Ухвала суду № 139035720, 17.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"17" серпня 2026 р. Справа № 363/1430/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду умісті Вишгороді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22025101110001282 від 18.11.2025 за частиною другою

статті 111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває вказаний вище обвинувальний акт.

14.08.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , з тих підстав, що ризики, які слугували для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились, розгляд обвинувального акту не розпочато, а строк дії застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується.

У судовому засіданні 17.08.2026, прокурор підтримав подане ним клопотання з наведених у них підстав, зазначивши про технічну описку щодо дати закінчення строку дії попередньої ухвали суду.

Так, зазначаючи про обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, а саме в умисному наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Зі змісту клопотання убачається, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 за допомогою месенджера «Telegram» вступив у спілкування з особою, яку сторона обвинувачення вважає представником іноземної держави, погодився за грошову винагороду виконувати завдання щодо збирання та передання інформації про місця розташування військових об`єктів та об`єкта критичної інфраструктури України. Прокурор посилається на декілька інкримінованих ОСОБА_6 епізодів, які, відповідно до пред`явленого обвинувачення, мали місце у листопаді та грудні 2025 року та стосувалися збирання фото-, відеоматеріалів та іншої інформації щодо військових об`єктів у містах Житомирі та ОСОБА_8 , а також об`єкта критичної інфраструктури у місті Вишгороді, з подальшим переданням такої інформації за допомогою електронних засобів комунікації. Прокурор вказує про існування об`єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених пунктами 1, 4 та5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 :

обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_6 може виїхати до Російської Федерації або іншої країни та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_6 від суду на вказаних територіях;

враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті і безальтернативний вид покарання, перебуваючи на волі обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема здійснювати затягування судового розгляду, що призведе до здійснення судового розгляду у нерозумні строки, не прибувати на виклики до суду, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні;

злочинна діяльність ОСОБА_6 має системний характер в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії рф була спрямована на державну зраду, а тому перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить поведінка обвинуваченого, який своїми діями продемонстрував підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерацією від 24.02.2022 шляхом передання інформації, щодо розташування військових об`єктів, а також об`єктів критичної інфраструктури.

Захисник ОСОБА_7 надав суду письмові заперечення на клопотання прокурора, у яких просив відмовити в його задоволенні та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням у слідчому ізоляторі. Обґрунтовуючи заперечення, захисник послався на винятковий характер тримання під вартою, положення статей 177, 178, 183 КПК України, статті 62 Конституції України, а також статей 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку захисника, викладені у клопотанні ризики не підтверджені конкретними фактичними даними, мають формальний і припустимий характер та переважно обґрунтовуються тяжкістю пред`явленого обвинувачення і суворістю можливого покарання. Захисник зазначив, що прокурор не навів індивідуального обґрунтування неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не проаналізував його фактичну процесуальну поведінку та можливість нейтралізації заявлених ризиків шляхом покладення процесуальних обов`язків, застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави. Також захисник звернув увагу на необхідність забезпечення обвинуваченому належного та своєчасного доступу до медичної допомоги й необхідних обстежень.

У судовому засіданні захисник підтримав письмові заперечення та додатково звернув увагу на те, що у клопотанні прокурора міститься посилання на ухвалу суду від 04.05.2026, якою строк тримання ОСОБА_6 під вартою було продовжено до 04.07.2026. Оскільки зазначений у клопотанні строк на час звернення прокурора вже сплив, захисник вважав клопотання поданим несвоєчасно. Також вказав, що стороною обвинувачення не наведено нових обставин, які б свідчили про актуальність заявлених ризиків, та просив відмовити у продовженні тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені конкретними фактичними даними, а клопотання переважно повторює доводи, які вже наводилися під час попереднього вирішення питання про запобіжний захід. Вважав припущеннями твердження прокурора про можливість його переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню або продовження інкримінованої діяльності та наголосив, що за час його перебування під вартою не встановлено обставин, які б свідчили про намір допустити таку поведінку. Також зазначив, що під час кожного наступного вирішення питання про продовження тримання під вартою прокурор має довести актуальність заявлених ризиків з урахуванням спливу часу та конкретної стадії судового провадження. Посилаючись на гарантії права на свободу та необхідність застосування найменш обтяжливого запобіжного заходу, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, письмові заперечення захисника та матеріали кримінального провадження у межах, необхідних для вирішення питання про запобіжний захід, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора з таких підстав.

Відповідно до частин першоїтретьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. До закінчення строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності його подальшого застосування та за результатами розгляду своєю вмотивованою ухвалою скасувати чи змінити запобіжний захід або продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до статті 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа обвинувачується.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд у сукупності оцінює всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік і стан здоров`я особи, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи або навчання, репутацію, майновий стан та інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Водночас відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначене положення не звільняє суд від обов`язку перевірити актуальність заявлених ризиків, оцінити обставини, визначені статтею 178 КПК України, та можливість застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. Конституційний Суд України у Рішенні від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024 зазначив, що застосування частини шостої статті 176 КПК України залежить не лише від тяжкості кримінального правопорушення, у якому особу підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, та не виключає судової оцінки можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуючи підстави й обставини, передбачені статтями 177 і 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.03.2026 щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.05.2026 включно без визначення розміру застави, з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.05.2026 щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.07.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду, а також продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.08.2026 включно без визначення розміру застави.

Отже, на час звернення прокурора до суду 14.08.2026 та на час розгляду клопотання 17.08.2026 ОСОБА_6 перебував під вартою на підставі чинної ухвали суду від 01.07.2026, строк дії якої закінчується 30.08.2026. Посилання прокурора у тексті клопотання на ухвалу від 04.05.2026 та закінчення строку 04.07.2026 не відповідає актуальному процесуальному стану, однак з урахуванням змісту клопотання, його предмета, зазначених у ньому підстав і пояснень прокурора в судовому засіданні суд розцінює цю неточність як технічну описку. Така описка не змінює суті заявленої вимоги та не свідчить про звернення прокурора після закінчення чинного строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд не перевіряє доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні та не оцінює докази з точки зору їх достатності для ухвалення обвинувального вироку. Посилання на обставини пред`явленого обвинувачення здійснюється виключно в межах, необхідних для оцінки ризиків та доцільності подальшого застосування запобіжного заходу, із дотриманням презумпції невинуватості.

Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, санкція частини другої статті 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість обвинувачення та суворість можливого покарання не є самостійною і достатньою підставою для тримання особи під вартою, однак підлягають урахуванню в сукупності з характером інкримінованих дій, кількістю епізодів, способом і періодом їх імовірного вчинення, стадією судового провадження та іншими обставинами справи.

Судовий розгляд кримінального провадження розпочато, однак дослідження доказів не завершено, а обставини пред`явленого обвинувачення по суті судом не встановлені. За таких умов необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та його безперешкодної участі у судовому розгляді зберігає істотне значення.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд ураховує тяжкість можливого покарання, характер пред`явленого обвинувачення, умови воєнного стану, наявність тимчасово окупованих та непідконтрольних Україні територій, а також інші обставини кримінального провадження. Наведені обвинуваченим відомості про відсутність у нього паспорта для виїзду за кордон та родичів на території російської федерації враховані судом, однак не усувають ризику ухилення від суду, який оцінюється не лише з огляду на можливість виїзду до конкретної держави, а за сукупністю всіх установлених обставин.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином суд оцінює з урахуванням початкової стадії розгляду справи по суті, необхідності забезпечення безперервної участі обвинуваченого у судових засіданнях та завершення дослідження доказів у розумні строки. Обставин, які б свідчили про зменшення цього ризику до рівня, що дає підстави для зміни запобіжного заходу, судом не встановлено.

Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, суд бере до уваги, що йому інкриміновано декілька епізодів, які, за версією сторони обвинувачення, вчинялися протягом певного часу, стосувалися різних військових об`єктів та об`єкта критичної інфраструктури і здійснювалися з використанням електронних засобів комунікації. Такий характер пред`явленого обвинувачення у поєднанні з умовами воєнного стану не дає підстав вважати зазначений ризик таким, що втратив актуальність лише у зв`язку із завершенням досудового розслідування та спливом часу.

Доводи сторони захисту про те, що прокурор повторно навів обставини, які зазначалися у попередніх клопотаннях, не є безумовною підставою для зміни або скасування запобіжного заходу. При кожному наступному розгляді суд перевіряє актуальність ризиків станом на відповідний момент. У цьому випадку стадія судового провадження, характер пред`явленого обвинувачення та сукупність інших обставин дають підстави для висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, не відпали та не зменшилися настільки, щоб належна процесуальна поведінка обвинуваченого могла бути забезпечена більш м`яким запобіжним заходом.

Посилання захисника на необхідність забезпечення обвинуваченому належного доступу до медичної допомоги суд бере до уваги. Разом із тим матеріалів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 захворювання або стану здоров`я, несумісного з подальшим триманням під вартою, чи про неможливість надання йому необхідної медичної допомоги в установленому законом порядку, суду не надано.

Перевіряючи можливість застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, суд ураховує характер та сукупність установлених ризиків, початкову стадію судового розгляду, тяжкість і специфіку пред`явленого обвинувачення, а також умови воєнного стану. Покладення окремих процесуальних обов`язків, застосування електронного засобу контролю або внесення застави на цьому етапі не забезпечать у достатньому обсязі запобігання ризикам, установленим судом.

А тому, застосування більш м`якого запобіжного заходу на час розгляду клопотання не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

З урахуванням викладеного та за сукупності конкретних обставин цього кримінального провадження і встановлених ризиків, а також положень частини четвертої статті 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення ОСОБА_6 розміру застави.

Отже, дія попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу закінчується 30.08.2026, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, продовжують існувати. За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню, а підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який або для визначення розміру застави суд не вбачає.

Керуючись статтями 176178, 183, 193, 197, 199, 331, 369, 372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.10.2026 включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 17.08.2026 о 17:00.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3