Рішення № 139032693, 10.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/6688/26

Провадження № 2/521/5640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 509529120 від 24 березня 2021 року в загальному розмірі 35 515,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 25 515,00 грн - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Представництво інтересів позивача у справі здійснює адвокат Сахарова Ольга Ігорівна. Відповідач ОСОБА_1 бере участь у розгляді справи особисто, реалізуючи свої процесуальні права через підсистему «Електронний суд».

Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено кредитний договір № 509529120 в електронній формі на суму 7 000,00 грн. Правочин підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV4B89D.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу вказані кошти на його платіжну картку. У подальшому, 25 березня 2021 року, сторони уклали додаткову угоду, якою суму кредиту було збільшено на 3 000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір виданих кредитних коштів склав 10 000,00 грн.

Право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу: від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором від 28 листопада 2018 року; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором від 05 серпня 2020 року; від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором від 11 липня 2025 року № 11/07/25-Е згідно з Реєстром боржників від 14 липня 2025 року.

Позивач стверджує, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, кредитні кошти у встановлений строк (30 днів) не повернув, через що утворилася заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню.

Короткий зміст заперечень відповідача

23.06.2026 року Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивачем не надано належних електронних доказів укладення додаткової угоди від 25 березня 2021 року на суму 3 000,00 грн. Зазначено про відсутність технічних лог-файлів, часових міток (time-stamping) та факту підписання цієї угоди одноразовим ідентифікатором, що вказує на відсутність його волевиявлення на збільшення кредитного ліміту.

Також відповідач категорично заперечує проти правомірності нарахування відсотків поза межами визначеного договором 30-денного строку кредитування (після 23 квітня 2021 року). Посилаючись на сталу судову практику, зокрема правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідач наголошує, що право кредитодавця нараховувати погоджені договором відсотки припиняється зі спливом строку кредитування, а тому нарахування 25 515,00 грн відсотків за щоденною ставкою у позадоговірний період є незаконним.

Крім того, відповідач просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, вказуючи на їх неспівмірність зі складністю та ціною позову. Відповідач зауважив, що справа є малозначною, позов носить типовий (шаблонний) характер, що не потребувало значних витрат часу адвоката.

Короткий зміст відповіді позивача на відзив

24.06.2026 року представник позивача подала додаткові пояснення (відповідь на відзив), у яких наполягала на законності позовних вимог. Зазначила, що кредитний договір та всі додатки до нього укладені в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказав, що збільшення суми кредиту на 3 000,00 грн відбулося за згодою сторін, а кошти були фактично перераховані на рахунок боржника. Щодо нарахування відсотків поза строком кредитування, позивач зазначив, що умовами договору (п. 4.3) передбачено нарахування процентів після закінчення строку дії договору як міру відповідальності в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Позивач просив задовольнити позов у повному обсязі, включаючи судові витрати.

Рух справи, заяви, клопотання та інші процесуальні дії суду

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про витребування доказів: з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витребувано інформацію щодо належності платіжної картки відповідачу та банківські виписки про рух коштів. На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надав суду відповідну інформацію та виписки, згідно з якими підтверджено належність картки відповідачу та зарахування коштів у розмірі 7 000,00 грн і 3 000,00 грн.

10 червня 2026 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 552/672/23. Ухвалою суду від 29 червня 2026 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено, а розгляд справи відкладено на 30 липня 2026 року.

У судове засідання 30 липня 2026 року учасники справи не з`явилися. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала. Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

З огляду на те, що відповідач подав відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення заочного рішення, передбачених статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим справа розглядається у загальному порядку (як звичайне рішення) за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 24 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 509529120 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи.

Правочин підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю MNV4B89D), надісланим на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою первісного кредитора щодо дій позичальника в системі, графіком розрахунків та паспортом споживчого кредиту.

За умовами укладеного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 7 000,00 грн зі строком кредитування 30 календарних днів - з 24 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року включно. Договором передбачено дисконтну процентну ставку в розмірі 605,90 % річних (що відповідає 1,66 % на день) за умови виконання зобов`язань або стандартну ставку 839,50 % річних (що відповідає 2,30 % на день) у разі неналежного виконання умов договору.

25 березня 2021 року за погодженням сторін суму кредиту було збільшено на 3 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір отриманого відповідачем тіла кредиту склав 10 000,00 грн.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши кошти на платіжну картку № НОМЕР_2 двома траншами: 24 березня 2021 року - у розмірі 7 000,00 грн та 25 березня 2021 року - у розмірі 3 000,00 грн. Зазначена обставина підтверджується копіями платіжних доручень, а також офіційною інформацією та банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 02 червня 2026 року, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів. Відповідно до банківських документів, картковий рахунок № НОМЕР_3 (платіжна картка № НОМЕР_4 ) відкрито на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_1 є його фінансовим номером, а кошти у розмірах 7 000,00 грн та 3 000,00 грн були успішно зараховані та використані відповідачем для проведення розрахункових операцій.

У подальшому право грошової вимоги за кредитним договором № 509529120 від 24 березня 2021 року перейшло до позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу:

1.28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами (до 31 грудня 2024 року). Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 135 від 25 травня 2021 року право грошової вимоги до відповідача передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»;

2.05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (зі строком дії до 30 грудня 2024 року). Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»;

3.11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 14 липня 2025 року та Актом прийому-передачі від 14 липня 2025 року право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 509529120 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу належного виконання зобов`язань за кредитним договором, переходу права вимоги за договорами факторингу та правомірності нарахування відсотків за користування кредитом.

Оцінка судом доказів та аргументів сторін щодо дійсності договору та переходу права вимоги

Оцінюючи доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору, відсутності доказів підписання додаткової угоди на 3 000,00 грн та неотримання кредитних коштів, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, статті 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» правочин, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Факт волевиявлення відповідача на отримання кредиту підтверджено реєстрацією в особистому кабінеті, поданням заявки, верифікацією платіжної картки та введенням ОТР-пароля. Крім того, відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України договір позики (кредиту) є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей. Оскільки випискою банку підтверджено фактичне зарахування на картку відповідача як першого траншу у сумі 7 000,00 грн, так і другого траншу в сумі 3 000,00 грн, а також подальше розпорядження позичальником цими коштами, суд доходить висновку про належне виконання кредитодавцем обов`язку з видачі кредиту в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Щодо переходу права вимоги, суд відхиляє твердження відповідача про недійсність відступлення права вимоги через те, що рамкові договори факторингу укладалися до виникнення кредитного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 роз`яснено, що за договором факторингу допускається відступлення майбутніх вимог, які виникають з договорів, укладених після договору факторингу; при цьому майбутня вимога повинна бути індивідуалізована не пізніше моменту її виникнення. Перехід такого права пов`язується саме з моментом підписання відповідного реєстру прав вимоги.

У цій справі кредитний договір укладено 24 березня 2021 року, а відступлення права вимоги первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулося 25 травня 2021 року на підставі підписаного Реєстру № 135 у період дії договору факторингу, тобто після виникнення кредитного зобов`язання. Надалі вимога була індивідуалізована та передана наступним факторам аж до позивача, що підтверджується витягами з реєстрів, актами приймання-передачі та платіжними документами.

Посилання відповідача на неповідомлення його про заміну кредитора суд оцінює критично, оскільки відповідно до частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне недійсності договору факторингу чи відступлення права вимоги, а лише визначає ризик настання наслідків виконання зобов`язання первісному кредитору. Доказів виконання зобов`язання будь-якому з попередніх кредиторів відповідач суду не надав.

Мотивована оцінка нарахування відсотків та самостійний розрахунок суду в межах строку дії договору

Позивач заявив до стягнення з відповідача 25 515,00 грн заборгованості за відсотками за весь період до моменту звернення до суду. Відповідач заперечував проти нарахування відсотків поза межами 30-денного строку кредитування.

Вирішуючи вимогу про стягнення відсотків, суд виходить із того, що за приписами статей 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а порушення зобов`язання тягне за собою правові наслідки.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту за час правомірного користування коштами в межах строку, встановленого договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала обов`язковий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Суд відхиляє аргументи позивача щодо правомірності нарахування відсотків за щоденною договірною ставкою після 23 квітня 2021 року на підставі пункту 4.3 договору з посиланням на статтю 625 ЦК України. Конструкція умов кредитного договору споживчого мікрокредитування, яка передбачає нарахування процентів у позадоговірний період за надвисокою щоденною ставкою під виглядом статті 625 ЦК України, не може підміняти собою встановлені законом наслідки порушення грошового зобов`язання та порушує принципи добросовісності, розумності, справедливості (стаття 3 ЦК України) і норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони включення до договорів несправедливих умов.

Оскільки строк кредитування за договором № 509529120 визначено тривалістю 30 днів (з 24 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року), нарахування передбачених договором процентів є правомірним виключно в межах зазначеного строку. Нарахування відсотків за період з 24 квітня 2021 року є безпідставним, а тому розрахунок позивача на суму 25 515,00 грн судом відхиляється.

Здійснюючи самостійний розрахунок процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача в межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування (за базовою ставкою невиконання зобов`язання 839,50 % річних, тобто 2,30 % на день від суми фактично виданих коштів), суд враховує:

-за сумою першого траншу (7 000,00 грн) за 30 днів користування (з 24.03.2021 по 23.04.2021 включно): 7 000,00 грн * 2,30 % * 30 днів = 4 830,00 грн;

-за сумою збільшення кредиту (3 000,00 грн) за 29 днів користування (з дати видачі 25.03.2021 по 23.04.2021 включно): 3 000,00 грн * 2,30 % * 29 днів = 2 001,00 грн.

Загальний розмір процентів за користування кредитними коштами у межах строку дії договору становить: 4 830,00 грн + 2 001,00 грн = 6 831,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 16 831,00 грн, що складається з:

-10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

-6 831,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом у межах строку дії договору.

У задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, у сумі 18 684,00 грн (25 515,00 грн - 6 831,00 грн) належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково на суму 16 831,00 грн із заявлених 35 515,00 грн (що становить 47,39 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 261,71 грн (2 662,40 грн * 47,39 %).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд керується статтями 137, 141 ЦПК України та враховує клопотання відповідача про їх зменшення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15 зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути документально обґрунтованим, співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та відповідати критерію розумної необхідності.

Суд зазначає, що дана справа є малозначною у силу закону, не становить значної складності, предмет спору є типовим для мікрофінансових зобов`язань, а доказова база є стандартною. З огляду на заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат 7 000,00 грн є завищеним та неспівмірним, у зв`язку з чим визначає справедливий і розумний загальний розмір таких витрат у сумі 2 000,00 грн.

З урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог (47,39 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 947,80 грн (2 000,00 грн * 47,39 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 202, 204, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354, 453-1 ЦПК України, Хаджибейський районний суд м. Одеси, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 509529120 від 24 березня 2021 року в загальному розмірі 16 831,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 00 копійок), яка складається з: 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 6 831,00 грн (шість тисяч вісімсот тридцять одна гривня 00 копійок) - заборгованість за відсотками за користування кредитом у межах строку дії договору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору, у розмірі 18 684,00 грн (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 261,71 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 71 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 947,80 грн (дев`ятсот сорок сім гривень 80 копійок).

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ): 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення: 10.08.2026 року.

Суддя О.С. Леонов

10.08.26