Рішення № 139039428, 02.07.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа № 495/9424/25 Номер провадження 2-а/495/13/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Трофімчук О.А.,

представника позивача адвоката Бєлової Р.В.,

представника відповідача Бабяк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському позовну заяву позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бєлової Родіки Володимирівни до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

09.12.2025 адвокат Бєлова Родіка Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Короткий виклад позицій сторін.

Короткий виклад позицій позивача.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 року №0006502Е про накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у розмірів 1700 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 , здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.22 по 24.03.2027 р., про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України, вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною статті 203-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 вважає, що постанова є незаконною, такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбувалися на контрольному пості неподалік в с. Підгірного, Тарутинського району, Одеської області.

Постанова складена не уповноваженою особою так як, від імені ДПС України розгляд справи про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони ДПС України їх заступники, інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України, що врегульовано Законом України «Про Державну прикордонну службу» та Положенням «Про органи охорони державного кордону». Затвердженого Наказом МВС України №971 від 30.11.2018.

Протокол на місці не складався. Стаття 258 КУпАП визначає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається: Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених…. статтями 202-203-1,204 2,204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

При цьому, ОСОБА_1 оспорює правопорушення та стягнення, що підтверджується адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 листопада 2025 року, щодо надання інформації та документів, а саме: копії рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року; примірника постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка до рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року; вказати підстави прийнятого рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року, а також копії відповідних документів; надати докази вручення та/або надсилання копії вищезазначеного рішення ОСОБА_1 .

Окрім того, в провадженні судді Тарутинського районного суду Одеської області перебуває адміністративна справа №514/1562/25, н/п 3/514/797/25, суддя Кирилюк Ірина Михайлівна відносно громадянина Республіки Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Процесуальне рішення по справі судом не прийнято на сьогоднішній день.

Таким чином, ОСОБА_1 оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність постанови №006520Е від 03.10.2025 року, яка прийнята начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_4 , за статтею 203-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

При цьому в постанові зазначено, що ОСОБА_1 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.22 по 24.03.2027 р., але жодних доказів тому, що ОСОБА_1 знав про існування даної заборони в`їзду на територію України Відповідачем зазначено не було у паспорті також були відсутні вказані відмітки.

При цьому, ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , видану 15.12.2017 року, органом 4801, яка є діючою, а тому в нього не було необхідності в незаконному перетині державного кордону Молдови з Україною поза встановленими пунктами, про яку йому було доведено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.03.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, тимчасово не працює, закордонний паспорт гр. ОСОБА_5 № НОМЕР_5 від 31.01.2025 року, строком на 10 (десять) років, яку рахувати з 30.01.2027 по 29.01.2037 року включно.

Підставою прийняття вказаної постанови стало невиконання позивачем рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.2022 по 24.03.27, при цьому Відповідачем не зазначено ким та коли було прийнято дану заборону.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що оскаржувана постанова надавалась ОСОБА_1 його рідною мовою або її було оголошено позивачу. Доказів протилежного суду відповідачем не надано та не спростовано у відзиві на позовну заяву.

Крім того, довідки, яка містить повну інформацію про особу, яка перетинає кордон, в даному випадку щодо ОСОБА_1 , на підставі відомостей якої старшим зміни готується постанова про заборону в`їзду в Україну, та складення якої передбачено пунктом 3.1 Інструкції №946, також суду не надано.

Відповідачем даний факт не спростовується. Відповідачем не обгрунтовано не підтверджено будь-якими фактичними обставинами та доказами відмову ОСОБА_1 у пропуску на територію України у 2022 році, що, стало підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 203-1 КУпАП при перетині кордону 03 жовтня 2025 року. Належне обгрунтування вказаного відсутнє і в оскаржуваній постанові, що позбавляє сторону Захисту можливості надати оцінку правомірності перетину ОСОБА_1 кордону України 03 жовт ня 2025 року.

Також, сторона захисту звертає увагу Суду на те, що у позивача на території України проживає одна неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області від 02.10.2008 року, актовий запис №33, що свідчить про правовий зв`язок позивача з Україною та пояснює причини його перебування в Україні.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №006502Е від 03.10.2025 року вбачається, що позивач українську мову не розуміє та потребує послуг перекладача.

Також порушена процедура розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови: іноземцю не було надано перекладача, - не роз`яснено його права, - не надано правову допомогу, - не надано можливість дати пояснення і прийняти участь у розгляді справи.

Позивач звертався до працівників державної прикордонної служби російською мовою, якою він більш-менш володіє. Спілкування із позивачем проводилося українською мовою, яку позивач не розуміє зовсім. Коли позивач зазначав, що не розуміє звернень до нього українською, йому декілька разів відповідали російською мовою, але потім все одно переходили на українську.

Рідною мовою для ОСОБА_7 є молдавська. Оформлюючи документи українською мовою, посадові особи державної прикордонної служби вказували, в яких місцях ОСОБА_1 повинен поставити свій підпис. ОСОБА_1 довіряв працівникам державної прикордонної служби, які запевнили його, що змушені оформити матеріали про адміністративне правопорушення, а в разі якщо він не погодиться, то вони і далі будуть його утримувати у ізоляторі та не давати води, їжі та справити свою потребу. ОСОБА_1 знаходився у безпорадному стані без засобів звьязку зі своїми рідним та мав страх, що його взагалі не відпустять з ізолятора тимчасового тримання, а підписував надані йому документи, зважаючи на те, що це є єдиним негативним наслідком для нього.

ОСОБА_1 жодним чином не порушував норм адміністративного, оскільки мав на законне право щодо постійного проживання на території України та не перетинав незаконно державний кордон України з Молдовою та за відсутності даних про будь які його дії, що б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України. Вважає, що органи державної прикордонної служби необґрунтовано прийняли постанову про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не визнає правомірним незабезпечення його адвокатом і перекладачем при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, та при прийнятті постанови про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 був переконаний у тому, що наслідком процесу щодо нього буде це повернення до дому. Тому рівень небезпеки від такого процесу, як вбачав ОСОБА_1 для нього не був надвисоким. ОСОБА_1 не визнає правомірним не складання відносно нього протоколу про адміністративне затримання.

Оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від захисника, і був доставлений до ізолятору тимчасового тримання іноземців та затриманий більше трьох годин, працівники відповідно мали скласти протокол про адміністративне затримання та здійснити інформування Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок затримання, чого зроблено не було.

ОСОБА_1 не визнає, що йому були роз`яснені права, надруковані українського мовою на другому аркуші протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі право користуватися послугами адвоката і перекладача. Підпис ОСОБА_1 під цим друкованим переліком прав українською мовою без перекладу не свідчить. що йому вони були дійсно роз`яснені і зрозумілі.

ОСОБА_1 не визнає, що ним заявлялося клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі керівником підрозділу державної прикордонної служби, як то надруковано українською мовою в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не будучи належним чином проінформованим про його права, взагалі не знав, що його справа розглядатиметься керівником підрозділу, і що він може бути присутнім при такому розгляді.

Разом з тим, ОСОБА_1 української мови не розуміє та потребує перекладача. Перекладач необхідний був з молдавської мови на українську і навпаки.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення складений українською мовою. Працівники державної прикордонної служби галочками у протоколі відмітив графи у яких йому слід було поставити свої підписи, що він і зробив, не розуміючи під чим ставить свої підписи.

Відтак, доказів того, що при складанні протоколу був присутнім перекладач або доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від перекладача або про те, що він його не потребує, тому вказане викликає у сторони захисту обґрунтований сумнів у дотриманні права ОСОБА_1 на залучення перекладача, вказує на формальний підхід з боку суб`єкта владних повноважень та незабезпечення реалізації прав особи іноземця в ході адміністративної процедури, недотримання вимог ст.274 КУпАП.

Оскільки з моменту доправлення до ізолятору тимчасового тримання ОСОБА_1 не був забезпечений перекладачем з мови, якою він вільно володіє, відтак не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз`яснення його прав, зокрема, на отримання правової допомоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, сторона захисту вважає, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з`ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття данної постанови, у зв`язку з чим позов громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 03.10.2025 ркоу №006502Е.

Оскаржувана постанова винесена без участі позивача. Жодні виклики на розгляд адміністративного матеріалу на адресу позивача не надходили і надійти не могли. Копія оскаржуваної постанови Позивачу не вручалась та не направлялась. Копію оскаржуваної постанови, отримано адвокатом Бєлової Р.В. після виконання адвокатського запиту до відповідача 28 листопада 2025 року. Позивач вважає, що він пропустив з поважних причиним строк на оскарження постанови, а тому йому необхідно поновити процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови №006502Е від 03.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ст. 203-1 КУпАП, відповідно до ст.121 КАСУ.

У зв`язку з чим просить поновити строки на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, який пропущено з поважних причин; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 року №0006502Е про накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у розмірів 1700 грн.; стягнути з відповідача на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Відзив на позовну заяву.

03.02.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача військової частини НОМЕР_5 надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається наступне.

Громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» 03.10.2025 року о 07 год. 10 хв. на напрямку ПЕТРІВСЬК (Україна) ІСЕРЛІЯ (Республіка Молдова), на відстані 15 м. від лінії державного кордону між Україною та Республікою Молдова, після здійснення незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону в районі прикордонного знаку № 0714/1.

В зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 КУпАП, на підставі ст. 263 КУпАП позивач був затриманий в адміністративному порядку на строк до 3-х діб з метою з`ясування обставин правопорушення.

В ході з`ясування обставин правопорушення було встановлено, що відносно Позивача громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 існує заборона в`їзду в Україну, рішення про яку було прийнято уповноваженим державним органом, а саме НОМЕР_6 прикордонним загоном строком на 5 (п`ять) років, до 24.03.2027 року.

В зв`язку з порушенням громадянином Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог ст. 9, 13, 14, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що виразилось у невиконанні рішення про заборону в`їзду в Україну, 03.10.2025 відносно Республіки Молдова ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміні

03.10.2025 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 203-1 КУпАП начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_4 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 006502Е, якою громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Позивач був затриманий на території Підгірненського старостинського округу Буджакської селищної громади Болградського району Одеської області.

Правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 203-1 КУпАП, що вчинив позивач, було виявлено в межах Болградського району.

Отже, із врахуванням положень ст. 222-1, ст. 203-1 КУпАП, Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС від 18.09.2013 № 898 начальники відділень інспекторів прикордонної служби уповноважені на винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_4 не суперечить вимогам КУпАП, а твердження представника Позивача на те, що постанова винесена не уповноваженою особою не відповідає дійсності та нормативно правовим документам.

Разом з тим, правопорушення було виявлено поза межами пунктів пропуску через державний кордон, а саме в контрольованому прикордонному районі.

Разом з тим, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, Позивач надав пояснення, що він знав, що йому заборонено в`їзд в Україну, в зв`язку з чим незаконно перетнув кордон з Республіки Молдова в Україну, визнав факт умисного невиконання рішення про заборону в`їзду, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 03.10.2025 серії ПдРУ № 010316Е.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2025 серії ПдРУ № 010316Е Позивач заявив, що володіє українською мовою, не потребує послуг перекладача.

Позивачу під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 010316Е було доведено його права встановлені ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП, про що свідчить особистий підпис позивача в графі протоколу про адміністративне правопорушення «Зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій мені мові, доповнень та зауважень не маю». Примірник протоколу про адміністративне правопорушення мною отримано», а також особистими підписами позивача під змістом прав встановлених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (які викладено в протоколі в повній редакції) на зворотній сторінці протоколу про адміністративне правопорушення вгорі.

Крім цього, позивач, усвідомлюючи свої права, в тому числі і право на захист, зазначив, що послуг захисника він не потребує, про що свідчить особистий позивача в графі протоколу про адміністративне правопорушення «Зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій мені мові, доповнень та зауважень не маю. Примірник протоколу про адміністративне правопорушення мною отримано».

Будь-які записи в протоколі про адміністративне правопорушення про наявність у позивача будь-яких зауважень та доповнень, щодо обставин, які зафіксовані в протоколі відсутні.

Вказане вище свідчить про те, що позивач усвідомив свої права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, послуг захисника не потребував.

Під час доведення до позивача інформації про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення останній, усвідомлюючи свої права, в тому числі користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, клопотань про перенесення дати та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення, необхідності залучення захисника для розгляду справи не висловлював, про що свідчить відсутність будь-яких записів в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Доказів подання позивачем заяви посадовим особам відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », особі, яка склала протокол про адміністративне правопорушення позивачем не представлено.

Слід зауважити, що перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач, усвідомлюючи свої права, в тому числі користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, клопотань про перенесення дати та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення, необхідності залучення захисника для розгляду справи не висловлював, про що свідчить відсутність будь-яких записів в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, в поданій позовній заяві позивач заявляє про обставини, що не стосуються розгляду справи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 203-1 КУпАП, а саме матеріалів справи за ст. 204 1 КУпАП, що розглядається в Тарутинському районному суді Одеської області, при цьому заявляє про незгоду із вчиненням правопорушення, хоча представлені суду копії матеріалів справи свідчать про зворотнє.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП міститься пояснення Позивача в якому він визнає факт незаконного перетину державного кордону написане власноруч Позивачем.

Крім цього Позивач не мав при собі будь-яких підтверджуючих документів, що свідчать про перетин державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, а саме відмітки про перетинання державного кордону, яка має бути проставлена у паспортному документі іноземців, імміграційних картках іноземців якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону (ст. 12 Закону України «Про прикордонний контроль), про свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП (протокол особистого огляду, огляду та вилучення речей та документів згідно з яким виявлено та вилучено паспорт громадянина Молдови НОМЕР_7 виданий 24.06.2025, копія паспорта НОМЕР_7 виданий 24.06.2025, яка свідчить про те, що цей паспорт виготовлений у формі пластикової картки типу ID). Будь-які документи, які підтверджують законність перетинання державного кордону до матеріалів справи не долучено, через їх відсутність у Позивача, клопотань про долучення до справи документів, що свідчать про законний перетин державного кордону від Позивача не надходило, крім цього в матеріалах справи міститься пояснення, написане власноруч Позивачем про незаконний перетин державного кордону та обставини його перетину.

Разом з тим, слід звернути увагу суду, що Позивач, звертаючись з позовом, в якому він заперечує незаконний перетин державного кордону 03.10.2025, крім фотографії посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , виданої 15.12.2017 року (до речі не завіреної у встановленому порядку), не надав доказів законного перетину державного кордону в пунктах пропуску, а саме паспортного документа з відміткою про перетинання державного кордону, імміграційної картки з відміткою про перетинання державного кордону не надав, що свідчить про свідоме намагання Позивача ввести суд в оману стосовно незаконності перетинання Позивачем державного кордону з Республіки Молдова в Україну в порушення вимог чинного законодавства України.

Щодо посилання Позивача на те, що він має дійсну посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , видану 15.12.2017 року, органом 4801, яка є діючою, а тому в нього не було необхідності в незаконному перетині державного кордону Молдови з Україною поза встановленими пунктами.

Під час затримання 03.10.2025, після здійснення незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з Республіки Молдова в Україну позивач посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , виданої 15.12.2017 року, органом 4801 не мав, про що свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП (під час проведення особистого огляду посвідка на постійне проживання не виявлялась та не вилучалась), про наявність у нього на момент затримання даного документу Позивач не зазначав.

Окремо слід зауважити, що 23.03.2022 Позивач, маючи при собі паспорт громадянина Республіки Молдови для виїзду за кордон НОМЕР_8 виданий 21.09.2021 року та дійсну посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 видану 15.12.2017 року органом 4801 здійснив незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з Республіки Молдова в Україну на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП (Постанова Болградського районного суду від 24.03.2022 у справі № 497/526/22).

Саме за це вчинене правопорушення, 24.03.2022 року, НОМЕР_6 прикордонним загоном на підставі ст.ст. 13, 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відносно Позивача було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 5 (п`ять) років, а саме до 24.03.2027 року.

В поданій позовній заяві Позивач заявляє ряд обставин, що не стосуються розгляду оспорюваної постанови, а саме посилається на неіснуючий протокол про адміністративне правопорушення від 03.10.2025 №006502Е, з якого нібито вбачається, що позивач українську мову не розуміє та потребує послуг перекладача, а також інші порушення норм КУпАП.

Разом з тим, документом з таким номером та такою датою є постанова про накладення адміністративного стягнення, яка не містить такої інформації, що свідчить про можливу спробу введення суду в оману з метою отримання позитивного рішення суду на свою користь.

Крім цього, основна частина позову базується на відомостях, що містяться в справі про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП, яка знаходиться в провадженні Тарутинського районного суду, що не являється предметом адміністративної справи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 203-1 КУпАП.

В поданій позовній заяві Позивач незрозуміло з яких підстав посилається на Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджену наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, якою затверджений порядок дій під час прийняття рішень про заборону в`їзду в Україну, а не розгляду справ про адміністративні правопорушення та прийняття рішень у справах про адміністративні правопорушення. Вказаний порядок дій не являється предметом розгляду у справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. ст. 203-1 КУпАП «Невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну».

Крім цього в поданій позовній заяві Позивач незрозуміло з яких підстав посилається на положення ст. 202 КУпАП «Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду», що знову ж таки не стосується предмету розгляду у справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідальність за яке встановлено ст. 203-1 КУпАП «Невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну».

Приймаючи до уваги вищевикладене, посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача громадянина Республіки Молдова ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 порушень вимог ст. 254, 255, 256, 257, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 285 КУпАП не допущено, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 № 006502Е винесена законно та скасуванню не підлягає.

Відповідь на відзив.

18.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відповідь на відзив з якого вбачається наступне.

03.02.2026 представник Відповідача Воронков Іван Миколайович з пропуском процесуального строку, встановленого судом у 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження та без подачі клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, направив через систему Електронний суд відзив на позовну заяву.

Твердження сторони Відповідача не відповідає дійсності, оскільки дане спростовується матеріалами справи №59/380863/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУПАП стосовно громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Відповідач навмисно вводить Суд в оману та не вказує дійсні обставини справи, а також, те, що ОСОБА_1 три дні був затриманий посадовими особами Відповідач та незаконно утримувався в ізоляторі, йому погрожували, не давали їжі, води та говорили, що взагалі не відпустять.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №380863 від 04.10.2025 року за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП вбачається, що позивач українську мову не розуміє та потребує послуг перекладача.

При цьому, якщо порівнювати протокол ПдРУ №010316Е від 03.10.2025 року за ст. 203-1, то Позивач начебто відмовився від послуг перекладача і не потребував його.

Дана позиція є взагалі не зрозумілою та протирічить поясненням сторони Відповідача.

Також порушена процедура розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови: - іноземцю не було надано перекладача, - не роз`яснено його права, - не надано правову допомогу, - не надано можливість дати пояснення і прийняти участь у розгляді справи.

Позивач звертався до працівників державної прикордонної служби російською мовою, якою він більш-менш володіє. Спілкування із позивачем проводилося українською мовою, яку позивач не розуміє зовсім. Коли позивач зазначав, що не розуміє звернень до нього українською, йому декілька разів відповідали російською мовою, але потім все одно переходили на українську.

Рідною мовою для ОСОБА_7 є молдавська. Оформлюючи документи українською мовою, посадові особи державної прикордонної служби вказували, в яких місцях ОСОБА_1 повинен поставити свій підпис. ОСОБА_1 довіряв працівникам державної прикордонної служби, які запевнили його, що змушені оформити матеріали про адміністративне правопорушення, а в разі якщо він не погодиться, то вони і далі будуть його утримувати у ізоляторі та не давати води, їжі та справити свою потребу. ОСОБА_1 знаходився у безпорадному стані без засобів зв`язку зі своїми рідним та мав страх, що його взагалі не відпустять з ізолятора тимчасового тримання, а підписував надані йому документи, зважаючи на те, що це є єдиним негативним наслідком для нього.

ОСОБА_1 жодним чином не порушував норм адміністративного, оскільки мав на законне право щодо постійного проживання на території України та не перетинав незаконно державний кордон України з Молдовою та за відсутності даних про будь-які його дії, що б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України. Вважає, що органи державної прикордонної служби необґрунтовано прийняли постанову про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не визнає правомірним незабезпечення його адвокатом і перекладачем при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, та при прийнятті постанови про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 був переконаний у тому, що наслідком процесу щодо нього буде це повернення до дому. Тому рівень небезпеки від такого процесу, як вбачав ОСОБА_1 для нього не був надвисоким.

ОСОБА_1 не визнає правомірним складання відносно нього протоколу про адміністративне затримання та оскаржуваної постанови.

Оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від захисника, і був доставлений до ізолятору тимчасового тримання іноземців та затриманий більше трьох годин, працівники відповідно мали скласти протокол про адміністративне затримання та здійснити інформування Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок затримання, чого зроблено не було.

ОСОБА_1 не визнає, що йому були роз`яснені права, надруковані українського мовою на другому аркуші протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі право користуватися послугами адвоката і перекладача. Підпис ОСОБА_1 під цим друкованим переліком прав українською мовою без перекладу не свідчить. що йому вони були дійсно роз`яснені і зрозумілі.

ОСОБА_1 не визнає, що ним заявлялося клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі керівником підрозділу державної прикордонної служби, як то надруковано українською мовою в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не будучи належним чином проінформованим про його права, взагалі не знав, що його справа розглядатиметься керівником підрозділу, і що він може бути присутнім при такому розгляді.

Разом з тим, ОСОБА_1 української мови не розуміє та потребує перекладача. Перекладач необхідний був з молдавської мови на українську і навпаки.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення складений українською мовою, як і постанова про адміністративне стягнення. Працівники державної прикордонної служби галочками у протоколі відмітив графи у яких йому слід було поставити свої підписи, що він і зробив, не розуміючи під чим ставить свої підписи.

Ані копію протоколу, ані копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував, а про їх існування дізнався від свого адвоката після виконання адвокатських запитів та після отримання відзиву на позовну заяву в справі №420/41518/25, в якій разом з відзивом до позовної заяви представник Відповідача надав копію протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №010316Е, який сторона Позивача отримала вперше.

Відтак, доказів того, що при складанні протоколу та оскаржуваної постанови був присутнім перекладач або доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від перекладача або про те, що він його не потребує, тому вказане викликає у сторони захисту обґрунтований сумнів у дотриманні права ОСОБА_1 на залучення перекладача, вказує на формальний підхід з боку суб`єкта владних повноважень та незабезпечення реалізації прав особи - іноземця в ході адміністративної процедури, недотримання вимог ст.274 КУпАП.

Оскільки з моменту до правлення до ізолятору тимчасового тримання ОСОБА_1 не був забезпечений перекладачем з мови, якою він вільно володіє, відтак не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз`яснення його прав, зокрема, на отримання правової допомоги.

Твердження сторони відповідача про те, що Позивач на момент вчинення правопорушення достеменно знав про наявність попереднього рішення НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 березня 2022 року, та знав про вчинене ним незаконне перетинання кордону 20 травня 2022 року (предмет розгляду у справі № 514/566/22) є нічим не обґрунтованим та не підтвердженим жодним належним доказом, хоча адвокат Бєлова Р.В. неодноразово просила Відповідача надати докази вручення та/або надсилання копії вищезазначеного рішення (постанови) ОСОБА_1 . Однак жодних доказів ані стороні Позивача, ані суду надано не було.

При цьому, звертає увагу, що дану Постанову ОСОБА_1 не отримував і про її існування дізнався з відповіді на адвокатський запит адвоката Бєлової Р.В. 27.10.2025 року Державної прикордонної служби України 03.11.2025 року, а саму постанову адвокат отримала адвокат Бєлова після виконання повторного адвокатського запиту 31 грудня 2025 року.

Разом з тим, представник Відповідача зазначає, що в поданій позовній заяві позивач заявляє про обставини, що не стосуються розгляду справи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 203-1 КУпАП, а саме матеріалів справи за ст. 204-1 КУпАП, що розглядається в Тарутинському районному суді Одеської області, при цьому заявляє про незгоду із вчиненням правопорушення, хоча представлені суду копії матеріалів справи свідчать про зворотнє, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП міститься пояснення Позивача в якому він визнає факт незаконного перетину державного кордону написане власноруч Позивачем.

Посилання Відповідача на те, що справи №495/9425/25 та №514/1562/25 не є взаємопов`язаними є неправильним, оскільки відповідно до оскаржуваної постанови зазначено, що « ОСОБА_1 здійснив незаконний перетини державного кордону України з Республікою Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 33 роки з 26.03.2022 по 24.03.2027 р., про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України», а згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380863 від 04.10.2025 року, складеного відділенням інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_2 прикордонного загону, інспектором прикордонної служби старшим 1категорії групи моніторингу обстановки віпе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_9 , «громадянин Республіки Молдови ОСОБА_1 вчинив передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме: 03.10.2025 р. о 07 год 10 хв. Прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку Петрівське (Укра)-Ісерлія (РМ) на відстані 15 м. від лінії державного кордону в регіоні прикордонного знаку №0714101 виявлено та затримано гр. Молдови ОСОБА_1 , який здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Молдови в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим порушив ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року»». Отже вказані справи є взаємопов`язаними, оскільки факт незаконного перетину кордону начебто підтверджується іншим протоколом ПдРУ №380863 від 04.10.205 року.

Відповідач також у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що 03 жовтня 2025 року позивача було виявлено на ділянці відповідальності в/ч НОМЕР_1 як такого, який знову незаконно перетнув державний кордон, і заборонено в`їзд на 10 років у відповідності до абзацу 6 пункту 2.3. Інструкції № 946, оскільки позивач умисно не виконав рішення НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 березня 2022 року.

Сторона Позивача бажає зазначити, що у провадженні судді Тарутинського районного суду Одеської області - Кирилюк Ірини Михайлівни перебуває адміністративна справа №514/1562/25 відносно громадянина Республіки Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Відповідно до матеріалів справи 28 жовтня 2025 року до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи №59/380863/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУПАП стосовно громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Так, згідно опису документів, які знаходяться у справі додано: протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, рапорт старшого зміни прикордонного наряду, рапорт старшого прикордонного наряду, заява, пояснення та копія паспортних документів.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380863 від 04.10.2025 року, складеного відділенням інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_2 прикордонного загону, інспектором прикордонної служби старшим 1категорії групи моніторингу обстановки віпе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_9 , громадянин Республіки Молдови ОСОБА_1 вчинив передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме: 03.10.2025 р. о 07 год 10 хв. Прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку Петрівське (Укра)-Ісерлія (РМ) на відстані 15 м. від лінії державного кордону в регіоні прикордонного знаку №0714101 виявлено та затримано гр. Молдови ОСОБА_1 , який здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Молдови в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим порушив ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року.

ОСОБА_1 категорично не погодився з даним протоколом та суду було надано відповідні заперечення до нього.

Процесуальне рішення по справі судом на сьогоднішній день не прийнято.

Сторона Відповідача вказує, що Позивач не мав при собі будь-яких підтверджуючих документів, що свідчать про перетин державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, а саме відмітки про перетинання державного кордону, яка має бути проставлена у паспортному документі іноземців, імміграційних картках іноземців якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону (ст. 12 Закону України «Про прикордонний контроль), про свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП (протокол особистого огляду, огляду та вилучення речей та документів згідно з яким виявлено та вилучено паспорт громадянина Молдови НОМЕР_7 виданий 24.06.2025, копія паспорта НОМЕР_7 виданий 24.06.2025, яка свідчить про те, що цей паспорт виготовлений у формі пластикової картки типу ID), а будь-які документи, які підтверджують законність перетинання державного кордону до матеріалів справи не долучено, через їх відсутність у Позивача, клопотань про долучення до справи документів, що свідчать про законний перетин державного кордону від Позивача не надходило, крім цього в матеріалах справи міститься пояснення, написане власноруч Позивачем про незаконний перетин державного кордону та обставини його перетину.

Разом з тим, звертає увагу Суду, що Позивач категорично заперечує незаконний перетин державного кордону 03.10.2025.

Щодо посвідки на постійне місце проживання в Україні НОМЕР_3 , виданої 15.12.2017 року, яка викликає сумнів у сторони Відповідача, то вважаю за необхідне зазначити, що вона є діючою і її дію модна перевірити на відповідному сайті Державної міграційної служби України, що в свою чергу і було здійснено адвокатом Бєловою Р.В. в першу чергу.

Відповідач вказує, що під час затримання 03.10.2025, після здійснення незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з Республіки Молдова в Україну Позивач посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , виданої 15.12.2017 року, органом 4801 не мав, про що свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП (під час проведення особистого огляду посвідка на постійне проживання не виявлялась та не вилучалась), про наявність у нього на момент затримання даного документу Позивач не зазначав.

Однак, вказана посвідка завжди знаходиться при Позивачеві і була надана Відповідачу, однак він її не прийняв до уваги взагалі.

На думку сторони Відповідача, посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача громадянина Республіки Молдова ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 порушень вимог ст. 254, 255, 256, 257, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 285 КУпАП не допущено, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 № 006502Е винесена законно та скасуванню не підлягає.

Також, сторона Відповідача вказує на безпідставність посилання на інструкції, які наведені у позовній заяві.

На вказане, сторона Позивача бажає зазначити, що 28 жовтня 2025 року адвокат Бєлова Р.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулась до Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом щодо надання інформації: Чи наявні в провадженні Державної прикордонної служби України будь-які клопотання, звернення, рішення органів Державної прикордонної служби України, подання органів ДВС, рішення суддів або будь-яких інших осіб з приводу вжиття заходів щодо недопущення виїзду за межі України та або в`їзду на територію України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Якщо так, то прошу повідомити про результати розгляду відповідних звернень, а також відомості про те, ким зазначені звернення подані, на підставі чого, надати їх копії та копії відповідних рішень щодо них.

03 листопада 2025 року Державна прикордонна служба України направила відповідь на адвокатський запит, відповідно до якого повідомила, що станом на 03.11.2025 Державною прикордонною службою України виконується:

- рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзду в Україну, строком до 24.03.2027;

- рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо заборони громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзду в Україну, строком до 24.03.2037.

Водночас повідомлено, що відповідно до пункту 3.8 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року №946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 29.12.2011 за №1564/20302, перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову.

Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в`їзду в Україну іноземцю.

Для отримання інформації щодо підстав прийнятих рішень, а також копій відповідних документів рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Звертає увагу Суду, що в даній відповіді не було нічого зазначено про постанову про заборону в`їзду в Україну, прийняту 06 листопада 2025 року начальником групи організації адміністративного провадження відділу адміністративно юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_2 прикордонного загону капітаном юстиції ОСОБА_10 про заборону громадянину Республіки Молдови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статті, тимчасово не працює, паспорт громадянина Республіки Молдови серії НОМЕР_7 виданий 24.06.2025 року, органом ASP, в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки та про наявність оскаржуваної постанови від 03.10.2025 року.

Про наявність даної постанови стало відомо лише в послідуючому після того, як 04 листопада 2025 року адвокат Бєлова Р.В. направила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 Військова частина НОМЕР_1 (надалі Відповідач) з адвокатським запитом, щодо надання копії рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2037 року; примірника постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка до рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2037 року; зазначення підстави прийнятого рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2037 року, а також копії відповідних документів; докази вручення та/або надсилання копії вищезазначеного рішення ОСОБА_1 .

13 листопада 2025 року 25 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ВЧ НОМЕР_1 направила на адресу адвоката Бєлової Р.В. відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої було повідомлено, що відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.10.2025 прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 10 (десять) років на основі частини 2 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, п.п. 3, п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі -Інструкція), затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946 у зв`язку з незаконним перетином державного кордону з Республіки Молдова в Україну.

Разом із тим інформовано, що відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.11.2025 прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки на основі частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, п.п. «Г», п. 2.1 Інструкції у зв`язку з невиконанням постанови про накладання адміністративного стягнення від 03.10.2025 №006502E у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Для сплати адміністративних штрафів за постановами про накладення адміністративного стягнення, що виносяться персоналом НОМЕР_2 прикордонного загону надаю реквізити: ГУК в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, UА288999980313070106000015740, ЄДРПОУ: 37607526, код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: оплата штрафів за вчинення адміністративних правопорушень.

Квитанцію про сплату штрафу рекомендовано направити за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 14 або направити електронною поштою: bilgorod dnistrovskiy_zagin@dpsu.gov.ua.

Разом із тим, інформовано, що відповідно до пункту 7 «Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.09.2008 року №810, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2008 за №1086/15777, розпорядником системи «Гарт-1» та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби України.

Враховуючи вищевказане, з метою отримання інформації щодо наявності інших обмежень у в`їзді на територію України запропоновано звернутись до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ-34, вул. Володимирська, 26, тел.: (044) 235-11-00, факс: (044) 239-84-80), e-mail: adpsu@dpsu.gov.ua.

Разом із тим, направлено на адресу адвоката затребувані завірені документи: Постанову про заборону в`їзду в Україну від 06.11.2025 року, на 1арк., в 1 прим. та Постанову про заборону в`їзду в Україну від 04.10.2025 року, на 1 арк., в 1 прим.

18 листопада 2025 року адвокат Бєлова Р.В. звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 ВЧ НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо направлення копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 року №0006502Е про накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у розмірів 1700 грн.

28 листопада 2025 року на адресу адвоката Бєлової Р.В. було направлено відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої було направлено копію постанови про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року. Жодного протоколу до вказаної постанови додано не було.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 , здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.22 по 24.03.2027 р., про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України, вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною статті 203-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 вважає, що постанова є незаконною, такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбувалися на контрольному пості неподалік в с. Підгірного, Тарутинського району, Одеської області.

Відповідач в своєму відзиві наголошує на тому, що Позивач неодноразово вчинив ще один незаконний перетин кордону, тобто на думку Відповідача, позивач свідомо систематично порушує законодавство України в сфері перетинання кордону та статусу іноземців.

На підставі того, що начебто Позивач не виконав вимоги постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 203-1 КУпАП від 03 жовтня 2025 року №006502Е та не сплатив штраф, у зв`язку з чим на підставі частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту «r», пункту 2.1. Інструкції № 946 було прийнято рішення про заборону в`їзду строком на 3 роки.

Постанова про заборону виїзду Позивача оскаржується до Одеського окружного адміністративного суду, справа №420/41518/25.

Також, Відповідач зазначає в своєму відзиві, що адміністративна справа № 514/1562/25 в провадженні Тарутинського районного суду Одеської області стосується притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 204 1 КУпАП, яку на відміну від справи за статтею 203-1 має розглядати районний суд (стаття 221 КУпАП) отже хід розгляду справи № 514/1562/25 жодним чином не впливає на набрання законної сили постановою від 03 жовтня 2025 року № 006502Е, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 203-1 КУпАП.

Вказане Відповідачем, також не відповідає дійсності, оскільки саме притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 204-1 КУпАП є підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №006502Е за ст. 203 1 КУпАП.

Таким чином, на думку сторони Позивача, Відповідачем не спростовано доводи позовної заяви ОСОБА_1 ..

Враховуючи, що Відповідачем були відсутні законні підстави для її прийняття, оскільки на день її прийняття була відсутня постанова у справі щодо незаконного перетину державного кордону з Республіки Молдова в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон ОСОБА_1 та те, що йому було достеменно відомо (доведено) про рішення про заборону в`їзду на територію України терміном на 3 року з 26.03.2022 по 24.03.2027 р.

Доводів, які б могли означене спростувати, Відповідачем у Відзиві не зазначено та доказів до відзиву не надано.

Отже, з урахуванням позовної заяви та наданих до неї документів, позовні вимоги ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, висловлювання сторони Відповідача, виражені у Відзиві на позовну заву є необґрунтованими та суб`єктивною думкою представника ОСОБА_11 , що нічим не підтверджується, так як правова позиція останньої заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Заява про зміну підстав позову.

15.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну підстав позову, у якій представником позивача зазначено, що сторона позивача в ході розгляду справи в суді додатково долучила до матеріалів справи №495/9424/25 слідуючі документи: - постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 17.03.2026 року по справі №514/1562/25; відповідь на адвокатський запит Державної міграційної служби України від 05.11.2025 року; - витяг про місце проживання ОСОБА_6 ; - витяг про місце проживання ОСОБА_6 ; - довідку про місце реєстрації ОСОБА_1 ; -повторний адвокатський запит від 26.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідь на адвокатський запит від 30.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Так зазначає, що дана справа є взаємопов`язаною зі справою яка перебувала на розгляді в Тарутинському районному суді Одеської області, суддя Кирилюк І.М., справа №514/1562/25, н/п 3/514/797/25.

Відповідно до матеріалів справи, 28 жовтня 2025 року до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи №59/380863/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУПАП стосовно громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

На сьогоднішній день Тарутинським районним судом Одеської області винесено Постанову по справі №514/1562/25, яка набрала законної сили та відповідно до якої є встановленим, що « ОСОБА_12 всупереч вимог Закону України «Про Державний кордон України», маючи заборону в`їзду в Україну, неодноразово перетинав державний кордон України як в напрямку з РМ в Україну, так і у зворотному напрямку і на час складення протоколу був затриманий на території України. Водночас суд зазначає, що надіслані до суду протокол серії ПдРУ №380863 від 04.10.2025 р та додані до нього матеріали не підтверджують фактичні обставини щодо місця зупинення ОСОБА_12 (пункт « ОСОБА_13 » чи « ОСОБА_14 »), напрямку його руху (зміст протоколу містить взаємовиключну інформацію: ОСОБА_12 рухався у напрямку Петрівськ (Україна) Ісерлія (Республіка Молдова) або у напрямку з Республіки Молдова в Україну); час зупинення ОСОБА_12 (зазначений в протоколі час не узгоджується із зазначеним в постанові про заборону в`їзду в Україну від 04 жовтня 2025 року). За таких обставин суд погоджується із доводами сторони захисту, що додані до протоколу докази не підтверджують вчинення ОСОБА_12 правопорушення саме за наведених у такому фактичних обставин.»

З огляду на наведене, Сторона Позивача вважає, що Постанова про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року є незаконною, такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбувалися на контрольному пості неподалік в с. Підгірного, Тарутинського району, Одеської області.

Відповідачем не доведено факту незаконного перетину кордону громадянином Молдови Машогло В`ячеславом кордону України та в`їзду на територію України та обставинам, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №010316Е від 03.10.2025 року, який послугував винесенню оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року.

Так, в своєму позові ОСОБА_1 зазначав, що протокол на місці не складався. Його копія також не надавалась адвокату Бєловій Р.В. при виконанні адвокатських запитів до Державної прикордонної служби та Відповідача.

Дане було зазначено помилково, оскільки будь-яких документів ОСОБА_1 під час затримання не отримував та його примушували підписувати документи без перекладу та ознайомлення з їх змістом.

Про те, що Відповідачем складався протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №010316Е від 03.10.2025 року, сторона Позивача дізналась з відзиву на позовну заяву.

Звертає увагу Суду, що протокол в таких справах складається уповноваженою особою лише в тих випадках, якщо особа, яка нібито вчинила адміністративне правопорушення, визнає факт його скоєння, а отже в разі визнання вини не потребує його складання.

Також, в позовній заяві сторона Позивача вказувала про те, що ОСОБА_1 оспорює правопорушення та стягнення, оскільки йому нічого не було відомо про існування щодо нього заборони в`їзду на територію України, що підтверджується адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 листопада 2025 року, щодо надання інформації та документів, а саме: копії рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року; примірника постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка до рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року; вказати підстави прийнятого рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року, а також копії відповідних документів; надати докази вручення та/або надсилання копії вищезазначеного рішення ОСОБА_1 .

Так, на момент звернення з позовом до суду, відповіді на адвокатський запит від ІНФОРМАЦІЯ_11 не надійшло.

Однак, станом на сьогоднішній день, ІНФОРМАЦІЯ_12 , 30 грудня 2025 року направив на електронну адресу адвоката Бєлової Р.В. відповідь на повторний адвокатський запит від 26.12.2025 року, відповідно до якої повідомило, що за результатами розгляду направили матеріали щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в України від 24.03.202022 року на 2 аркушах.

При цьому, довідки до рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заборони громадянину Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїзду в Україну, строком до 24.03.2027 року та доказів вручення та/або надсилання копії вищезазначеного рішення ОСОБА_1 надано не було.

Даний факт є підтвердженням того, що громадянину Молдови ОСОБА_1 нічого не було відомо про те, що відносно нього існує рішення (постанова) про заборону в`їзду на територію України, копію якої він не отримував, її зміст не було йому доведено, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення «невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.22 по 24.03.2027 р., про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України», яке зазначено в оскаржуваній постанові №006502Е від 03.10.2025 року.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що оскаржувана постанова надавалась ОСОБА_1 його рідною мовою або її було оголошено позивачу. Доказів протилежного суду відповідачем не надано та не спростовано Відповідачем.

В своїй позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається, посилаючись на те, що він на законних підставах перебував на території України.

Так, в своєму позові було зазначено, що громадянин Молдови ОСОБА_1 має правовий статус іноземця, який перебуває та проживає на території України, на законних підставах, при цьому до Суду було надано посвідку на постійне місце проживання НОМЕР_3 від 15.12.2017 року, виданого органом 4801.

Дана посвідка є діючою, що можна перевірити на сайті Державної міграційної служби України.

В свою чергу, сторона Відповідача в своєму відзиві на позовну заяву категорично сумнівається у справжності вказаного посвідки на постійне місце проживання Позивача.

На що, сторона Позивача додатково надала до Суду відповідь на адвокатський запит Державної міграційної служби України від 05.11.2025 року вих. № 8.3-11927/1-25, відповідно до якої повідомлено, що станом на 04.11.2025 року рішення про примусове повернення/видворення з України та рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДМС та її територіальними органами і підрозділами не приймалися.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність постанови №006520Е від 03.10.2025 року, яка прийнята начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_4 , за статтею 203-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

При цьому в постанові зазначено, що ОСОБА_1 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.22 по 24.03.2027 р., але жодних доказів тому, що ОСОБА_1 знав про існування даної заборони в`їзду на територію України Відповідачем зазначено не було у паспорті також були відсутні вказані відмітки.

При цьому, ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , видану 15.12.2017 року, органом 4801, яка є діючою, а тому в нього не було необхідності в незаконному перетині державного кордону Молдови з Україною поза встановленими пунктами, про яку йому було доведено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Підставою прийняття вказаної постанови стало невиконання позивачем рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 року з 26.03.2022 по 24.03.27 р., при цьому відповідачем не зазначено ким та коли було прийнято дану заборону.

Звертає увагу Суду, що ОСОБА_1 , не перетинав кордон України та не в`їжджав на територію Україну, а перебував в Україні 03 жовтня 2025 року, що є встановленим Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 17.03.2026 року по справі №514/1562/25.

Однак, не зважаючи на всі пояснення ОСОБА_1 , він був затриманий представниками Відповідача та майже три дні незаконно утримувався в слідчому ізоляторі, де його примушували підписати усі надані Відповідачем документи та в подальшому примусово повернуто до Республіки Молдова без відповідного рішення Суду.

Також, в своєму позові, сторона Позивача звертала увагу Суду на те, що у позивача на території України проживає одна неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області від 02.10.2008 року, актовий запис №33, що свідчить про правовий зв`язок позивача з Україною та пояснює причини його перебування в Україні.

Додатково Суду, були надані докази того, що Позивача зареєстрований за однією адресою разом зі своєю дружиною ОСОБА_15 та донькою ОСОБА_16 , що підтверджується наданими додатково довідками про місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.07.2019 року по сьогоднішній день.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №006502Е від 03.10.2025 року вбачається, що позивач українську мову не розуміє та потребує послуг перекладача, а також захисника.

Дана обставина також підтверджена матеріалами адміністратвиної №59/380863/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУПАП стосовно громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), які мали місце 03 жовтня 2025 року та в яких зазначено, що ОСОБА_1 потребував послуг перекладача.

Була порушена процедура розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови: - іноземцю не було надано перекладача, - не роз`яснено його права, - не надано правову допомогу, - не надано можливість дати пояснення і прийняти участь у розгляді справи.

Позивач звертався до працівників державної прикордонної служби російською мовою, якою він більш-менш володіє. Спілкування із позивачем проводилося українською мовою, яку позивач не розуміє зовсім. Коли позивач зазначав, що не розуміє звернень до нього українською, йому декілька разів відповідали російською мовою, але потім все одно переходили на українську.

Рідною мовою для ОСОБА_7 є молдавська. Оформлюючи документи українською мовою, посадові особи державної прикордонної служби вказували, в яких місцях ОСОБА_1 повинен поставити свій підпис. ОСОБА_1 довіряв працівникам державної прикордонної служби, які запевнили його, що змушені оформити матеріали про адміністративне правопорушення, а в разі якщо він не погодиться, то вони і далі будуть його утримувати у ізоляторі та не давати води, їжі та справити свою потребу. ОСОБА_1 знаходився у безпорадному стані без засобів зв`язку зі своїми рідним та мав страх, що його взагалі не відпустять з ізолятора тимчасового тримання, а підписував надані йому документи, зважаючи на те, що це є єдиним негативним наслідком для нього.

ОСОБА_1 жодним чином не порушував норм адміністративного, оскільки мав на законне право щодо постійного проживання на території України та не перетинав незаконно державний кордон України з Молдовою та за відсутності даних про будь які його дії, що б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров`я і захисту прав та інтересів громадян України. Вважає, що органи державної прикордонної служби необґрунтовано прийняли постанову про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не визнає правомірним незабезпечення його адвокатом і перекладачем при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, та при прийнятті постанови про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 був переконаний у тому, що наслідком процесу щодо нього буде це повернення до дому. Тому рівень небезпеки від такого процесу, як вбачав ОСОБА_1 для нього не був надвисоким. ОСОБА_1 не визнає правомірним не складання відносно нього протоколу про адміністративне затримання.

Оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від захисника, і був доставлений до ізолятору тимчасового тримання іноземців та затриманий більше трьох годин, працівники відповідно мали скласти протокол про адміністративне затримання та здійснити інформування Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок затримання, чого зроблено не було, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_1 не визнає, що йому були роз`яснені права, надруковані українського мовою на другому аркуші протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі право користуватися послугами адвоката і перекладача. Підпис ОСОБА_1 під цим друкованим переліком прав українською мовою без перекладу не свідчить. що йому вони були дійсно роз`яснені і зрозумілі.

ОСОБА_1 не визнає, що ним заявлялося клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі керівником підрозділу державної прикордонної служби, як то надруковано українською мовою в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не будучи належним чином проінформованим про його права, взагалі не знав, що його справа розглядатиметься керівником підрозділу, і що він може бути присутнім при такому розгляді.

Разом з тим, ОСОБА_1 української мови не розуміє та потребує перекладача. Перекладач необхідний був з молдавської мови на українську і навпаки.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення складений українською мовою. Працівники державної прикордонної служби галочками у протоколі відмітив графи у яких йому слід було поставити свої підписи, що він і зробив, не розуміючи під чим ставить свої підписи.

Відтак, доказів того, що при складанні протоколу, а в подальшому оскаржуваної постанови був присутнім перекладач або доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від перекладача або про те, що він його не потребує, тому вказане викликає у сторони захисту обґрунтований сумнів у дотриманні права ОСОБА_1 на залучення перекладача, вказує на формальний підхід з боку суб`єкта владних повноважень та незабезпечення реалізації прав особи - іноземця в ході адміністративної процедури, недотримання вимог ст.274 КУпАП.

Оскільки з моменту доправлення до ізолятору тимчасового тримання ОСОБА_1 не був забезпечений перекладачем з мови, якою він вільно володіє, відтак не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз`яснення його прав, зокрема, на отримання правової допомоги.

Таким чином, сторона захисту вважає, що позовна заява громадянина Молдови ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Позивач під час розгляду справи по суті довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року про накладення стягнення за ст. 203-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Таким чином, сторона захисту вважає, що по - перше розгляд справи відносно ОСОБА_1 та винесення оскарженої постанови проведено з порушенням процесуальних норм, що підтверджується наданими до позовної заяви доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем ОСОБА_1 дій, відповідальність за які передбачена ст. 203-1 КУпАП за обставин, які зазначені у постанові про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 та її оскарженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, сторона захисту вважає, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з`ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття данної постанови, у зв`язку з чим позов громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 03.10.2025 ркоу №006502Е.

Рух справи у суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 справу передано на розгляд судді Братків І.І.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

15.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну підстав позову.

29.06.2026 у судовому представник позивача адвокат Бєлова Р.В. підтримала поданий нею позов та просила скасувати оскаржувану постанову.

Представник відповідача Бабяк О.Р. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, вказала, що постанова є законною.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Перш ніж визначитись з суттю позовних вимог, слід надати оцінку поважності пропуску строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

У відповідності до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно рішення Європейського Суду у справі Bellet v. France, суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

За таких обставин, враховуючи те, що доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови матеріали справи не містять та копія була отримала адвокатом після виконання адвокатського запиту 28.05.2025, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з відповідним позовом пропущений з поважних причин, а отже підлягає поновленню, у зв`язку з неможливістю порушення права особи на доступ до суду.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 03.10.2025 було винесено постанову №006502Е про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 203-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Відповідно до постанови від 03.10.2025 №006502Е про накладення адміністративного стягнення вбачається, що прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на напрямку Петрівськ (Укр) -Іссерлія (PM) на відстані 15 м від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №0714/01 виявлено та затримано гр. Республіки Молдова ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ), який здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умистне невиконання рішення про заборону в?їзду в Україну терміном на 3 роки з 26.03.22 по 24.03.27р, про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України.

Враховуючи, що гр. ОСОБА_12 ( ОСОБА_17 ) вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 203-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також обставини, передбачені частиною другою статті 33 та статтями 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема правопорушення вчинено умисно.

У зв`язку з чим на підставі викладеного і керуючись статтями 222 , 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано, що гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 V) вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 203-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок

Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. (ст. 10 КУпАП)

Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. (ст. 16 КУпАП)

Згідно ст. 203-1 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за умисне невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну.

Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом статей 245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

За змістом статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, складений відповідачем протокол розглядається як носій доказової інформації, у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, показання свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали тощо), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203-1 КУпАП з огляду на наступне.

Відповідно до постанови №006502Е від 03.10.2025 «Прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на напрямку Петрівськ (Укр) -Іссерлія (PM) на відстані 15 м від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №0714/01 виявлено та затримано гр. Республіки Молдова ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ), який здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Молдова в Україну поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим вчинив умистне невиконання рішення про заборону в?їзду в Україну терміном на 3 роки з 26.03.22 по 24.03.27р, про яку йому було доведено посадовою особою Державної прикордонної служби України.»

З даного уривку постанови не можливо точно визначити куди прямував громадянин ОСОБА_1 з України в Республіку Молдова чи з Республіки Молдова в Україну.

Також не можливо встановити термін встановленої заборони, адже в постанові зазначено 3 (три) роки, проте вказано з 26.03.22 по 24.03.27р.

Також постанова не містить доказів доведення її до відома позивачу.

Позивач є громадянином Республіки Молдова, проте згідно наявних матеріалів при складанні адміністративного протоколу перекладач не був залучений. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що оскаржувана постанова надавалась ОСОБА_1 його рідною мовою або її було оголошено позивачу. Доказів протилежного суду відповідачем не надано та не спростовано Відповідачем.

Фактично фабула оскаржуваної постанови не відповідає змісту ст. 203-1 КУпАП.

Підтвердженням незаконного перетину кордону ОСОБА_1 слугували матеріали справи №59/380863/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУПАП стосовно громадянина Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Разом з тим, Тарутинським районним судом Одеської області винесено Постанову по справі №514/1562/25, яка набрала законної сили та відповідно до якої суд зазначає, що надіслані до суду протокол серії ПдРУ №380863 від 04.10.2025 р та додані до нього матеріали не підтверджують фактичні обставини щодо місця зупинення ОСОБА_12 (пункт « ОСОБА_13 » чи « ОСОБА_14 »), напрямку його руху (зміст протоколу містить взаємовиключну інформацію: ОСОБА_12 рухався у напрямку Петрівськ (Україна) Ісерлія (Республіка Молдова) або у напрямку з Республіки Молдова в Україну); час зупинення ОСОБА_12 (зазначений в протоколі час не узгоджується із зазначеним в постанові про заборону в`їзду в Україну від 04 жовтня 2025 року). За таких обставин суд погоджується із доводами сторони захисту, що додані до протоколу докази не підтверджують вчинення ОСОБА_12 правопорушення саме за наведених у такому фактичних обставин.»

З огляду на наведене Постанова про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року є незаконною, такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбувалися на контрольному пості неподалік в с. Підгірного, Тарутинського району, Одеської області.

Відповідачем не доведено факту незаконного перетину кордону громадянином Молдови Машогло В`ячеславом кордону України та в`їзду на територію України та обставинам, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №010316Е від 03.10.2025 року, який послугував винесенню оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення №006502Е від 03.10.2025 року.

У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що вищевказане свідчить про порушення законодавчих гарантій об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 251, 283 КУпАП, обґрунтування позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із квитанції від 08.12.2025, наявної в матеріалах справи, позивач, при зверненні до суду із цим позовом, сплатив 1211 грн. судового збору.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.

Враховуючи наведене, позивачу, звертаючись із відповідним позовом слід було сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відтак, відшкодуванню судових витрат позивачу підлягає саме сума у розмірі 605,60 грн.

Щодо решти сплаченої суми, суд роз`яснює позивачу, що за приписами ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 242, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити строки на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 року №0006502E.

Позовну заяву позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бєлової Родіки Володимирівни до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2025 року №0006502E про накладення на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: Бєлова Родіка Володимирівна, адреса: м. Одеса, а/с 37;

Відповідач: Військова частина НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ): ЄДРПОУ НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Ірина БРАТКІВ