Рішення № 139038186, 17.08.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1108/26

Провадження № 2/710/972/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Слободяник І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

29.06.2026 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 449,14 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Аргументи учасників справи.

Позов мотивований тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована позивачем за полісом № EP-213225424.

24.05.2023 у м. Шпола відповідач, керуючи зазначеним автомобілем, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у якій було пошкоджено автомобіль Mercedes-Benz E 200 Kompressor, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого самовільно залишив місце пригоди.

Позивач визнав подію страховим випадком, склав страховий акт № 230000782884 від 29.06.2023 та виплатив потерпілому 12 449,14 грн. страхового відшкодування. Претензію про добровільне відшкодування цієї суми відповідач не виконав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 02.07.2026 відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та витребувано відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача.

На виконання ухвали суду отримано відомості органу місцевого самоврядування щодо місця реєстрації та проживання відповідача, а також відомості податкового органу про його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 17.08.2026 вирішено провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідач у встановлений судом строк, відзиву до суду на позов, про причини неподання суду відзивів не повідомив, зустрічних позовів не пред`являв, а тому, враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин із посиланням на докази.

Наявною у матеріалах справи копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-213225424 підтверджено, що між позивачем як страховиком та ОСОБА_2 як страхувальником були укладені правовідносини обов`язкового страхування щодо автомобіля ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 . Строк дії поліса визначено з 05.02.2023 до 04.02.2024, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 160 000,00 грн., франшизу 3 200,00 грн. Отже, на час ДТП 24.05.2023 цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією цього транспортного засобу, була забезпечена позивачем.

Копією постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2023 у справі № 710/746/23 підтверджено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 та частиною першою статті 130 КУпАП. Відомостей про скасування цієї постанови матеріали цивільної справи не містять.

У постанові від 08.06.2023 установлено, що 24.05.2023 о 09 год 04 хв біля будинку №58 на вул. Соборній у м. Шпола ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався у безпечності маневру та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mercedes-Benz E 200 Kompressor, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Унаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди відповідач самовільно залишив місце події. Саме за залишення місця ДТП його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КУпАП.

З матеріалів страхової справи вбачається, що власником пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz E 200 Kompressor, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та одержувачем страхового відшкодування є ОСОБА_3 .

Страховий акт № 230000782884 від 29.06.2023 містить рішення страховика про визнання події страховим випадком і здійснення страхової виплати. Доданим до акта розрахунком визначено страхове відшкодування у розмірі 12 449,14 грн. з урахуванням передбаченої полісом франшизи. Зазначені документи дають змогу встановити підставу та розмір виплати і узгоджуються з відомостями про транспортні засоби, учасників та дату ДТП.

Платіжною інструкцією від 29.06.2023 підтверджено фактичне перерахування позивачем ОСОБА_3 12 449,14 грн. страхового відшкодування. Відомості про одержувача та суму платежу відповідають страховому акту і розрахунку, тому в сукупності ці документи підтверджують виконання страховиком основного зобов`язання перед потерпілою особою.

Претензією від 04.12.2025 № 16820/ІНС позивач запропонував відповідачу добровільно відшкодувати 12 449,14 грн. Доказів сплати відповідачем цієї суми повністю або частково матеріали справи не містять. Водночас направлення претензії не є юридичним фактом, від якого закон ставить у залежність виникнення права регресної вимоги: таке право виникло у страховика з моменту виплати страхового відшкодування.

Мотивувальна частина.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести позов і не означає автоматичного визнання заявлених вимог.

Зміст статей 7680, 89 ЦПК України свідчить, що суд має перевірити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили. Висновок про доведеність обставини може ґрунтуватися лише на такій сукупності доказів, яка дає змогу відтворити послідовність юридично значущих подій без припущень.

Частина шоста статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно питань, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою. Тому встановлені постановою від 08.06.2023 обставини керування відповідачем автомобілем, вчинення ним ДТП та подальшого самовільного залишення її місця повторного доказування не потребують. Водночас розмір виплаченого відшкодування і наявність умов для регресу суд перевіряє самостійно за доказами цієї цивільної справи.

Положення статей 1166, 1187 ЦК України закріплюють загальні правила деліктної відповідальності: майнова шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Разом із тим у випадку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконання обов`язку перед потерпілим у межах страхової суми покладається на страховика, після чого у прямо передбачених законом випадках у нього виникає право регресу.

Частина перша статті 1191 ЦК України надає особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Регресне зобов`язання є новим зобов`язанням: до виплати страхового відшкодування вимога страховика до винної особи не існує, а виникає лише після виконання страховиком обов`язку перед потерпілим.

Дорожньо-транспортна пригода та виплата страхового відшкодування мали місце у 2023 році, тому їх матеріально-правові наслідки визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин.

Пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV покладав на страховика обов`язок у разі настання страхового випадку в межах страхових сум відшкодувати оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю або майну третьої особи. Подані страховий акт, розрахунок та платіжна інструкція підтверджують, що позивач такий обов`язок виконав, виплативши власнику пошкодженого автомобіля 12 449,14 грн.

Підпункт «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV передбачав, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди. Для застосування цієї норми належить установити у сукупності: чинність обов`язкового страхування щодо транспортного засобу; спричинення ДТП водієм цього транспортного засобу; самовільне залишення ним місця пригоди; виплату страховиком відшкодування потерпілій особі; розмір фактичної виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц розмежувала суброгацію та регрес і зазначила, що страховик завдавача шкоди після виплати страхового відшкодування замість нього, за наявності умов статті 38 Закону № 1961-IV та статті 1191 ЦК України, набуває нового права зворотної вимоги до завдавача шкоди в межах виплаченого потерпілому відшкодування.

Безпосередньо подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 06.12.2018 у справі № 591/6327/15-ц. Касаційний цивільний суд погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що виплата страховиком відшкодування на підставі страхового акта та встановлений факт самовільного залишення водієм місця ДТП утворюють передбачені підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV підстави для стягнення з водія виплаченої суми в порядку регресу.

Оцінюючи докази у цій справі, суд ураховує, що поліс № EP-213225424 підтверджує страховий захист автомобіля ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , саме на дату події; постанова від 08.06.2023 - участь відповідача у ДТП, порушення ним правил дорожнього руху та самовільне залишення місця пригоди; страховий акт і розрахунок підставу та визначений страховиком розмір відшкодування; платіжна інструкція реальне перерахування потерпілому 12 449,14 грн. Ці докази стосуються одного страхового випадку, узгоджуються між собою за датою події, транспортними засобами, учасниками та сумою виплати, а суперечностей, які ставили б під сумнів їх достовірність, суд не встановив.

Сам по собі страховий акт є документом, складеним страховиком, однак його зміст не оцінюється ізольовано. Він підтверджується розрахунком страхового відшкодування і первинним платіжним документом про фактичну виплату коштів. Отже, сукупність цих доказів є достатньою для встановлення як виконання страховиком основного зобов`язання, так і межі регресної вимоги. Відповідач доказів іншого розміру шкоди, відсутності виплати або повернення коштів не подав.

В адміністративній постанові також наведено обставини відмови відповідача 25.05.2023 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Оскільки така відмова зафіксована наступного дня після ДТП 24.05.2023, суд не використовує її як доказ перебування відповідача у стані сп`яніння під час самої пригоди і не покладає цю обставину в основу рішення.

Натомість самовільне залишення відповідачем місця ДТП 24.05.2023 прямо встановлене постановою суду, якою його притягнуто до відповідальності за статтею 122-4 КУпАП. Закон формулює залишення місця пригоди як самостійну підставу регресу. Вона не залежить від доведеності стану сп`яніння чи відмови від огляду, оскільки наведені у підпункті «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV обставини є альтернативними. Доведення хоча б однієї з них у цій справі саме самовільного залишення місця ДТП є достатнім для виникнення права регресної вимоги після здійснення страхової виплати.

Позивач, викладаючи обставини позову, прямо послався на те, що відповідач після ДТП залишив місце пригоди, і долучив постанову, яка це підтверджує, хоча у правовому обґрунтуванні помилково зазначив підпункт «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV. Предметом позову при цьому залишається стягнення тієї самої виплаченої суми, а фактичною підставою та сама ДТП, виплата відшкодування і залишення відповідачем місця пригоди.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19 наголосив, що саме на суд покладено обов`язок надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з установлених фактів; застосування належної норми матеріального права не змінює предмета позову або обраного способу захисту. Тому застосування судом підпункту «в» замість помилково вказаного позивачем підпункту «а» не є виходом за межі позовних вимог і не підміняє фактичної підстави позову.

За встановлених обставин позивач довів усі елементи регресної вимоги: наявність чинного поліса щодо забезпеченого транспортного засобу; спричинення відповідачем ДТП; самовільне залишення ним місця пригоди; здійснення страхової виплати потерпілому; розмір виплаченого відшкодування. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 449,14 грн.

Стаття 257 і частина шоста статті 261 ЦК України встановлюють трирічну загальну позовну давність та передбачають, що за регресними зобов`язаннями її перебіг починається від дня виконання основного зобов`язання. Позивач виплатив страхове відшкодування 29.06.2023, а позов надійшов до суду 29.06.2026, тобто в останній день установленого законом трирічного строку. Отже, вимогу заявлено своєчасно.

Щодо судових витрат.

Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Документ про сплату судового збору підтверджує понесення позивачем витрат у розмірі 2 662,40 грн.

Позов задоволено повністю, тобто на 100 %. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн. судового збору (2 662,40 грн. ? 100 % = 2 662,40 грн.).

Заходи забезпечення позову або доказів судом не вживалися.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 141, 178, 247, 259, 263265, 268, 274281, 284, 288, 352, 354 ЦПК України, статтями 1166, 1187, 1191, 257, 261 ЦК України, пунктом 22.1 статті 22, підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12 449,14 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень чотирнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Шполянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269; інші відомості про особу суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; інші відомості про особу суду не відомі.

Суддя Н.П. Побережна