Рішення № 139034918, 11.08.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

Справа № 293/350/26

Провадження № 2/293/454/2026

11 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором №77513 від 23.06.2021 у розмірі 16692, 08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит № 77513 від 23.06.2021.

17.03.2026 суд, у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого комітету Оліївської сільської ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за попередніми даними проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

19.03.2026 на електронну адресу суду від Оліївської сільської ради за вих. № ЕП-521 надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 24.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 23.04.2026.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 23.04.2026 справа № 293/350/26 призначена до розгляду на 23.04.2026 о 12:30 год не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої Лось Л.В. у нарадчій кімнаті у справі № 276/527/17. Судовий розгляд справи призначено на 19.08.2026 12:30 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 19.05.2026 справа № 293/350/26 призначена до розгляду на 19.08.2026 о 12:30 год не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої Лось Л.В. у нарадчій кімнаті у справі № 276/527/17. Судовий розгляд справи призначено на 02.07.2026 12:30 год .

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 02.07.2026 справа №293/350/26 призначена до розгляду на 02.07.2026 о 12:30 год не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої Лось Л.В. у нарадчій кімнаті у справі № 278/3344/15-к. Судовий розгляд справи призначено на 11.08.2026 14:30 год .

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23.06.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 77513 про споживчий кредит, на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірір 20000,00грн на умовах платності на строковості.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 16692, 08 грн з яких: 13466,73 грн заборгованість за тілом кредиту; 3223,35 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2 грн комісії.

28.01.2025 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» було укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77513. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділене правом вимоги до відповідача за договором № 77513.

Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором № 77513 від 23.06.2021 в сумі 16692, 08 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову та поданому клопотання від 10.08.2026 просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.7, 154).

Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 .

Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній " (а.с. 153).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 11.08.2026.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд, відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 11.08.2026, відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.06.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 77513 (Індивідуальна частина)( а.с.10-12).

Так, відповідач 23.06.2021 звернулась до ТОВ «ФК «Кредіплюс» з заявою на видачу кредиту № 100288220, у якій зазначила основні параметри кредиту, суму кредиту, строк, мету ( а.с. 16).

Сторони погодили істотні умови кредиту та підписали 23.06.2021 паспорт споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма) ( а.с.13-15).

Відповідно до п. 1.1. договору, цей договір складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина). Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини. Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що типом кредиту с кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 75556,00 грн.

Згідно з п. 2.2. кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі, окремими траншами (частинами).

Відповідно до п. 2.2.2. договору перший транш в сумі 20000,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 18000,00 грн на рахунк/картку позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку код 305299-ПАТ КБ ПРИВАТБАНК у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2000.00 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 Товариство з додаткового відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГРІНВУД ЛАЙФ ІНШУРАНС», ідентифікаційний код: 34981210, відкритий у AT «Альфа Банк», МФО 300346 з метою оплати Позичальником страхових платежів (внесків) встановлених договором добровільного страхування життя №61313228 від 23.06.2021.

Згідно п. 2.2.3 договору, другий транш, надається в сумі, що не може перевищувати 55556.00 грн.

Згідно до п.2.5 договору передбачена комісія за надання першого траншу складає 0,00 гри., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення нього Договору за ставкою 0,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 цієї індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500.00 грн (сім тисяч п`ятсот грн) що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25,00% від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено умовами заяви/звернення позичальника, згідно п.2.2.3 цієї індивідуальної частини.

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240,00% річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550,00% річних. ( п.2.3 договору)

Відповідно до п. 2.6.2 договору погоджено строк на який надається перший транш складає 365 днів (строк кредитування за першим траншем). Строк на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Строк на який надається другий транш складає від 84 днів до 30 місяців (строк кредитування за другим траншем). Строк на який надається другий транш та окремі його частини встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за другим траншем, а також конкретні дати виплат вказуються в графіку платежів і не можуть бути рідшими ніж 1 раз на місяць та частішими ніж 1 раз на(п.2.6 договору).

Згідно з п. 2.10. Договору, якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 100,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 10,00 грн за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони підписали графік платежів за першим траншем кредитного договору № 77513 від 23.06.2021, де погодили суми, дати, платежів реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту ( а.с. 51).

Як вбачається з копій платіжних доручень № CRD_313228 від 23.06.2021 № RЕD 582 від 24.06.2021 та позивач на викоанання умов уклденого договору перерахуваав відповідачу кредитні коршти у загальному розмірір 20000,00 грн ( а.с.52,53).

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого у оостанньої перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 16692, 08 грн з яких: 13466,73 грн заборгованість за тілом кредиту; 3223,35 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2 грн комісія ( а.с. 54-58).

28.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір факторингу № 28012025, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зазначених у відповідному реєстрі боржників ( а.с.61-64)

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договорів факторингу, позивач додає копію акту прийому-передачі реєстру боржників для друку від 28.01.205 до договором факторингу №28012025 від 28.01.2025 (а.с 71), копію акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 28.01.205 до договором факторингу №28012025 від 28.01.2025 (а.с 73), платіжну інструкцію переказу коштів від 28.01.2025 на підтвердження оплати за договором факторингу № 28012025 від 28.01.2025 ( а.с. 70).

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 77513 у загальному розмірі 16692,08грн,з яких: 13466,73 грн заборгованість за тілом кредиту; 3223,35 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2 грн комісія ( а.с. 79).

Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №77513 від 23.06.2021 особою, яка набула таке право відповідно до договору факторингу.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов договору про споживчий кредиту №77513 від 23.06.2021 ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що примірник підписаних сторонами індивідуальної частини договору та графіку платежів за перший транш отримала особисто в паперовій формі, а публічну частину договору в електронному повідомленні на номер мобільного телефону вказаного в заяві на видачу кредиту та договору до підписання індивідуальної частини.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено суму/тип/кредиту/мета, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір про споживчий кредит однак умови договору порушила та кредитні кошти не повернула. Зворотного відповідач не довів.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано. Матеріали справи також не містять доказів погашення відповідачем кредитної заборгованості.

Пунктом 1 ч.1ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором № 77513 від 23.06.2021 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (позивач).

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір, однак умови договору порушила, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила. Зворотного відповідачем не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.

В ході вирішення спору відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подачу відзиву не скористався, фактичних обставин справи не оспорив та правомірність розрахунку не спростував, як і не надав розрахунку заборгованості.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення 13466,73 грн заборгованість за тілом кредиту та 3223,35 грн заборгованості за відсотками.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частин , зважаючи на таке.

Фінансова установа неповноважна стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків фінансової установи за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самої фінансовій установі.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 2 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд зазначає таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію заяви на надання юридичної допомоги №3060 від 01.01.2026( а.с.99); витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 ( а.с. 100), копію прайс-листа із зазначенням переліку виду послуг та ціни роботи (а.с.96-98).

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розміру 9000,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (адреса місця знаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371)

- 13466,73 грн заборгованість за тілом кредиту;

-3223,35 грн заборгованість за відсотками;

- 2662,08 грн судового збору.

- 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

3. В решті позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (адреса місця знаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Повне рішення складено :17.08.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ