Ухвала суду № 139031250, 17.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/10523/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву представника позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/10523/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

29.07.2026 (згідно вхідного штампу суду) представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю у справі № 620/10523/25, у якій просить:

встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 620/10523/25;

зобов`язати боржника Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) подати до Чернігівського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення суду від 10 листопада 2025 року у справі № 620/10523/25.

В обгрунтування поданої заяви зазначає, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/10523/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Запропоновано військовій частині НОМЕР_1 у строк до 06.08.2026 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у заяві обставин та докази на їх підтвердження з доказами надсилання іншій стороні відповідно до кількості учасників справи.

Від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що на виконання зазначеного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 здійснено повторний розгляд рапорту позивача та вжито всіх залежних від військової частини заходів для вирішення питання щодо його звільнення з військової служби. Відповідач також зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 26 травня 2025 року №398, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, зі змінами, внесеними згідно Указу Президента від 12 вересня 2018 року №277/2018, (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) нижчепойменованих осіб офіцерського складу військової частини НОМЕР_3 Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 Сухопутних військ Збройних Сил України молодшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2025 №154 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 . Таким чином, станом на момент виконання судового рішення та станом на день подання цих пояснень ОСОБА_1 не перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , який відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями щодо вирішення питання подальшого проходження військової служби та звільнення позивача. Військова частина НОМЕР_1 об`єктивно позбавлена можливості прийняти остаточне рішення щодо звільнення позивача, оскільки такі повноваження належать іншому суб`єкту військового управління. Водночас військова частина НОМЕР_1 не залишила без реагування питання, порушене у рапорті позивача. На адресу військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 направлялися відповідні матеріали та подання для прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , зокрема листами від 20.02.2026 №2/10/22 (до вч НОМЕР_4 ), від 31.04.2026 №2/10/106, від 20.07.2026 №2544/12713 та від 04.08.2026 №2544/13567. На поштову адресу ОСОБА_1 було надіслано лист з додатками щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі №620/10523/25 стосовно повторного розгляду рапорту. Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026100150001872 стосовно ОСОБА_1 внесені відомості щодо самовільного залишення частини. Отже, військова частина НОМЕР_1 вчинила всі дії, які перебували у межах її компетенції та були необхідними для реалізації рішення суду. Оскільки військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи, спрямовані на реалізацію рішення суду, а будь-яких доказів умисного невиконання рішення або ухилення від його виконання заявником не надано, підстави для встановлення судового контролю у цій справі відсутні.

Від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення військової частини НОМЕР_1 , у яких просили суд відхилити доводи військової частини НОМЕР_1 , викладені у письмових поясненнях від 06.08.2026 року. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10.11.2025 у справі № 620/10523/25 задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи та заяви, суд зазначає про таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі № 620/10523/25 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання. Вказане рішення суду набрало законної сили 04.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131664302).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133857037).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини першої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому у положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд звертає увагу, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 620/10523/25, зобов`язано саме військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання, тому доводи представника військової частини НОМЕР_1 зазначені у поясненнях є необгрунтованими.

Так, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішення суду від 10.11.2025.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно частин другої, третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Керуючись статтями 241-242, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/10523/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_5 /25 протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 620/10523/25.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Попередити військову частину НОМЕР_1 , що звіт повинен відповідати вимогам частин другої та третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу військову частину НОМЕР_1 , що суд згідно положень статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України:

- відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу;

- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;

- у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 17.08.2026.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА