Рішення № 139034337, 14.08.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/358/25

Провадження № 2/273/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №75614768 від 22.07.2021 року та Кредитним договором №3040621373-125885 від 25.09.2021 року у розмірі 44325,39 грн., понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2021 року між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3040621373-125885 та отримання кредиту згідно заявки - анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 3000 грн., строк кредитування кредитом 20 днів, відсоткова ставка - 1,95 % за один день користування кредитом.

ТОВ «Інкасо Фінанс» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

18.01.2022 року між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-01/22, відповідно до якого ТОВ «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у т.ч. за договором позики №3040621373-125885 від 25.09.2021 року , що укладений між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за Договором позики №3040621373-125885 від 25.09.2021 , що укладений між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1

22.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №75614768. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 8500,00 грн., відсоткова ставка - 1,99 % за один день користування кредитом.

22.02.2022 року між Товариством обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №75614768 від 22.07.2021 року.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором №75614768 від 22.07.2021 року. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Умови договорів відповідачем не виконувались і утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит №3040621373-125885 від 25.09.2021 року в розмірі 19564,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16564,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; заборгованість за договором про споживчий кредит №75614768 від 22.07.2021 року в розмірі 24761,39 грн., з яких: 8500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16260,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1,39 грн. - нараховані 3 % річних.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 17.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

24.09.2025 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних доказів укладення вказаних договорів про надання позики, відсутні виписки про рух коштів за картковими рахунками. Разом з тим вказав, що за умови доведеності перерахування коштів відповідачу згідно Договору № 3040621373-125885 від 25.09.2021 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором в загальному розмірі 6 125,00 грн. з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1170,00 грн. (3000,00 грн*1.95 % *20 діб) - заборгованість за відсотками за період з 25.09.2021 року по 15.10.2021 (у межах строку кредитування).

Щодо Договору № 75614768 від 22.07.2021 року, то також вказав, що за умови доведеності перерахування коштів відповідачу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором в загальному розмірі 10 276,08 грн. з яких: 8500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1776,08 грн. - забор гованість за відсотками за період з 22.07.2021 по 21.08.2021 по (у межах строку кредитування, як зазначено в Додатку № 1 до Договору).

Щодо договорів факторингу, то вказав, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідного повідомлення боржнику про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договорами від первісного кредитора новим кредиторам, як це передбаченого вимогами закону та умовами договорів.

Також відповідач просив стягнути з ТОВ «Коллект-Центр» на його користь понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 16 000,00 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, та заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

30.09.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення строку про витребування доказів .

30.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що ним надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договорів та підписав їх. Також, акцентував увагу на те, що відповідно до наданих розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаними кредитними договорами. Внесення відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнанням існування зобов`язань за Договором, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договорів та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти. Також зазначив, що укладені між сторонами кредитні договори не оспорювалися та не визнавалися судом недійсними тому є чинними оскільки відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. В тому числі, відповідач не був позбавлений можливості відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення кредитора в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно з цим договором та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк відповідач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.

Разом з тим, для спростування заперечень відповідача щодо отримання коштів позивач подав клопотання про витребування доказів.

Щодо суми заборгованості за договором №3040621373-125885 від 25.09.2021 року, то позивач зазначив, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Щодо розрахунку заборгованості за договором №75614768 від 22.07.2021 року, то позивач вказав, що відповідно Правил нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення. Згідно з п п. 6.5 п. 6 Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів

Пунктом 7.8 Правил визначено, що Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації в Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення Пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода Позичальника проявляється у здійсненні дій по внесенню грошових коштів на ім`я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена Позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення Пролонгації, в тому числі внесення Позичальником грошових коштів на ім`я Товариства, є діями, які виражають намір Позичальника здійснити подовження. В доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за договором, в якому детально (поденно) відображені усі проведені за Договором надання позики операції та нарахування процентів і формування заборгованості відповідача за період з 22.07.2021 р. по 27.01.2022 р., тобто мало місце продовження строку користування позикою саме за ініціативою Позичальника /відповідача та, відповідно, продовжувалось нарахування процентів за користування позикою. Тобто, за понадстрокове користування Позикою нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 6.5. Правил виключно в межах передбаченого строку 90 днів, з дати останнього погашення (09.11.2021 року) та спливу визначеного строку 30 днів (09.12.2021 року), тобто з 09.11.2021 по 27.01.2021 року. Таким чином, нарахування відсотків, заявлених до стягнення з відповідача, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак є правомірним та законним, а наведена в розрахунках сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Також зазначив, що саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц) . Крім того, дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов.

Витрати позивача на правничу допомогу були неминучими та є обґрунтованими, в свою чергу витрати відповідача не можна визначити як «неминучі та співмірні», належним чином не були обґрунтовані, а саме щодо витраченого часу та обґрунтованості обсягу робіт (в тому числі, ненадання доказів по справі на підтвердження своїх доводів та заперечень, ненадання контррозрахунку заборгованості, тобто використання тільки концепції «негативного доказу»), а тому у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 23.10.2025 року клопотання представника позивача було задоволено, витребувано у Акціонерного товариства "Універсал Банк" наступні відомості: інформацію чи видавалася ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_2 (віртальна чи фізична та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштіва у сумі 8500,00 грн., які 22.07.2021 року були на неї перераховані та у сумі 3000,00 грн., які 25.09.2021 року були на неї перераховані, а саме виписку з карткового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 22.07.2021 року по 25.10.2021 року; наявні ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_2 ; чи відкривалися інші банківські рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та вказати повний номер всіх наявних банківських рахунків ; інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 з 22.07.2021 по 25.10.2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) .

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду заяву , в якій просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Щодо Договору про надання споживчого кредиту №75614768 від 22.07.2021 року.

Матеріалами справи встановлено, що 22.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №75614768. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 8500,00 грн., відсоткова ставка (фіксована) - 1,99 % за один день користування кредитом .

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного Договору.

Підписавши Договір позики відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

22.07.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 85000 грн. шляхом їх перерахування позичальником на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК» Фінекспрес» та випискою про рух коштів по картці , що надійшла на запит суду .

22.02.2022 року між Товариством обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №75614768 від 22.07.2021 року.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором №75614768 від 22.07.2021 року. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №75614768 від 22.07.2021 року розмір заявленої до стягнення заборгованості станом на день подання позову (03.03.2025) відповідача складає 24 761,39 грн., з яких: 8500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16260,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1,39 грн. - нараховані 3 % річних.

Щодо Договору про надання споживчого кредиту №3040621373-125885 від 25.09.2021 року.

Матеріалами справи встановлено, що 25.09.2021 між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3040621373-125885. В рамках даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: розмір кредиту 3000 грн., строк користування кредитом - 20 днів, відсоткова ставка 1,95% за один день користування кредитом .

Згідно розрахунку заборгованості за договором №3040621373-125885 від 25.09.2021 року розмір заявленої до стягнення заборгованості станом на день подання позову (03.03.2025) відповідача складає 19 564,00 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 16564,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Всі інші умови викладені у Правилах, з якими відповідач ознайомився до укладення Договору, є невід`ємною частиною Договору .

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного Договору.

Підписавши Договір позики відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

25.09.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 3 000 грн. шляхом їх перерахування позичальником на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі Онлайн» та випискою про рух коштів по картці , що надійшла на запит суду .

18.01.2022 року між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-01/22, відповідно до якого ТОВ «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у т.ч. за договором позики №3040621373-125885 від 25.09.2021 року , що укладений між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 .

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 18.01.2022, підтверджує факт переходу від ТОВ «Інкасо Фінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників від 18.01.2022 до Договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 4120,00 грн., з яких: 3000 грн. - сума виданого кредиту; 1120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників зазначених у реєстрі ТОВ «Коллект Центр», зокрема і до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15, 16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст. 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач факт укладання кредитних договорів та отримання кредитних коштів не спростував. Доказів повного погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і новому кредиту чи наступному новому кредитору - позивачу, відповідачем суду не надано.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що надані позивачем докази у справі підтверджують те, що відповідач отримав кредити, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду даним позовом. Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11500,00 грн., ( 8500,00 грн. договором про споживчий кредит №75614768 від 22.07.2021 року та 3000,00 грн. договором про споживчий кредит №3040621373-125885 від 25.09.2021 року).

Досліджуючи питання розміру заборгованості за відсотками, суд встановив наступне.

Пред`являючи вимоги про погашення кредитної заборгованості, позивач просив у тому числі, крім основної суми боргу за кредитом, яку фактично отримав відповідач від первісного кредитора, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором, строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Вирішуючи питання щодо суми заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №3040621373-125885 від 25.09.2021 року та за Договором про надання споживчого кредиту №75614768 від 22.07.2021 року, суд зауважує, що сторонами погоджено строк кредитування 20 днів та 30 днів( за понадстрокове користування не більше 90 днів починаючи з першого дня понадстрокового користування) відповідно.

Що стосується суми заборгованості по відсотках за договором про надання споживчого кредиту №3040621373-125885 від 25.09.2021 року, то згідно умов договору строк кредитування становить 20 днів, а тому заявлений розмір заборгованості по відсотках підлягає до часткового задоволення, і як наслідок з відповідача на користь позивача слід стягнути розмір заборгованості по відсотках в сумі 1170,00 грн. ( 3000,00 грн. х1,95 %х20 днів). Доказів продовження (пролонгації ) строку користування кредитом матеріали справи не містять. . посилання представника позивача у своїй відповіді на відзив на рахування відсотків після закінчення строку дії договору згідно п. 9.4 договору не підтверджується самим договором, що знаходиться у матеріалах справи.

Що стосується суми заборгованості по відсотках за договором про надання споживчого кредиту №75614768 від 22.07.2021 року , то суд зазначає наступне.

Враховуючи, що умовами договору строк кредитування становить 30 днів, проте передбачено умови про те, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, взявши до уваги дані руху коштів по картці, що надійшли на запит суду, що підтверджують користування відповідачем кредитними коштами понад строк 30 днів, врахувавши часткову сплату відповідачем відсотків , що зазначено у розрахунку позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого розмір заборгованості по відсотках, а саме в сумі 8766,10 грн. Сума до стягнення в розмірі 1,39 грн. нарахованих 3 % річних, відповідачем не оспорювалася.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., позов задоволено частково на суму 21437,49 грн. (17267,49 за договором про надання споживчого кредиту №75614768 від 22.07.2021 року та 4170,00 грн за договором про надання споживчого кредиту №3040621373-125885 від 25.09.2021 року) , а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1171,56 грн. судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( 48,36 %).

Щодо судових витрат на правову допомогу, які заявили сторони, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат суду було надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, Витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року.

Врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, а також те, що позов задоволено частково та відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення позивачу розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги №15/09 від 15.09.2025 року та Акт наданих послуг №1 від 24.09.2025 року.

Врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, враховуючи часткове задоволення позову та відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача - 3000 грн.

Суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правову ( правничу) допомогу сторонам відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

На підставі п.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначену правову норму, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» різницю у судових витратах на професійну правову ( правничу) допомогу в сумі 2000 гривень.

На підставі наведеного, ст.ст.11, 553, 554, 627, 628, 1054, 526 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договорами № 3040621373-125885 від 25.09.2021, № 75614768 від 22.07.2021 у розмірі 21 437,49 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) судовий збір в розмірі 1171,56 грн. та різницю у судових витратах на професійну правову ( правничу) допомогу в сумі 2000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д.С.