Вирок № 139040162, 03.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/7841/24

Провадження № 1-кп/175/476/24

2026 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю представника потерпілої: адвоката ОСОБА_4

за участю захисника: адвоката ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041030001512 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого вищу освіту, одруженого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28 квітня 2024 року, приблизно об 11 годині 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 керував автомобілем марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочавши рух заднім ходом для виїзду на проїжджу частину дороги в районі будинку № 48 по вул. Центральній в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області. В той же час на цій смузі руху стояла пішохід ОСОБА_7 ..

На шляху прямування, обвинувачений ОСОБА_6 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, перед початком руху та під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбувся наїзд автомобіля на пішохода ОСОБА_7 ..

В діях водія ОСОБА_6 маються порушення вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; 10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Порушення п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_6 , перебувають в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були спричинені такі тілесні ушкодження: закритий перелом лівої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав та пояснив, що 28 квітня 2024 року він разом з дружиною на автомобілі марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхали до магазину у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області. Там він припаркувався, вони пішли у справах, а згодом повернулися та сіли в автомобіль. Він завів двигун та переконався, що немає ніяких перешкод для руху, подивився у дзеркало заднього виду, у якому побачив, що нікого не було. Свідок ОСОБА_8 допомагав йому під час виїзду на дорогу, показував, що можна виїжджати. Він включив задню передачу, дивився у бокові дзеркала, чи почав рух, чи ні, не знає, коли спрацювали парктроніки. Після цього він вийшов з автомобіля, вони разом з дружиною і свідком допомогли потерпілій піднятися. Потерпіла була на дорозі, а його автомобіль стояв на межі парковки та проїзної частини. Потерпіла стояла, обпершись об капот його автомобіля, категорично не давала щось робити та відмовилась від медичної допомоги, він пропонував їй вирішити це питання, однак згодом приїхав її родич та забрав її, а йому через деякий час подзвонили з лікарні. Його автомобіль був технічно справним, на кришці багажнику були потертості. Ані поштовху, ані будь-якого стуку не чув, тільки побачив як свідок швидко пішов до задньої частини автомобіля. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини, потерпіла переходила дорогу у непередбаченому для цього місці, жодних порушень Правил дорожнього руху України в його діях немає. Заявлений потерпілою цивільний позов не визнає, вважає, що відшкодовувати він нічого не повинен.

Разом із цим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю таких доказів, що були досліджені та перевірені судом під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що того дня вона приїхала на ринок, який розташований по вул. Центральній в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області. Там вона переходила дорогу, обходила припарковані автомобілі, в цей час один з цих автомобілів її вдарив. Від удару вона впала, їй допоміг піднятися якийсь чоловік. Вона поставила руки на капот цього автомобіля, до неї підійшов обвинувачений разом із дружиною, вони вибачалися та просили відійти від автомобіля, оскільки їм треба їхати. Вона подзвонила своїм дітям та повідомила, що сталося, згодом приїхав син і забрав її. Оскільки у неї боліла рука, вони разом із сином поїхали до лікарні. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у неї були тілесні ушкодження, вона дотепер відчуває наслідки перелому руки. В тому місці, де вона переходила дорогу, пішохідного переходу немає, всі переходять проїзну частину таким чином, також там немає й парковки, але автомобілі паркуються. Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений не телефонував та не цікавився її станом, нічого їй не відшкодовував;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що того дня він допомагав обвинуваченому виїхати з парковки, оскільки його автомобіль стояв поруч із автомобілем обвинуваченого. Коли він допомагав обвинуваченому виїжджати, по дорозі йшла якась жінка якби задом до автомобіля, вона з кимось розмовляла. У автомобіля обвинуваченого була ввімкнена аварійка, він почав потроху виїжджати задом, рухався, в цей час він почув звук, ніби хтось вдарив по багажнику автомобіля, після чого хтось крикнув «Стій», а жінка опинилася під машиною. Автомобіль обвинуваченого одразу зупинився, жінці допомогли піднятися та запропонували допомогу, однак вона відмовилася. Обвинувачений вийшов зі свого автомобіля, згодом вийшла ще якась жінка. Ця дорожньо-транспортна пригода відбулась дуже швидко, сам момент наїзду на жінку він не бачив, однак чув звук, після чого вона лежала на землі;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що того дня вона стояла біля магазину, в якому працює, та побачила як потерпіла йшла понад машинами. В цей час вона чула як хтось керував автомобілем, який виїжджав з парковочного місця, автомобіль рухався, а потерпіла була позаду нього та попала під машину. Автомобіль різко почав здавати назад та задньою частиною штовхнув потерпілу, від чого остання впала. Люди кричали, автомобіль зупинився, з нього вийшов водій, а потерпілій допомогли підвестися. Як саме потерпіла переходила дорогу, вона не бачила, бачила вже як вона рухалася понад машинами;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що того дня він стояв біля магазину та пив каву. Він бачив як жінка переходила дорогу, в цей час автомобіль здавав заднім ходом та штовхнув цю жінку, вона впала. Люди кричали водію, щоб зупинився, автомобіль зупинився і водій вийшов. Він бачив як автомобіль рухався, самого дотику автомобіля він не бачив, але жінка була прямо позаду автомобіля, який рухався, і вона впала, а автомобіль зупинився;

- протоколом огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди від 28 квітня 2024 року з додатками до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, згідно з якими встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на проїзній частині вул. Центральна в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області;

- проколом огляду транспортного засобу від 28 квітня 2024 року з додатком до нього фототаблицею, згідно з яким встановлено, що був оглянутий транспортний засіб автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому виявлено потертості на задній частині, механічні пошкодження не виявлені;

- висновком судово-медичної експертизи № 1316е від 09 травня 2024 року, згідно з яким за даними медичної документації, викладеної у акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1217 від 29 квітня 2024 року, у ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у виді закритого перелому лівої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням. Враховуючи характер та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, можливо вказати, що воно могло утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі). Враховуючи характер та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилося незадовго до звернення за медичною допомогою травматологічний пункт КНП «МКЛ № 6» ДМР, тобто можливо і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові. За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлює тривалий своїм характером, виявлене тілесне ушкодження розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29 квітня 2024 року з додатками до нього схемою і фототаблицею, згідно з якими встановлено, що потерпіла ОСОБА_11 детально відтворила обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 28 квітня 2024 року за її участю та автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29 квітня 2024 року з додатками до нього схемою і фототаблицею, згідно з якими встановлено, що свідок ОСОБА_9 детально відтворила обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 28 квітня 2024 року за участю ОСОБА_11 та автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- протоколом зняття показів з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 07 травня 2024 року з додатком до нього описом вилучених речей і документів, згідно з якими було знято покази з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, які розташовані на будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Центральна, 68;

- протоколом огляду відео камер спостереження від 08 травня 2024 року з додатком до нього відеозаписом, який був продемонстрований у судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, згідно з якими на відеозаписі з камери відеоспостереження, розташованої на будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Центральна, 68, видно як пішохід ОСОБА_7 знаходиться на узбіччі дороги в районі будинку № 43-А по вул. Центральній в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області. У подальшому пішохід ОСОБА_7 починає перетинати проїзну частину вул. Центральної в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області від будинку № 43-А в напрямку будинку № 48 у невстановленому для переходу місці. Коли пішохід ОСОБА_7 фактично закінчила перетинати проїзну частину у невстановленому для переходу місці від будинку АДРЕСА_2 , в цей момент автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , починає відновлювати рух заднім ходом. У подальшому автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухається заднім ходом та скоює наїзд на пішохода ОСОБА_7 ;

- висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/19578-ІТ від 10 травня 2024 року, згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України та у нього не було будь яких перешкод технічного характеру, які перешкодили б йому виконати дану вимогу. При заданому механізмові події дії водія автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- речовими доказами: диском із записом з камери відеоспостереження; автомобілем марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також під час судового розгляду було допитано:

- свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що того дня вона була в м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, де сталася дорожньо-транспортна пригода. Вона стояла та збиралася переходити дорогу, коли побачила, що літня жінка переходила дорогу як спиною, при цьому з кимось розмовляла, потім впала та схопилася за задній капот якоїсь машини, яка не рухалася, але в неї був заведений двигун, і почала кричати. Водій цього автомобіля одразу вийшов, вона також підійшла до них та запропонувала свою допомогу, оскільки вона лікар, однак ця жінка відмовилася від допомоги. Коли потерпіла піднялася, то вона трималася руками за машину, не даючи водію поїхати. Згодом приїхав якийсь чоловік, який забрав цю жінку. У неї видимих тілесних ушкоджень вона не бачила, ця жінка відмовлялася від допомоги, а потім скаржилася на біль у руці. На автомобілі пошкоджень вона не бачила, оскільки не роздивлялася його;

- свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні пояснила, що того дня вона знаходилася біля церкви, де розмовляла з подругою. Вона бачила як якась жінка голосно розмовляла з кимось на дорозі, потім цю жінку піднімали, вона підвелась та обперлась на капот машини. Вона стояла за машиною, тому бачила тільки як жінка йшла, а самого падіння їй не було видно. Ця жінка казала, що допомога їй не потрібна, згодом приїхав її син та забрав її. Як вона пам`ятає, машина не рухалась, водій виходив, чи виходив ще хтось з цієї машини, вона не бачила.

Інший свідок у цьому провадженні судом не допитувалась, оскільки свідок ОСОБА_14 відмовилася в суді давати показання на підставі положень ст. 63 Конституції України.

Оцінюючи показання, які дала суду потерпіла ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим зібраним у провадженні доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

Разом із цим, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо того, що автомобіль не рухався, а потерпіла самостійно впала, суд відноситься до них критично і визнає їх неспроможними, а тому не може прийняти їх до уваги, оскільки вони повністю спростовуються та суперечать іншим зібраним у провадженні доказам. При цьому самі свідки не заперечували тих обставин, що вони стояли і розмовляли, перебували на певній відстані від автомобіля, збоку, ближче до його передньої частини, поряд стояли й інші припарковані автомобілі, які обмежували оглядовість. Жодна зі свідків ідентифікувати та детально описати автомобіль не змогла.

Крім того, суд не обґрунтовує вирок суду актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1217 від 29 квітня 2024 року, оскільки він не є джерелом доказів в цьому кримінальному провадженні.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу того, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з його вини, визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать іншим зібраним у провадженні доказам і розцінює таке не визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини як його спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Так, сам обвинувачений не заперечував тієї обставини, що він перебував за кермом автомобіля, ввімкнув задню передачу для виїзду на проїзну частину дороги, чи розпочав рух, чи ні, він не пам`ятає, потерпілу він не бачив. Зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема показаннями потерпілої, свідків і протоколом огляду відео камер спостереження від 08 травня 2024 року. Так, потерпіла ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом, в цей час потерпіла перебувала позаду цього автомобіля, який скоїв на неї наїзд, і вона впала. Зазначені покази були дані потерпілою і свідками безпосередньо в судовому засіданні, з дотриманням чинного законодавства, потерпіла і свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні показання узгоджуються як одні з одними, так і відповідають та не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших досліджених у провадженні доказах, жодних підстав для обмовляння обвинуваченого у потерпілої і свідків під час судового розгляду встановлено не було. Зазначені показання потерпілої і свідків були оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Також, з протоколу огляду відео камер спостереження від 08 травня 2024 року вбачається, що потерпіла переходить дорогу, в цей час автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочинає рух заднім ходом та скоює наїзд на потерпілу. До того ж, зазначені обвинуваченим обставини не виключають як обов`язку обвинуваченого виконувати вимоги п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, так і його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Також суд не може прийняти до уваги посилання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 на ті обставини, що обвинувачений не винен у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема вказаними вище показаннями потерпілої, свідків та висновком експерта. Так, у висновку судової автотехнічної експертизи від 10 травня 2024 року зазначено, що дії саме обвинуваченого як водія автомобіля марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди. Висновок вказаної експертизи відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах. Жодних об`єктивних даних, що висновок вказаної експертизи отриманий унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, матеріали провадження не містять, не було встановлено такого й під час судового розгляду.

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що ці докази є належними, допустимими та достовірними, вони є взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою та підтверджують один одного, мають значення для цього кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працює, має постійне місце мешкання, має на утриманні особу похилого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі, визначеному відповідною санкцією статті (частиною статті), з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

V. підстави для задоволення цивільного позову.

Під час судового провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 250000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином.

Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1168, 1177 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Судом встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_7 дійсно було заподіяно моральну шкоду, підстави цивільного позову доведені.

Щодо розміру заподіяної моральної шкоди, то в цьому випадку суд зважає на спричинені потерпілій моральні страждання у зв`язку з ушкодженням її здоров`я, а також враховує вимоги розумності та справедливості. Так, суд враховує характер і обсяг заподіяних потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень і моральних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, істотність вимушених змін у її житті, час та зусилля, які були необхідні потерпілій для відновлення попереднього стану, та пов`язані з цим її фізичні страждання і моральні переживання, оскільки вона отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, відчувала фізичний біль та моральні муки. Таким чином, розмір моральної шкоди частково обґрунтований, а тому суд вважає суму 20000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином, відповідним і достатнім відшкодуванням понесених потерпілою моральних страждань. Отже, ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: автомобіль марки «NISSAN», моделі «TIIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою, повернути законному власнику ОСОБА_14 ; диск із відеозаписом з камер відеоспостереження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суму в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної скоєним злочином.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: