Рішення № 139034499, 17.08.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2803/26

Провадження № 2/279/2155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/2803/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", в інтересах якого діє представник Лебідь Каріна Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 12.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір №544792-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

ТОВ "Бізпозика" 12.07.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №544792-КС-001 про надання кредиту.

12.07.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №544792-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ "Бізпозика" направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7348, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 12.07.2025 року між ТОВ "Бізпозика" та ОСОБА_1 було укладено Договір №544792-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

ТОВ "Бізпозика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за Договором №544792-КС-001 про надання кредиту в розмірі 14150,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах - 5650,00 грн., суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 2500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1000,00 грн. Вказану суму заборгованості просить стягнути з відповідача, та понесені судові витрати.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації отримав 09.05.2026 року). Направив відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення (продовження) строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позов та долучено поданий відзив до матеріалів справи.

У поданому відзиві відповідач вказав, що вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Щодо договору кредитної лінії №544792-КС-001 від 12.07.2025 року.

Згідно п.2 Договору позики від 12.07.2025 ТОВ "Бізнес позика" зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.

В п.2 Договору від 12.07.2025 визначено параметри та умови позики, якими передбачено, зокрема, суму позики в розмірі 5000,00 грн., строк позики 15 днів та дату надання позики - 12.07.2025.

Тобто, позика вважається наданою в день перерахування ТОВ "Бізнес Позика" на банківський рахунок ОСОБА_1 суми кредиту.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу отримання ним коштів за позикою та їх розміру.

На підтвердження надання йому позики, позивачем надано лише розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Натомість розрахунок заборгованості в даному випадку не с первинним документом позивача, отже є не належним доказом отримання ним коштів за позикою.

Таким чином, матеріали справи надані позивачем не містять належних, допустимих і достатніх доказів, що йому надавались кошти за позикою на його картковий рахунок.

Оскільки вимоги позову про стягнення боргу за тілом кредиту та процентами не доведено належними доказами (відсутні докази надання позики у погоджений стороками спосіб), то у нього не виникло обов`язку по його поверненню, тому слід дійти висновку про те, що в задоволенні позову, за договором позики №544792-КС-001 від 12.07.2025, належить відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Також звертає увагу суду на те, що він призваний на службу до Збройних Сил України, де проходить службу у званні солдата в ряді військових частин та на різних посадах до даного часу, що підтверджується записом у військовому квитку та довідці форма 5, копії яких додаються.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці та учасники бойових дій

наділені наступними пільгами: - вони можуть не платити відсотки, які нараховуються за користування кредитними коштами; - вони звільняються від різних видів неустойки (штрафу, пені, інфляційних втрат тощо) за невнесення своєчасно суми грошових коштів по кредиту перед фінансовими установами та в тому числі й фізичними особами. До фінансових установ у цьому контексті слід відносити не тільки банки, а й будь-які інші юридичні особи сферою діяльності яких є надання фінансових послуг (ломбарди, лізингові агентства тощо). Тобто під час дії особливого періоду банки, кредитні спілки, ломбарди та інші надавачі фін послуг не мають права нараховувати відсотки військовим та учасникам бойових дій, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Тому, вважає, що нарахування сум заборгованості за відсотками за договорами позики №544792-КС-001 укладеним між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 12.07.2025 року є безпідставними та таким що потребують списанню, просив відмовити у позові про стягнення заборгованості.

Представник позивача направив додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що під час моніторингу судових справ у ЄСІТС "Електронний суд" 05.06.2026 з картки вхідного документа стороні позивача стало відомо, що сторона відповідача направила на електронну адресу суду жодним чином не підписаний відзив на позовну заяву, до якого були додані належним чином не засвідчені фото копії додатків неналежної якості.

Повідомляють суд, що сторона позивача не отримувала копію вищезазначеного відзиву на позовну заяву від сторони відповідача. Більше того, як вбачається з тексту цього відзиву, сторона відповідача не направила його копію стороні позивача, чим порушила вимогу, яка встановлена п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України.

Сторона позивача надала додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що сторона відповідача не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором; порушення умов кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором; наявність заборгованості за кредитним договором.

Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів стороною відповідача з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку згідно зі ст.83 ЦПК України, просили залишити подані документи без розгляду.

Звертають увагу суду, що сторона відповідача подала до суду паперові копії документів (письмові докази), однак не засвідчила їх у відповідності до ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Подання копій документів на електронну адресу суду чинним ЦПК України не передбачено, але в будь-якому випадку, сторона відповідача у випадку подання копій документів на електронну адресу суду не була позбавлена можливості засвідчити їх хоча б своїм кваліфікованим електронним підписом.

Тож просять суд визнати ці докази недопустимими (на підставі ч.1 ст.78 ЦПК України) та залишити їх без розгляду (на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України). Щодо норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`та звертають увагу, що ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про НЕ НАРАХУВАННЯ процентів (після набрання чинності змін до цієї норми) , а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми.

Звертають особливу увагу суду на те, що сам по собі факт того, що начебто відповідач по справі начебто перебував на військовій службі до чи після укладення кредитного договору, жодним чином не означає, що він справді перебував (продовжує перебувати) на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії кредитного договору. Тому, вважає, що з відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором.

Повно, всебічно, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є смс повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн». Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 12.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено договір №544792-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 5000,00 грн., строком на 16 тижнів, стандартна процентна ставка 1%, фіксована, комісія за видачу кредиту 1000,00 грн. У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором UA-7348.

Підписанням договору про надання кредиту відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів (п.11.3.1. Договору), що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Згідно п.11.4.4. Договору позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), підписаний ОСОБА_1 12.07.2025 11:53:51 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-2354, в якому містяться аналогічні умови щодо суми кредиту, строку кредитування та процентів за користування коштами.

ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за договором про надання кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

При цьому, у змісті анкети клієнта та вказаному договорі (п.12 Реквізити та підписи сторін) міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, а саме: ПІБ, місце проживання, номер, серія, дата та орган, який видав паспорт, ідентифікаційний номер, а також номер особистого електронного платіжного засобу, номер телефону, електронна адреса, які заповнюються власноручно в анкеті клієнта в особистому кабінеті та однозначно ідентифікують особу позичальника.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ "Про електронну комерцію" та умовам договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Окрім того, за приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 виснувано, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникають внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Зазначений договір або його окремі частини, зокрема, щодо строку кредитування, процентів за користування коштами, недійсним або недійними не визнано.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надавачем платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" (ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року) 12.07.2025 року перераховано 5000,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_3 згідно кредитного договору №544792-КС-001 від 12.07.2025. Листами АТ КБ "ПриватБанк" від 14.05.2026 р. №20.1.0.0.0./7-260506/134284-БТ та від 25.05.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260519/93952-БТ повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ). Додатково направлено виписку по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 12.07.2025 по 18.07.2025 р., на який 12.07.2025 року здійснено переказ коштів на суму 5000,00 грн.

Натомість, відповідач не надав доказів того, що на його картку не були перераховані вказані грошові кошти, зокрема, виписки по зазначеному картковому рахунку на підтвердження обставин незарахування кредитних коштів.

Щодо посилання відповідача стосовно надання позивачем лише розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не є первинним документом позивача та є неналежним доказом отримання ним коштів за позикою.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч.3 та 6 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що: - відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; - керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи п.2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Відповідно до позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц "Верховний Суд вказав що: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

До первинних документів відносяться такі документи, які також підтверджують розмір наданого відповідачу кредиту.

Що стосується вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовець це особа, яка проходить військову службу. Після звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідачем надано суду копію військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 від 25.05.2017 р. (згідно відомостей про проходження військовї служби в період укладання договору проходив службу у ВЧ НОМЕР_6 ), копію посвідчення серії НОМЕР_7 від 30.03.2024 р., копії посвідчень про відрядження від 18.05.2026 р. №569 та від 18.05.2026 р. №570 (для виконання бойових (спеціальних) завдань), копію довідки військової частини НОМЕР_8 від 18.05.2026 р. №601, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_8 .

Таким чином, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача з приводу посвідчення наданих документів електронно цифровим підписом, оскільки, перебуваючи на військовій службі, виконуючи обов`язки із захисту Батьківщини, відповідач не має повноцінної можливості скористатися правом оформлення електронного підпису чи реєстації в системі "Електронний Суд". Враховуючи викладене, у цій конкретній справі суд вважає, що застосування вимог обов`язкового посвідчення документів чи направлення відзиву на електронну адресу суду із засвідчення електронним кваліфікованим підписом, не відповідає завданням цивільного судочинства та становитиме надмірний формалізм.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 2500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, проценти, передбачені ст.625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.

За таких обставин додаткове стягнення процентів відповідно до ст.625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Суд враховує, що за змістом положень ст.ст.524, 533, 535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст.625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

З огляду на викладене, вказана вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.

При цьому, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1000,00 грн., оскільки вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог (35,33%). Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.525-526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054-1055 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором №544792-КС-001 про надання кредиту від 12.07.2025 року в сумі 5000,00 грн., судовий збір в розмірі 940,78 грн. а всього: 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 78 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_9 від 30.05.2000 року, РНОКПП: НОМЕР_10 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ