Рішення № 139040098, 17.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 185/7065/25

Провадження № 2/175/3016/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" серпня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 37737 грн. 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 20.04.2021 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір №522610695 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 37737 грн. 98 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17601 грн 82 коп. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 20136 грн. 16 коп. Право вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №522610695 від 20.04.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон плюс» 28.11.2018 року на підставі договору факторингу №28/1118-01, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу 05/0820-01, відповідно до умов якого відступлено новому кредитору право вимоги за договором №522610695. 29.05.2025 року позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №522610695 від 20.04.2021 року на підставі договору факторингу №29/05/25-Е.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 року вказану цивільну справу було передано за підсудністю до ніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

30.10.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що 20.04.2021 року між сторонами не було укладено кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту його укладення. На думку відповідача, долучений до матеріалів справи договір не може вважатися таким, що укладений в електронній формі, оскільки відсутні докази його підписання сторонами в електронній формі. Зокрема, цифрові підписи позикодавця та відповідача не накладалися на Паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до Договору №522610695 від 20.04.2021 року, та сам Договір №522610695 від 20.04.2021 року. Також відсутні докази підписання спірного договору сторонами правочину як позикодавцем, так і позичальником. Водночас відповідач зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, розрахунок заборгованості, складений як первісним кредитором, так і фактором, не може вважатися обґрунтованим, оскільки позикодавцем неправомірно включено до розрахунку заборгованості за процентами суму штрафів. Крім того, відповідач вказав, що розмір встановлених договором та нарахованих позикодавцем процентів є незаконним та перевищує граничний розмір процентів, встановлений Законом України «Про споживче кредитування».

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, та мав можливість у будь-який час самостійно ознайомитися з умовами договору на сайті товариства в особистому кабінеті. Зазначено, що з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав суму кредиту та строк кредитування, а також мав можливість ознайомитися з умовами договору до моменту його підписання. При цьому відповідач не відмовлявся від отримання кредиту, не відкликав свою згоду на укладення кредитного договору та не звертався за додатковими роз`ясненнями щодо його положень, хоча мав таку можливість. Крім того, представник позивача вказав, що кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та судом недійсним він не визнавався, а тому відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та підлягає належному виконанню відповідно до його умов. Також представник позивача звернув увагу на те, що у поданому відзиві відповідачем не оспорюється факт укладення кредитного договору № 522610695 від 20.04.2021 року. На підставі викладено, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

01.12.2025 року представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що порушення прав первісного кредитора відбулося 22.05.2021 року, коли позичальник не вніс чергову частину кредитних коштів. Вказано, що відповідно до графіка платежів строк повернення кредиту визначено до 24.08.2021 року, у зв`язку з чим саме з цієї дати, на думку відповідача, розпочався перебіг загального строку позовної давності. При цьому позивач звернувся до суду з позовом лише 17.06.2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності. На підставі викладеного представник відповідача просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.12.2025 року представником позивача подано письмові пояснення, в яких зазначено, що у зв`язку із зупиненням законодавцем перебігу позовної давності позивач дотримався встановленого строку звернення до суду та реалізує своє право на судовий захист. З огляду на це представник позивача вважає, що на момент подання позовної заяви строк позовної давності щодо вимог про повернення коштів не сплив.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 року витребувано докази.

01.07.2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» подано письмові пояснення щодо виконання ухвали суду від 02.03.2026 року, в яких зазначено, що позивачем до позовної заяви було надано оригінал електронного договору кредитної лінії № 522610695 від 20.04.2021 року. Також представник позивача зазначив, що кожний примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом є оригіналом такого документа.

В судове засідання сторони не з`явилися, розгляд справи просили здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 20.04.2021 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір №522610695 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору MNV28UC8.

Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 19 250 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з пунктом 1.2 договору, кредит надається строком на 126 календарних днів.

Пунктом 1.3 договору, строк його дії обчислюється з моменту укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, однак у будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до п. 1.4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою 237,25 % річних, що становить 0,65 % на день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка).

Відповідно до пункту 1.5 договору, на умовах, визначених пунктом 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 % річних, що становить 1,30 % на день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).

Положеннями п. 4.1 договору, невід`ємними частинами договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, які були надані позичальнику до укладення договору. Уклавши договір, позичальник підтверджує, що ознайомлений із Правилами, повністю розуміє та погоджується з їх умовами і зобов`язується їх неухильно дотримуватися. Текст Правил розміщений на сайті кредитодавця.

Згідно п. 4.2 договору, сторони погодили, що у всіх правовідносинах між позичальником та кредитодавцем як підпис позичальника використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно наданої суду виписки по руху коштів по картці від 28.03.2026 року, судом було встановлено, що 20.04.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 19250 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 37737 грн. 98 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17601 грн 82 коп. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 20136 грн. 16 коп.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно реєстру прав вимоги №144 від 27.07.2021 року до договору факторингу відступлено право вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, яким на підставі реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року було відступлено права вимоги за кредитним договором №522610695 від 20.04.2021 року.

Відповідно до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право вимоги за кредитним договором №522610695 від 20.04.2021 року до ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується реєстром до договору факторингу

№29/05/25-Е від 29.05.2025 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу, що ст. 628 ЦК України визначено, що договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір №522610695, який містить, зокрема, узгоджені відсотки за користування кредитом та підписаний відповідачем електронним підписом, виписку по картковому рахунку, що підтверджує зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Отже, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено, що договір №522610695 від 20.04.2021 року укладено в електронній формі, та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача та його представника щодо недоведеності факту укладення договору, оскільки будь яких доказів, які б спростували як укладення самого кредитного договору шляхом підписання електронним підписом, так і отримання ОСОБА_1 коштів на його картковий рахунок матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 20136 грн. 16 коп. суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, згідно пункту 4.10. договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі кредиту та до дня фактичного повернення всієї суми заборгованості. Стандартна процентна ставка за договором становить 3,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом усього строку дії договору, крім випадків використання позичальником права користування кредитом за промо-, зниженою або пільговою процентною ставкою.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 20136 грн. 16 коп. не є співрозмірною сумі тіла кредиту, яка підлягає стягненню та становить 17601 грн. 82 коп., що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до 17601 грн. 82 коп.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню за договором, з урахуванням зменшення суми заборгованості за процентами складає 17601 грн. 82 коп.

Крім того, суд звертає увагу, що доводи відповідача про включення позивачем до розрахунку заборгованості штрафних санкцій, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Оскільки, як було встанволено з наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума 915 грн 28 коп. зазначена саме як заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. При цьому з розрахунку вбачається, що вказана сума сформована шляхом нарахування процентів у розмірі 228 грн 82 коп. за декілька послідовних днів користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , який належним чином не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

При цьому суд звертає увагу, що Розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з даним позовом 19.06.2025 року, тоді як строк повернення останнього платежу за договором був встановлений 24.08.2021 року. Отже, перебіг позовної давності розпочався 24.08.2021 року.

Водночас звернення позивача до суду відбулося в період, коли перебіг позовної давності був зупинений, у зв`язку з чим встановлений законом строк позовної давності на момент звернення до суду не сплив. З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2259 грн 72 коп.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених ТОВ «ФК «Ейс» витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року, копію акту приймання-передачі послуг від 05.06.2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 7000 грн.

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг наданих послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 7000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-82, 141, 258, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №522610695 від 20.04.2021 року у розмірі 35203 грн (тридцять п`ять тисяч двісті три гривнi) 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2259 грн 72 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ