Вирок № 139032810, 17.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9051/25

Провадження №1-кп/522/1961/26

ВИРОК

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162510000436 від 26.03.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Великий Дальник, Одеської області, громадянина України, працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 345 ч.1 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

Прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

Обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року, до правоохоронних органів належать органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 року № 794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи з 21.03.2024 року на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві на підставі наказу Директора Державного бюро розслідувань № 36-ос від 21.03.2024 року, в рамках проведення досудового розслідування № 62024150020001604 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, в якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 189 КК України, на підставі повноважень слідчого, викликав останнього на 26.03.2025 року на 10:30 до приміщення відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві, з дислокацією у м. Одеса, а саме за адресою: м. Одеса, вулиця Велика Арнаутська, 20 для проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, пов`язаних із завершенням досудового розслідування та виконанням вимог ст. 290 КПК України.

Прибувши 26.03.2025 року о 10-й годині 30 хвилин до приміщення територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві, з дислокацією у м. Одеса, а саме за адресою: м. Одеса, вулиця Велика Арнаутська, 20, ОСОБА_4 почав реєструватись як відвідувач вказаного закладу правоохоронного органу.

У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи поруч з місцем реєстрації відвідувачів правоохоронного органу, достовірно розуміючи, що він знаходиться в приміщенні державної установи та те, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу слідчий територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві ОСОБА_12 , який в свою чергу є слідчим у кримінальному провадженні № 62024150020001604, в якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та який виконує свої службові обов`язки, не погоджуючись з прийнятими процесуальними рішеннями відносно себе та його батька, якому напередодні ОСОБА_12 повідомлено про підозру, а також арештом грошових коштів, які належать ОСОБА_4 висловив того ж дня приблизно о 10-й годині 32 хвилини працівнику правоохоронного органу слідчому ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_12 погрозу вбивством, що виразилось у погрозі підриву гранати, тобто у застосуванні вибухових речовин, внаслідок чого може бути заподіяно шкоду життю та здоров`ю слідчому.

ОСОБА_12 , достовірно розуміючи, що на території України введено воєнний стан, а також, враховуючи безпекову ситуацію, пов`язану із здійсненням російською федерацією дій, спрямованих на заподіяння правоохоронним та іншим органам державної влади шкоди, шляхом введення підривної та іншої діяльності, а також подій, які відбулись напередодні на території Одеської області, з урахуванням того, що він є слідчим у кримінальному провадженні в якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом вчиненням особливо тяжкого злочину, а також особи ОСОБА_4 , який раніше вже висловлював погрозу застосування фізичного насильства відносно слідчого та його родичів, враховуючи те, що ОСОБА_12 виконувались службові обов`язки, сприйняв погрозу вбивством ОСОБА_4 як реальну, яка була спрямована безпосередньо відносно слідчого у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків як працівника правоохоронного органу.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_12 звернувся на спецлінію «102», з метою повідомлення компетентних органів про погрозу вбивством, яка була висловлена ОСОБА_4 відносно працівника правоохоронного органу слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе не визнав та пояснив суду наступне. На початку березня 2025 року він прийшов до ТУ ДБР у місті Миколаєві із дислокацією у місті Одеса, для ознайомлення з матеріалами справи. Приблизно о 10-й годині до нього підійшов потерпілий ОСОБА_12 та спитав чому ОСОБА_4 з шоломом, спитав чи він сховав мотоцикл, оскільки в іншому кримінальному проваджені в нього вже забрали усе інше майно а мотоцикл не встигли. В цей час, ОСОБА_12 повідомив йому, що має намір оголосити підозру батьку ОСОБА_4 та дійсно, через деякий час, його батьку була оголошена підозра. ОСОБА_4 відповів ОСОБА_12 , що він бандит та з ним потрібно боротися тільки за допомогою гранати, після цього ОСОБА_12 попросив співробітника ДБР обшукати ОСОБА_4 , що той і зробив. Через хвилин 40 прийшли співробітники поліції а потім ТЦК, які повідомили ОСОБА_4 , що він ухилянт, взяли під руки та повезли в ТЦК, потім відпустили. ОСОБА_4 вибачився перед потерпілим, та через 2 тижні ОСОБА_12 зателефонував йому та попросив зайти до ДБР та щось підписати. Вручили йому підозру та сказали підписати, підозра вручалася без адвоката, потім слідчий ознайомив ОСОБА_4 з обвинувальним актом та матеріалами справи, потім він ще раз вибачився перед ОСОБА_12 .

Разом з тим, його провина підтверджується показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого та свідків.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 пояснив суду наступне. Він працює у Державному бюро розслідувань на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві, з дислокацією у місті Одесі. Він, працюючи на займаній посаді займався розслідуванням кримінального провадження, в якому ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 189 ч.4 КК України. Приблизно в березні 2025 року ОСОБА_12 надіслав ОСОБА_4 повідомлення про необхідність з`явитись до слідчого відділу у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та вручення йому підозри. Оскільки ОСОБА_4 був підозрюваним у кримінальному провадженні яке знаходилось на розгляді у ОСОБА_12 , він не одноразово викликався до ТУ ДБР. В один із таких днів, ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом з`явились за викликом слідчого. Коли ОСОБА_4 з`явився за викликом, ОСОБА_12 прийшов до чергового пункту в холі ТУ ДБР, щоб провести його у кімнату для проведення слідчих дій, та в ході розмови ОСОБА_4 , у присутності свідків сказав, що в нього є бажання у наступний візит з`явитись із гранатою та підірвати ОСОБА_12 та будівлю ТУ ДБР. Оскільки напередодні вказаної зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_4 були випадки підриву державних установ, ОСОБА_12 відчув реальну погрозу у поведінці та висловленнях ОСОБА_4 через що звернувся у поліцію із відповідною заявою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив наступне. Він працював помічником начальника військового загону та у той день, знаходився у приміщенні ТУ ДБР у місті Миколаєві, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20. Коли він перебував біля реєстраційної стійки, то почув як хтось сказав фразу «мені залишилось тільки з гранатою прийти». Коли він озирнувся, то побачив як ОСОБА_4 стояв поруч зі слідчим ОСОБА_14 та вони розмовляли. Їх розмова відбувалась на підвищених тонах та після зазначеного вислову ОСОБА_4 , ОСОБА_14 зауважив ОСОБА_4 щоб той думав про те, що він каже. Після чого, в них відбулась словесна перепалка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив суду наступне. Він є військовослужбовцем Національної гвардії України та 26.03.2025 року, він перебував у наряді охорони ТУ ДБР у місті Миколаєву з дислокацією у місті Одеса. В той день, ОСОБА_4 прийшов до слідчого ОСОБА_14 . Під час їх розмови, ОСОБА_15 почув від ОСОБА_4 щось про гранату та наступний раз. Після цих слів, ОСОБА_14 попросив ретельно перевірити ОСОБА_4 на предмет наявності у нього заборонених речей. Після перевірки, ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та його захисник, пройшли далі у будівлю ТУ ДБР.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив суду наступне. Він був представником ОСОБА_4 , на підставі договору про надання юридичної допомоги, у кримінальному провадженні яке перебувало на стадії досудового розслідування у ТУ ДБР у місті Миколаєві з дислокацією у місті Одесі, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого 189 ч.4 КК України. 3 березня 2025 року, слідчим ОСОБА_12 , який здійснював розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_4 було оголошено про закінчення ведення досудового розслідування та про можливість ОСОБА_17 ознайомитись із матеріалами кримінального провадження. Після цього він як адвокат, разом з ОСОБА_4 неодноразово з`являлись до ТУ ДБР у місті Миколаєві, за адресою: м. Одеса, вулиця Велика Арнаутська 20 для ознайомлення із матеріалами справи, про що були внесені відповідні відомості до журналу відвідувачів ТУ ДБР. 26 березня 2025 року о 10-й годині 30 хвилин, вони прибули до приміщення ТУ ДБР у місті Миколаєві з дислокацією у місті Одеса, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20, за викликом слідчого. У той момент, коли вони записувались у журналі відвідувачів, до них підійшов слідчий ОСОБА_12 , та ОСОБА_4 почав із ним спілкуватись у спокійній, не конфліктній манері. Під час розмови зі слідчим, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12 , що сім`я ОСОБА_4 вважає, що він сам є причиною усіх негараздів які у них стались на той період часу. Коли розмова ОСОБА_4 та ОСОБА_12 продовжилась, ОСОБА_4 знаходячись у ситуації емоційного збудження сказав, що постійно перебуває у психічно подавленому стан, та не знає що йому робити. В ході зазначеної розмови ОСОБА_4 також сказав фразу «хоч бери гранату та приходь з нею». Після цього, слідчий провів ОСОБА_16 та ОСОБА_4 до кімнати для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_16 також зазначив, що в подальшому розмова ОСОБА_4 та слідчого ОСОБА_14 була спокійною, без емоційних всплесків чи погроз. Під час того, як ОСОБА_16 та ОСОБА_4 ознайомлювались із матеріалами справи, слідчий ОСОБА_14 залишив їх приблизно на годину та повернувся зі співробітниками слідчо оперативної групи відділу поліції, оскільки вважав погрозу ОСОБА_4 такою, що несла реальну загрозу його життю чи здоров`ю.

Крім того, провина ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.03.2025 року згідно якого, ОСОБА_12 просить вжити заходів правового характеру відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 26.03.2025 року приблизно о 10-й годині 30 хвилин, прибувши до ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у місті Одесі) для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у порядку статті 290 КПК України, висловлював на його ( ОСОБА_12 ) адресу та на адресу інших співробітників правоохоронних органів погрозу вбивством, дослівно: «наступного разу прийду та закидаю тут усіх гранатами»;

- витягом з наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві про призначення працівника на вищу посаду №36-ос/дск від 21.03.2024 року згідно якого, станом на 26.03.2025 року, ОСОБА_12 обіймав посаду старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві;

- витягом з Журналу обліку відвідувачів ТУ ДБР у м. Миколаєві (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20) згідно якого, 26.03.2025 року з 10-ої години 31 хвилини по 12-у годину 22 хвилини, ОСОБА_4 прибував на слідчі дії до ОСОБА_12 ;

- протоколом огляду відеозапису від 28.03.2025 року згідно якого, було оглянуто записи з камер відеоспостереження та встановлено як до будівлі ТУ ДБР у місті Миколаєві, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20, заходить адвокат ОСОБА_18 , який представляв інтереси ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024150020001604 від 09.09.2024 року за статтею 189 ч.4 КК України та згодом, до вказаного приміщення заходить ОСОБА_4 та вони проходять до вікна реєстрації відвідувачів. Потім, у вказане приміщення заходить ОСОБА_12 та прямує в бік ОСОБА_4 та ОСОБА_18 . Надалі, співробітник Національної гвардії України, жестом вказує ОСОБА_4 та ОСОБА_18 на пост охорони, для їх проходження подальшої реєстрації та запису в журналі відвідувачів. В цей час між ОСОБА_4 , ОСОБА_18 та ОСОБА_12 відбувалась бесіда в ході якої, ОСОБА_12 почав відходити від ОСОБА_4 та ОСОБА_18 . Зі слів ОСОБА_12 причиною відходу були емоційні висловлювання підозрюваного по відношенню до нього та інших співробітників правоохоронних органів, що виразились у погрозах, які полягали у застосуванні вибухових пристроїв у вигляді гранат, дослівно «я наступного разу прийду та закидаю тут усіх гранатами» у зв`язку із чим, ОСОБА_12 буквально сприйняв таку погрозу через нещодавні трагічні події, що відбулись у підрозділі ОРУП №2 ГУНП в Одеській області та до цього, біля адміністративної будівлі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, шляхом підриву саморобних пристроїв. Через погрозу висловлену ОСОБА_4 , ОСОБА_12 вказав військовослужбовцям НГУ перевірити ОСОБА_4 металошукачем з метою пошуку заборонених речей (пристроїв). Також потерпілий зазначив, що вказані погрози ОСОБА_4 висловлював через незадоволення прийнятим процесуальним рішенням ОСОБА_12 відносно батька ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.03.2025 року згідно якого, за участю потерпілого ОСОБА_12 у приміщенні ТУ ДБР у Миколаївській області, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20, було відтворено подію яка відбувалась 26.03.2025 року під час розмови ОСОБА_4 із потерпілим ОСОБА_12 та встановлено наступне. Коли 26.03.2025 року, приблизно о 10-й годині 30 хвилин, ОСОБА_12 зайшовши до будівлі ТУ ДБР у місті Миколаєві (розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 20), побачив ОСОБА_4 разом із його захисникам ОСОБА_16 знаходились біля вікна реєстрації відвідувачів, які прийшли до ТУ ДБР для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , в якому ОСОБА_12 був слідчим. Після того як ОСОБА_4 та ОСОБА_16 записались до журналу відвідувачів, вони стояли разом із ОСОБА_12 коли той побачив в ОСОБА_4 наявний при собі мотоциклетний шолом та поцікавився звідки він в нього. В цей час захисник ОСОБА_16 сказав, що «ну ви ж не були обізнані з того що в нього наявний мотоцикл та не вилучили його, хоча могли вилучити», що на думку ОСОБА_12 спровокувало конфлікту ситуацію. Через певний час спілкування, ОСОБА_4 сказав ОСОБА_12 «От ви мого батька запідозрили, арештували грошові кошти моєї дружини та в мене вже нічого не лишилось, я просто прийду та закидаю вас тут гранатами». Коли ця фраза пролунала від ОСОБА_4 , працівники Національної гвардії України її почули та звернули увагу на ОСОБА_4 . В цей час, ОСОБА_12 зробив ОСОБА_4 зауваження з приводу його вислову та вказав працівникам Національної гвардії України оглянути ОСОБА_4 на предмет наявності в нього заборонених предметів вибухової дії, оскільки на передодні їх зустрічі вже були випадки вибухів за допомогою саморобних вибухових пристроїв, у приміщеннях інших правоохоронних органів. Після огляду, в ОСОБА_4 не було виявлено заборонених предметів та вони пройшли у приміщення ТУ ДБР, для проведення слідчих дій.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку - такими, на підставі яких можливо ухвалення обвинувального вироку.

Також суд зазначає, що докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому статтею 93 КПК України, жодних обставин, передбачених статтею 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дійсно мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

Вказане діяння ОСОБА_4 містить склад кримінального правопорушення та вірно кваліфіковане за статтею 345 ч.1 КК України як погроза вбивством працівникові правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд має підстави зробити висновок, що ОСОБА_4 дійсно винен у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого статтею 345 ч.1 КК України та підлягає кримінальній відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 раніше не судимий, працевлаштований.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Статтею 65 ч.2 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення засудженого без відбування покарання і вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Речовий доказ флеш-накопичувач HI-Rail 16 GB Corsair series Silver HI-16GBCORSL, на якому наявні 2 відеофайли із внутрішніх відеокамер, що розміщені у будівлі ТУ ДБР у місті Миколаєві з дислокацією у місті Одесі, який зберігається в матеріалах кримінального провадження суд вважає необхідним зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ флеш-накопичувач для зберігання відео запису проведення слідчого експерименту: microCard CLASS 10 UHS-I об`ємом пам`яті 32 GB, який зберігається в матеріалах кримінального провадження суд вважає необхідним зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 349, 368, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 345 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням на 2 (два) роки, за умови, якщо протягом вказаного часу він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ флеш-накопичувач HI-Rail 16 GB Corsair series Silver HI-16GBCORSL, на якому наявні 2 відеофайли із внутрішніх відеокамер, що розміщені у будівлі ТУ ДБР у місті Миколаєві з дислокацією у місті Одесі, який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ флеш-накопичувач для зберігання відео запису проведення слідчого експерименту: microCard CLASS 10 UHS-I об`ємом пам`яті 32 GB, який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського Апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору.

Суддя Приморського

районного суду міста Одеси ОСОБА_1