Рішення № 139038332, 14.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1068/26

Провадження № 2/463/2183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання Станько Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95854409000 (26208966415756) від 20.11.20219 року у розмірі 56 820,40 гривень, посилаючись на ухилення відповідача від виконання договірного зобов`язання у добровільному порядку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20.11.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір №95854409000 (26208966415756) (далі Договір). Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 39500.00 гривень на строк до 05.12.2021 року включно. За умовами договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Відповідно до договору процентна ставка за кредитним договором встановлюється в розмірі 55.00 % річних. Також, умовами договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 39500.00 гривень. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий кредит в строки, передбачені Договором.

12.06.2026 року представник відповідача адвокат Мельник Л.І. скерувала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що заперечує щодо задоволення позову з підстав недоведеності позивачем факту надання кредитних коштів відповідачу та безпосередньо розміру заборгованості, посилаючись на те, що позивач не надав суду жодного первинного документа, що підтверджує фактичний обсяг використання кредитного ліміту відповідачем (виписка по картковому рахунку), залишок заборгованості за тілом кредиту саме у розмірі 34 983,98 гривень на дату відступлення права вимоги; руху коштів на рахунку з розбивкою платежів між основним боргом та процентами за увесь період дії договору. Натомість позивач надав лише власний розрахунок заборгованості, складений директором ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М., тобто документ, складений виключно самим позивачем без будь-яких первинних банківських документів на підтвердження. Водночас, представник відповідача заперечила щодо стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,0 гривень, вважаючи їх неспівмірними та необгрунтованими, з огляду на складність та однотипність справи, зважаючи на те, що така розглядалась у спрощеному позовному провадженні. Просить суд при повторному розгляді справи самостійно перевірити обґрунтованість витрат і зменшити їх до розумного та пропорційного розміру. З огляду на вищенаведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а розподіл судових витрат провести в порядку ст.141 ЦПК України.

18 червня 2026 року представником позивача Марією Ткаченко скеровано відповідь на відзив в якому остання зазначила, що 20.11.2019 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір-Анкета про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95854409000 (далі Договір/Договір №95854409000). Сторони домовилися, що цей Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається (п.1.1. Договору). За умовами Договору, Банк відкриває клієнту Поточний Рахунок у національній валюті України (далі - Картковий рахунок). З підписанням договору, Сторони дійшли згоди, що Банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), на Картковому рахунку Клієнта (надалі - ліміт кредитування), а Клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором (п.1.2 Договору). Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 39 500 гривень. Факт користування Клієнтом коштами ліміту кредитування/«кредиту «плати частинами» підтверджує згоду Клієнта з умовами кредитування, зазначеними в цьому договорі (п.2.3.5 Договору). Відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка відображає рух коштів по рахунку Позичальника та здійсненні ним операції, вбачається, що відповідач активно користується кредитним лімітом, встановленим йому АТ «Укрсиббанк» на підставі договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95854409000, що свідчить про його пряме волевиявлення на укладення договору та отримання і користування кредитним лімітом. Отже, матеріали справи надають докази отримання відповідачем коштів за договором, та подальшого користування кредитними коштами. Непогашення боргу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права як правонаступника. Відповідно до Постанови КЦС ВС від 15.01.2025 року по справі № 753/16762/15-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, містять записи про операції, здійснення протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. При цьому, виписка формується в електронній системі банку, це офіційний електронний документ який фіксує кожну операцію по рахунку, достовірність якого забезпечується самим механізмом банківського обліку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22). Згідно постанови Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі справа №554/4300/16-ц, в якій зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Тобто, матеріали надані позивачем повністю доводять, що кредитний договір укладено, рахунок відкрито, кредитні кошти надані, нарахування відбувалися, а заборгованість існує. Факт видачі кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, кредитні кошти позичальник прийняв в повному обсязі, скориставшись ними у споживчих цілях. Також, з виписки вбачається здійснення відповідачем часткового погашення кредиту, що вказує на визнання відповідачем кредитного зобов`язання та існування заборгованості. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року). Водночас, щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу представник позивача заперечує, вважає такі співмірними із складністю справи та обгрунтованими. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позовна заява поступила до суду 06.02.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.02.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача, 27.03.2026 року суд ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив повністю.

04.05.2026 року представником відповідача адвокатом Мельник Л.І. через систему «Електронний Суд» скеровано заяву про перегляд заочного рішення суду від 27.03.2026 року.

05.05.2026 року ухвалою Личаківського районного суду м.Львова заяву представника відповідача- адвоката Мельник Л.І. про перегляд заочного рішення суду від 27.03.2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без руху, задля усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали суду.

12.05.2026 року представником відповідача - адвокатом Мельник Л.І. через систему «Електронний Суд» скеровано заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 05.05.2026 року.

В подальшому, за відповідною заявою представника відповідача адвоката Мельник Л.І. ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.05.2026 року, скасовано заочне рішення від 27.03.2026 року та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві просить розглядати справу без його участі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Водночас представник відповідача - адвокат Мельник Л.І. 15.06.2026 року через «Електронний Суд» скерувала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що 20.11.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір №95854409000 (26208966415756), відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 39500.00 грн. на строк до 05.12.2021 р. включно.

За умовами Договору, Кредитодавець зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55.00 % річних.

Також, умовами Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 39500.00 грн.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий Кредит в строки, передбачені Договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

01.04.2021 було укладено договір № 04/01/04/2021/1 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 95854409000 (26208966415756).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 95854409000 (26208966415756). Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 95854409000 (26208966415756).

З метою стягнення цих коштів в примусовому порядку позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Таким чином, саме до позивача як нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в такому договорі, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, всупереч зазначеним нормам, представник відповідача не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення кредитного договору в електронному виді та накладення на них будь якого іншого підпису, внаслідок чого відповідні аргументи останнього суд відхиляє.

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Проте, як і в попередньому випадку представник відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за кредитним договором і за відсутності таких доказів відповідні аргументи представника відповідача суд визнає безпідставними.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Доказів належного виконання умов кредитного договору та повернення коштів представник відповідача не надав, що в загальному свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Як уже зазначалось вище, загальний розмір заборгованості, становить 56820.40 гривень, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 34983.98 гривень та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21836.42 гривень.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір №01-07/2024 року від 01.07.2024 року про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року вартість наданих послуг становить 16 000,0 гривень, зокрема 4 000,0 гривень за надання усної консультації та 12 000,0 гривень за складання позовної заяви про стягнення заборгованості та подачу такої до суду.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - адвокатом правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (надання первинної консультації, правовий аналіз наявних документів, вивчення правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства та підготовки подання позовної заяви до суду), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,0 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 5 000,0 гривень, який відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ-44276926), заборгованість за кредитним договором №95854409000 (26208966415756) від 20.11.2019 року в розмірі 56820,40 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять гривень сорок копійок), з яких: 34983,98 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 21836,42 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ-44276926) 7 662,40 грн. судових витрат, які складаються з наступного: 5000 грн. витрат пов`язаних з наданням юридичної допомоги та 2662,40 грн. - витрат пов`язаних з сплатою судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ- 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення рішенення суду - 14.08.2026 року.

Суддя Яворський С.Й.