Рішення № 139034368, 25.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18685/25

Категорія 17

2-о/295/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент реєстрації Житомирської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду подано вказану заяву, в якій ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну вимог, просить встановити факт державної реєстрації його права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,5 кв.м. (а. с. 1-7, 36-37).

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що він є власником вказаного нерухомого майна на підставі договору дарування від 20.02.1995, який посвідчений державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О. і зареєстрований в реєстрі за № І-774. Право власності на будинок 23.02.1995 було зареєстровано Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 24 за реєстровим № 3495.

У 2022 Курилівська громада на Харківщині, куди входить с. Глушківка, пережила окупацію і після звільнення залишається прифронтовою зоною, яка страждає від майже щоденних обстрілів окупантів, що спричинило руйнування належного йому житлового буднику. Задля впорядкування документів на право приватної власності та отримання компенсації для відновлення пошкодженого об`єкту нерухомого майна, 07.08.2025 він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з приводу внесення інформації про право його власності на будинок. Рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.09.2025 № 80928143 у здійсненні реєстрації права власності йому було відмовлено та зазначено, що Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області повідомила, що адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп?янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство господарську діяльність не здійснює, у зв`язку з чим перевірити факт проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ) та надати підтверджуючі документи немає об`єктивної можливості.

Згідно з ухвалою суду від 19.01.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання з розглядом її по суті в порядку окремого провадження (а. с. 30).

01.04.2026 заявник подав до суду заяву про зміну вимог, а також, 23.04.2026 заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій заяву про зміну вимог підтримує.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату та місце розгляду справи, не з`явились, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінал договору дарування від 20.02.1995 і технічний паспорт на жилий будинок, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно з договором дарування від 20.02.1995, який посвідчений державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О. і зареєстрований в реєстрі за № І-774, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок жилою площею 48,8 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 0,33, приватизованій ОСОБА_2 . Право власності на будинок 23.02.1995 зареєстровано Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 24 за реєстровим № 3495 (а. с. 10-13).

Згідно з технічним паспортом на жилий будинок 23.01.1995, на підставі дозволу виконавчого комітету (протокол № 30 від 06.01.1995), площу вказаного будинку по внутрішньому обміру збільшено та встановлено - 86,5 кв.м., яка складалась з жилої площі 48,8 кв.м. (три жилі кімнати), допоміжної площі (площа підсобних приміщень коридор, ванна кімната) 7,8 кв.м. та площі приміщень, що не включались до загальної площі (веранда, коридор, кухня, комора) 29,9 кв.м. (а. с. 17-18).

Зі змісту копії паспорта серії НОМЕР_1 виданого 14.07.2000 Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією довідки про взяття його в місті Житомирі на облік як внутрішньо переміщену особу, де нове найменування вулиці «Соціалістична» вказане «Миру» (а. с. 24, 25).

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 20928143 від 19.09.2025 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Сіроткіна Лілія Євгеніївна, Виконавчий комітет Житомирської міської ради відмовила у проведенні реєстраційних дій за заявою від 07.08.2025 за реєстраційним № 68304567 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки перевірити факт проведення державної реєстрації права власності на нього та надати підтверджуючі про це документи немає об`єктивної можливості. Згідно з повідомленням Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп?янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищене, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні, та підприємство господарську діяльність не здійснює (а. с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження.

Частиною першою ст. 318 ЦПК України передбачено, що заявник у своїй заяві зобов`язаний зазначити який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч. 3 цієї статті у випадках, визначених ст. 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 цього Закону).

Положення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

До 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації.

Документами, що підтверджували право власності, були свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, виписка з реєстру та інші документи, видані БТІ.

Згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.3).

Пункт 1.4 Тимчасового положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

У вказаний період часу був прийнятий Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того, 03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Вказаний Закон № 1952-IV надав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону).

Статтею 4 Закону № 1952-IV встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1952-IV реєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав, до якої за ст. 5 Закону входять місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру.

У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо факту реєстрації за заявником права власності на нерухоме майно за період з лютого 1995 року (заявник набув право власності на нерухоме майно до 01.01.2013), коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт реєстрації права власності за заявником на нерухоме майно у зв`язку із знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на належне йому майно, створили ситуацію, при якій останній не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.

В той же час, ст. 41 Конституції України гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

У справі не встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на нерухоме майно жилий будинок АДРЕСА_1 , за будь-якою іншою особою.

У заявника наявні документи, що підтверджують його право власності на нерухоме майно: договір дарування жилого будинку, а також технічний паспорт на нього.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

22.05.2023 набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» № 2923-ІХ від 23.02.2023, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.

Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381.

Так, пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що компенсація надається виключно за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України № 2923-ІХ від 23.02.2023 визначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.

Так, у пункті 13 Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, як для отримання компенсації для відновлення об`єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, факт належності заявнику на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 20.02.1995, який посвідчений державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О. і зареєстрований в реєстрі за № І-774, зареєстрований 23.02.1995 Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 24 за реєстровим № 3495, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Встановлення факту, про який просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки необхідний задля отримання компенсації за втрачене житло у Куп`янському районі Харківської області.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 247, 265, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на жилий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 86,5 кв.м., на підставі договору дарування від 20.02.1995, що посвідчений державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О. та зареєстрований в реєстрі за № І-774, про що 23.02.1995 Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації зроблено запис у реєстрову книгу № 24 за реєстровим № 3495.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи: Департамент реєстрації Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н. ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ: 40418650.

Суддя: О.В. Біднина