Ухвала суду № 139032307, 31.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31022/26

Провадження № 1-кс/947/11247/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисників підозрюваної адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000386 від 08.04.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білгород - Дністровський Одеської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину 03.06.2011 року, директора департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради, депутата Білгород-Дністровської міської ради, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у клопотанні зазначає про наступне.

Рішенням територіальної виборчої комісії за результатами виборів місцевих депутатів Білгород-Дністровської міської ради 25.10.2020 року ОСОБА_4 обрано депутатом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області восьмого скликання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Також згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до п. 1.1. та 1.6 Положення Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 18.12.2025 № 1761-VIII (надалі Положення), Департамент економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради (надалі Департамент) є виконавчим органом міської ради, підзвітнім і підконтрольним міській раді, а також є юридичною особою.

Відповідно до п. 2.1-2.6 Положення, до основних завдань Департаменту належать: сприяння комплексу економічного розвитку міста, захисту економічної безпеки та інтересів громади, формування умов для розвитку ринкового конкурентного середовища, координація та організація діяльності суб`єктів містобудування, координація, в межах повноважень, діяльності структурних підрозділів Департаменту та підконтрольних виконавчих органів.

Згідно з п.п. 3.2.2 - 3.2.6, 3.2.14 Положення, до повноважень Департаменту у сфері містобудування належать: забезпечення встановленого режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб на основі затвердженої радою містобудівної документації; організація містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених нормативними та законодавчими актами та рішеннями органів місцевого самоврядування; координація діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку та забудови міста, поліпшення їх архітектурно вигляду, раціонального використання територій міста; забезпечення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування, містобудівної документації, місцевих правил забудови, а також розгляд питань щодо розміщення тимчасових об`єктів (літніх майданчиків та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності).

Відповідно до п. 5.1 та 5.10 Положення, Департамент очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє міський голова. Начальники управлінь та відділів Департаменту безпосередньо підпорядковані та підзвітні директору Департаменту.

Пунктами 6.1, 6.3, 6.16 Положення передбачено, що директор Департаменту здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе персональну відповідальність за несвоєчасне та неякісне виконання покладених на Департамент завдань, а також стан трудової, виконавчої дисципліни; організовує роботу та визначає міру відповідальності працівників структурних підрозділів Департаменту; візує документацію, що надходить до Департаменту та погоджує всю документацію, яка стосується повноважень Департаменту.

З 05.10.2020 року до складу Департаменту входить управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради.

Наказом Білгород-Дністровського міського голови № 487-к від 21.10.2020 року ОСОБА_4 переведено на посаду директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород -Дністровської міської ради.

Таким чином директор Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_4 є посадовою особою місцевого самоврядування, якому підпорядковується головний архітектор-начальник управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради.

Приміткою 2 до ст. 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище є керівники і заступники керівників органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Відповідно до п. п. б, в, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевої ради та посадові особи місцевого самоврядування є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Згідно зі ст. 22 вказаного вище Закону, особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти у приватних інтересах.

Відповідно до п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (надалі Порядок), підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 2.12 та 2.15 Порядку, паспорт прив`язки тимчасової споруди підписується керівником відповідного органу з питань містобудування та архітектури міської ради, який видається на безоплатній основі.

Отже, будучи депутатом міської ради та перебуваючи на посаді директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_4 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, яка достовірно обізнана із вимогами ст.ст. 22-24 Закону України «Про запобігання корупції» та зобов`язана діяти виключно в інтересах територіальної громади, забезпечувати належне виконання покладених на неї повноважень і вживати передбачених законом заходів щодо запобігання корупції.

Директор ТОВ «РІВО УКРАЇНА» ОСОБА_8 , маючи намір розмістити тимчасову споруду для ведення законної підприємницької діяльності, 26.02.2026 року прибула до приміщення Білгород - Дністровської міської ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56 (далі міська рада).

ТОВ «РІВО УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 45992957) є суб`єктом господарської діяльності, яке здійснює діяльність по роздрібній торгівлі напоями, продуктами харчування та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

У приміщенні міської ради ОСОБА_8 познайомилася із директором Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста міської ради ОСОБА_4 та повідомила їй про свої наміри щодо отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (далі тимчасова споруда).

ОСОБА_4 , дізнавшись про наміри ОСОБА_8 , зазначила, що як керівник Департаменту має можливість забезпечити видачу паспорту прив`язки тимчасової споруди, після вибору ОСОБА_8 місця для розміщення майбутньої тимчасової споруди.

Під час роз`яснення порядку отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за видачу паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Обравши місце для розміщення тимчасової споруди, 13.03.2026 року ОСОБА_8 зустрілась в приміщенні міської ради з ОСОБА_4 та повідомила, що бажана локація знаходиться по вулиці Бугазькій на перехресті з вулицею Перемоги біля ТЦ «АТБ» в м. Білгород-Дністровський.

ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_8 про необхідність написання заяви щодо надання дозволу на розміщення тимчасової споруди, продиктувала зміст заяви, особисто прийняла її від ОСОБА_8 разом з необхідними додатками та зазначила, що самостійно направить її на розгляд згідно встановленого порядку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомила, що ОСОБА_8 , окрім офіційних платежів, передбачених законодавством, необхідно буде надати їй неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США за видачу паспорту прив`язки тимчасової споруди, тобто документу який є підставою для розміщення тимчасової споруди, що надається безкоштовно.

При цьому, ОСОБА_4 зазначила, що отримання паспорту прив`язки це довготривалий процес, що потребує часу.

В подальшому, 20.04.2026 року ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала зустрітися в приміщенні міської ради. Під час зустрічі, ОСОБА_4 повторила вимогу про необхідність надання їй раніше обумовленої неправомірної вигоди за видачу паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди.

Після чого 04.05.2026 року ОСОБА_4 з метою демонстрації можливостей створення в силу займаної нею посади реальних загроз інтересам ТОВ «РІВО УКРАЇНА» щодо не отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди та схилення ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди, з використанням мобільного додатку «WhatsApp» з особистого телефону (номер НОМЕР_1 ) надіслала ОСОБА_8 (номер НОМЕР_2 ) фото копію листа від 28.04.2026 року № 02-15/23/3121/2004, яким ТОВ «РІВО УКРАЇНА» відмовлено у розміщенні споруди торговельного призначення.

Цього ж дня, ОСОБА_4 , під час телефонної розмови з ОСОБА_8 , повідомила, що для позитивного вирішення питання з видачі паспорту прив`язки необхідно повторно написати заяву та разом з додатками направити їй у мобільному додатку «WhatsApp», за умови підтвердження надання раніше обумовленої суми неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_8 усвідомила, що у разі невиконання незаконних вимог ОСОБА_4 з надання їй неправомірної вигоди не зможе отримати паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, 16.06.2026 року о 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 в приміщенні міської ради, з метою переконання останньої у наявності можливостей використання службового становища для видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди, особисто зателефонувала головному архітектору-начальнику управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_9 , яка перебуває у її безпосередньому підпорядкуванні, та якій надала вказівку щодо необхідності видачі паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди по вулиці Бугазькій на перехресті з вулицею Перемоги біля ТЦ «АТБ» в м. Білгород-Дністровський Одеської області для проведення господарської діяльності

ТОВ «РІВО УКРАЇНА», що входить до водоохоронної зони Дністровського лиману.

В подальшому, 27.07.2026 року ОСОБА_4 підтвердила ОСОБА_8 інформацію про готовність паспорту прив`язки тимчасової споруди, а також необхідність зустрічі з урахуванням її виходу у відпустку та виїзду за кордон.

ОСОБА_8 з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо законних інтересів ТОВ «РІВО УКРАЇНА» вимушено погодилась на вимогу щодо надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 .

Далі 29.07.2026 року о 15 год. 11 хв. ОСОБА_8 , діючи на виконання вимог ОСОБА_4 , прибула до міської ради, де в службовому кабінеті передала останній обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 1000 дол. США, що станом на вказану дату складало 43 930 гривень, за отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 передала ОСОБА_8 схеми розташування тимчасової споруди паспорту прив`язки тимчасової споруди, яка має розміщуватись в межах водоохоронної зони Дністровського лиману.

У вказаний спосіб ОСОБА_4 одержала від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, що складає 43930 грн, за видачу паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження господарської діяльності ТОВ «РІВО УКРАЇНА».

За викладених обставин, ОСОБА_4 29.07.2026 року було затримано за підозрою у вчиненні злочину та 30.07.2026 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, неможливість застосування іншого запобіжного заходу, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя застави у розмірі 902 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 001 856 гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор ОСОБА_3 долучив до клопотання інформацію щодо перетину підозрюваною державного кордону, обґрунтував клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра не підтверджується жодними належними, допустимими та достатніми доказами, розмір застави є необгрунтовам, а ризики, на які посилається сторона обвинувачення не доведені. Також прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваної більш мякого запобіжного заходу. Звернула увагу на те, що у залі судового засідання присутній голова Білгород-Дністровської міської ради, який готовий взяти підозрювану на поруки. Прокурором не доведено майновий стан підозрюваної, який дає можливість сплатити їй запропонований стороною обвинувачення розмір застави. Підозрювана неодноразово нагороджувалася почесними грамотами та подяками, позитивно характеризується. Просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби з покладенням на підозрювану обовязків.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 долучив до клопотання письмове заперечення з додатками, заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра є необґрунтованою, жодного ризику прокурором не доведено, розмір застави невмотивований з огляду на майновий стан підозрюваної, жодних данних щодо вартості належного підозрюваній майна прокурором не надано. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала думку своїх захисників.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також приймаючи до уваги письмові заперечення сторони захисту з додатками, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 30.07.2026 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується:

1.проведеними допитами свідка директора ТОВ «РІВО УКРАЇНА» ОСОБА_8 від:

-від 10.04.2026 року, під час якого остання повідомила, що 26.02.2026 звернулася до Білгород-Дністровської міської ради з метою отримання дозволу на переобладнання зупинки громадського транспорту з можливістю прибудови тимчасової споруди. Її прийняв заступник міського голови ОСОБА_10 , на що останній завів її до кабінету директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_4 , і сказав, що вони спільно займуться вирішенням її питання та повідомив про необхідність приїхати через тиждень та спільно з представником ради об`їхати місто для пошуку відповідного місця. 10.03.2026 приїхавши до міста Білгород-Дністровський, де спільно з невідомою їй жінкою здійснили об`їзд міста та вибрали два місця для, після чого вони домовились про те, що вона має приїхати із замірами до них на погодження. 13.03.2026 при зустрічі з ОСОБА_4 вона продемонструвала документи та зазначила, що бажає розмістити тимчасові споруди біля супермаркету АТБ (зупинка громадського транспорту) та на території Бессарабського скверу. В процесі вивчення документів ОСОБА_4 зазначила, що вона має узгодити це питання з ОСОБА_10 та сказала, що треба розуміти, що будуть «офіційний» та «неофіційний» платежі. «Неофіційний» платіж вона повинна буде передати їм для отримання можливості одержати паспорт прив`язки тимчасової споруди. На запитання, про які суми іде мова, ОСОБА_4 повідомила, що це буде залежати від характеристик тимчасової споруди; також додала, що вона «зконтактує» її з людьми, які виготовлять для неї всі необхідні документи паспорту прив`язки, а також потрібно буде укласти договір оренди на 5 років. З урахуванням наданої їй інформації ОСОБА_4 повідомила, що розмір «неофіційного» платежу становитиме 1 000 доларів США;

-04.05.2026 року під час якого остання повідомила, що 20.04.2026 за попередньою домовленістю у неї відбулася зустріч в приміщенні кабінету ОСОБА_4 з нею та ОСОБА_10 , які в ході розмови роз`яснили порядок отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди, демонтажу старої зупинки, облаштування нової, підключення комунікацій, отримання супутніх дозволів та повідомили, що місце на території Бессарабського скверу вже зайняте. Також ОСОБА_4 підтвердила суму неправомірної вигоди для неї та ОСОБА_10 за отримання права розмістити таку тимчасову споруду в розмірі 1 000 доларів США. 04.05.2026 ОСОБА_4 повідомила їй, що є зауваження до поданих документів і що вона займається вирішенням цих питань;

-08.06.2026 року під час якого остання повідомила, що 25.05.2026 року

ОСОБА_4 в телефонній розмові повідомила їй, що необхідно написати нову заяву, надіславши текстовий документ зі змістом заяви. У відповідь вона направила ОСОБА_4 скановану копію нової заяви у месенджері «WhatsApp»;

-08.07.2026 року під час якого остання повідомила, що під час особистої зустрічі із ОСОБА_4 вона повідомила, що необхідно буде сплатити платіж в розмірі 5000 гривень за затвердження паспорту прив`язки жінкою, яку вона назвала ОСОБА_11 та 50 доларів США чоловіку на ім`я ОСОБА_12 , який виготовить необхідні схеми;

-29.07.2026 року під час якого остання повідомила, що в цей день близько 15:00 ОСОБА_4 одержала грошові кошти в розмірі 1000 доларів США,

за видачу паспорту прив`язки;

2.ідентифікацією і врученням грошових коштів ОСОБА_8 від 29.07.2026 року;

3.обшуком від 29.07.2026 року в ході якого на робочому столі

ОСОБА_4 в блокноті останньої виявлено грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, які були вручені в цей же день ОСОБА_8 , для документування протиправної діяльності. Крім того, в ході зазначеного обшуку здійснений огляд СЕД АСКОД та встановлена наявність чотирьох заяв направлених ОСОБА_8 щодо надання дозволу на розміщення тимчасової споруди на території міста (одна з яких надійшла електронною поштою), розгляд зазначених заяв доручений ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які в подальшому передали їх виконання своїм підлеглим;

4.результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 23.06.2026 в якому відображений факт зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , яка мала місце 20.04.2026, підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення, та надані показання ОСОБА_8 ;

5.допитом свідка ОСОБА_9 від 30.07.2026, яка повідомила, що її безпосередній керівник ОСОБА_4 в квітні 2026 року просила її як головного архітектора міста надати позитивний лист на заяву ОСОБА_8 щодо розміщення тимчасової споруди. Проте, в зв`язку із наявними недоліками остання надала лист із їх роз`ясненням. В подальшому, в червні 2026 року ОСОБА_4 просила її підготувати необхідні документи для того, щоб Виконкомом міської ради прийняв позитивне рішення щодо внесення тимчасової споруди за заявою ОСОБА_8 до комплексної схеми тимчасових споруд міста, що остання і зробила;

6.допитом свідка ОСОБА_13 від 29.07.2026 року, яка повідомила, що виготовила схеми, які ОСОБА_4 передала ОСОБА_8 29.07.2026,

на прохання співробітника управління архітектури Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_14 на підставі наявних дозвільних документів та передала їх останньому;

7.заявою ОСОБА_8 від 29.07.2026 року якою остання просить долучити до матеріалів кримінального провадження отримані від ОСОБА_4 29.07.2026 схеми, необхідні для отримання паспорту прив`язки;

8.рішенням Білгород-Дністровського Виконавчого комітету «Про внесення змін до рішення Білгород-Дністровської міської ради від 25.04.2019 № 155.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та відхиляє заперечення сторони захисту в частині посилання на відсутність матеріалів, які б підтверджували обґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на тому, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у його вчиненні, а також враховуючи те, що підозрювана з пред`явленою їй підозрою фактично не погоджується, має право виїзду за кордон в умовах дії воєнного стану, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрювана ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв`язки з огляду на те, що вона заміжня, має наутриманні малолітню дитину, постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та з вказаною підозрою фактично не погоджується, а тому ризик переховування підозрюваної наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.

Одночасно слідчий суддя погоджується із тим, що наразі в рамках кримінального провадження існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, специфіка інкримінованого ОСОБА_4 злочину безпосередньо пов`язана з її професійною діяльністю та передбачала прийняття рішень підпорядкованими їй підрозділами, надання підлеглим доручень та розпоряджень, здійснення листування з органами державної влади, а також ведення іншої документації, яка може мати істотне значення для встановлення обставин вчинення злочину, а також для встановлення інших осіб, причетних до його вчинення. Зокрема, частина таких документів може перебувати у приміщеннях міської ради за місцем роботи підозрюваної, до яких вона має або мала службовий доступ, що створює реальну можливість впливу на їх збереження, у тому числі шляхом їх приховування, знищення або внесення змін.

Підозрювана має реальну можливість знищити, приховати, змінити або спотворити документи, що мають істотне значення для кримінального провадження, зокрема, рішення виконавчого комітету, листування між органами державної влади, яке передувало прийняттю відповідних рішень, чорнові записи та інші матеріали. З огляду на займану посаду та наявність доступу до службових матеріалів (проєктів рішень, службового листування, погоджень, реєстраційних даних тощо), підозрювана обізнана із порядком їх зберігання та документообігу, а також, у силу займаної посади, має реальний вплив на підпорядкованих осіб, що створює ризик приховування, знищення або внесення змін до таких документів.

За таких обставин існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана може використати наявні можливості для безпосереднього чи опосередкованого доступу до зазначених матеріалів та вчинити дії, спрямовані на їх приховування, знищення або спотворення їх змісту.

Крім того, органом досудового розслідування заплановано проведення інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на відшукання доказів, відповідно підозрювана може перешкодити їх проведенню, шляхом втручання у збереження відповідних речей і документів.

Також, оскільки підозрюваній ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідка ОСОБА_8 на показання якої сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої їй підозри та яка в подальшому буде допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваноюна свідка, схиляючи її до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, сторона обвинувачення зазначає про те, на даний час у кримінальному провадженні не завершено проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, зокрема не встановлено повне коло осіб, яким відомі обставини вчинення злочину та

не проведено їх допит.

Прокурор зазначає про те, що підозрювана може здійснити вплив на начальника управління містобудування та архітектури департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_9 , інших працівників Білгород-Дністровської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, заступника міського голови ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 .

У зв`язку з цим існує ризик здійснення підозрюваною незаконного впливу як на вже встановлених свідків, так і на інших осіб, які можуть бути допитані як свідки у даному кримінальному провадженні, з метою схилення їх до зміни, спотворення або відмови від надання показань, що може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому встановленню обставин кримінального правопорушення.

Зазначений ризик обґрунтовується тим, що відповідно до положень КПК України показання свідків у кримінальному провадженні отримуються у встановленому законом процесуальному порядку. На стадії досудового розслідування показання свідків отримуються під час їх допиту слідчим або прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні.

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні існує як на стадії досудового розслідування під час збирання доказів, так і на стадії судового розгляду - до моменту безпосереднього допиту свідків судом та дослідження їх показань у встановленому законом порядку.

Посилання сторони захисту на відсутність даних ризиків слідчий суддя відхиляє, оскільки вони є невмотивованими.

Проте, погоджуючись із позицією сторони захисту, слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання.

Так, стороною обвинувачення не доведено, що підозрювана ОСОБА_4 об`єктивно може перешкоджати кримінальному провадженню.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Сторона захисту зазначала про те, що відносно підозрюваної ОСОБА_4 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваної домашнього арешту, у тому числі цілодобового, чи застави, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та не зможе належним чином запобігти ризикам, встановленим в ході розгляду клопотання, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначені запобіжні заходи не унеможливлюють доступ підозрюваної до технічних засобів зв`язку, мережі Інтернет, електронних сервісів та комунікації з іншими особами, у тому числі з особами, причетність яких до вчинення злочину перевіряється органом досудового розслідування, що створює реальну можливість для перешкоджання кримінальному провадженню. Порушення домашнього арешту може зумовити лише ініціювання питання застосування до підозрюваної більш суворого запобіжного заходу.

Крім того, захисники у судовому засіданні зазначали про те, що в залі судового засідання присутній голова Білгород-Дністровської міської ради, який готовий взяти підозрювану на поруки.

При цьому, стороною захисту не було зазначено ПІБ даної особи та не подано на розгляд слідчому судді клопотання даної особи про взяття підозрюваної ОСОБА_4 на поруки, у звязку із чим слідчий суддя не розглядав дане питання у судовому засіданні.

Отже, особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною ОСОБА_4 , покладених на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до слідчого судді на першу вимогу.

Особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики не забезпечать належне виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків.

Отже, стороною захисту у судовому засіданні не доведено можливість та необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останньої можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваної ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останньою відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, будучи депутатом міської ради, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом депутатами, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину та її особу (одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваній ОСОБА_4 заставу у розмірі 902 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 001 856 гривень, посилаючись на розмір отриманої неправомірної вигоди та майновий стан підозрюваної.

Згідно декларації ОСОБА_4 останній на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 47,3 кв.м., розташований у м. Білгород-Дністровський Одеської області. Також ОСОБА_4 отримала дохід у вигляді заробітної плати за 2025 рік у розмірі 687 355 грн. та нею задекларовані грошові заощадження у розмірі 100 000 гривень.

Крім цього, згідно довідки про доходи ОСОБА_4 , остання за період з липня 2025 року по червень 2026 року отримла дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 633 620, 35 грн.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 12/100 часток житлового будинку (загальна площа

435,4 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до актового запису про шлюб № 164 від 01.08.1998 року ОСОБА_16 перебуває у шлюбі з ОСОБА_17 .

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно чоловіку підозрюваної ОСОБА_17 належить на праві власності:

- частина житлового будинку з надвірними спорудами (загальна площа 77,9 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , середня ринкова вартість якого може складати від 495 000 грн. до 1 237 500 грн.;

-земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01:003:0500 (площа 0.01 га, «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, встановлено, що чоловіку підозрюваної ОСОБА_4 ОСОБА_17 належить на праві власності автомобілі: «RENAULT MEGANE» д.н.з НОМЕР_3 , 2014 року випуску та «CITROEN C4», д.н.з. НОМЕР_4 , 2011 року випуску, водний засіб

«ДАП-4556-К»- мотобот.

Вказане майно було придбано за період перебування у шлюбі, відповідно до чого належить ОСОБА_17 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності відповідно до положень статті 60 СК України.

З урахуванням резонанстності обставин вчинення злочину, враховуючи розмір неправомірної вигоди у сумі 1000 $ CША, майновий стан підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до висновку, щовідносно підозрюваної достатнім буде визначення застави у розмірі 605 (шістсот п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 013 440 (два мільйони тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на неї процесуальних обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваної.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 26.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 605 (шістсот п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 013 440 (два мільйони тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрювану строком до 26.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора;

-повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1