Рішення № 139036169, 17.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1847/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторін Трейд" (61145, м. Харків, вул. Сухумська, 24); до Приватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43); про стягнення коштів у розмірі 273 452, 50 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санторін Трейд", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 04012021-КОЄ-1 від 04.01.2021, у розмірі 273 452, 50 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов укладеного договору в частині вчасної та у повному розмірі оплати за поставлений позивачем товар. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1847/26. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

23.07.2026 позивач надав до суду заяву (вх. № 18011), в якій зазначив про часткову сплату відповідачем заборгованості, яка є предметом даного розгляду, у розмірі 100 000, 00 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про розгляд даного спору Господарським судом Харківської області повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку до Електронного кабінету ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" ухвали суду від 01.06.2026 про відкриття провадження у справі № 922/1847/26.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Ч. 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 04.01.2021 між ТОВ "Санторін Трейд" (позивач, постачальник) та ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 04012021-КОЄ-1 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач, як постачальник, передає у власність відповідача як покупця товар в асортименті, кількості і за ціною згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах та обсязі, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 3.2. договору ціна товару, що поставляється по даному договору узгоджується на кожну партію товару окремо і вказується у рахунках фактурах та накладних, що є невід`ємними частками договору.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець здійснює 100 % передплату товару протягом обумовленого для кожної партії товару терміну, визначеного у рахунку фактурі, якщо сторонами не погоджено інше.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку прострочення більш ніж на 10 календарних днів строків оплати товару, який було поставлено на умовах цього договору покупець, на вимогу постачальника сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості партії товару щодо якої порушено строки оплати.

Як зазначає позивач, на виконання умов цього договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 244 351, 26 грн. Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № SN000171498-01-001 від 24.03.2026, яка завірена електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та печатками.

Жодних претензій з боку відповідача стосовно строків поставки, асортименту та якості товару до позивача не надходило.

Як зазначає позивач, сам факт прийняття покупцем товару та товаросупровідних документів є підставою проведення оплати за нього. Таким чином, строк оплати товару за видатковою накладною № SN000171498-01-001 від 24.03.2026, вважається таким, що настав з 25.03.2026.

Як зазначено у позові, до сьогоднішнього дня відповідачем не було здійснено оплату поставленого товару в повному обсязі, а сума боргу складає 244 351, 26 грн. У зв`язку з цим, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 06052026-КОЄ-1 від 06.05.2026, в якому позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість. Вказаний лист було отримано відповідачем 11.05.2026, однак відповідач відповіді на нього не надав та заборгованість не погасив. Враховуючи, що строк виконання зобов`язання уже сплинув, позивач вважає, що має всі законні підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Окрім основної суми боргу, позивач вважає необхідним при стягненні суми боргу з відповідача врахувати також інфляційні втрати у розмірі 3 420, 92 грн, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 1 245, 19 грн, а також, відповідно до п. 5.2. договору стягнути на свою користь штраф у розмірі 24 435, 13 грн.

Як встановлено судом, в процесі розгляду даного спору, відповідачем у добровільному порядку було частково сплачено суму основної заборгованості за поставку товару за видатковою накладною № SN000171498-01-001 від 24.03.2026, у розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1348 від 22.07.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, враховуючи подані докази на підтвердженням часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн у добровільному порядку, яка є предметом спору у даній справі, суд дійшов до висновку про наявності підстав для закриття провадження у справі № 922/1847/26 в цій частині, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 04 січня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Південспецатоменергомонтаж" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санторін Трейд» укладено договір поставки № 04012021-КОЄ-1.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 244 351, 26 грн. Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № SN000171498-01-001 від 24.03.2026, яка завірена електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та печатками.

Хоча договором передбачено обов`язок здійснення відповідачем попередньої оплати за товар, однак враховуючи здійснення позивачем поставки товару без здійснення такої оплати, до правовідносин сторін застосовується ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно із ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи приписи вищезазначених норм законодавства, суд зазначає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав на наступний день після прийняття товару за видатковою накладною.

Враховуючи часткову сплату відповідачем, в процесі розгляду даного спору, заборгованості за поставлений позивачем товар у розмірі 100 000, 00 грн та закриття провадження у справі в цій частині, розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 144 351, 26 грн.

Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі, як і доказів наявності обставин, які б звільняли відповідача від виконання зобов`язання щодо оплати, відповідачем суду не надано. Доказів спростування факту поставки товару, як і заперечень щодо його якості, асортименту чи кількості, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 144 351, 26 грн є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 24 435, 13 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

П. 5.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення більш ніж на 10 календарних днів строків оплати товару, який було поставлено на умовах цього договору, покупець на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості партії товару, щодо якої порушено строки оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що прострочення оплати склало більш ніж 10 календарних днів, а розрахунок здійснено арифметично правильно та у відповідності до умов п. 5.2 договору. Таким чином, вимога про стягнення штрафу у розмірі 24 435, 13 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1 245, 19 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 420, 92 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнає його арифметично правильним, здійсненим у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи закриття провадження в частині заявлених до стягнення 100 000, 00 грн основної заборгованості, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача, у зв`язку з неправильними діями якого виник даний спір.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 04827073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санторін Трейд» (61145, м. Харків, вул. Сухумська, буд. 24; код ЄДРПОУ: 43045652) заборгованість за поставлений товар у розмірі 144 351, 26 грн; штраф у розмірі 24 435, 13 грн; 3 % річних у розмірі 1 245, 19 грн; інфляційні втрати у розмірі 3 420, 92 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 281, 43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 100 000, 00 грн основної заборгованості - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санторін Трейд» (61145, м. Харків, вул. Сухумська, буд. 24; код ЄДРПОУ: 43045652);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 04827073).

Повне рішення складено 17.08.2026 (у перший робочий день після виходу судді Аюпової Р.М. з відпустки).

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1847/26