Рішення № 139037686, 17.08.2026, Млинівський районний суд Рівненської області

справа № 566/815/24

провадження № 2/566/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

у складі:

головуючого - одноособово судді Лободзінського А.С.,

за участі секретаря судового засідання - Подолець Ю.В.;

позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Шміда В.В.;

відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Драгана В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день його смерті, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Острожецька сільська рада Дубенського району Рівненської області, приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко Ольга Йосипівна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

- встановити факт його постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за реєстровим № 1479 на земельну ділянку розміром 1,8161 га, з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374 з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Уїздецької сільської ради Млинівського (Дубенського) району Рівненської області, видане 24.10.2017 приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О.Й. на ім`я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374. Він, ОСОБА_1 01.07.2024 звернувся до нотаріуса для видачі йому свідоцтва про право на спадщину на 3/8 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 . Однак, 03.07.2024 постановою приватного нотаріуса Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О.Й. у видачі свідоцтва йому було відмовлено, з тих причин, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є його брат ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за заявою дочки останнього - ОСОБА_2 було заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_4 до складу якого згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 24.10.2017 входить земельна ділянка з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374.

Як стверджує позивач, вищевказаним свідоцтвом порушено його право на спадкування після смерті матері, зокрема, щодо прийняття спадщини на спірну земельну ділянку, яка за життя належала ОСОБА_3 , у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду із зазначеним позовом. При цьому, такі свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, як такий, що постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зокрема, позивач посилається на те, що в силу наявного у матері тяжкого захворювання у період з 2006 року і по день смерті ОСОБА_3 , здійснював за нею постійний догляд, у зв`язку з чим фактично проживав з нею у її житловому будинку.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , її баби ОСОБА_3 , з нею проживав її син ОСОБА_4 (батько ОСОБА_2 ), який прийняв спадщину після її смерті. За заявою ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 23/2017 та в подальшому приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О.Й. на його ім`я видано свідоцтво про право на спадщину від 24.10.2017 на земельну ділянку розміром 1,8161 га, з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374 з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Уїздецької сільської ради Млинівського (Дубенського) району Рівненської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько відповідачки ОСОБА_4 помер. Оскільки вона, відповідачка, є єдиним спадкоємцем після смерті батька, яка прийняла спадщину після його смерті, то вважає, що набула в порядку спадкування, право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах. Відповідач вважає, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки він фактично не проживав на час смерті з ОСОБА_3 , а докази, на які він покликається, як на підтвердження цієї обставини, є неспроможними. Зокрема, відомо, що позивач проживав у своєму господарстві у тому ж населеному пункті, яке розташовно неподалік житлового будинку, в якому проживала його мати, а на час смерті ОСОБА_3 навіть не знаходився на території села і не був на похоронах його матері. Згідно з повідомленням Управління соціального захисту населення Дубенської РДА ОСОБА_1 на обліку, як особа, яка здійснювала догляд за ОСОБА_3 , не перебував.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відповідач просила відмовити, навівши, при цьому судову практику в аналогічних справах. Закрема, Висновок Верховного Суду у постанові від 25.05.2022 в справі № 542/1648/19, згідно з яким сам по собі факт надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповіді на відзив позивач вказував, що висновок Верховного Суду у справі № 542/1648/19, на який посилається відповідач стосується іншого предмета позову, а саме встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років до дня відкриття спадщини, який є відмінним від предмета позову у цій справі ( факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), а тому не повинен враховуватись при розгляді цієї справи.

Крім цього позивач стверджує, що про порушене, на його думку, право на спадкування, йому стало відомо лише з моменту відмови йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме з 03.07.2024. Додатково навів обставини, які на його думку, є підставою позовних вимог, аналогічні тим, що наведені у змісті позовної заяви. А саме позивач стверджує, що мав місце факт його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і просив встановити цей факт у судовому порядку, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. ( т.1 а.с.75-79)

Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, проаналізувавши показання допитаних у судовому засіданні свідків та дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір між сторонами у даній справі, суд виходить з положень вищенаведених норм процесуального закону про те, чи доведено кожною зі сторін відповідними засобами доказування ті обставини, на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, предметом позову у цій справі є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту постійного його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; а також визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за реєстровим № 1479 на земельну ділянку розміром 1,8161 га, з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374, виданого 24.10.2017 приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О.Й. на ім`я ОСОБА_4 .

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17-18)

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , а відтак відноситься до спадкоємців першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України. (т.1 а.с.20)

01 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дубенського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав на підставі виписки з погосподарської книги , виданої Острожецькою сільською радою 17 травня 2024 року № 135 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але за життя не оформила своїх спадкових прав.

Постановою від 03 липня 2024 року нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 частин житлового будинку у зв`язку з непідтвердженням факту прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 та відсутністю належних правовстановлюючих документів на житловий будинок ( т.1 а.с.21-22)

Таким чином, у своїй постанові від 03.07.2024 приватний нотаріус виснував, що ОСОБА_1 є таким, що не прийняв спадщину згідно з положенням ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України.

Дослідженням матеріалів спадкової справи № 23/2017, заведеної на майно спадкодавця ОСОБА_3 , встановлено, що 24 лютого 2017 року ОСОБА_4 , як сином ОСОБА_3 та її спадкоємцем першої черги за законом (т.2 а.с.31), подано до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала його батькові ОСОБА_5 на підставі державного акту 1-РВ № 016440, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

При цьому, матеріали спадкової справи містять достовірні відомості про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 її сином ОСОБА_4 , який фактично був зареєстрований і проживав з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , що зокрема підтверджується відміткою у його паспорті про реєстрацію місця проживання та довідкою Уїздецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, яка видана 06.12.2016 ( т.2 а.с.25,29) З вищевказаної довідки також видно, що інші особи на час смерті ОСОБА_3 , у тому числі син ОСОБА_1 , з нею не проживали.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_4 нотаріусом видано свідоцтво (реєстровий номер 1479) про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 1,8161 га з кадастровим № 5623889200:04:004:0374 ( т.2 а.с.49)

З матеріалів спадкової справи № 39/2024 видно, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщину після його смерті прийняла його дочка ОСОБА_2 , подавши до нотаріуса про це відповідну заяву. Проте свідоцтво про право на спадщину за законом останній не видавалось. ( т.2 а.с.1-16)

Вважаючи себе таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , шляхом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини і, що виданим 24.10.2017 на ім`я ОСОБА_4 свідоцтвом (реєстровий номер 1479) про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим № 5623889200:04:004:0374 порушено його спадкові права, ОСОБА_1 й звернувся в суд із позовом в цій справі до ОСОБА_2 .

Окрім матеріалів спадкових справ, судом проаналізовано показання допитаних в ході судового розгляду свідків щодо обставин, на які ОСОБА_1 посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Так, показання допитаних в суді свідків та досліджених в ході судового розгляду письмових доказів вказують на наступні фактичні обставини справи.

Зокрема, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що у період 2006-2007 років, працюючи у Амбулаторії сімейної медицини по с. Уїздці Млинівського району Рівненської області, відвідувала патронатну хвору ОСОБА_3 , жительку с. Уїздці, в якої було діагностовано онкологічне захворювання. У періоди між стаціонарним лікуванням ОСОБА_3 отримувала амбулаторне лікування і свідок у цьому надавала медичну допомогу. За станом здоров`я ОСОБА_3 на початку протікання хвороби догляду не потребувала, але була знесилена і не могла фізично працювати. Наприкінці життя її стан здоров`я погіршився, у зв`язку з чим вона стала потребувати повноцінного стороннього догляду. В цей період часу, перед самою смертю, вона-свідок, відвідувала помешкання ОСОБА_3 доволі часто, приблизно по 2-3 рази на тиждень. Свідок була очевидцем того, що син ОСОБА_3 ОСОБА_4 на той час проживав у будинку разом з матір`ю і доглядав за нею. Її доглядом також займалися дружина другого сина ОСОБА_1 , яку свідок доволі часто бачила у помешканні, а рідше бачила також сина ОСОБА_7 . ОСОБА_1 також здійснював догляд за матір`ю, виконував різну домашнюю роботу, ночував в будинку матері. З показань свідка видно, що житловий будинок, в якому проживав ОСОБА_1 , розташований неподалік від будинку матері ОСОБА_3 , в силу чого він, ОСОБА_1 фактично щоденно знаходився як в господарстві матері, так і в своєму господарстві. Такі обставини відвідування ОСОБА_1 господарства матері у взаємозв`язку із його участю у здійсненні догляду за нею, свідок сприймає, як проживання з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що є сусідкою ОСОБА_1 і добре знала його покійних батьків, зокрема матір ОСОБА_3 . Раніше свідок з 2002 по 2017 роки працювала соцпрацівником Уїздецької сільської ради Млинівського (нині Дубенського) району Рівненської області. Свідку відомо, що у період з 2006 по 24.10.2007 року ОСОБА_3 хворіла онкологічним захворюванням, у зв`язку з чим, потребувала догляду. Цей догляд здійснювали син ОСОБА_9 з дружиною ОСОБА_10 , які проживали поруч та приходили до ОСОБА_3 .. Разом з ОСОБА_3 у житловому будинку проживав ще син ОСОБА_11 , але він у меншій мірі доглядав за матір`ю. Оскільки догляд вимагав також виконання певних робіт, в тому числі гігєнічних процедур з ОСОБА_3 , і коли вона вже не могла самостійно себе обслуговувати, зокрема і в нічну пору доби, то ОСОБА_9 і його дружина ОСОБА_10 ночували у будинку спадкодавця.

Будучи допитаною в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що з батьками позивача за їхнього життя мала хороші взаємовідносини. У 2006 році довідалась, що мати ОСОБА_13 ОСОБА_3 тяжко захворіла, у неї діагностували онкологічне захворювання і була потреба у її стаціонарному лікуванні. ОСОБА_9 забезпечив лікування матері у лікарні в місті Луцьк у гематологічному відділенні протягом трьох тижднів. Після стаціонарного лікування ОСОБА_3 повернулась додому, але потребувала догляду, який забезпечували ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_10 та їхня дочка ОСОБА_14 . Свідок показала, що ОСОБА_10 (дружина позивача) ночувала у будинку матері та забезпечувала побут для ОСОБА_3 , а її син ОСОБА_7 також приходив. Свідок бачила, що в одній із кімнат будинку ОСОБА_3 , окрім її кімнати, було облаштоване спальне місце стояло ліжко, чи диван у іншій кімнаті. З цього свідок стверджує, що доглядаючи за матір`ю, позивач фактично проживав у її будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що є сусідкою покійної ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 захворіла, а це стало відомо у 2006 році, то свідок відвідувала її. Свідку відомо, що на стаціонарне лікування ОСОБА_16 відвозив син ОСОБА_9 , а в періоди між стаціонарним лікуванням хвора проживала в себе вдома, але за станом здоров`я потребувала догляду. Доглядом займались син ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_10 і онука ОСОБА_17 . Свідок знає, що в будинку разом з ОСОБА_3 , проживав її син ОСОБА_11 . Також у будинку свідок часто бачила другого сина - ОСОБА_13 . Разом з тим свідок ОСОБА_15 не могла достовірно вказати, який саме мала характер періодична присутність ОСОБА_1 у будинку матері ОСОБА_3 , тобто, чи було це доглядом за ОСОБА_3 , чи тимчасове відвідування матері у будинку, чи це мало ознаки постійного проживання. Разом з тим з показань свідка видно, що спадкодавець ОСОБА_3 приблизно за два тижні до смерті вже не піднімалась з ліжка і саме в цей період часу їй необхідний був постійний догляд. Такий догляд здійснювали, як її син ОСОБА_11 , так і син ОСОБА_9 з членами своєї сім`ї на змінній основі по черзі.

Свідок ОСОБА_18 дала суду показання про те, що приходилась померлій ОСОБА_3 невісткою. ОСОБА_9 відвідував матір ОСОБА_3 за місцем її проживання, однак в дійсності з нею не проживав. Вказані обставини свідку відомі особисто, оскільки вона 1-2 рази на тиждень і приблизно 7 разів на місяць, відвідувала за життя ОСОБА_3 у неї вдома та приводила до неї в гості її онуку ОСОБА_19 відповідача у справі. Під час відвідин свідок могла бачити, що ОСОБА_3 також навідували сусіди. Свідку особисто відомо про те, що хоча й ОСОБА_3 хворіла, однак майже до останніх днів свого життя могла фізично себе обслуговувати. Періодичне стаціонарне лікування покращувало її стан здоров`я. Влітку 2007 року вона ще самостійно обробляла город. А вже після останнього стаціонарного лікування її стан здоров`я погіршився, у зв`язку з чим приблизно за два тижні до смерті ОСОБА_3 була необхідна стороння допомога та догляд. Свідок підтвердила участь дружини ОСОБА_13 ОСОБА_10 і їхньої доньки в догляді за хворою. Також догляд здійснював син ОСОБА_3 ОСОБА_11 , який проживав разом з матір`ю та матеріально її забезпечував, в тому числі ніс витрати на лікування, супроводжував у м. Луцьк до лікарні. Разом з тим, свідок стверджує, що ОСОБА_9 не проживав постійно з матір`ю в її будинку на час її смерті, а проживав він у своєму житловому будинку, що розташований неподалік, хоча й не заперечувала його участі у догляді за матір`ю. При цьому свідок показала, що, на момент смерті і поховання матері, ОСОБА_1 взагалі знаходився на заробітках у Херсонській області, куди поїхав приблизно за місяць до смерті матері та на її похоронах присутнім не був.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 суду показав, що знайомий з ОСОБА_1 , починаючи з 1980-х років. Також знає і його рідного брата ОСОБА_4 , який на той час працював лісником. Оскільки з ОСОБА_1 у свідка були товариські відносини, то він часто, 1-2 рази на тиждень, бував у господарстві ОСОБА_1 , яке знаходиться в с. Уїздці , де гостював, пригощався з ОСОБА_1 спиртним, а іноді і ночував. Господарство ОСОБА_1 складається, як з самого житлового будинку, так і з літньої кухні, де ОСОБА_9 часто займався приготуванням їжі. У 2007 році приблизно у період з вересня по жовтень місяць свідок разом з ОСОБА_1 були на заробітках, як відряджені робітники від Острожецького лісництва у с. Малі Копані Голопристанського району Херсонської області. В період їхнього перебування у відрядженні дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_21 по телефону повідомила свідка, що в ОСОБА_1 померла мати. Тоді він повідомив про це самого ОСОБА_7 і той наступним автомобілем, який привозив робітників на зміну, відбув додому. Про хворобу матері ОСОБА_1 свідку нічого не відомо. Такі показання свідка ОСОБА_20 вказують на те, що у період часу, який припадав на хворобу ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 фактично проживав у своєму житловому будинку, який розташований неподалік господарства матері ОСОБА_3 , де ОСОБА_7 і приймав неодноразово у якості гостя ОСОБА_20 , а у вересні-жовтні 2007 року ОСОБА_1 знаходився на заробітках у Херсонській області. Фактично з показань свідка ОСОБА_20 видно, що ОСОБА_1 проживав на той час у своєму господарстві, а до своєї матері приходив, навідуючи її разом зі свідком. Під час таких відвідин ОСОБА_1 допомагав матері по господарству, міг наносити води, після чого разом з ОСОБА_20 повертався до свого дому.

Детальний аналіз показань допитаних свідків вказує на те, що достовірно встановити хронологію відвідування свідками за життя ОСОБА_3 у місці її проживання ( кокретні час і дату) з метою співставлення показань цих свідків, не представляється можливим. Це дає суду підстави для висновку, що ті факти, про які зазначають свідки у своїх показаннях, які є частково суперечливими, не виключають можливості їх існування у різні дати і час.

Так, відвідування свідком ОСОБА_18 за життя ОСОБА_3 в будинку за місцем її проживання у певний період часу, не виключає того факту, що в інші час і дату, спадкодавця могли відвідувати інші особи, зокрема, які були допитані в якості свідків: ОСОБА_15 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_6 . В основному показання допитаних свідків щодо тієї обставини, що ОСОБА_3 мала онкологічне захворювання, з приводу якого у 2007 року періодично лікувалась в умовах стаціонару узгоджуються між собою. Також майже всі свідки (окрім ОСОБА_22 ) повідомили що стан здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився наприкінці її життя і що саме в це період часу вона стала потребувати постійного стороннього догляду. Однак, свідки вказували лише на приблизний період такого часу.

Так само не спростовується і того факту, що свідок ОСОБА_20 товаришував з позивачем ОСОБА_1 і свідку відомі обставини того, де проживав і знаходився позивач у період часу ( 2006-2007 роки ) перед смертю його матері ОСОБА_3 ..

Відтак при вирішенні спору суд враховує показання всіх свідків, допитаних у ході судового розгляду, однак у взаємозв`язку з фактичними даними, встановленими дослідженням письмових доказів по справі.

Таким чином, обставини на які вказують усі допитані свідки, і які входять до предмета доказування, а саме щодо факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, підлягають оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, в тому числі письмовими.

Так, правилом ч.3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Верховний суд у постанові від 22.05.2024 в справі № 404/33/22 у складі суддів Першої палати КЦС зробив правовий висновок щодо постіного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 572/1774/20, провадження № 8679 св 21.

Отже, слід розмежовувати такі поняття й категорії, як постійне проживання, тимчасове проживання та здійснення догляду. Ці поняття не є тотожними. Відтак, ключовою й необхідною умовою для прийняття спадщини ОСОБА_1 у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України після смерті ОСОБА_3 є не здійснення за нею догляду і не тимчасове, а саме постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як зазначено вище, матеріали спадкової справи містять довідку Уїздецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, яка видана 06.12.2016 ( т.2 а.с.25,29) про те, що ОСОБА_3 на момент смерті дійсно була зареєстрована та проживала за адресою : АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав син ОСОБА_11 . З вищевказаної довідки також видно, що інші особи на час смерті ОСОБА_3 , в тому числі син ОСОБА_1 , з нею не проживали.

Житловий будинок в якому проживали ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 згідно даних погосподарського обліку значиться за ОСОБА_5 (т.1 а.с.18, 26-30)

На противагу цій довідці позивач надав іншу довідку, видану Острожецькою сільською радою Дубенського району Рівненської області №57 від 11.06.2024, яка за своїм змістом суперечить довідці Уїздецької сільської ради і в якій зазначено, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації з матір`ю ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та здійснював за нею постійний догляд до дня смерті. ( т.1 а.с.19).

З відзивом на позовну заяву, стороною відповідача було надано ще іншу довідку Острожецької сільської ради № 169 від 24.07.2024 про те, що ОСОБА_3 на момент смерті дійсно була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав син ОСОБА_4 . ( т.1 а.с.56)

Суд відмічає, що наведені вище довідки Острожецької сільської ради містять робіжності між собою, а також із відомостями, відображеними у довідці Уїздецької сільської ради Млинівського району Рівненської області від 06.12.2016. При цьому довідка Острожецької сільської ради від 11.06.2024 за № 57 не містить посилань на першоджерела, які б пояснювали причини наявних у ній розбіжностей з довідкою Уїздецької сільської ради, яка видана значно раніше, а також із довідкою цієї ж сільської ради № 169 від 24.07.2024, яка видана пізніше.

Разом з тим, з довідки про реєстрацію місця проживання №466 від 15.09.2021 вбачається, що починаючи з 05.06.1989 і по теперішній час місце реєстрації проживання ОСОБА_1 значиться за адресою: АДРЕСА_2 . ( т.1 а.с.10)

З`ясовуючи природу цих розбіжностей на предмет релевантності відображених у довідках відомостей, суд враховує показання допитаних в ході судового розгляду свідків у взаємозв`язку з іншими письмовими доказами, в тому числі даними з медичних карток стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_3 .

Дослідженням медичних даних на ОСОБА_3 встановлено, що вперше вона поступила на стаціонарне лікування з приводу виявленого у неї захворювання у гематологічне відділення Волинської обласної лікарні 18.12.2006 та була виписана 10.01.2007. При поступленні у записах лікаря зазначено, що хворіє приблизно місяць, стан середньої важкості. Після лікування виписана з покращенням стану на амбулаторне лікування з ознаками помірної слабкості. Це підтверджується медичною карткою №6716/938. При цьому з картки видно, що при поступленні до лікувального закладу та оформленні медичної картки ОСОБА_3 "може йти", тобто рухатись самостійно. Також у картці зазначено осіб, які є її родичами- "син ОСОБА_23 ".

Після цього ОСОБА_3 у періоди часу:

- з 15.02.2007 по 28.02.2007 року;

- з 26.04.2007 по 17.05.2007 року;

- з 21.06.2007 по 09.07.2007 року;

- з 27.08.2007 по 10.09.2007 року;

лікувалась стаціонарно у тому ж лікувальному закладі. Медичні картки містять аналогічні записи про стан пацієнтки при поступленні, або ж задовільний, або ж середньої важкості. У всіх випадках у медичних картках зазначено її сином ОСОБА_4 і жодного разу не зазначено ОСОБА_1 . Після завершення лікування відповідно 28.02.2007; 17.05.2007; 09.07.2007; 10.09.2007 виписувалась із покращенням стану на амбулаторне лікування. Це підверджується мадичними картками стаціонарного хворого 857/105; 2198/288; 3214/2113; 4474/573. ( т.2 а.с.201-239)

Таким чином, наведені медичні дані вказують на те, що у період часу з 18.12.2006 по 10.09.2007 ОСОБА_3 дійсно періодично лікувалась у гематологічному відділенні Волинської обласної лікарні, що узгоджується з показаннями допитаних в суді свідків. У цей період часу її стан здоров`я лікарями оцінювався як середньої важкості, або ж задовільний і після отриманого лікування покращувався. Хвора виписувалась на амбулаторне лікування. Ця обставина у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_18 підтверджує те, що спадкодавець ОСОБА_3 практично до останнього місяця свого життя ( жовтень 2007 року) пересувалась самостійно і хоча й тяжко хворіла, але фізично могла себе обслуговувати включно до вересня 2007 року. Про такий період часу також вказували і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , які підтвердили, що приблизно за два тижні до своєї смерті ОСОБА_3 практично вже не піднімалась і саме в цей період часу їй був потрібний постійний догляд.

Такі висновки слідують з медичної картки № 5079/667, з якої видно, що ОСОБА_3 поступила вкотре на стаціонарне лікування у гематологічне відділення Волинської обласної лікарні 01.10.2007 у важкому стані, звідки після отриманого лікування 17.10.2027 була виписана на вимогу без покращення стану здоров`я для симптоматичного лікування по місцю проживання.

З хронології дат стаціонарного лікування ОСОБА_3 видно, що після виписки 17.10.2007 у домашніх умовах продовжувала лікування лише сім днів, де ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла.

Отже, видно що, крайньою датою завершення ОСОБА_3 лікування, після якого її стан ще оцінювався, як з покращеннням, було 10.09.2007. Вже після цього, 01.10.2007 вона поступила у лікарню у важкому стані та була виписаною також у важкому стані 17.10.2007. Таким чином можна дійти висновку, що приблизно з другої половини вересня 2007 року і до дня своєї смерті стан здоров`я ОСОБА_3 дійсно вимагав догляду за нею. Такий догляд було для неї організовано з боку сина ОСОБА_13 силами його дружини ОСОБА_24 та доньки ОСОБА_14 , а також сином ОСОБА_25 . Проте, враховуючи, що сам ОСОБА_1 у цей період часу знаходився у відрядженні (вересень-жовтень 2007), як робітник від Острожецького лісництва у Голопристанському районі Херсонської області, то фізично був відсутній та зі своєю матір`ю фактично не проживав. Ця обставина, зокрема підтверджується показаннями свідка ОСОБА_20 і самим позивачем не оспорена та не спростована.

Крім цього, хронологія перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні вказує на те, що періоди її знаходження у лікувальному закладі складали проміжки часу від двох до трьох тижнів, що також узгоджується з показаннями усіх свідків. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що жоден зі свідків зі сторони позивача не дав показання про те, де ж ОСОБА_1 фактично проживав у ті проміжки часу, коли його мати перебувала у лікарні. Показання ж свідків зі сторони відповідача вказують на те, що останній проживав у своєму господарстві в АДРЕСА_2 .

Таким чином, оцінюючи показання допитаних в суді свідків про участь ОСОБА_1 у допомозі матері та здійсненні догляду за нею, а також визначаючи часові проміжки такої участі, суд спирається на досліджені медичні дані щодо ОСОБА_3 , в яких зафіксовано більш достовірні дані про ці обставини, а також про стан здоров`я останньої.

Підсумовуючи вище наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що дійсно з грудня 2006 року ОСОБА_1 відвідував свою матір ОСОБА_3 у житловому будинку господарства по АДРЕСА_1 у періоди її перебування вдома між періодами стаціонарного лікування. Така його присутність і участь була зумовлена допомогою матері у зв`язку з її хворобою, проте до середини вересня 2007 року не носила характеру постійного догляду за нею, позаяк на той час ОСОБА_3 такого догляду (саме постійного) не потребувала, а почала потребувати постійного строннього догляду лише в останній місяць свого життя (приблизно з другої половини вересня 2007 року), на що вказують досліджені в судовому засіданні медичні картки на її ім`я у сукупності з показаннями вищевказаних свідків. Однак, приблизно у цей же період часу позивач ОСОБА_1 перебував у відрядженні (на заробітках), з чого слідує, що догляд за ОСОБА_3 він не здійснював, а як показали допитані свідки, такий догляд переважно здійснювала його дружина ОСОБА_10 з донькою ОСОБА_14 . Отже, вбачається, що в цілому участь самого ОСОБА_26 у догляді за ОСОБА_3 за весь період часу, що досліджується (кінець 2006 по 24.10.2007 ) була не основною і не постійною, на що також вказали свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 .. Таким чином, на переконання суду стороною позивача не доведено тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а саме здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 . Це у свою чергу не доводить твердження позивача про постійне його фактичне проживання в житловому будинку зі спадкодавцем.

Разом з тим, про що зазначено вище, до предмета доказування у цій справі входить не факт догляду за хворою ОСОБА_3 , а факт постійного проживання з нею на час відкриття спадщини.

Сторона позивача доводить цей факт через призму доведення факту догляду за ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 , що за твердження позивача й зумовлювало його постійне проживання з матір`ю. Однак, як зазначено вище, позивачем не доведено цього факту, як і не доведено саме постійного фактичного проживання з ОСОБА_3 до дня її смерті.

При цьому, суд враховує висновки ВС у Постанові по справі № 142/897/24 від 03.04.2026 р. щодо оцінки факту постійного проживання. Так, Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку про те, що для підтвердження факту прийняття спадщини особі, яка не подала таку заяву в нотаріальну контору, необхідно доводити саме обставини, що підтверджують факт спільного постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

№ 204/2707/19, провадження 61-15380св20, зазначено, що для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, проживання має бути фактичним.

Статтею 29 ЦК України у редакції, чинній на час відкриття спадщини, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Крім того, згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного вище, суд відхиляє у якості доказу надану позивачем довідку Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області №57 від 11.06.2024 року, як таку, що суперечить іншим наявним у справі довідкам та не підтверджується сукупністю досліджених доказів по справі, аналіз яких вказує не те, що фактичного і постійного проживання ОСОБА_1 на час смерті його матері ОСОБА_3 разом з нею у житловому будинку, не було.

Оскільки в ході судового розгляду фактичне і постійне проживання ОСОБА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою її проживання в АДРЕСА_3 на час відкриття спадщини своє підтвердження не знайшло, то його вимога про встановлення цього юридичного факту до задоволення не підлягає.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за реєстровим № 1479 на земельну ділянку розміром 1,8161 га, з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374 з цільовим призначенням для ведення сільськогогосподарського виробництва, що знаходиться на території Уїздецької сільської ради Млинівського (Дубенського) району Рівненської області, видане 24.10.2017 приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О.Й. на ім`я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку, є похідними вимогами.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду ОСОБА_1 не доведено факт прийняття ним спадщини за правилом ч.3 ст.1268 ЦК України, то не вбачається, що оспорюваним позивачем свідоцтвом про право на спадщину за реєстровим № 1479, його спадкові права порушені.

Таким чином, враховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про встановлення юридичного факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то за відсутності підстав для задоволення першої позовної вимоги, не вбачається що право на спадкування ОСОБА_1 є порушеним, а відтак похідні позовні вимоги позивача до задоволення також не підлягають.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.1220, 1221,1261,1268, 1269; керуючись ст.ст.12, 13, 19, 89, ч.ч.9,10 ст.158, 209 - 211, 228-229, 244, 258 - 259, 265, 268 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день його смерті, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Острожецька сільська рада Дубенського району Рівненської області; приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко Ольга Йосипівна, - відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року у вигляді арешту із забороною відчуження, вчинення будь-яких реєстраціних та нотаріальних дій, у тому числі, оформлення прав на спадкове майно щодо житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 1,8161 га з кадастровим номером 5623889200:04:004:0374, розташованої на території Острожецької сільської ради Дубенського району Рівненської області - скасувати. Вказані заходи відповідно до ч.10 ст.158 ЦПК України зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Шмід Віталій Васильович, адреса робочого місця: м. Рівне Рівненської області, вул. Чорновола,13 оф.302. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 784 від 25.03.2011, виданого Рівненською обласною КДК на підставі рішення № VI -12 від 24.03.2011.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_27 , адреса робочого місця: АДРЕСА_5 . Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 734 від 11.10.2010 виданого Рівненською обласною КДК на підставі рішення № VI -5 від 27.09.2010

Повне судове рішення складено 17.08.2026.

Суддя А.С. Лободзінський