Рішення № 139040566, 17.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/475/26

Провадження 2/206/1048/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 09 жовтня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1128349 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах Кредитного договору (розділу 1) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 3 500,00 (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 08 листопада 2020 року, строк користування кредитом продовжили до 09 грудня 2020 року Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору. 22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року. 21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20241021/1, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року. У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором споживчого кредиту, станом на 22 січня 2026 року заборгованість відповідача становить 15 382,88 грн., що складається із: 3 500,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 9 964,50 гривень залишок заборгованості по процентам за користування; 1 918,38 гривень інфляційне збільшення. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором у сумі 15 382,88 гривень та понесені судові витрати, зокрема сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року було вирішено питання щодо проведення заочного розгляду справи.

Згідно з частиною тринадцятою статі 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

В той же час, відповідачу ОСОБА_1 здійснювалися направлення листів рекомендованою кореспонденцією щодо розгляду даної справи, на дійсну адресу, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023 року у справі №909/548/16(909/947/20).

Представник позивача Бачинський О.М. в прохальній частині позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи без представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву не скористався, та у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов,а саме, що відповідач не подав відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1128349, відповідно до умов якого кредитодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за стандартною ставкою 1,90 % в день за користування кредитом, строк кредиту 30 днів. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладання договору про надання кредиту та акцептована ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Відповідно до п. 2.1 договору порядок надання кредиту визначено безготівковим шляхом.

Відповідно до заяви формуляра про акцептування оферти ОСОБА_1 погодився та прийняв пропозицію ТОВ «Лінеура Україна» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах споживчого кредиту, при цьому договір разом із графіком платежів до нього та паспортом споживчого кредиту є аналогічними умовами підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про його ознайомлення із умовами договору та їх погодження.

З повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-1609 від 16 вересня 2025 року встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року. Відповідно до вказаного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 09 жовтня 2020 року о 14:31:03 годині 3 500,00 гривень, транзакція в системі iPae.ua № 68803198, призначення платежу: зарахування 3 500,00 гривень на картку № НОМЕР_2 .

08 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 1128349 від 09 жовтня 2020 року, який було укладено між сторонами у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати клієнтом ( ОСОБА_1 ) зобов`язання за Договором, відповідно до розділу 4 Договору клієнт ініціював продовження користування кредитом.

Пунктами 3.1-3.2 Додаткового договору встановлено, що строк користування кредитом за Договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 Договору (30 днів). Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 09 грудня 2020 року. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1 цього Додаткового договору: 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних).

Також, ТОВ «Лінеура Україна» був наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року за період з 09 жовтня 2020 року по 13 грудня 2020 року

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача згідно реєстру прав вимоги.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» неодноразово укладалися додаткові угоди до Договору № 015-220221 від 22 лютого 2021 року щодо продовження строку дії Договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 19 травня 2021 року до Договору факторингу № 015-220221/02 від 22 лютого 2021 року, позивач «Сіроко Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача за Договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року в сумі 13 464,50 гривень, з яких: 3 500,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 964,50 гривень заборгованість за процентами.

21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20241021/1, згідно якого ТОВ "ФК «Артеміда-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача згідно реєстру прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1.3 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

Між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» неодноразово підписувалися Додаткові угоди до Договору факторингу № 20241021/1, які продовжували термін дії Договору факторингу.

Згідно Витягу з реєстру прав вимог до Договору факторингу № 20241021/1 від 22 січня 2026 року, позивач ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набув права грошової вимоги до відповідача за Договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року в сумі 13 464,50 гривень, з яких: 3 500,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 964,50 гривень заборгованість за процентами.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за договором про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту № 1128349 від 09 жовтня 2020 року. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що на дату відступлення права вимоги (21 жовтня 2024 року) заборгованість останнього за кредитним договором перед ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» складає 13 464,50 гривень. В повідомленні були також зазначені розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на який ОСОБА_1 необхідно сплачувати заборгованість за кредитом.

Також, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 направлялася досудова вимога в якій зазначено, що станом на 13 березня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року у сумі 13 464,50 гривень, право вимоги якої після укладання договорів факторингу перейшло до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Попереджено ОСОБА_1 , що у випадку якщо ця досудова вимога залишиться без задоволення ТОВ «ФК «Артмеда-Ф» буде змушене звернутися до суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та сума боргу може бути збільшена за рахунок сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості з особового рахунку ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було здійснено нарахування суми інфляційного збільшення за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року у сумі 1 918,38 гривень.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог кредитного договору № 1128349 від 09 жовтня 2020 року, що полягала у неповерненні кредитних коштів ні первісному кредитору, ні новому у останнього станом на 22 січня 2026 року утворилася заборгованість у сумі 15 382,88 грн., що складається із: 3 500,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 9 964,50 гривень залишок заборгованості по процентам за користування; 1 918,38 гривень інфляційне збільшення.

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вказаний електронний договір споживчого кредиту укладений відповідачем із кредитною установою шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договори між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

З огляду на викладене вище, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 1128349 від 09 жовтня 2020 року узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, відповідач не скористався, передбаченим п. 6.3.2 Договору споживчого кредиту правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладеність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту № 1128349 від 09 жовтня 2020 року, зазначений договір недійсним не визнано.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в договорі, однак не зробив цього у зв`язку із чим виникла відповідна заборгованість.

Так зокрема у відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку № НОМЕР_2 вказану власноручно позичальником при укладанні договору на отримання споживчого кредиту (п. 2.1 кредитного договору)

Матеріали справи містять довідку про перерахування на картку НОМЕР_2 09 жовтня 2020 року грошових коштів у розмірі 3 500 грн.

Також у п. 1.4.2 Кредитного договору від 09 жовтня 2020 року зазначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, а з 08 листопада 2020 року проценти нараховувалися відповідно до п. 3.2 Додаткового договору.

Підсумовуючи наведене ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Лінеура Україна» кредитні кошти за договором від 09 жовтня 2020 року, користувався ними та своєчасно не повернув у зв`язку із чим виникла заборгованість. При цьому позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Щодо договорів факторингу слід зазначити наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Обґрунтовуючи право вимоги до ОСОБА_1 як новим кредитором, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надало копії договору факторингу № 015-22022021 від 22 лютого 2021 року укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс», договору факторингу №20241022/1 від 21 жовтня 2024 року укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витягів з реєстрів прав вимоги де боржник ОСОБА_1 .

За встановлених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що останні в повній мірі доводять факт набуття права вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до боржника ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 500,00 гривень та заборгованості по процентах у сумі 9 964,50 гривень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення у сумі 1 918,88 гривень (за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року) суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як зазначено в ст. 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання», дана норма передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином з урахуванням того, що між банком та позичальником було укладено кредитний договір, мета якого споживчі цілі, на вказані правовідносини розповсюджуються норми п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період дії карантину своїх зобов`язань за споживчим кредитом він звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19).

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також зазначає, що інфляційні втрати розраховані позивачем до 23.02.2022 року включно, що не порушує законодавство, зокрема, закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вказаний договір він не укладав або доказів повного погашення ним зазначеної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, оскільки відповідачем до цього часу отримані грошові кошти за вказаними договорами повернуті не були, суд вважає можливим захистити право позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правової допомоги № 211090033 від 20 січня 2026 року укладеного між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК Артеміда-Ф».

Зокрема, адвокатом Бачинським О.М. відповідно до акту № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 211090033 від 20 січня 2026 року та переліку виконаних робіт, надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді: підготовки позову у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , в тому числі збирання доказів долучених до позову за договором позики; підготовка процесуальних заяв для справи; усні консультації з питань застосування чинного законодавства. Загальна вартість вказаних послуг склала 7 000,00 гривень.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 000,00 гривень, витрачені позивачем, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому зазначені судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь з Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. степана бандери, буд. 87, оф. 54, ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за кредитним договором № 1128349 від 09 жовтня 2020 року у розмірі 15 382,88 гривень, що складається із: 3 500,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 9 964,50 гривень залишок заборгованості по процентам за користування; 1 918,38 гривень інфляційне збільшення, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук