Рішення № 139035666, 17.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2026 Справа № 363/4434/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

прокурора Смертенюка Д.В.,

представника відповідачів адвоката Соломіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгород у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (третя особа-1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 (третя особа-2), ОСОБА_4 (третя особа-3), Вишгородська міська рада (третя особа-4), приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна (третя особа-5), про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування держаної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2022 керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації, звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій, первісно, просив: усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в межах міста Вишгород Вишгородського району Київської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 31834327 від 12.10.2016 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172; усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 площею 0,1042 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державно адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . А також просив стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

02.10.2024, на стадії підготовчого провадження, до суду подано заяву за підписом виконуючого обов`язки керівника Вишгородської окружної прокуратури Максима Роговенка про зміну предмета позову, за змістом якої позивач просив:

витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо неї;

стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за реквізитами.

В обґрунтування позовної заяви у первісній редакції прокурор зазначив, що рішенням

31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29.12.2009 №31/16, зокрема пунктом 56, ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8» у місті Вишгороді. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЛ №329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172. Прокурор посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство», визнано незаконним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 29.12.2009 №31/16 у частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки для ведення садівництва у СТ «Дніпро-8», а також визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №329869, виданий на ім`я ОСОБА_4 . За доводами прокурора, зазначеним судовим рішенням установлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, вибула із державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому рішення міської ради та виданий на його підставі державний акт не створили правових наслідків щодо правомірного переходу земельної ділянки у приватну власність. У первісній позовній заяві прокурор зазначав, що після ухвалення рішення суду від 28.10.2013 спірна земельна ділянка фактично державі не повернута, а право власності на неї у подальшому було зареєстроване за іншими особами. Так, 18.08.2016 між ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого була земельна ділянка площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172. Надалі, 08.10.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, за яким відповідачі набули її у спільну часткову власність по 1/2 частині кожна. Обґрунтовуючи належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, прокурор посилався на рішення суду від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц, матеріали лісовпорядкування, проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство», планшет №3 лісовпорядкування 2014 року, план лісонасаджень Хотянівського лісництва, планово-картографічні матеріали, а також на положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, відповідно до якого до одержання державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Прокурор вказував, що Кабінетом Міністрів України, іншим уповноваженим органом державної влади та постійним лісокористувачем рішень про вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, припинення права постійного користування, зміну її цільового призначення та передачу у приватну власність для ведення садівництва не приймалося, а погодження постійного лісокористувача на таке вилучення не надавалося. З огляду на це прокурор вважав, що земельна ділянка незаконно перебуває у приватній власності відповідачів, а її державна реєстрація як об`єкта цивільного обороту та реєстрація речових прав за відповідачами порушують інтереси держави. У первісній редакції позову прокурор обрав спосіб захисту у вигляді усунення перешкод у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31834327 від 12.10.2016 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, а також шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння відповідачів. Підстави для представництва інтересів держави прокурор обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка, на його думку, належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, а органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Вишгородська районна державна адміністрація. Прокурор зазначав, що у серпні 2022 року звернувся до Вишгородської РДА з приводу вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, а Вишгородська РДА повідомила про невжиття таких заходів та просила прокуратуру розглянути питання звернення до суду з позовом.

У подальшому, 02.10.2024, прокурор подав заяву про зміну предмета позову. Зі змісту цієї заяви вбачається, що прокурор змінив саме прохальну частину позову, остаточно просивши суд: витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172; скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за відповідачами; стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір. При цьому, як убачається зі змісту заяви про зміну предмета позову, фактичні підстави звернення прокурора до суду залишилися пов`язаними з тими самими обставинами, про які зазначено у позовній заяві.

Так, після надходження до суду позовної заяви у первинній редакції та після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 23.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

На стадії підготовчого провадження брали участь прокурори: Богач О.С., Кривошея С.В., представник відповідачів адвокат Соломін В.О., представник третьої особи-1 адвокат Зубчук О.Р.

Інші учасники провадження у підготовчі судові засідання не з`являлися. При цьому третя особа-5 приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура С.О. надіслала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності та просила ухвалити рішення згідно з чинним законодавством; від третьої особи-2 Глуговського О.Л. надійшло клопотання про проведення підготовчого провадження за його відсутності. Інші учасники причини неявки до суду не повідомляли, заяв чи клопотань від них не надходило.

На вказаній стадії провадження вчинено такі процесуальні дії:

ухвалою суду від 20.04.2023, за клопотанням прокурора, залучено до участі у справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Держаного підприємства «Вищедубечанського лісового господарства», замінивши його на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство», з підстав та мотивів, викладених у вказаному судовому рішенні;

ухвалою суду від 20.04.2023, за клопотанням представника відповідачів адвоката Соломіна В.О. продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву, до 13.04.2023, з підстав та мотивів, викладених у вказаному судовому рішенні;

ухвалою суду від 20.04.2023, за клопотанням представника відповідачів, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородську міську раду, приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандуру Світлану Олегівну, з підстав та мотивів, викладених у вказаному судовому рішенні;

ухвалою суду від 07.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви керівника Вишгородської оружної прокуратури М.Василенка про забезпечення позову у цій справі, з підстав та мотивів, викладених у вказаному судовому рішенні. Постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка Миколи задоволено частково, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07.11.2023 скасовано. Заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, яка розташована на території садового товариства «Дніпро-8» Вишгородського району Київської області, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. У період з 24.01.2024 до 24.07.2024 матеріали цивільної справи №363/4434/22 перебували у Київському апеляційному суді;

ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.10.2024 прийнято заяву позивача, за підписом виконуючого обов`язків керівника Вишгородської окружної прокуратури Максима Роговенка, про зміну предмету позову у справі №363/4434/22.

Ухвалами суду від 11.02.2025, внесеними до протоколу судового засідання:

за клопотанням адвоката Зубчук О.Р. залучено до участі у справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»;

відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів від 15.06.2023, 10.01.2024 про витребування доказів, з урахуванням долучених до нього адвокатських запитів, спрямованих до певних установ з метою отримання доказів, та наданих такими установами відповідей на адвокатські запити щодо неможливості надання запитуваної адвокатом інформації, що свідчить про відсутність у клопотанні наведення підстав вважати, що витребувані докази наявні у відповідних осіб, а також, враховуючи положення частини другої статті 84 ЦПК України та зміст клопотання, із якого убачається витребування доказів із роз`ясненнями та надання адвокатові відповідей на поставлені ним запитання. Щодо відмови у витребувані матеріалів цивільних справ №363/1657/17 та 363/981/13, предметом розгляду яких, як вказує представник відповідачів, були ті самі правовідносини між сторонами, та у них наявні докази по справі, суд врахував, що розгляди вказаних справ завершено, судами ухвалено відповідні рішення, надавши правову оцінку доказам, яку викладено у судових рішення, копії яких містяться у матеріалах цієї цивільної справи, а витребування усіх матеріалів справ за

2013 та 2017 роки є недоцільним. Водночас, представнику відповідачів було роз`яснено право та можливість ознайомитися із матеріалами цивільних справ, та, у встановлені процесуальним законодавством спосіб та порядок, звернутися до суду із відповідним клопотанням про долучення доказів, які представник відповідача вважає, що мають значення для розгляду цієї справи;

відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідачів від 19.04.2023 з додатковими доводами від 19.06.2023 про повернення позовної заяви у зв`язку із зловживанням процесуальними правами та клопотання від 06.11.2023 про повернення позову без розгляду, з урахуванням підстав, на які посилається сторона відповідача та заперечень прокурора, які, у даному випадку суд взяв до уваги, враховуючи, що позивачем обрано інший спосіб захисту, ніж у позовах від 2013 та 2017 роках, а також, що керівник Вишгородської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Вишгородської РДА, у даному випадку, уповноважений на звернення до суду з позовом;

прийнято та долучено до матеріалів справи: докази, подані до суду представником відповідача 29.08.2023; письмові пояснення представника третьої особи-1 адвоката

Зубчук О.Р. від 01.11.2023 та додаткові пояснення від 29.05.2024; письмові пояснення представника відповідачів адвоката Соломіна В.О. від 03.11.2023, заяву від 10.01.2024 про застосування строків позовної давності, докази, подані з клопотанням від 22.06.2024, заперечення від 26.08.2024 на додаткові пояснення представника третьої особи-1, відзив від 16.10.2024 на заяву про зміну предмету позову; відповідь прокурора від 23.10.2024 на відзив представника відповідачів на заяву про зміну предмету позову, з додатками; заперечення представника відповідачів від 27.11.2024 на відповідь на відзив; заперечення прокурора від 02.12.2024 на заяву представника відповідачів щодо застосування строку позовної давності; заперечення представника відповідачів від 10.02.2025 на заперечення прокурора від 02.12.2024;

ухвалою суду від 11.03.2025, внесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про долучення до справи доказів у вигляді прикріплених електронних копій цивільних справ №363/981/13, №363/3244/17, враховуючи невідповідність вказаного клопотання вимогам частини сьомої статті 43, статей 83, 95 та

100 ЦПК України, оскільки, до клопотання не додано доказів надсилання їх іншим учасникам провадження, порушено порядок подання доказів, не врахувавши роз`яснення суду щодо можливості звернення до суду у спосіб та порядок, встановлений ЦПК України, із клопотанням про долучення до матеріалів справи документів із матеріалів справ №363/981/13, №363/3244/17, які на думку представника відповідача, матимуть значення для розгляду цієї справи, натомість ним через систему «Електронний суд» надіслано до суду фотокопії вказаних цивільних справ, у повному їх обсязі, які, у даному випадку, не є електронними доказами. Також, суд врахував посилання представника третьої особи-1, щодо рекомендацій Ради суддів України, викладених у рішенні №26 від 05.08.2022, що при подачі значного обсягу документів до суду в електронній формі (понад 30 аркушів) - додатково подавати їх суду в паперовій формі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (третя особа-1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 (третя особа-2), ОСОБА_4 (третя особа-3), Вишгородська міська рада (третя особа-4), приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна (третя особа-5), про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування держаної реєстрації.

Після закриття підготовчого провадження та до початку розгляду справи по суті, а саме 04.06.2025 та 16.06.2025 представником відповідачів - адвокатом Соломіним В.О. подано клопотання про повернення позовної заяви (вважати її неподаною), з додатками, 26.08.2026 прокурором подано письмові заперечення на клопотання про повернення позовної заяви.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.08.2025 було частково задоволено клопотання представника відповідачів адвоката Соломіна В.О., а позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна, про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування держаної реєстрації залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у вказаному судовому рішенні та у встановлений спосіб.

01.09.2025 керівником Вишгородської окружної прокуратури Київської області подано до суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2025, однак, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.09.2025 позовну заяву було залишено без розгляду.

Вказану ухвалу суду постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2026 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Після повернення матеріалів справи №363/4434/22 із суду апеляційної інстанції, у судовому засіданні 23.02.2026 та за участі прокурора і представника відповідачів, було розглянуто клопотання останнього про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №363/4434/22, та постановлено ухвалу суду про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

03.03.2026 до суду надійшла заява від третьої особи - приватного нотаріуса Бандури С.О. про розгляд справи у її відсутності.

08.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідачів подано заяву про застосування строків позовної давності з урахуванням зміни предмета позову.

Так, під час розгляду справи по суті, у судових засіданнях 09.04.2026, 16.06.2026, 10.07.2026 та 10.08.2026, брали участь прокурор Смертенюк Д.В. та представник відповідачів адвокат Соломін В.О.

Інші учасники провадження до суду не з`явилися. Учасники провадження юридичні особи, за наявності у них електронних кабінетів, були повідомлені про призначені судові засідання, проте своїх представників не направили, причин неявки не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Конверти із судовими повістками, надіслані третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повернулися до суду без вручення з причин «адресат відсутній».

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності Вишгородської районної державної адміністрації та третіх осіб, суд врахував вжиті заходи для забезпечення їх участі, відсутність поважних причин неявки до суду, положення статті 223 ЦПК України, а також відсутність заперечень у присутніх учасників провадження.

Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідачів адвокат Соломін В.О. позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не брали участі у справі №363/981/13-ц, на рішення у якій посилається прокурор, а тому не мали можливості подавати у тій справі докази, заперечення та спростовувати доводи сторони позивача щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Представник відповідачів вказував, що відповідачі мають право спростовувати обставини, встановлені у справі №363/981/13-ц, у загальному порядку, оскільки вони не були учасниками тієї справи. У відзиві представник відповідачів також зазначив, що відповідачі набули право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 оплатно, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.10.2016, укладеним із ОСОБА_3 , після перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного земельного кадастру. За доводами відповідачів, у зазначених реєстрах на час укладення договору були відсутні відомості про права держави, лісокористувача, обтяження, заборони чи інші обмеження щодо спірної земельної ділянки, а тому вони вважали себе добросовісними набувачами. Крім того, у відзиві представник відповідачів звертав увагу, що державна реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у встановленому законом порядку ніким не була здійснена, а відомості Державного земельного кадастру відображали спірну земельну ділянку як земельну ділянку для колективного садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення. Представник відповідачів вказував, що саме відсутність у державних реєстрах будь-яких застережень щодо земельної ділянки та її правового режиму дала відповідачам підстави покладатися на офіційні відомості держави при її придбанні. Також у відзиві представник відповідачів посилався на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки та реєстраційні дії щодо набуття відповідачами права власності у встановленому законом порядку не скасовані, недійсними не визнані, а приватним нотаріусом при посвідченні правочину не було встановлено підстав для відмови у посвідченні договору чи державній реєстрації права власності. У зв`язку з цим, представник відповідачів вважав, що відповідачі набули право власності з дотриманням передбаченої законом процедури та не можуть нести негативні наслідки невчинення державними органами дій щодо належного оформлення або реєстрації прав держави на земельну ділянку. Окремо у відзиві зазначалося, що витребування земельної ділянки у відповідачів без урахування добросовісності її набуття, сплачених коштів, понесених витрат на оформлення документів та будівництво садового будинку, а також без будь-якого компенсаційного механізму, на думку відповідачів, становитиме непропорційне втручання у їхнє право власності та покладатиме на них надмірний індивідуальний тягар.

У відзиві на заяву прокурора про зміну предмета позову від 16.10.2024 представник відповідачів зазначив, що підстави первісного позову від 16.12.2022 залишилися тотожними тим, що наведені прокурором у заяві про зміну предмета позову. За твердженням відповідачів, прокурор і надалі обґрунтовує позов рішенням Вишгородської міської ради від 29.12.2009 №31/16, видачею ОСОБА_4 державного акту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц, а також твердженням про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення. У зв`язку з цим відповідачі вказували, що зміна предмета позову не змінила фактичних підстав спору. У цьому ж відзиві на заяву про зміну предмета позову представник відповідачів наголосив, що докази, на які посилається прокурор, зокрема рішення суду у справі №363/981/13-ц, матеріали лісовпорядкування, планшети, плани лісонасаджень та протоколи лісовпорядних нарад, мають оцінюватися судом безпосередньо у цій справі та не можуть сприйматися як такі, що автоматично позбавляють відповідачів права на заперечення. Представник відповідачів зазначив, що суд має з`ясувати, за рахунок земель якої категорії була відведена спірна земельна ділянка станом на 2010 рік, чи відображені землі лісового фонду у технічній документації, чи можливо встановити межі земель лісового фонду та накладення на них спірної земельної ділянки, а також чи існували обмеження прав на цю земельну ділянку. Також у відзиві на заяву про зміну предмета позову відповідачі посилалися на висновок земельно-технічної експертизи №317/01-2024 від 19.03.2024, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 була відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не відносилися до земель лісового господарства; землі лісового фонду у наданих документах, зокрема у технічній документації із землеустрою та генеральному плані

м. Вишгород, не відображені; накладення спірної земельної ділянки на землі 892 кварталу 4 виділу Хотянівського лісництва відсутнє; будь-які обмеження на досліджувану земельну ділянку не встановлені. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав сторона відповідачів зазначали, що така вимога не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо ефективного способу захисту у спорах про нерухоме майно. Представник відповідачів посилався на те, що рішення суду про витребування нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення запису про право власності за позивачем, а скасування запису про державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту, якщо позивач прагне набути або відновити володіння нерухомим майном. Крім того, у відзиві на заяву про зміну предмета позову представник відповідачів наполягав, що відповідачі не заволодівали земельною ділянкою неправомірно, а придбали її відплатно, прозоро, у передбаченому законом порядку, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.10.2016, покладаючись на офіційні відомості державних реєстрів про право власності продавця та відсутність обтяжень. У зв`язку з цим представник відповідачів вважав, що прокурор створює штучну конструкцію повторного витребування земельної ділянки за тотожних обставин, які вже були предметом розгляду у справі №363/3244/17. Також відповідачі у відзиві на заяву про зміну предмета позову посилалися на сплив строку позовної давності. Представник відповідачів зазначав, що на віндикаційні позови держави поширюється загальна позовна давність, а у разі звернення прокурора в інтересах держави перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли про порушення права довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а не з моментом, коли прокурор обрав інший орган для представництва інтересів держави.

У відповіді на відзив прокурор не погодився з доводами відповідачів щодо відведення спірної земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення та з висновком земельно-технічної експертизи №317/01-2024. Зокрема, зі змісту подальших заперечень відповідачів на відповідь прокурора вбачається, що прокурор ставив під сумнів висновки експерта про розташування спірної земельної ділянки в середині існуючої забудови та про відсутність її накладення на землі лісового фонду, посилався на матеріали технічної документації, генеральний план м. Вишгород, планшети та інші планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Прокурор також не погоджувався з використанням експертом наданих для дослідження матеріалів та зазначав про неповноту таких вихідних даних, зокрема вказував, що експерту було надано копію планшету №3 лісовпорядкування 2014 року та викопіювання з планшету Старосільського лісництва за матеріалами лісовпорядкування

2003 року, а не весь планшет. Відповідачі у запереченнях на відповідь на відзив вважали такі доводи прокурора суперечливими, оскільки експерт досліджував саме ті матеріали, які надавалися прокурором як докази на підтвердження позову.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачів зазначив, що доводи прокурора не спростовують висновку експерта №317/01-2024. Представник відповідачів пояснив, що у технічній документації 2010 року міститься схема розташування земельних ділянок, які передавалися громадянам для ведення садівництва в СТ «Дніпро-8», а згідно з кадастровим планом спірна земельна ділянка межувала із земельними ділянками громадян та землями СТ «Дніпро-8», а не із землями лісового господарства. Відповідачі наполягали, що ключовим є те, що спірна земельна ділянка з самого початку виділялася ОСОБА_4 не за рахунок земель лісового господарства, а за рахунок земель для колективного садівництва. У цих же запереченнях представник відповідачів зазначив, що експерт при складанні висновку застосовував норми земельного, лісового законодавства, нормативно-правові джерела, технічну документацію, матеріали лісовпорядкування та відповіді органів і установ. Відповідачі вважали, що прокурор вириває окремі положення висновку з контексту, а експерт надав відповіді саме на ті питання, які були поставлені щодо можливості встановлення меж земель лісового фонду та накладення на них спірної земельної ділянки. Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив представник відповідачів зазначив, що прокурор не аргументував законність втручання у право мирного володіння відповідачами спірною земельною ділянкою, не довів легітимну мету такого втручання та його пропорційність. За позицією відповідачів, за відсутності доказів недобросовісної поведінки відповідачів при придбанні земельної ділянки та користуванні нею, витребування земельної ділянки і скасування її державної реєстрації покладатиме на відповідачів надмірний індивідуальний тягар.

У додаткових поясненнях третя особа на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» підтримала позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» в особі відповідної філії як правонаступника ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Третя особа посилалася на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц та зазначала, що право постійного користування земельною ділянкою не припинялося у встановленому законом порядку, підприємство згоди на вилучення спірної земельної ділянки, передачу її у власність чи оренду не надавало і не повідомлялося про прийняття будь-яких рішень щодо цієї земельної ділянки або зміни її цільового призначення. Також третя особа зазначала, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства Вищедубечанського ДЛГ 2004 року, планово-картографічними матеріалами, викопіюваннями з планшетів та планів лісонасаджень Старосільського і Хотянівського лісництв, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанський лісгосп» 2015 року, а також результатами співставлення координат земельних ділянок, за якими спірна земельна ділянка, на думку третьої особи, накладається на землі лісового фонду. Посилаючись на положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України та практику Верховного Суду, третя особа зазначила, що до одержання державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, які підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. З огляду на це третя особа просила задовольнити позов у повному обсязі.

У запереченнях на додаткові пояснення третьої особи, представник відповідачів не погодився з доводами філії «Вищедубечанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Представник відповідачів зазначив, що відповідачі не брали участі у справі №363/981/13-ц, оскільки придбали земельну ділянку лише 08.10.2016, тому не могли подавати докази або спростовувати докази іншої сторони у тій справі. У зв`язку з цим відповідачі наполягали на праві спростовувати встановлені у справі №363/981/13-ц обставини у загальному порядку. У цих же запереченнях відповідачі зазначали, що з метою перевірки доводів прокурора і третьої особи щодо належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ними було замовлено земельно-технічну експертизу. За твердженням відповідачів, висновком експерта встановлено, що спірна земельна ділянка була відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення, землі лісового фонду у технічній документації не відображені, накладення на землі лісового фонду відсутнє, а будь-які обмеження щодо досліджуваної земельної ділянки не встановлені. Відповідачі вважали, що посилання третьої особи лише на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування без спеціального геодезичного та картографічного аналізу не доводять фактичних обставин спору.

Від третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Вишгородської міської ради окремих письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надано.

Так, у судових засіданнях, під час розгляду справи по суті, прокурор підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову та просив їх задовольнити. Пояснив, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц вже встановлено незаконність передачі ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та недійсність державного акту, виданого на її ім`я. Зазначив, що спірна земельна ділянка є землею лісогосподарського призначення державної власності, вилучення її з користування лісогосподарського підприємства та зміна цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалися, погодження постійного лісокористувача не надавалося, а тому перебування земельної ділянки у приватній власності відповідачів є незаконним. Прокурор також зазначив, що зміна предмета позову була зумовлена необхідністю приведення позовних вимог у відповідність до ефективного способу захисту, а саме витребування земельної ділянки на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації. На думку прокурора, відповідачі не є добросовісними набувачами, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, які не могли бути передані у приватну власність для ведення садівництва.

Представник відповідачів адвокат Соломін В.О. проти позову заперечував у повному обсязі, підтримавши подані відзиви, письмові пояснення, заяви та письмовий виступ у дебатах. Представник відповідачів наголошував, що відповідачі не брали участі у справі №363/981/13-ц, на яку прокурор посилається як на основну підставу своїх вимог, а тому не були позбавлені права спростовувати встановлені у тій справі обставини у загальному порядку, зокрема шляхом подання письмових доказів, висновку експерта та пояснень щодо фактичного формування земельної ділянки. Представник відповідачів зазначив, що прокурор уже звертався до суду з позовом про витребування цієї ж земельної ділянки у справі №363/3244/17, у якій відповідачі брали участь. На його переконання, теперішній позов фактично стосується того самого об`єкта, тих самих набувачів та тієї ж вимоги про повернення земельної ділянки, а зміна органу, в інтересах якого подано позов, не змінює фактичної суті спору. Представник відповідачів також посилався на те, що у справі №363/3244/17 прокурору було відмовлено у задоволенні позову, зокрема з огляду на питання належного органу, в інтересах якого прокурор мав звертатися, та на пропуск строку позовної давності. Основним запереченням відповідачів є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки. Вони набули земельну ділянку оплатно, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.10.2016, після перевірки нотаріусом відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, реєстрів обтяжень, іпотек і заборон відчуження. На момент придбання земельної ділянки у державних реєстрах не було відомостей про право держави чи лісокористувача, обмеження у використанні земельної ділянки, заборони її відчуження, судові спори або інші обставини, які могли б об`єктивно поставити під сумнів законність набуття права власності. Представник відповідачів також зазначив, що за відомостями Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка облікована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для колективного садівництва, форма власності приватна, а власниками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після придбання земельної ділянки відповідачі відкрито звернулися до уповноважених органів за видачею будівельного паспорта садового будинку, отримали будівельний паспорт відділу містобудування та архітектури Вишгородської районної державної адміністрації від 10.11.2016, подали повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Департаменту ДАБІ у Київській області 16.11.2016 та розпочали будівництво садового будинку. Окремо представник відповідачів звертав увагу суду на те, що матеріали технічної документації із землеустрою

2010 року та документи погодження, на підставі яких була сформована земельна ділянка і видано державний акт ОСОБА_4 , не містили відомостей про належність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення або будь-яких обмежень у її використанні. Більше того, у цих документах містяться погодження посадової особи структурного підрозділу Вишгородської районної державної адміністрації головного архітектора ОСОБА_6 , що, на думку відповідачів, свідчить про обізнаність Вишгородської РДА з формуванням земельної ділянки ще у 2009-2010 роках, а не лише після листування з прокурором у 2022 році. На спростування доводів прокурора щодо належності земельної ділянки до земель лісового фонду відповідачі подали висновок експерта №317/01-2024 від 19.03.2024, складений за результатами земельно-технічної експертизи. За позицією відповідачів, у вказаному висновку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 була відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не належали до земель лісогосподарського призначення, а за наданими матеріалами неможливо достовірно встановити межі земель лісового фонду станом на 2010 рік та накладення на них спірної земельної ділянки. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі представник відповідачів зазначив, що така вимога є похідною від вимоги про витребування, а у разі відмови у витребуванні відсутні підстави для скасування державної кадастрової реєстрації та припинення речових прав відповідачів. Крім того, у разі задоволення віндикаційної вимоги саме рішення суду про витребування нерухомого майна є підставою для державної реєстрації речового права за належним власником, тому додаткове скасування реєстрації не має самостійного значення за відсутності доведених підстав для витребування.

У заяві про застосування строків позовної давності представник відповідачів зазначив, що прокурор та уповноважені державні органи знали або мали знати про спірну земельну ділянку, обставини її формування, передачі у приватну власність і подальшого відчуження не пізніше 2013 року, коли було розглянуто справу №363/981/13-ц, а також не пізніше 2017 року, коли прокурор звернувся з позовом про витребування цієї ж земельної ділянки у справі №363/3244/17. Відповідачі вважають, що заявлений після зміни предмета позову спосіб захисту є віндикаційним, а тому до нього застосовується загальна позовна давність, яка прокурором пропущена.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що рішенням 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29.12.2009 №31/16, зокрема пунктом 56, ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8» у місті Вишгороді (том 1 а.с. 17-18).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЛ №329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, цільове призначення якої зазначено для ведення садівництва, місце розташування СТ «Дніпро-8» на території Вишгородської міської ради (том 1 а.с. 25).

З технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України для ведення садівництва в межах садового товариства «Дніпро-8» убачається, що ця документація виготовлялась для оформлення права власності громадян членів садового товариства на земельні ділянки для ведення садівництва.

У матеріалах технічної документації містяться, зокрема, пояснювальна записка, список громадян членів садового товариства, завдання на виконання робіт, схема розташування земельних ділянок, кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_4 , а також матеріали погодження та висновки щодо наявних обмежень у використанні земельних ділянок.

З кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, складеного у межах технічної документації, вбачається, що земельна ділянка площею 0,1042 га зазначена як така, що відноситься до сільськогосподарських земель, вид угідь сад, власник/користувач ОСОБА_4 (том 1 а.с. 170).

У зазначеній технічній документації, яка передувала видачі ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку, не відображено обмежень, пов`язаних із належністю цієї конкретної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а також не зазначено про права постійного лісокористувача чи держави на спірну земельну ділянку.

З урахуванням доводів представника відповідачів про те, що у погодженні землевпорядної документації брала участь посадова особа структурного підрозділу Вишгородської районної державної адміністрації, що підтверджується матеріалами технічної документації, слід дійти висновку, що Вишгородська районна державна адміністрація через відповідний структурний підрозділ, була обізнана або принаймні мала об`єктивну можливість бути обізнаною з процедурою формування земельних ділянок у СТ «Дніпро-8» ще на стадії виготовлення та погодження документації у 2010 році.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц позов прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено; визнано незаконним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 29.12.2009 №31/16 у частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки для ведення садівництва у СТ «Дніпро-8»; визнано недійсним державний акт серії ЯЛ №329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, виданий на ім`я ОСОБА_4 (том 1 а.с. 20-24).

Прокурор посилається на вказане рішення як на доказ незаконності первісного вибуття земельної ділянки з державної власності та її належності до земель лісогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були учасниками справи №363/981/13-ц, вони не мали процесуальної можливості подавати у тій справі докази, заперечення та спростовувати доводи прокурора щодо правового режиму земельної ділянки.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що після ухвалення рішення суду від 28.10.2013, державна реєстрація права держави чи іншого уповноваженого органу на спірну земельну ділянку не була проведена, а відомості про припинення приватного права, заборону відчуження, арешт чи інше обтяження, яке унеможливлювало б її подальший цивільний обіг, до відповідних реєстрів не внесені.

18.08.2016 між ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв ОСОБА_5 , та

ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого була земельна ділянка площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, розташована за адресою: Київська область, м. Вишгород, СМ «Дніпро», СТ «Дніпро-8». У договорі зазначено, що право власності продавця на земельну ділянку підтверджувалося державним актом серії ЯЛ №329869, виданим на підставі рішення Вишгородської міської ради від 29.12.2009 №31/16.

08.10.2016 між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як покупцями укладено договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, за яким відповідачі набули її у спільну часткову власність по 1/2 частині кожна (том 1 а.с. 184).

Зі змісту договору купівлі-продажу від 08.10.2016 та долучених до нього реєстраційних документів убачається, що на момент укладення договору право власності продавця було зареєстроване у встановленому законом порядку, земельна ділянка мала кадастровий номер, була внесена до Державного земельного кадастру, а нотаріусом перевірялись відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відомостей про заборони, іпотеки, арешти, обтяження, податкову заставу, права держави чи постійного лісокористувача щодо спірної земельної ділянки на час укладення договору купівлі-продажу від 08.10.2016 у зазначених реєстрах не було.

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованої 15.03.2023, убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 облікована як земельна ділянка для колективного садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення садівництва, форма власності приватна власність, власники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині з 08.10.2016 (том 1 а.с. 177).

Отже, офіційні відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які існували на момент набуття відповідачами права власності, не містили інформації про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства або обтяжена правами держави чи будь-якими обмеженнями, пов`язаними з її правовим режимом.

Після укладення договору купівлі-продажу відповідачі звернулися до відділу містобудування та архітектури Вишгородської районної державної адміністрації із заявою від 08.11.2016 про видачу будівельного паспорта садового будинку на спірній земельній ділянці.

10.11.2016 відділом містобудування та архітектури Вишгородської районної державної адміністрації відповідачам видано будівельний паспорт садового будинку у СТ «Дніпро-8», у якому як документи, що посвідчують право на земельну ділянку, зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.10.2016, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:38:095:0172.

16.11.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Департаменту ДАБІ у Київській області.

У матеріалах справи також міститься технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва садовий будинок, замовниками якого є відповідачі, а також висновок щодо ступеня готовності об`єкта незавершеного будівництва, який становить 21 % (том 1 а.с. 183-185).

Вказані документи свідчать про поведінку відповідачів після набуття права власності, вони діяли відкрито, зверталися до уповноважених органів державної влади, отримували будівельну документацію, подавали повідомлення про початок виконання будівельних робіт та використовували земельну ділянку відповідно до її зареєстрованого цільового призначення.

Зазначені обставини також мають значення для оцінки доводів прокурора про те, що Вишгородська районна державна адміністрація дізналася про необхідність захисту інтересів держави лише у 2022 році. Суд враховує, що ця адміністрація або її структурні підрозділи були залучені до погодження землевпорядної документації у 2010 році та до видачі відповідачам будівельного паспорта у 2016 році.

Прокурор на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення посилається на матеріали лісовпорядкування, проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство», планшет №3, план лісонасаджень, картографічні матеріали та інші документи, які містяться, зокрема, на а.с. 28-36 тому 1.

З планово-картографічних матеріалів убачається загальне розташування відповідних кварталів і виділів Вищедубечанського лісового господарства. Водночас, ці матеріали не містять достатньої індивідуалізації саме земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, її координатного співставлення з межами відповідних земель лісового фонду, а також безпосереднього графічного накладення меж конкретної кадастрової ділянки на межі земель лісогосподарського призначення.

У даному випадку, суд бере до уваги заперечення представника відповідачів про те, що частина планово-картографічних матеріалів стосується лісовпорядкування 2014-2015 років, тоді як спірна земельна ділянка була сформована та передана у приватну власність ОСОБА_4 на підставі рішення міської ради від 29.12.2009 і технічної документації із землеустрою 2010 року.

За таких обставин суд оцінює матеріали лісовпорядкування у сукупності з технічною документацією із землеустрою, офіційними відомостями Державного земельного кадастру, даними державної реєстрації речових прав, договором купівлі-продажу від 08.10.2016, будівельною документацією та висновком земельно-технічної експертизи, поданим стороною відповідачів.

Так, з висновку земельно-технічної експертизи №317/01-2024 від 19.03.2024, складеного судовим експертом Коваленко Л.А., убачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 була відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не відносились до земель лісогосподарського призначення.

У цьому ж висновку зазначено, що за наданими матеріалами неможливо достовірно встановити місце розташування меж земель лісового фонду станом на 2010 рік та неможливо встановити накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 на землі лісового фонду без належних вихідних даних, координатного співставлення і спеціальних землевпорядних та картографічних матеріалів. Суд враховує, що саме питання співставлення меж конкретної кадастрової земельної ділянки з межами земель лісового фонду має спеціальний землевпорядний, топографічний і картографічний характер, тому не може бути вирішене лише шляхом загального візуального посилання на планово-картографічні матеріали без належної індивідуалізації спірної ділянки.

Прокурором не подано іншого висновку експерта, який би спростовував висновки земельно-технічної експертизи №317/01-2024, не доведено недопустимості цього доказу та не наведено таких суперечностей, які б унеможливлювали його оцінку судом у сукупності з іншими доказами. Зауваження прокурора щодо вихідних даних експертного дослідження суд оцінює разом із тим, що експерту, за поясненнями сторони відповідачів, надавалися також документи, на які сам прокурор посилався як на підтвердження позову, а тому такі зауваження не спростовують висновку експерта.

Суд також враховує, що питання співставлення меж конкретної кадастрової земельної ділянки з межами земель лісового фонду має спеціальний землевпорядний, топографічний і картографічний характер. Тому загальні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування без координатного співставлення із конкретною земельною ділянкою не є достатніми для спростування сукупності доказів, які свідчать, що у технічній документації, Державному земельному кадастрі та державних реєстрах спірна земельна ділянка відображалась як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення садівництва.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, наданої на адвокатський запит представника відповідачів, убачається, що за даними державної статистичної звітності площа земель лісогосподарського призначення на відповідній території станом на 01.01.2009 та 01.01.2010 становила 737,32 га. Представник відповідачів посилався на те, що станом на подальші звітні періоди, зокрема на 2016 рік, така площа не змінилася, що, на його думку, свідчить про відсутність фактичного вилучення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.

Судом також встановлено, що у серпні 2017 року прокурор уже звертався до суду з позовом у справі №363/3244/17 про витребування цієї ж земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Зі змісту судових рішень у справі №363/3244/17 убачається, що предметом розгляду у тій справі була та сама земельна ділянка площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, а прокурор обґрунтовував позов, зокрема, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц та подальшим відчуженням земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а потім відповідачам.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.01.2019 у справі №363/3244/17 у задоволенні позову прокурора було відмовлено. Надалі справа неодноразово переглядалася судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2023 за результатами нового апеляційного розгляду у задоволенні позову прокурора остаточно відмовлено.

Вказані судові рішення мають істотне значення для оцінки доводів сторін, оскільки підтверджують, що спір щодо правового режиму, вибуття та перебування у приватній власності відповідачів земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 вже був предметом судового розгляду за позовом прокурора.

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що справа №363/3244/17 не має значення для цього спору лише з тієї підстави, що позов у ній був поданий в інтересах інших органів, оскільки визначення прокурором іншого органу, в інтересах якого подано новий позов, не змінює того, що прокурор і державні органи були обізнані про існування спірної земельної ділянки, її кадастровий номер, реєстрацію права власності за відповідачами та обставини, якими прокурор обґрунтовує необхідність її повернення державі, ще під час попереднього судового спору.

Крім того, суд бере до уваги, що у справі №363/981/13-ц прокурор заявляв вимогу про повернення державі земельної ділянки площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 із незаконного володіння ОСОБА_4 , однак у подальшому заявою про уточнення позовних вимог просив виключити таку вимогу з прохальної частини позову, і така заява була прийнята судом. Ця обставина також підтверджує, що питання повернення спірної земельної ділянки було відоме прокурору ще у 2013 році.

Підстави для представництва інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовував листуванням із Вишгородською районною державною адміністрацією у серпні 2022 року.

Зокрема, прокурор звернувся до Вишгородської РДА із запитом щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, а Вишгородська РДА листом від 10.08.2022 повідомила про невжиття таких заходів і просила прокуратуру розглянути питання звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, суд вважає, що таке листування не доводить, що Вишгородська районна державна адміністрація не знала і не могла знати про спірну земельну ділянку раніше, з огляду на участь її структурних підрозділів у погодженні землевпорядної документації у 2010 році, видачу відповідачам будівельного паспорта у 2016 році та наявність попередніх судових спорів щодо цієї ж земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане добросовісним набувачем у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною першою статті 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна у особи, за якою зареєстроване право власності, суд має встановити не лише обставини первісного вибуття майна, а й добросовісність набувача, характер набуття, наявність чи відсутність зареєстрованих обмежень, а також пропорційність втручання у право мирного володіння майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зроблено висновок, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевого набувача має розглядатися як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387, 388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.

У цій справі, після зміни предмета позову, прокурор заявив саме вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідачів, тому обраний прокурором основний спосіб захисту формально відповідає віндикаційному способу захисту права.

Водночас задоволення віндикаційного позову можливе лише за умови доведення позивачем усіх обставин, які є підставою для витребування майна у конкретного набувача, з урахуванням принципів добросовісності, правової визначеності та пропорційності втручання у право власності.

Оцінивши наведені докази у сукупності, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність судового рішення від 28.10.2013, яким визнано незаконним рішення Вишгородської міської ради від 29.12.2009 №31/16 у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_4 та визнано недійсним державний акт, виданий на її ім`я. При цьому, існування такого судового рішення не звільняє суд у цій справі від обов`язку перевірити інші обставини, що мають значення для заявленої віндикаційної вимоги: добросовісність останніх зареєстрованих набувачів, оплатність набуття, наявність чи відсутність відомостей у державних реєстрах, можливість відповідачів знати про дефекти попереднього титулу, а також пропорційність втручання у їхнє право мирного володіння майном.

Разом з цим, прокурором не доведено, що на момент набуття відповідачами права власності на земельну ділянку 08.10.2016 у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи інших офіційних реєстрах існували відомості, які свідчили б для відповідачів про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, наявність прав держави або постійного лісокористувача, заборону її відчуження чи інші обмеження.

Прокурором також не доведено, що відповідачі знали або за обставинами справи повинні були знати про порушення при первісному формуванні земельної ділянки, рішення суду

2013 року чи претензії держави до цієї земельної ділянки.

Навпаки, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що відповідачі набули земельну ділянку оплатно, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, після перевірки державних реєстрів, за відсутності зареєстрованих обмежень, і надалі відкрито зверталися до уповноважених органів щодо забудови цієї земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідачів про добросовісність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як набувачів земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172.

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що сама належність земельної ділянки, за позицією прокурора, до земель лісогосподарського призначення автоматично виключає можливість врахування добросовісності відповідачів.

При цьому прокурор не довів наявності таких очевидних, зовнішніх і об`єктивно видимих ознак спірної земельної ділянки, за якими відповідачі, проявивши розумну обачність, могли і повинні були самостійно встановити, що набувають земельну ділянку лісогосподарського призначення. За офіційними кадастровими та реєстраційними даними земельна ділянка була сформована як земельна ділянка для садівництва, перебувала у приватній власності, мала кадастровий номер, а обмеження, права держави або постійного лісокористувача щодо неї не були зареєстровані.

Фактичний стан земельної ділянки та прилеглої території, підтверджений фотоматеріалами, довідкою СТ «Дніпро-8», будівельним паспортом, технічним паспортом об`єкта незавершеного будівництва та іншими документами, свідчить, що земельна ділянка сприймалась і використовувалась як ділянка у межах садового товариства для ведення садівництва та садової забудови. Відповідачі після набуття права власності діяли відкрито, зверталися до уповноважених органів, отримали будівельну документацію та розпочали будівництво, що узгоджується з їхньою позицією про відсутність прихованого або недобросовісного заволодіння спірним майном.

Суд також враховує, що саме органи державної влади та місцевого самоврядування, а не відповідачі, мали забезпечити належне відображення у державних реєстрах правового режиму земельної ділянки, обмежень у її використанні, наслідків судового рішення від 28.10.2013, а також прав держави чи постійного лісокористувача у разі їх наявності.

Після ухвалення рішення у справі №363/981/13-ц держава, прокурор, відповідні органи влади чи лісокористувач не забезпечили внесення до Державного реєстру речових прав, Державного земельного кадастру та інших офіційних реєстрів відомостей, які б унеможливили подальший цивільний обіг спірної земельної ділянки або принаймні повідомляли б потенційних набувачів про спірність її правового режиму.

Відсутність таких відомостей не може покладатися виключно на відповідачів, які набували земельну ділянку після перевірки офіційних реєстрів та за відсутності в них будь-яких застережень.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Позбавлення майна можливе лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном має відповідати критеріям законності, легітимної мети та пропорційності, а помилки органів державної влади не повинні виправлятися за рахунок осіб, які діяли добросовісно, якщо це покладає на них надмірний індивідуальний тягар. У цій справі суд враховує, що спір виник унаслідок дій та бездіяльності органів публічної влади, які приймали рішення, погоджували землевпорядну та містобудівну документацію, але не забезпечили належного відображення правового режиму земельної ділянки та наслідків рішення суду 2013 року у державних реєстрах.

Звіт про оцінку садового будинку/об`єкта незавершеного будівництва та висновок експертного оціночного дослідження щодо ринкової вартості земельної ділянки суд враховує у контексті доводів відповідачів про пропорційність втручання у їхнє право власності. Відповідачі оплатно набули земельну ділянку, оформили будівельну документацію, розпочали будівництво садового будинку, а витребування земельної ділянки без будь-якого компенсаційного механізму за обставин цієї справи покладало б на них надмірний індивідуальний тягар.

Отже, встановлені судом обставини у їх сукупності не дають підстав для висновку, що втручання у право власності відповідачів шляхом витребування у них земельної ділянки відповідатиме критеріям законності, легітимної мети та пропорційності. За таких обставин позовна вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за відповідачами, суд зазначає таке.

Вказана вимога є похідною від основної вимоги про витребування земельної ділянки, оскільки її задоволення прокурор обґрунтовує необхідністю повернення спірної земельної ділянки державі та припиненням приватних речових прав відповідачів.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування земельної ділянки у відповідачів, підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав відповідачів також відсутні.

Крім того, рішення суду про витребування нерухомого майна, у разі його ухвалення, саме по собі є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності підстав для витребування земельної ділянки скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав відповідачів не відповідатиме ефективному способу захисту і призведе до непропорційного втручання у право власності відповідачів.

Щодо заяви представника відповідачів про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, позовна давність застосовується судом у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість порушеного права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, але встановить, що позов подано з пропуском визначеного законом строку.

У цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті з підстав недоведеності наявності правових підстав для витребування земельної ділянки у добросовісних набувачів та непропорційності такого втручання у право власності відповідачів. Тому застосування наслідків спливу позовної давності як самостійної підстави для відмови у позові не є необхідним. Водночас наведені відповідачами обставини щодо обізнаності прокурора та державних органів про спірну земельну ділянку ще з 2013 року, а також під час розгляду справи №363/3244/17, суд враховує при оцінці правової визначеності, добросовісності поведінки сторін та пропорційності втручання у право власності відповідачів.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 330, 387, 388, 391 ЦК України, статтями 1, 55, 84, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 5, 8, 10, 12 Лісового кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 174, 223, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна, про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування держаної реєстрації, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: керівник Вишгородської окружної прокуратури, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул.. Кургузова, 5, ЄДРПОУ Київської обласної прокуратури 02909996, в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації код ЄДРПОУ 23569369, адреса: 07300, Київська область, м.Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1;

Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа-1: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44994471 (07342, Київська обл.,

Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Київська, 1-В;

Третя особа-2: ОСОБА_3 , адреса:

АДРЕСА_4 ;

Третя особа-3: ОСОБА_4 , адреса:

АДРЕСА_4 ;

Третя особа-4: Вишгородська міська рада, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1;

Третя особа-5: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна, адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя О.П. Лукач