 325 765,96 грн.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не доведено також, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 71 вищеназваного Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У частині восьмій статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 згаданого Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Згідно з ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 549 ЦК України установлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За правовою природою аліментні зобов`язання це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року судам роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми неустойки (пені) суд керується правовою позицією, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16, якою визначено, що розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не в повному розмірі, пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%.

Строк прострочення вираховується із урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помноженого на 1%.

Позивачем був проведений розрахунок суми пені, за формулою: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %, з якого вбачається, що розмір пені за період з січня 2018 року до січня 2025 року склав 8 333 093,26 грн.

Водночас, відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, розмір неустойки (пені) не може бути більшим за 100 відсотків суми заборгованості за аліментами. Отже, з огляду на встановлений розмір заборгованості зі сплати аліментів у сумі 325 765,96 грн, максимальний розмір неустойки (пені), який може бути стягнутий з відповідача, становить 325 765,96 грн.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, ураховуючи, що позивач просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, виходячи з розрахунку на суму 325 765,96 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 325 765,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка утворилась за період з січня 2018 року до січня 2025 року, у розмірі 325 765 грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34893684, адреса місцезнаходження: 51206, Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Гетьманська, 7.

Повне рішення суду складено і підписано 13 серпня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна