Рішення № 139035400, 11.08.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1029/26, cправа № 361/2108/26

11.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» серпня 2026 року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Василишина В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №85661 від 12 жовтня 2019 року у розмірі 16 008грн. 00 коп., понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.00 коп.

В обґрунтування позову зазначається про те, що 12 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 85661, за умовами якого позичальнику видано кредит, що становить 2 000 грн. 00 коп. а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 3К-11032020 , відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ЗАЙМЕР» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 16 008 грн. 00 коп. а саме:

-заборгованість за тілом кредиту 2 000 грн. 00 коп.;

-заборгованість за процентами 760 грн. 00 коп.;

-заборгованість за комісією 0 грн. 00 коп.;

-заборгованість за пенею 13 248 грн. 00 коп.

З підстав стягнення позивач звернувся до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19 березня 2026 року на адресу відповідача направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням ( викликом) сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у становлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 85661, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону відповідача.

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором на строк визначений п.1.1 товариство надає фінансовий кредит в розмірі 2 000 грн.00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з пунктом 1.2. кредит надається строком на 19 днів, тобто до 30.10.2019року.

Відповідно до пункту 1.3. за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про захист персональних даних».

11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги 3К-11032020 , відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ЗАЙМЕР» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 3К-11032020 від 11 березня 2020 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 85661у розмірі 16 008 грн. 00 коп., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 2 000 грн. 00 коп.;

-заборгованість за процентами 760 грн. 00 коп.;

-заборгованість за пенею 13 248 грн. 00 коп.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 5596/1952 від 13.02.2026 року.

Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» банком підтверджено про зарахування коштів на суму 2 000 грн.00 коп. на рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України.Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів належним чином не виконав.

При цьому суд вважає обґрунтованим вимоги позивача про стягнення 2 000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 760 грн. 00 коп. заборгованості за процентами, оскільки їх наявність підтверджується умовами кредитного договору та наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 13 248 грн. 00 коп. пені.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Окрім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Тобто, неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, а тому у даному випадку, боржник звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 85661 у розмірі 2 760 грн. 00 коп.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, по позивач заявив до стягнення 16 008 грн. 00 коп. з яких задоволено вимог на суму 2 760 грн. 00 коп.

Таким чином, задоволено 17,24% заявлених позовних вимог.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АБ «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, що підтверджується його копією долученою до позовної заяви.

13 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АБ «Апологет» підписано акт №711 прийому-передачі наданих послуг за договором № 0107 від 01 липня 2025 року про надання правничої допомоги, з якого вбачається, що загальна вартість правничої допомоги становить 8 000 грн. 00 коп.

З урахуванням вище зазначеного, з урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі :

8 000грн. *17,24% =1 379 грн. 31 коп.

Відтак в решті позовних вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 263-265, ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 85661 від 12 жовтня 2019 в загальному розмірі 2 760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правову правничу допомогу в розмірі 1 379( одна тисяча триста сімдесят дев`ять) грн.31коп.

Сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (зареєстроване місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35234236);

відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин