Рішення № 139040570, 17.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 199/13334/25

Провадження 2/206/567/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що 21 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0730-0776, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 10 000,00 гривень на строк 99 календарних днів. Процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 2,5 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000,00 гривень. 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрі божників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № УКФ-261224-2 ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 30 000,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 20 000,00 гривень заборгованість за відсотками, чим порушуються права та інтереси Позивача ТОВ «Новий Колектор». Враховуючи вищевикладене, представник позивача ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року у розмірі 30 000,00 гривень та сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 422,40 гривень.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 жовтня 2025 року дану справу було передано за підсудністю до Самарського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року дану справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у АТ «УКРСИББАНК» письмові докази, які містять банківську таємницю відносно банківського рахунку відкритого на гр. ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 26 листопада 2025 року від АТ «УКРСИББАНК» до суду надійшло повідомлення за вих. № 31-4-01/4956-БТ, з якого встановлено, що в АТ «УКРСИББАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . АТ «УКРСИББАНК» підтвердив, що кошти в сумі 10 000,00 гривень були зараховані на платіжну картку № НОМЕР_2 21 червня 2021 року та отримувачем є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також, банком до даного повідомлення було долучено виписку про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 21 червня 2021 року.

Представник позивача Котова С.М. в прохальній частині позовної заяви виклала клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надавав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2021року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0730-0776, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 10 000,00 гривень на строк 99 календарних днів. Процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 2,5 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.

Отримання ОСОБА_1 21 червня 2021 року коштів у сумі 10 000,00 гривень за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року підтверджується випискою про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 21 червня 2021 року наданої АТ «УКРСИББАНК».

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 30 000,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 20 000,00 гривень заборгованість за відсотками.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрі божників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № УКФ-261224-2 ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у сво їй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс`та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило на користь ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року.

З наданого ТОВ «Новий Колектор» договору факторингу від 26 грудня 2024 року вбачається, що згідно з умовами цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.

Проте, ТОВ «Новий Колектор» не довів переходу права вимоги за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.

Доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором № 0730-0776 від 21 червня 2021 року, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року про перехід права вимоги саме з моменту підписання реєстру боржників, а не з моменту здійснення оплати за вказаним договором, суд виходить з конструкції згаданих правових норм щодо договору факторингу та відмінності його юридичної природи від цесії, яка на відміну від факторингу, не завжди має оплатний характер. Як вже було зазначено вище, здійснення оплати за відступлені права вимоги є умовою дійсності договору факторингу та як наслідок переходу права вимоги.

Поміж того суд також вважає за необхідне зазначити, що реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договору факторингу та його невід`ємними частинами.

При цьому наведена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором на користь правонаступника первісного кредитора.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 625, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 ЦК та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук