Рішення № 139040984, 13.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/8911/25

Провадження № 2/175/1950/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Бойко О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2В», Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про визнання дій протиправними, захист персональних даних та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2В», Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про визнання дій протиправними, захист персональних даних та стягнення моральної шкоди.

10 липня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява.

Згідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу за вищевказаним позовом розподілено до провадження судді Бойка О.М.

Ухвалою суду від 17 липня 2025 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М. та відкрито провадження по справі.

В позовних вимогах позивач просить суд:

Визнати протиправними дії ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б» та ОСББ «ОЛІМПІК-2В» та Асоціації ОСББ «ОЛІМПІК-2» щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди та зобов`язати відповідачів видалити персональні дані позивача з усіх протоколів, які були оприлюднені у вільному доступі, зокрема з інформаційних стендів, вестибюлів, під`їздів та месенджер-груп;

Стягнути з кожного відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., загалом 200 000 грн. та судові витрати.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є співвласником у будинку за адресою АДРЕСА_1 , одного з багатоквартирних житлових будинків, де створені ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б» та ОСББ «ОЛІМПІК-2В» та діє Асоціація ОСББ «ОЛІМПІК-2».

Позивач вважає, що ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б» та ОСББ «ОЛІМПІК-2В» свідомо та навмисно розмістили його персональні дані, а саме прізвище та номер квартири, у протоколах загальних зборів співвласників своїх багатоквартирних будинків. Вказані протоколи були оприлюднені на дошках оголошень у вільному доступі в цих трьох будинках, у яких орієнтовно по 100 квартир у кожному будинку та мешкає більше ніж 500 людей.

Також вказує, що Асоціація ОСББ «ОЛІМПІК-2» 27 лютого 2025 року розповсюдила його прізвище та номер приміщення позивача в протоколі зборів Асоціації, який було надіслано до відкритої групи месенджера Viber з 454 учасниками.

Особливу увагу просить звернути суд, що в усіх опублікованих протоколах вказані лише персональні дані ОСОБА_1 інших ПІБ чи даних інших осіб немає. Тобто, на думку позивача, йдеться про цілеспрямоване розголошення персональної інформації, без правових підстав.

Вважає, що ці дії грубо порушують його права як суб`єкта персональних даних, гарантовані Конституцією України (право на невтручання в особисте і сімейне життя), Законом України «Про захист персональних даних».

Вказує, що не надавав жодної згоди на обробку або поширення його персональних даних в жодній формі.

Внаслідок вищевказаних дій відповідачів позивач стверджує, що зазнав моральної шкоди зокрема психологічного дискомфорту, переживань за безпеку, порушення приватного життя. Вважає такі дії формою публічного тиску та порушення права на недоторканність особистих даних.

Внаслідок публічного та навмисного розголошення персональних даних постраждала і дружина позивача ОСОБА_1 , з якою мешкають разом. Вона також зазнала душевних страждань, тривожності та стресу, оскільки їх прізвище та номер приміщення було розміщено у відкритому доступі без згоди. Відчувала приниження та напругу, що негативно позначилось на її психоемоційному стані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідачів порушили приватне життя подружжя та, враховуючи вищевикладене, звертається до суду із відповідним позовом для захисту своїх прав.

Відповідач Асоціація «ОСББ «Олімпік-2»» ознайомившись із позовною заявою, через свого представника адвоката Стрюк С.В. надали до суду пояснення в яких позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованості.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів адвокат Стрюк С.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником у будинку за адресою АДРЕСА_1 , одного з багатоквартирних житлових будинків, де створені ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б» та ОСББ «ОЛІМПІК-2В» та діє Асоціація ОСББ «ОЛІМПІК-2».

ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б» та ОСББ «ОЛІМПІК-2В» розмістили його персональні дані, а саме прізвище та номер квартири, у протоколах загальних зборів співвласників своїх багатоквартирних будинків. Вказані протоколи були оприлюднені на дошках оголошень у вільному доступі в цих трьох будинках, у яких орієнтовно по 100 квартир у кожному будинку та мешкає більше ніж 500 людей.

Асоціація ОСББ «ОЛІМПІК-2» 27 лютого 2025 року розповсюдила його прізвище та номер приміщення позивача в протоколі зборів Асоціації, який було надіслано до відкритої групи месенджера Viber з 454 учасниками.

В усіх опублікованих протоколах вказані лише персональні дані ОСОБА_1 інших ПІБ чи даних інших осіб немає.

Вважає, що ці дії грубо порушують його права як суб`єкта персональних даних, гарантовані Конституцією України (право на невтручання в особисте і сімейне життя), Законом України «Про захист персональних даних».

Вказує, що не надавав жодної згоди на обробку або поширення його персональних даних в жодній формі.

Внаслідок вищевказаних дій відповідачів позивач стверджує, що зазнав моральної шкоди зокрема психологічного дискомфорту, переживань за безпеку, порушення приватного життя. Вважає такі дії формою публічного тиску та порушення права на недоторканність особистих даних.

Внаслідок публічного та навмисного розголошення персональних даних постраждала і дружина позивача ОСОБА_1 , з якою мешкають разом. Вона також зазнала душевних страждань, тривожності та стресу, оскільки їх прізвище та номер приміщення було розміщено у відкритому доступі без згоди. Відчувала приниження та напругу, що негативно позначилось на її психоемоційному стані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідачів порушили приватне життя подружжя та, враховуючи вищевикладене, звертається до суду із відповідним позовом для захисту своїх прав.

Багатоповерховий житловий комплекс «Олімпік-2» складається з трьох багатоквартирних житлових будинків за номерами АДРЕСА_2 . Всі три багатоквартирні будинки зі спорудами та інженерними мережами утворюють цілісний майновий комплекс «Олімпік-2», також розташовані на одній земельній ділянці, мають одну назву згідно Рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 15.06.05 №170. Житловий комплекс має цілісне технічне обладнання, інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир та нежитлових приміщень.

12.04.2010 року співвласниками кожного багатоквартирного будинку було створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, якім було визначено найменування ОСББ «Олімпік-2А»; ОСББ «Олімпік-2Б»; ОСББ «Олімпік-2В».

Відносно кожного ОСББ було проведено реєстраційні дії та внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Внаслідок цього 10.06.2010 року співвласниками всього житлового комплексу було створено Асоціацію «ОСББ «Олімпік-2», до складу якої увійшли ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2В».

Асоціація ОСББ «Олімпік-2» зареєстрована у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №567996 від 10.06.2010 року.

На підставі Протоколу №2 від 08.11.2012 року співвласники ВСІХ, на той час створених, ОСББ передали значну частину своїх повноважень щодо управління багатоквартирними будинками - Асоціації «ОСББ «Олімпік-2». З того часу саме Асоціацією здійснюється управління та утримання спільного майна житлового комплексу «Олімпік-2», в інтересах співвласників ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2В», які входять до складу Асоціації.

Саме Асоціація здійснює управління та утримання спільного майна житлового комплексу «Олімпік-2» в інтересах співвласників ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2В».

З урахуванням прийнятих співвласниками рішень ОСББ «Олімпік-2А» та інших ОСББ, які входять до складу Асоціації приймаються рішення в цілому по житловому комплексу.

Відповідачі ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2В» не веде, окремо від Асоціації, господарську-фінансову діяльність, не володіє власним розрахунковим рахунком у банківській установі, не укладає договори з комунальними та іншими підприємствами, не отримує кошти від співвласників, та не має у складі персоналу. Спільне майно всіх співвласників всіх багатоквартирних будинків перебуває на балансі саме Асоціації.

Згідно рішення загальних зборів співвласників переважну частину своїх повноважень об`єднання передало Асоціації (протокол № 2 від 08.11.2012 р), в тому числі - ведення діловодства, бухгалтерського обліку та фінансової звітності про діяльність об`єднання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про об`єднання співласників багатоквартирного будинку» рішення установчих зборів оформлюється протоколом, який повинен містити відомості про: 1) ініціатора установчих зборів; 2) дату, час, місце проведення установчих зборів (у тому числі інформацію про технічні засоби електронних комунікацій, з використанням яких співвласники брали участь в установчих зборах дистанційно в режимі відеоконференції); 3) загальну кількість співвласників багатоквартирного будинку; 4) загальну площу квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку; 5) кожного співвласника (його представника), який взяв участь в установчих зборах, у тому числі дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції, або письмовому опитуванні, а саме: прізвище, ім`я, по батькові співвласника та його представника (у разі представництва особи); номер квартири або нежитлового приміщення; загальна площа квартири або нежитлового приміщення; документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника); 6) обраного голову установчих зборів; 7) порядок денний установчих зборів; 8) підсумки голосування щодо кожного питання порядку денного установчих зборів.

Такі вимоги до Протоколу загальних зборів містить ст. 6 ЗУ №3270 від 14.07.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирним будинком».

При чому ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ «Олімпік-2Б» та Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» надано право співвласникам знайомитися з протоколами загальних зборів.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідачі посилаються на те, що в протоколах зборів необхідно вказувати відомості про особу, проте, суд вважає, що при публічному оприлюдненні вказаних протоколів та витягів з них персональні дані осіб слід опубліковувати таким чином, щоб унеможливити ідентифікацію осіб, які зазначенні в таких документах, зокрема щодо відомостей про ім`я, прізвище, по батькові особи, та будь-яка інформація щодо нього (номери телефонів, адреси, документи тощо).

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про звернення громадян» не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з`ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Слід зауважити, що сама суть позову не є не згодою позивача із протоколом, а лише факт публічного розголошення його персональних даних, про що й зазначає сам позивач.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає володільця персональних даних як конкретну фізичну або юридичну особу. Права та обов`язки, що виникають у одного суб`єкта обробки, не переходять автоматично до іншого суб`єкта лише на підставі спільної території, спільної назви комплексу чи участі в одній асоціації.

ОСББ «Олімпік-2Б» могло претендувати (у межах, окреслених вище в пункті 6 розділу ІІІ) лише на обробку окремих даних Позивача, необхідних для управління будинком АДРЕСА_1 , але не на їх публічне оприлюднення.

ОСББ «Олімпік-2А» та ОСББ «Олімпік-2В» не мають жодного правового зв`язку з Позивачем як співвласником, а отже, жодної підстави обробки його персональних даних за статтею 11 Закону України «Про захист персональних даних» ані згоди, ані закону, ані договору, ані виконання обов`язку у них не було і немає.

Асоціація «ОСББ «Олімпік-2» не перебуває з Позивачем у жодних членських чи договірних відносинах (фізичні особи не можуть бути членами асоціації відповідно до статті 8 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») і не є розпорядником персональних даних жодного зі співвласників безпосередньо вона отримала дані Позивача від ОСББ «Олімпік-2Б» без жодного оформленого правочину.

Фактично, суд вважає, що публікація на інформаційних стендах та месенджерах, можливо прирівняти із наданням на ознайомлення іншим співвласникам відомостей про діяльність ОСББ, зокрема щодо протоколів загальних зборів, однак є певні обмеження в публікації такої інформації.

Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом про ОСББ.

Згідно зі статтею 1 Закону про ОСББ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За нормами Закону про ОСББ та Закону про особливості здійснення права власності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) співвласник має право: 1) знайомитися з: рішеннями (протоколами) загальних зборів, робити з них виписки, копії;листками опитування, робити з них копії; 2) знайомитись із затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії; 3) одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; 4) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 5) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом. Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Згідно зі статтею 5 Закону про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Водночас право співвласника на одержання інформації не є необмеженим з огляду на таке.

Інформація про фізичну особу є видом інформації за її змістом (стаття 10 Закону про інформацію).

Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону про інформацію).

Закон про захист персональних даних регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних (стаття 1 цього Закону).

Положеннями статті 2 Закону про захист персональних даних передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (абзац десятий). Розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця (абзац одинадцятий). Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу (абзац шостий). Суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються (абзац дванадцятий).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону про захист персональних даних об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша статті 21 Закону про інформацію).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (абзац перший). Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (абзац другий).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону про інформацію).

Відповідно до частини другої статті 11 Закону про інформацію кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону про захист персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Частиною другою статті 14 Закону про захист персональних даних визначено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 6 Закону про захист персональних даних обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини шостої статті 6 Закону про захист персональних даних заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди, а пункт 6 частини другої статті 8 цього Закону передбачає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону про захист персональних даних); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону про інформацію); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди -лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; далі - Закон про доступ до публічної інформації).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 5 Закону про інформацію реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами третьою, четвертою статті 14 Закону про ОСББ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також визначено, що порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Аналогічна норма про те, що реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників, міститься також у частині другій статті 6 Закону про особливості здійснення права власності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, реалізуючи свої права, співвласник має право звернутися до ОСББ за отриманням інформації про діяльність такого ОСББ, а останнє зобов`язано надати таку інформацію в обсязі, який є достатнім для реалізації прав співвласників на участь в управлінні ОСББ, відповідно до Закону про ОСББ, Закону про особливості здійснення права власності, а також статуту об`єднання, крім конфіденційної інформації про фізичних осіб.

Разом з тим законодавством може бути визначено інший порядок та межі надання інформації про співвласників.

Більше того, Законом України від 14 липня 2023 року № 3270-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирними будинками» внесено зміни до Закону про особливості здійснення права власності та Закону про ОСББ, зокрема щодо прав співвласників.

Так, у Законі про особливості здійснення права власності пункт 5 частини першої статті 6 викладено в такій редакції: «5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі».

У Законі про ОСББ абзац четвертий частини першої статті 14 викладено в такій редакції: «знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі».

Отже, чинне законодавство містить обмеження щодо надання співвласникам конфіденційної інформації про фізичних осіб. Запровадженням до статті 14 Закону про ОСББ та статті 6 Закону про особливості здійснення права власності обмеження поширення інформації (словосполучення «крім конфіденційної інформації про фізичних осіб») досягнуто юридичної визначеності у питанні захисту конфіденційної інформації про особу, яка включає і персональні дані.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 10-1 Закону про доступ до публічної інформації, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, передбачено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону про захист персональних даних; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону про захист персональних даних; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Тобто, персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані ОСББ в процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку.

Тому ОСББ можуть надавати іншим співвласникам для ознайомлення документи, інформацію, визначені Законом про ОСББ, а також статутом ОСББ, з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.

Проте, в порушення цих вимог особисті дані ОСОБА_1 були опубліковані в месенджерах, а також на інформаційних дошках, без належного закриття особистої інформації.

Вказане узгоджується із Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 року по справі № 925/1440/22 на яку посилаються обидві сторони.

Тому, з огляду на вищевказане, судом фактично встановлено та нормативно обґрунтовано, що відповідачами було вчинено протиправні дії щодо поширення персональних даних позивача ОСОБА_1 , а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вбачає за доцільне вказати наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Статтею 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року та відповідно до статті 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Також доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини заподіювача.

Тобто, обов`язковою умовою для відшкодування моральної шкоди є наявність вини заподіювача, а не просто бажання особи в отриманні моральної шкоди.

Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу ст. 280 Цивільного кодексу України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв`язку з таким порушенням.

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення - приниженням оцінки її гідності.

Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду, внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов`язку.

У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об`єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини - це неминучий супутник, соціальна «тінь» будь - чийого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо.

Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність. Отже, немає такого порушення права чи свободи людини, яке не призвело б до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, конкретної можливості вимагати такої компенсації.

Пункт 27 Постанови Пленуму передбачає, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., (по 50 000,00 грн. з кожного відповідача) проте крім доведення вини відповідача не вказує належних обґрунтувань стягнення такого розміру моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4 000,00 грн., по 1000,00 грн. з кожного відповідача.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2568,96 грн., з яких 1600,00 грн. сума за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та 968,96 грн. вимога немайнового характеру, про визнання дій протиправними.

Згідно ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до абз.2 п.п.2 п.1 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз.3 п.п.5 п.1 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем сплачено лише 1600,00 грн., хоча з урахуванням вищевказаної норми ставка судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди складає 3028,00 грн. та враховуючи коефіцієнт, за подання до суду процесуальних документів в електронній формі, 0,8 2422,40 грн.

Тобто, не доплачена сума судового збору складає 2422,40 1600,00 = 822,40 грн.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

У ст. 1, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

За практикою ЄСПЛ, судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. ЕСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, враховуючи той факт, що позивачем по справі не було сплачено у повному розмірі судовий збір, а питання розподілу здійснюється під час ухвалення рішення по справі, а також той факт, що не повна сплата судового збору не повинна позбавляти осіб права на доступ до правосуддя.

Оскільки вимога немайнового характеру судом задоволена в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 968,96 грн.

Крім того, судом задоволена частково вимога про відшкодування моральної шкоди у пропорціональному відношенні в розмірі 4 000,00 грн., що є 1/50 від заявленої позовної вимоги, а тому підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 160,00 грн. (1/50 частка від сплаченого ОСОБА_1 судового збору) пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не доплачено судовий збір у розмірі 822,40 грн., а позовні вимоги були задоволенні частково, то суд вважає за необхідне стягнути недоплачену суму судового збору з позивача на користь Держави.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2В», Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про визнання дій протиправними, захист персональних даних та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСББ «ОЛІМПІК-2А», ОСББ «ОЛІМПІК-2Б», ОСББ «ОЛІМПІК-2В» та Асоціації ОСББ «ОЛІМПІК-2» щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди та зобов`язати відповідачів видалити персональні дані позивача з усіх протоколів, які були оприлюднені у вільному доступі, зокрема з інформаційних стендів, вестибюлів, під`їздів та месенджер-груп та замінити їх такими, що унеможливлюють ідентифікацію особи-співвласника.

Стягнути з ОСББ «Олімпік-2Б» (код ЄДРПОУ 37055474) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСББ «Олімпік-2А» (код ЄДРПОУ 37055469) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСББ «Олімпік-2В» (код ЄДРПОУ 37055488) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» (код ЄДРПОУ 37160161) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути, пропорційно до задоволених позовних вимог, з ОСББ «Олімпік-2Б» (код ЄДРПОУ 37055474), ОСББ «Олімпік-2А» (код ЄДРПОУ 37055469), ОСББ «Олімпік-2В» (код ЄДРПОУ 37055488) та Асоціації «Об`єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» (код ЄДРПОУ 37160161) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1128,96 грн. за вимогу немайнового характеру та, пропорційно до задоволених вимог, за моральну шкоду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Держави суму не доплаченого судового збору у розмірі 822,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.