Рішення № 139039657, 14.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8165/24

провадження № 2/753/3344/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Дарницький районний міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного міста Києва

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1153-3829 від 09.02.2023 року у розмірі 89 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.02.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1153-3829. Договір укладено у формі електронного документа відповідно до вимог ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування» і підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Умовами договору передбачено надання відповідачу кредитних коштів у сумі 17 800,00 грн. строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірах, визначених договором.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті через систему платежів LiqPay у розмірі 17 800,00 грн., чим виконав свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі.

У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, умов договору належним чином не виконала, у встановлені строки кредит та проценти не повернула, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Станом на 20.03.2024 року загальний розмір заборгованості за договором становить 176 398,00 грн., з яких: 17 800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 158 598,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Разом із тим, позивачем застосовано програму лояльності та частково списано заборгованість за процентами, у зв`язку з чим до стягнення заявлено 89 000,00 грн., з яких: 17 800,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 71 200,00 грн. - заборгованість за процентами.

Посилаючись на порушення відповідачкою умов кредитного договору та вимог статей 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з неї вищезазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Короткий виклад заперечень проти позову.

Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 заперечує факт укладення кредитного договору, оскільки він не був підписаний директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», та на її думку, може містити ознаки підробки.

Серед іншого заперечує щодо стягнення з неї 71 200,00 грн. заборгованості за процентами, оскільки вважає, що п. 8.4. кредитного договору у період дії воєнного стану вона звільняється від такого обов`язку.

Крім того вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки після звернення позивача до суду вона погасила кредитну заборгованість у розмірі 22 000,00 грн.

Рух справи.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09.10.2024 року зауваження представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо протоколу судового засідання від 08.08.2024 року залишено без розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16.02.206 року здійснено перехід від розгляду цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду цивільної справи в порядку загального позовного провадження; замінено судове засідання, яке призначене на 16.02.2026 року о 10 год. 30 хв. на підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16.02.2026 року в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю за її фактичним місцем проживання відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.03.2026 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - Глаз`єва С.В. про витребування доказу задоволено; витребувано у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оригінал електронного доказу - Договору про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09.02.2023 року укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 (з усіма доповненнями та додатками до нього) а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що може підтвердити підписання договору обома сторонами, або докази використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2026 року клопотання ОСОБА_2 про визнання доказу недопустимим від 09.04.2026 року, про постановлення окремої ухвали від 17.04.2026 року та додаткові пояснення у справі від 19.04.2026 року повернуто.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2026 року у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з клопотанням в якому підтримав позов та просив здійснювати розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 присутньою не була, до початку розгляду справи по суті звернулась до суду з клопотанням в якому заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві та просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи.

09.02.2023 року між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 (а.с. 16-27 т. 1).

У відповідності до п. 2.1. договору, кредитодавець (ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») відкриває для позичальника ( ОСОБА_1 ) невідновлювану кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим Договором.

У відповідності до п. 2.2. договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до п. 2.3. договору, дата видачі кредиту - 09.02.2023 р., останній календарний день першого базового періоду - 26.02.2023 р., сума кредиту - 17 800.00 грн., нараховані проценти за користування кредитом - 8 010.00 грн., разом до сплати - 25 810.00 грн.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4 Договору).

У відповідності до п. 4.2. Договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промоставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. (п. 4.3 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 3.00% за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 2.50 %.

У відповідності до п. 4.8. договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 05.12.2023 року.

У відповідності до п. 4.9. , 4.10 договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає сімсот п?ятдесят шість тисяч триста тридцять п?ять цiлих, нуль сотих відсотки(-ів). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь Строк кредитування) складає: 178 000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 160 200,00 грн.

У відповідності до п. 8.4 договору, позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за даним Договором, які виникли у зв`язку з порушенням Позичальником зобов`язань за цим Договором під час дії карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із наступними змінами і доповненнями) та/або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину. Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У розділі 12 «Реквізити сторін» на виконання вимог п. 4.2. договору, вказано реквізити банківської картки позичальника ( ОСОБА_1 ) на яку будуть перераховані кредитні кошти.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://credos.com.ua/) шляхом підписання ЕЦП/КЕП зі сторони товариства, та з іншої сторони шляхом використання одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) А3098 який надійшов на номер мобільного телефону у вигляді смс-повідомлення, що підтверджується: 1) протоколом створення та перевірки електронного підпису на кредитному договорі (а.с. 57, 72 т. 2); 2) моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 56 т. 2).

Крім того, сторони узгодили основні умови кредитування підписавши паспорт споживчого кредиту (а.с. 42-45 т. 2).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконав умови кредитного договору, 09.02.2023 року перерахував на користь відповідачки на банківську картку НОМЕР_1 суму кредитних коштів у розмірі 17 800,00 грн., що підтверджується: 1) довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 15 т. 1); 2) листом АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2024 року (а.с. 65-74 т. 1).

У відповідності до довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 20.03.2024 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед кредитодавцем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» становить 176 398,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 17 800,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 158 598,00 грн. (а.с. 48-53 т. 1).

26.06.2024 року та 27.06.2024 року відповідачка ОСОБА_1 здійснила погашення кредитної заборгованості у розмірі 22 000,00 грн. двома платежами (10 000,00 грн. + 12 000,00 грн.), що підтверджується знімками екрана (скріншотами) з інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://credos.com.ua/) (а.с. 94-95, 135-136 т. 1).

02.07.2024 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до відповідачки ОСОБА_1 з гарантійним листом за № 4831, в якому зазначив, що у випадку погашення нею до 03.07.2024 року (включно) частини заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 000,00 грн., з урахуванням вже здійснених оплат залишок становить 18 000,00 грн., ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» буде здійснено списання залишку заборгованості, а дію кредитного договору припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим погашенням боргу. Гарантійним листом повідомлено, що надані гарантії втрачають силу у випадку недотримання відповідачкою умов оплати, зазначених вище (а.с. 185 т. 1).

Застосовані норми права та судова практика.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: "Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг) існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття "електронний підпис" визначається в чинному Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву "Про електронні довірчі послуги"). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні "Про електронну комерцію": це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України "Про електронну комерцію" називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України "Про електронні довірчі послуги") спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну "електронний цифровий підпис", яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України "Про електронний цифровий підпис", що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).

Оцінка суду.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 є позичальником за договором про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09 лютого 2023 року, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, кредитні кошти та проценти за користування ними не повертає, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 стверджує, що зазначений кредитний договір із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вона не укладала, а тому не має обов`язку виконувати зобов`язання за ним.

Оцінивши наведені сторонами доводи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд не погоджується із запереченнями відповідачки щодо неукладення нею кредитного договору.

Судом установлено, що за договором про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09 лютого 2023 року відповідачці було надано кредитні кошти, при цьому на виконання зобов`язань за цим договором нею здійснювалися платежі на загальну суму 22 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - 26.06.2024 року та 12 000,00 грн. - 27.06.2024 року.

Така поведінка відповідачки об`єктивно свідчить про визнання нею існування відповідного договірного зобов`язання.

Крім того, на підтвердження своїх заперечень відповідачка сама надала суду знімки екрана (скріншоти), з яких убачається наявність у неї особистого кабінету на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». У зазначеному особистому кабінеті відображаються відомості про кредит, стан заборгованості, історію здійснених платежів, статус кредиту та інша інформація, пов`язана з виконанням кредитних зобов`язань.

Вказане підтверджує наявність у відповідачки доступу до інформації щодо спірного кредитного договору та здійснення через відповідний особистий кабінет дій, пов`язаних із погашенням заборгованості.

Також судом досліджено моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Із зазначеного документа вбачається, що під час оформлення кредиту одноразовий ідентифікатор А3098 було направлено на номер мобільного телефону, який належить відповідачці та який вона сама зазначає у поданих до суду заявах по суті справи (+380987715191).

Крім того, електронна адреса, на яку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» направило повідомлення про схвалення заявки на отримання кредиту, відповідає електронній адресі, яку ОСОБА_1 зазначає у своїх процесуальних документах, поданих до суду (ekateryna917@gmail.com).

Суд оцінює ці докази не окремо один від одного, а в їх сукупності та взаємному зв`язку.

У результаті такої оцінки, порівнявши реєстраційні номери облікової картки платника податків у кредитному договорі та у заявах відповідачки, суд доходить висновку, що саме ОСОБА_1 здійснювала дії, пов`язані з оформленням спірного кредиту, отриманням кредитних коштів та подальшим виконанням зобов`язань за договором, а тому доводи відповідачки про те, що вона не укладала договір про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09 лютого 2023 року, спростовуються дослідженими судом доказами.

Суд також відхиляє доводи відповідачки про те, що кредитний договір не може вважатися належно укладеним у зв`язку з тим, що він підписаний електронною печаткою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а не особисто директором товариства ОСОБА_3 .

Зазначений довід ґрунтується на помилковому ототожненні юридичної особи з її керівником.

Кредитний договір у цій справі укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником. Стороною договору з боку кредитодавця є саме юридична особа - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а не її директор як фізична особа.

Отже, сама обставина використання під час укладення електронного договору електронної печатки юридичної особи замість власноручного підпису її директора не свідчить про відсутність волевиявлення юридичної особи та не є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Судом безпосередньо перевірено електронний підпис на електронному оригіналі кредитного договору. За результатами перевірки встановлено, що відомості, отримані під час перевірки електронного підпису, відповідають даним, зазначеним у наданому позивачем протоколі створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

При цьому дата накладення електронного підпису на електронний документ відповідає даті укладення, зазначеній у кредитному договорі.

Отже, за результатами безпосередньої перевірки електронного оригіналу договору судом не встановлено розбіжностей між електронним документом та відомостями, що містяться у протоколі створення та перевірки електронного підпису.

За таких обставин посилання відповідачки на те, що до протоколу перевірки електронного підпису будь-яка особа могла внести зміни з метою підроблення такого документа, має характер припущення та не підтверджене належними і допустимими доказами. Навпаки, безпосередня перевірка судом електронного оригіналу кредитного договору підтвердила відповідність відомостей, зазначених у протоколі перевірки електронного підпису, фактичним даним електронного документа.

Доказів зворотного відповідачкою не надано.

Крім того, суд враховує, що відповідачка, стверджуючи про можливе підроблення оригіналу кредитного договору та протоколу створення і перевірки електронного підпису, не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження таких обставин.

Зокрема, відповідачка не зверталася до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи, проведення якої могло б бути спрямоване на встановлення обставин щодо цілісності електронного документа, справжності накладеного на нього електронного підпису або наявності ознак внесення змін до електронного документа чи протоколу його перевірки. Також відповідачка не заявляла клопотань про залучення спеціаліста для надання відповідних консультацій чи технічної допомоги з цих питань.

Інших доказів недійсності договору, зокрема рішення суду про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09.02.2023 року недійсним, матеріали справи не містять.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Також посилання відповідачки на пункт 8.4 договору як на підставу для звільнення її від сплати процентів за користування кредитними коштами суд вважає необґрунтованими.

Зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що ним врегульовано питання відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання та нарахування платежів, пов`язаних із простроченням його виконання. Водночас відповідачка помилково ототожнює проценти за користування кредитом (п. 4.3, 4.6. та 10.1 Договору) із санкціями, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України (п. 8.4. Договору).

Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитними коштами та передбачені статтею 625 ЦК України платежі мають різну правову природу.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами та нараховуються відповідно до умов кредитного договору. Натомість передбачені статтею 625 ЦК України наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання є мірою відповідальності боржника за порушення такого зобов`язання.

Таким чином, умова договору, яка стосується нарахування або ненарахування штрафних санкцій чи інших платежів, пов`язаних із простроченням виконання зобов`язання, сама по собі не припиняє та не скасовує обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, якщо такий обов`язок прямо передбачений умовами кредитного договору.

При цьому з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачці нараховано саме проценти за користування кредитними коштами. Водночас зазначені розрахунки не містять відомостей про нарахування відповідачці штрафних санкцій чи інших платежів, які є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, доводи відповідачки щодо застосування пункту 8.4 договору до нарахованих позивачем процентів ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи зазначених платежів та умов договору, а тому не можуть бути підставою для звільнення її від виконання обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Інші заперечення відповідачки щодо неукладення кредитного договору суд також відхиляє, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами та фактично зводяться до заперечення позовних вимог.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Здійснення перерахування кредитних коштів у розмірі 17 800,00 грн. на користь відповідачки підтверджено АТ КБ «ПриватБанк», який є незацікавленою особою у справі, а отже вказаний доказ суд визнає достовірним.

Надаючи правову оцінку вищезазначеному, суд вважає наявні в матеріалах справи докази є належними та достатніми для висновку про виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого обов`язку за кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором у повному обсязі, внаслідок чого станом на дату звернення позивача до суду утворилась заборгованість у розмірі 89 000,00 грн., з яких: 17 800,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 71 200,00 грн. - заборгованість за процентами.

Доказів повної сплати заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09.02.2023 року матеріали справи не містять.

Суд враховує, що відповідачка частково погасила заборгованість у розмірі 22 000,00 грн., а тому відповідачка фактично погасила тіло кредиту у розмірі 17 800,00 грн., а також частину простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 4 200,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не звертався до суду із заявою про зменшення позовних вимог у встановленому законом порядку, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідачки 67 000,00 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами за вирахуванням вже сплаченої частини боргу (з розрахунку: 89 000,00 грн. - 22 000,00 грн.).

Розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 823,58 грн. (2 422,40 грн. х 75,28%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторонами у перших заявах по суті спору не було заявлено про розподіл інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прострочену заборгованість за нарахованими процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 від 09.02.2023 року за період з 09.02.2023 року по 20.03.2024 року у розмірі 67 000 (шістдесят сім тисяч) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 58 копійок, а всього у розмірі 68 823 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривні 58 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду у 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.М. Осіпенко