Ухвала суду № 139038214, 12.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13443/23

1-кп/308/39/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_15 в порядку ст. 206 КПК України про звільнення ОСОБА_6 з під варти в залі суду, обвинуваченого в об`єднаному кримінальному провадженні за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

У провадженні колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

Через підсистему «Електроний суд» 12.08.2026 захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_15 подано клопотання про звільнення ОСОБА_6 з під варти в залі суду на підставі ст. 206 КПК України.

В обґрунтування клопотання зазначила, що незаконне тримання обвинуваченого ОСОБА_6 триває щонайменше із 18.06.2024 і триває до тепер.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.04.2024 було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою без визначення застави на строк до 17 червня 2024 року. Ця ухвала оскаржувалася захисником, проте апеляційне провадження за цією скаргою закрито у зв`язку з відмовою захисника від апеляційної скарги тобто ухвала від 30.04.2024 набрала законної сили та залишається єдиною правовою підставою тримання ОСОБА_6 під вартою. 04.06.2024, ще до спливу зазначеного строку, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, об`єднавши кримінальні провадження в одну справу № 308/13443/23, постановив нову ухвалу, якою продовжив ОСОБА_6 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 днів по 01 серпня 2024 року, визначивши альтернативу у вигляді застави в розмірі 908 400 грн.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024 скасовано ухвалу від 04.06.2024 повністю і постановлено нову, якою клопотання прокурора від 03.06.2024 задоволено і продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою без визначення застави застосований ухвалою суду від 30.04.2024 не в межах строку дії попередньої ухвали суду, визначений до 17.06.2024, до 20 липня 2024, що є незаконним позбавленням волі. Підставою скасування колегія визначила істотне порушення вимог КПК України, передбачене статтею 412 цього Кодексу, а саме: відсутність у матеріалах контрольного провадження диска зі звукозаписом судового засідання суду першої інстанції від 04.06.2024, що є безумовною підставою для скасування судового рішення незалежно від впливу цього порушення на його суть. 412 КПК України. Крім того, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів на підтвердження можливості визначення застави та не дослідив дані про особу обвинуваченого.

Відтак, скасувавши ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2024 у повному обсязі з мотивів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Закарпатський апеляційний суд фактично перейшов до нового вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. При цьому таке повноваження апеляційного суду не є необмеженим у часі. Предметом нового вирішення залишалося саме клопотання прокурора про продовження вже існуючого запобіжного заходу, а не питання про первинне обрання нового запобіжного заходу.

На момент подання та розгляду відповідного клопотання чинною була попередня ухвала суду, якою строк тримання під вартою було визначено до 17.06.2024 включно. Отже, апеляційний суд, скасувавши ухвалу першої інстанції, міг вирішувати питання про продовження запобіжного заходу виключно в межах строку дії попередньої ухвали до 17.06.2024 включно, оскільки саме існування чинного строку тримання під вартою є необхідною передумовою його продовження.

Станом на 03.07.2024, коли Закарпатський апеляційний суд постановляв нову ухвалу, строк дії попереднього запобіжного заходу вже був закінчений . За таких обставин юридичний об`єкт, строк якого можна було продовжити, на момент апеляційного розгляду вже не існував.

Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості суду апеляційної інстанції ретроспективно поновлювати або продовжувати строк тримання під вартою, який уже закінчився, тим більше створювати новий строк позбавлення свободи шляхом постановлення ухвали після спливу попередньої часової межі. Саме тому після повного скасування ухвали суду першої інстанції від 04.06.2024 апеляційний суд мав оцінити клопотання прокурора станом на момент власного розгляду.

Оскільки на 03.07.2024 строк тримання під вартою, визначений попередньою ухвалою до 17.06.2024 включно, уже сплив, продовжити його було юридично неможливо. Відповідно, за відсутності чинного строку запобіжного заходу, який міг бути продовжений, апеляційний суд був зобов`язаний відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою . Інше тлумачення фактично означало б визнання за судом права заднім числом відновлювати закінчені строки позбавлення свободи та створювати новий період тримання під вартою поза межами строку, який був предметом первісного клопотання прокурора. Такий підхід суперечить самій правовій природі продовження запобіжного заходу: продовжити можливо лише строк, який на момент ухвалення відповідного рішення ще триває. Строк, який уже закінчився, не може бути продовжений він може лише бути встановлений заново в іншій передбаченій законом процесуальній процедурі та за наявності окремих правових підстав.

Отже, постановивши 03.07.2024 нову ухвалу про тримання під вартою до 20.07.2024 після того, як попередньо встановлений строк закінчився 17.06.2024, Закарпатський апеляційний суд фактично не продовжив існуючий запобіжний захід, а створив новий строк позбавлення свободи поза часовими межами клопотання прокурора та поза межами чинного на той момент строку запобіжного заходу. Саме в цьому полягає принципове порушення права особи на свободу та особисту недоторканність: позбавлення свободи не може ґрунтуватися на судовому рішенні, яким заднім числом продовжено строк, що на момент постановлення такого рішення вже припинив свою дію. Особливої тяжкості цьому порушенню надає те, що йдеться про фундаментальне право людини, гарантоване статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У питаннях позбавлення свободи суд не вправі виходити із припущення, доцільності або необхідності «перекрити» певний часовий проміжок судовою ухвалою. На кожний момент фактичного тримання особи під вартою повинна існувати чітка, чинна та передбачена законом правова підстава, наведені дії суддів підлягають дисциплінарній перевірці не як звичайна можлива судова помилка у тлумаченні норми права, а з огляду на питання, чи не було внаслідок очевидної недбалості допущено грубе порушення закону та фундаментального права ОСОБА_6 на свободу, наслідком якого стало фактичне створення нового строку позбавлення свободи поза межами строку, що існував на підставі попередньої ухвали.

Постановляючи 03.07.2024 нову ухвалу, апеляційний суд не міг покликаючись на власне повноваження за частиною третьою статті 407 КПК України «скасувати ухвалу і постановити нову» усунути наслідки того, що клопотання прокурора від 03.06.2024 не було вирішено в межах строку, встановленого частиною другою статті 331 КПК України (до закінчення дії запобіжного заходу, тобто до 17.06.2024 включно), належним, юридично спроможним судовим рішенням. Постановлення 03.07.2024 нової ухвали, яка продовжує тримання під вартою до 20.07.2024, без визнання і без усунення того факту, що період з 18.06.2024 не мав дійсної судової санкції , є самостійним істотним порушенням процесуальних прав обвинуваченого, гарантованих статтею 29 Конституції України та статтею 5 §§ 1(c), 4 Конвенції. Додатковою і самостійною вадою є те, що, скасувавши ухвалу першої інстанції саме через неможливість перевірити, які докази й дані про особу обвинуваченого досліджувалися 04.06.2024, колегія апеляційного суду під час постановлення власної нової ухвали не здійснила самостійного, свіжого дослідження обставин, що виправдовують подальше тримання під вартою станом на 03.07.2024, а обґрунтувала висновок про збереження ризиків посиланням на низку більш ранніх ухвал (від 23.05.2023, 04.03.2024, 02.05.2024, 26.01.2024, 12.03.2024), постановлених в інших контрольних провадженнях.

Таким чином колегія відтворила у власному рішенні той самий дефект недостатньої індивідуалізації, за який скасувала рішення суду першої інстанції, що є абсолютно незаконно.

Саме ця ухвала стала підставою для подальших продовжень тримання під вартою, унаслідок чого первинне процесуальне порушення набуло триваючих наслідків.

В подальшому, ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_6 на період судового розгляду справи.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_15 підтримала клопотання.

В судовому засіданні обвинувачені та захисники підтримали клопотання.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ознайомившись із змістом клопотання та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Судом встановлено, що 04.03.2024 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. В подальшому строк дії запобіжного заходу продовжувався в межах дії попередніх ухвал. Зазначені ухвали були предметом розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, правовими підставами перебування ОСОБА_6 під вартою є ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про продовження останньому строку тримання під вартою.

Разом з тим, наявність чинної ухвали суду про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виключає можливість визнання такого тримання незаконним у порядку, передбаченому ст.206 КПК України, оскільки питання законності та обґрунтованості такого судового рішення вирішується виключно у порядку, передбаченому главою 31 КПК України, зокрема шляхом його апеляційного оскарження (ст.392 КПК України).

На підставі наведеного, та керуючись ст.. 206, 331, 369-376 КПК України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_15 в порядку ст. 206 КПК України про звільнення ОСОБА_6 з під варти в залі суду, обвинуваченого в об`єднаному кримінальному провадженні за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 17 серпня 2026 року о 16 год. 20 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3