Рішення № 139038133, 17.08.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/199/26

2-др/706/4/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №706/199/26 за позовом ОСОБА_2 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Христинівського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа №706/199/26 за позовом ОСОБА_2 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 30.07.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

03.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» - Чернілевського В.Г. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту поданої заяви слідує, що заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.

На обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача зазначає, що у відзиві на позовну заяву ним було заявлено про орієнтовний розрахунок та наявність у відповідача 2 судових витрат на професійну правничу допомогу, а також зазначено, що докази їх понесення будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представництво інтересів ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» у справі здійснювалося адвокатом Чернілевським Віталієм Григоровичем на підставі договору № 15/06 про надання правової допомоги від 15 червня 2022 року та Додаткової угоди № 1 від 15 червня 2022 року.

Після завершення розгляду справи по суті, 03.08.2026 між адвокатом Чернілевським В.Г. та ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» підписано Акт надання правничої допомоги. Даним актом сторонами узгодили перелік наданої правничої допомоги адвокатом по справі № 706/199/26, а також її вартість.

З огляду на те, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу був визначений та підтверджений після завершення розгляду справи по суті, у відповідача 2 була відсутня можливість подання відповідних доказів до ухвалення рішення у справі.

Розмір судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» понесло у зв`язку із розглядом справи, становить 15 000 грн.

Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката, за переконанням представника відповідача -2, є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони та відповідає фінансовому становищу відповідача 2.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2026 року заяву Чернілевського В.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі прийнято до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.08.20026 від представника позивача адвоката Романюк Х.П. через систему «Елетронний суд» надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

У поданих запереченнях представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

На обґрунтування заперечень представник позивача зазначає, що заявлена відповідачем-2 до відшкодування сума витрат у розмірі 15 000 грн є неспівмірно меншою порівняно із сумою судових витрат, зазначеною відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку, поданому разом із відзивом на позовну заяву. Зокрема, у відзиві від 08 квітня 2026 року ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» зазначало орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 75 000 грн. Тоді як у заяві про розподіл судових витрат товариством заявлено до стягнення 15 000 грн, що у 5 разів менше від попередньої суми.

Оскільки представник відповідача 2 не навів причин зменшення попередньо заявленої суми витрат до 15 000 грн, не обґрунтував підстави цього та не зазначив доказів на підтвердження поважності таких причин, відповідно до приписів частини п`ятої статті 141 ЦПК України суд має підстави відмовити у відшкодуванні заявлених витрат повністю.

Крім того, представник позивача зазначає, що вартість правової допомоги не є співмірною із кількістю та тривалістю судових засідань.

Так, у справі (разом із судовим засіданням 30.07.2026, в якому було лише проголошено вступну та резолютивну частини рішення, на яке представник відповідача-2 не з`явився) було проведено 4 судових засідання загальною тривалістю 1 год 53 хв: 09.04.2026 судове засідання тривало з 09:59 до 10:15 (14 хвилин), 14.05.2026 судове засідання тривало з 10:08 до 10:35 (27 хвилин), 20.07.2026 судове засідання тривало з 10:09 до 11:16 (1 година 7 хвилин), 30.07.2026 судове засідання тривало з 16:31 по 16:36 (5 хвилин).

Такі дії, як ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики та нормативно-правової бази, розробка правової позиції у справі №706/199/26 є підготовчими діями та, за переконанням представника позивача, загалом охоплюються процесом підготовки відзиву на позовну заяву.

З огляду на ці обставини позивач та її представник вважають, що заявлені витрати на правову допомогу також не відповідають критеріям, визначеним у ч.4 ст.137 ЦПК України, як то складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченому на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Дослідивши заяву представника відповідача Чернілевського В.Г. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, долучені до заяви докази, заперечення представника позивача Романюк Х.П., суд дійшов таких висновків.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина п`ята статті 141 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу на стадії судового розгляду справи № 706/199/26 відповідачу - 2 ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» надавав адвокат Чернілевський Віталій Григорович, який діяв на підставі ордеру згідно Договору №15/06 про надання правової допомоги від 15.06.2022.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду копію Договору №15/06 про надання правової допомоги від 15.06.2022, що укладений між адвокатом Чернілевським В.Г. та ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт»; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № 15/06 від 15.06.2022; копію датованого 03.08.2026 Акту №1 надання правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової допомоги № 15/06 від 15.06.2022, згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 15 000 гривень, у тому числі: аналіз судової практики та нормативно-правової бази, розроблення правової позиції у справі 2 000 грн; підготовка, складання та подання до суду відзиву на позовну заяву із процесуальними клопотаннями 9 000 грн; представництво інтересів ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» у судових засіданнях 4 000 грн.

Дослідженням вищевказаних доказів суд встановив, що відповідач 2 підтвердив факт надання професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом даної цивільної справи та погоджену сторонами вартість відповідних послуг.

Разом із тим при вирішенні питання про розмір витрат, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, суд враховує не лише умови договору про надання правничої допомоги та погоджений сторонами розмір гонорару, а й вимоги статей 137, 141 ЦПК України щодо співмірності, обґрунтованості, необхідності та пропорційності таких витрат.

Заперечення представника позивача проти заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу базуються на двох аспектах: 1) заявлена до стягнення відповідачем 2 сума є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена ним в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 2) розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Оцінюючи доводи представника позивача, суд враховує положення частини п`ятої статті 141 ЦПК України про те, що у випадку якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Заявлений представником відповідача 2 до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у 15 000 грн є істотно меншим за попередньо визначену суму - 75 000 грн. Причин зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 15 000 грн представник товариства не навів, зазначивши лише, що Акт наданих послуг підписаний сторонами 03.08.2026, тому надання остаточного розміру понесених витрат раніше було неможливим.

Суд зауважує, що попередній розрахунок судових витрат за своєю природою є орієнтовним та складається до завершення розгляду справи, тоді як остаточний розмір витрат сторони формують з урахуванням фактично наданих послуг та виконаних адвокатом робіт.

На переконання суду, сама лише різниця між попередньо заявленими та остаточно визначеними витратами не є безумовною підставою для повного позбавлення товариства права на компенсацію фактично наданої йому професійної правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 виснувала, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Представником відповідача - 2 у межах розгляду цивільної справи №706/199/26 подано одну заяву по суті справи - відзив на позовну заяву. Адвокат Чернілевський В.Г. взяв участь у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції із власних технічних засобів, одне з яких відкладено з огляду на необхідність надання позивачеві часу для підготовки відповіді на відзив, оскільки відзив на позовну заяву надійшов напередодні підготовчого судового засідання.

Ураховуючи вищенаведене, керуючись критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також заперечення представника позивача щодо стягнення таких витрат, ураховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи, суд вважає, що розмір заявлених відповідачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), а тому підлягає зменшенню до 5 000 гривень.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 258, 259, 270, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №706/199/26 за позовом ОСОБА_2 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт Продукт» витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст додаткового рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Альона ШКОЛЬНА