Ухвала суду № 139040372, 11.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9708/26

Провадження № 1-кп/204/1025/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025040000001977, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_11 , захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також продовження стороку дії обов`язків покладених на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . В обґрунтування своїх клопотань зазначив, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке, законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, а тому, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке їм загрожує у разі визнання судом їх винуватості, останні можуть переховуватись від суду із метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані із триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що останні можуть змінити місце фактичного проживання та виїхати за межі території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію України. Наявність ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення обвинуваченим повідомлення про підозру, останні обізнані про факти свідчення свідків, які стали очевидцями їх протиправної діяльності. У свою чергу, обвинувачені можуть вплинути на свідків із метою зміни ними наданих раніше показань або повідомити інших осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, про необхідність впливу на свідків. Крім цього, про наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що після оголошення підозри обвинуваченим, останні є обізнаними про встановлення органом досудового розслідування інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, обвинувачені можуть повідомити зазначених осіб про необхідність переховування від органу досудового розслідування для ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, під час досудового розслідування було отримано відомості про те, що обвинувачені сприяли у вчиненні дезертирства іншими військовослужбовцями, місцезнаходження яких на даний час встановлюється. Таким чином, наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на вказаних військовослужбовців шляхом повідомлення їх про зміну місця проживання для подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, а також застосування до зазначених військовослужбовців та їх близьких осіб методів залякування, погроз або пропозицій надання неправдивих показань. На користь існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що у разі застосування до обвинувачених іншого більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, останні можуть продовжити свою незаконну діяльність та сприяти іншим військовослужбовцям у здійсненні дезертирства.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 заперечував проти задоволення клопотань прокура. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що у клопотаннях прокурором не наведено жодних нових даних на підтвердження наявності ризиків, які не були предметом уваги слідчого судді при обрання та продовженні запобіжного заходу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Також, прокурором не було наведено переконливих доводів щодо того, що наведені ризики на даний час не зменшилися. Ця ж обставина свідчить про те, що у органу досудового розслідування було достатньо часу для отримання та збирання доказів, які як зазначає прокурор, могли бути знищені обвинуваченими. Крім цього, його підзахисні мають міцні соціальні зв`язки, дружин, дітей, постійне місце мешкання, характеризуються добре, раніше не судимі, мають хронічні захворювання. Просив відмовити у задоволення клопотання прокурора та обрати стосовно його підзахисних запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтримали думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_13 частково заперечувала у задоволенні клопотання прокурора, а саме заперечувала в частині покладення на її підзахисну обов`язків, оскільки такі обов`язки на останню вже були покладені, а тому просила задовольнити клопотання прокурора частково.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_14 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що ризики жодним чином не доведені прокурором. Його підзахисний є одруженим, у нього є дружина, яка має інвалідність ІІ групи. Жодних доказів наявності зазначених прокурором ризиків надано не було. Ризики зазначені прокурором лише формально. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати більш м`який запобіжний захід стосовно його підзахисного, або ж визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_15 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, нічим не доведені. Його підзахисний приймав участь у захисті України, хворіє на ряд захворювань. Просив обрати стосовно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або ж визначити розмір застави. Що стосується клопотання прокурора відносно ОСОБА_7 , не заперечував проти задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 пояснив про те, що він категорично не визнає свою провину. Клопотання прокурора є необґрунтованим, та таким, яке порушує принципи КПК України. Просив звернути увагу на те, що він є цивільною людиною, він не порушував жодної присяги. Щодо ризику втечі, то він постійно проживав зі своєю матір`ю, раніше не судимий, після обшуку його дому та до офіційного його затримання пройшло 25 днів та він нікуди не втік. У нього не має наміру переховуватись. Прокурор зобов`язаний довести його винуватість, натомість прокурор не обґрунтовує наявність ризиків. Він є інвалідом, а перебуваючи під дією запобіжного заходу не має змоги отримати необхідну медичну допомогу. Просив змінити запобіжний захід або ж визначити стосовно нього розмір застави.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_16 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні є недоведеними. Його підзахисний жодного разу не переховувався від органу досудового розслідування. Прокурор повинен довести, що наявні ризики не зменшилися, однак він цього не робить. Просив визначити відносно його підзахисного заставу.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що у нього жодних заперечень не має.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до обвинувального акту обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років, та яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, отже наслідки і ризик втечі для обвинувачених можуть бути визнані ними менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

Тому лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому, кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим, має високий ступінь суспільної небезпеки, особливо в період воєнного стану, а зумовлені ними наслідки є тяжкими не лише для конкретної особи, а й для держави та суспільства в цілому.

Отже, вказане свідчить про те, що обвинувачені з великою імовірністю можуть вдатися до вчинення дій направлених на переховування від суду, що стороною захисту не спростовано.

Також слід зазначити, що при оцінці ризику переховування тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є вирішальним фактором, а оцінюється з урахуванням раніше виявленої процесуальної поведінки обвинувачених, а також відомостей про їх особу.

Посилання ж сторони захисту на наявність у обвинувачених сталих соціальних зв`язків, постійного місця проживання, хронічних захворювань, беруться судом до уваги, однак не можуть бути тими вирішальними факторами, які б могли нівелювати наявний ризик можливого переховування обвинувачених.

Оцінюючи продовження існування ризику впливу на свідків, слід вказати, що на даний час даний ризик залишається актуальним та не зменшився, оскільки свідки в судовому засіданні не допитані. Тому, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання обвинувачених винуватими у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що є вагомим психологічним фактором, обвинувачені можуть впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні, з метою схилити їх до дачі неправдивих показів або відмови від їх надання.

Окрім цього, при встановленні ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні судом врахована встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Оскільки на даний час свідки судом не допитані, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився.

Що стосується наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що перебуваючи на запобіжному заході, який не буде пов`язаним із триманням під вартою, обвинувачені будучи особами не працевлаштованими та маючими необхідність у підтриманні своєї життєдіяльності можуть вдатися до дій, які будуть спрямовані на продовження вчинення кримінального правопорушення, яке їм інкримінується відповідно до обвинувального акту, або ж вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому на даний час вказаний ризик є актуальним.

Обставин, які б свідчили про зменшення або втрату актуальності ризиків у даному кримінальному провадженні стороною захисту не доведено.

Крім цього, обставини, які характеризують обвинувачених та які сторона захисту вважає показником міцних соціальних важелів впливу, як то сімейний стан наявність дружини, дітей, матері, постійного місця проживання та реєстрації, мають оціночний характер та не створюють настільки ефективних запобіжників, які б виключали можливість вчинення обвинуваченими дій, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо можливості застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, то на даний час інші більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, ураховуючи в сукупності ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, високий ступінь ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом та на даний час своєї актуальності не втратили, а також високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, у той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан по всій території України, який діє на даний час.

Розглядаючи клопотання сторони захисту щодо визначення застави, суд зазначає наступне.

Згідно ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що у провину обвинуваченим відповідно до обвинувальних актів ставиться вчинення умисного особливо тяжкого військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, вчиненого у співучасті, а також те, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Також, слід зазначити, що ухвали слідчого судді та суду щодо обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу без визначення альтернативного запобіжного заходу, були предметом розгляду колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, які були залишені без змін, тим самим не було встановлено порушень, які б могли бути підставою задля скасування вказаних ухвал.

Що стосується посилання сторони захисту, як на необхідність зміни запобіжного заходу наявність хронічних захворювань, не можливості отримання належної медичної допомоги в умовах запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає, що стороною захисту жодних доказів неможливості отримання належної медичної допомоги або ж відмові у її наданні, суду надано не було.

При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою та продовження дії покладених обов`язків не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів без визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34, 315 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» та ІНФОРМАЦІЯ_8 , для виконання.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний із триманням під вартою, визначення розміру застави, - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження покладених на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії обов`язків строком на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2026 року включно, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії обов`язків строком на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; утримуватись від спілкування із свідками, іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання вказаних вище обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1