Ухвала суду № 139035843, 17.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11167/25

Провадження №2/367/2775/2026

УХВАЛА

Іменем України

про зупинення провадження

17 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Пронченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. До суду відповідач направив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням на військовій службі у Збройних силах України, надав документи, підтверджуючі цей факт.

З огляду на те, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини 4, 5 статті 259 ЦПК України, для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зупинити провадження у справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №14-10/2848 від 23.02.2026 року.

Відповідно до довідки від 29.06.2026 року №14-10/12138 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 дійсно в період з 30.04.2026 по 16.05.2026; брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Зупинення провадження у справі можливе лише за умов перебування відповідної особи у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», складена відповідно до чинної інструкції, зокрема за формою № 5, та наказ командира військової частини (витяг) не є належними і достатніми доказами, які б свідчили про наявність підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 та від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24).

Аналізуючи положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 сформулював такі висновки: вирішуючи питання про зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема: 1) чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан; 2) чи виконує відповідач бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій; 3) чи може унаслідок вказаних обставин особа брати участь у судових засіданнях особисто, у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; 4) чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження; 5) чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог.

Урахувавши такі висновки, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 756/3462/20 (постанова від 29 березня 2023 року) також наголосив, що наявність підстави для застосування зазначеної процесуальної норми права може доводитися наказом по особовому складу військової частини. Послався на пункт 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі №754/947/22, відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22 та 852/2а-1/24, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Так, із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану в Україні Збройні Сили України були повністю переведені на штат воєнного часу. Відповідно, кожен військовослужбовець, мобілізований до ЗС України, вважається таким, що несе службу в умовах особливого періоду. Навіть якщо його військова частина безпосередньо не задіяна у бойових діях, його можуть оперативно відрядити до іншого підрозділу. Це є однією з ключових складових функціонування армії під час воєнного стану. Саме тому за змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України переведення ЗС України на воєнний стан є загальною підставою для зупинення судового провадження. Закон не містить винятків для ситуацій, коли військова служба об`єктивно не перешкоджає військовослужбовцю брати участь у судових засіданнях. Використання цього права залежить від сумлінності військовослужбовця, проте суд не позбавлений права оцінювати його дії з погляду добросовісності.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Отже, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, клопотання про зупинення провадження у справі, зупинення провадження в справі не порушує розумні строки судового розгляду та права учасників процесу, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 251, 253 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у цивільній справі № 367/11167/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у Збройних силах України.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повідомити суд про припинення перебування на військовій службі у Збройних силах України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова