Ухвала суду № 139038972, 17.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2888/26

провадження №1-кс/165/673/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Слідчий суддя Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області майора поліції ОСОБА_7 яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у cфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «штаб-сержант», раніше судимий 29.09.2025 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030520000402 від 16.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1, ч. 3 ст. 382 КК України, -

встановив:

17.08.2026 до суду надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області майора поліції ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у cфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030520000402 від 16.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст382, ч. 1 ст. 286-1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21.02.2023 ОСОБА_6 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України та 04.11.2023 року призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.

Так, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2025 ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання на підставі ст.69, ч.1 ст.70 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_9 , достовірно знаючи про наявність вказаного вироку суду, який набрав законної сили, та будучи ознайомлений з ним, будучи раніше судимим за злочин, передбачений статтею 382 КК України, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання вищевказаного вироку, при наступних обставинах.

Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні штаб-сержант ОСОБА_9 , підозрюється в тому, що він, будучи раніше судимим вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2025 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, та будучи позбавленням права керування транспортними засобами, 16.08.2026 близько 19 години 30 хвилин, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», р.н.з. НОМЕР_2 , та рухався ним по автодорозі Р-15 Ковель-Жовква в межах населеного пункту с. Литовеж Володимирського р-ну Волинської обл. в напрямку м. Нововолинськ, всупереч вимогам п.п. 2.3. б), 2.9 а), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «312D», р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався перед ним в попутному напрямку, тим самим умисно не виконав вирок суду, що набрав законної сили, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст. 382 КК України.

Таким чином, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється в умисному невиконанні вироку суду, що набрав законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Крім цього, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні штаб-сержант ОСОБА_9 , підозрюється в тому, що він, будучи раніше судимим вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2025 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, 16.08.2026 близько 19 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», р.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись ним по автодорозі Р-15 Ковель-Жовква в межах населеного пункту с. Литовеж Володимирського р-ну Волинської обл. в напрямку м. Нововолинськ, всупереч вимогам п.п. 2.3. б), 2.9 а), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «312D», р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався перед ним в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT», р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки, який за ступенем тяжкості відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості по признаку тривалості розладу здоров`я (пункт 2.2.2 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_9 вимог п. 2.3. б), п. 2.9. а), п. 12.1, п. 13.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), а саме:

- п. 2.3 б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.9 а) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Таким чином, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється в тому, що він своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Під час досудового розслідування 16.08.2026 о 22:20 год. ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вищевказаного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. 17.08.2026 слідчим за погодженням із прокурором ОСОБА_9 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Слідчий вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні вищевказаних злочинів повністю підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, у тому числі: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, повідомленням з КНП «Нововолинської ЦМЛ», та іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами в їх сукупності та взаємозв`язку. Зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Вказує, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких тяжкий, та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлені ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема це можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вказує, що ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв`язків за місцем проживання не має, натомість обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, усвідомлюючи що, з високою вірогідністю буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління ДБР, розташованому у місті Хмельницький, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240020002671 від 12.08.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України про те, що 30.05.2025 о 09:00 год. військовослужбовець за мобілізацією штаб-сержант ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , в порушенні вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_2 , та незаконно перебуває за її межами. По вказаному факту ОСОБА_9 перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 як дезертир. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_9 переховується від органів досудового розслідування. Також, ОСОБА_9 , будучи раніше судимим 29.09.2025 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, вчинив новий умисний злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а саме умисне невиконання вироку суду, що набрав законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України. В подальшому ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в якій пасажири отримали тілесні ушкодження, один з яких середнього ступеня тяжкості, та на даний час перебуває на лікуванні у КНП «Нововолинська ЦМЛ».

Зазначає, що у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Окрім цього, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

В обґрунтування ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий вказує, що в разі обрання менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_9 буде мати можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків, показаннями яких суд може обґрунтовувати свої рішення лише у разі їх сприйняття безпосередньо під час судового розгляду, а тому до того часу існує високий ризик здійснення підозрюваним на них незаконного впливу з метою схиляння до давання завідомо неправдивих показань в суді, перешкоджання прибуттю до суду, вчиненню інших дій на користь підозрюваного. Факт наявності обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та притягнення до кримінальної відповідальності вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України, додатково свідчать про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного ОСОБА_9 та характеризують його як особу, яка може і з високою вірогідністю буде чинити даний незаконний вплив.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий вказує, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_9 , може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження іншим чином, а саме: не дотримуватись покладених на нього процесуальних обов`язків, перешкоджати збору відомостей, які характеризують його особу, вчиняти інші дії з метою затягування слідства та судового розгляду.

В обґрунтування ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий зазначає, що ОСОБА_9 у даному провадженні підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, а також злочину, вчиненому в стані алкогольного сп`яніння, в минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_9 засуджено вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років. Крім цього, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління ДБР, розташованому у місті Хмельницький, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240020002671 від 12.08.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України про те, що 30.05.2025 о 09:00 год. військовослужбовець за мобілізацією штаб-сержант ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , в порушенні вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_2 , та незаконно перебуває за її межами. Також, відносно ОСОБА_9 , 27.09.2024 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024030520000765 від 24.08.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, судовий розгляд по якому призупинений у зв`язку з перебуванням ОСОБА_9 на військовій службі. Попередній факти притягнення до кримінальної відповідальності та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні в даному провадженні злочинів, один з яких тяжкий, свідчить про те, що ОСОБА_9 на шлях виправлення він не став, та з високою вірогідністю буде продовжувати злочинну діяльність.

Слідчий стверджує, що запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування до ОСОБА_9 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи є недостатніми та не здатні гарантувати правослухняну поведінку підозрюваного.

Вищевказане обґрунтовує встановленими слідством обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, а саме тим, що:

-наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії тяжких;

-у разі визнання винним ОСОБА_9 у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років;

- ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків за місцем проживання, перебуває в розшуку, як дезертир, на даний час судимий за аналогічні злочини.

Стверджує, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не здатен забезпечити повний контроль над поведінкою підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Разом з тим, за змістом п. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. «С» ч.1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод для обрання або для зміни запобіжного заходу тримання під вартою необхідна наявність достатніх підстав вважати, що дана особа яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину буде намагатися ухилятися від слідства і суду та від виконання процесуальних рішень, або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність.

Також просить суд прийняти до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України, а менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, описаним в клопотанні, просить клопотання задоволити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів, і з огляду на наявність обґрунтованої підозри та наявних ризиків, що існують на даній стадії досудового розслідування провадження і застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та просили обрати підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання ОСОБА_9 , мотивуючи тим, що він має постійне місце проживання, сім`ю, утримує неповнолітніх дітей, які проживають окремо, а також за станом здоров`я, потребує проходження лікування.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, беручи до уваги вагомість наявних доказів, що обґрунтовують підозру ОСОБА_9 у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів у стані алкогольного сп`яніння, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, те що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України на підставі ст.69, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років. Крім цього, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління ДБР, розташованому у місті Хмельницький, стосовно Омельчука, який з 30.05.2025 самовільно залишив військову частину, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240020002671 від 12.08.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України, також, стосовно ОСОБА_9 , 27.09.2024 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024030520000765 від 24.08.2024 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, судове провадження у якому зупинено у зв`язку з мобілізацією на віськову службу ОСОБА_9 а також беручи до уваги обгрунтованість підозри та існування на даний час ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які доведені прокурором, слідчий суддя вважає, що їх неможливо убезпечити більш м`яким запобіжним заходом і є достатні підстави для застосування до ОСОБА_9 , який підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти правосуддя та злочину проти безпеки руху, запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Саме наведені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави зробити висновок, що більш м`який запобіжний захід, аніж як взяття під варту, не зможе запобігти і є недостатніми для запобігання ризикам, що існують на даній стадії досудового розслідування і передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому приходжу висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 на строк шістдесят днів.

Доводи сторони захисту щодо можливості убещпечення наведених у клопотанні слідчого ризиків, застосуванням до підозрюваного ОСОБА_9 такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, є необгрунтованими, не спростовують доводів, наведених у клопотанні слідчого, а тому, з врахуванням наведеного вище, приходжу до висновку про необхідність обрання підозрюваному на даній стадії досудового розслідування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя враховує, що згідно консультаційного висновку спеціаліста - терапевта ВЕНМО від 17.08.2026, який долучений слідчим до клопотання, підозрюваний ОСОБА_9 за станом здоров`я може перебувати в умовах слідчого ізолятора.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Застава та її розмір мають реалізовувати функцію реальної альтернативності застави триманню особи під вартою. Законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.

Висловлюючи позицію щодо призначення розміру застави, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04) зазначив, зокрема, що гарантія, визначена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання; тому її розмір має оцінюватися переважно з урахуванням особи (обвинуваченого), її активів та зв`язків із особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або позовів проти гарантів у разі її неявки на судове засідання буде достатнім стримувальним фактором, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти (§ 78); у будь-якому разі зі структури статті 5 Конвенції загалом і її пункту 3 зокрема зрозуміло, що застава може вимагатися лише доти, доки існують причини, що виправдовують тримання під вартою; якщо ризику втечі можна уникнути через внесення застави або інші гарантії, обвинуваченого треба звільнити, пам`ятаючи, що якщо можна передбачити легше покарання, слід враховувати зменшення стимулу обвинуваченого до втечі; органи влади повинні бути однаково обережними як під час визначення відповідної застави, так і під час вирішення питання про те, чи є потрібним подальше тримання обвинуваченого під вартою (§ 79); крім того, розмір застави має бути належно обґрунтований у рішенні про визначення розміру застави та повинен ураховувати ресурси обвинуваченого (§ 80); хоча розмір гарантії, передбаченої пунктом 3 статті 5 Конвенції, має оцінюватися переважно з огляду на обвинуваченого та його активи, не видається необґрунтованим за певних обставин враховувати також розмір збитків, які йому інкримінують(§ 81).

Оскільки, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України, суд вважає за необхідне визначати йому заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 гривень, що буде гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та відповідати реальним майновим можливостям підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 184, 186, 187, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області майора поліції ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у cфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12026030520000402 від 16.08.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 3 ст. 382 КК України, задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто з моменту затримання 00 год. 00 хв. 17 серпня 2026 року до 14 жовтня 2026 року включно, з подальшим утриманням в ДУ «Луцький слідчий ізолятор», ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», або в дільницях слідчих ізоляторів при установах виконання покарань Волинської та Рівненської областей.

Визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою юридичною чи фізичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, Банк - ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26276277 МФО 820172, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_9 в разі внесення застави такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду, прокуратури чи до відділу поліції;

-не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання чи роботи, служби.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що в разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на рахунок, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Луцький слідчий ізолятор», ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», або дільниць слідчих ізоляторів при установах виконання покарань Волинської та Рівненської областей.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Луцький слідчий ізолятор», ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», або дільниць слідчих ізоляторів при установах виконання покарань Волинської та Рівненської областей, негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_9 з-під варти та повідомити усно та письмово головуючого суддю у даному кримінальному провадженні Нововолинського міського суду Волинської області.

У разі внесення застави з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_9 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_9 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що в разі невиконання обов`язків, покладених на нього судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом, для використання коштів судового збору.

Строк дії цієї ухвали встановити до 14 жовтня 2026 року включно.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_18