Рішення № 139031104, 17.08.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2303/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до "Вижницької спеціалізованої школи", про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі -позивач), звернувся в суд з позовом до "Вижницької Спеціалізованої школи" (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням заяви та нової редакції - зміни предмету позову):

- визнати протиправною бездіяльність відповідача за період з 05.05.2026 по 12.05.2026;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю, у розмірі 2 900 гривень.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.04.2026 направив відповідний запит на офіційну електронну адресу відповідача. При цьому наголошує, що запит мав бути розглянутий у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» п`ятиденний строк, однак відповідачем вчасно відповіді не надано, чим допущено протиправну бездіяльність, яка тривала з 05.05.2026 по 12.05.2026.

Також позивач звертав увагу суду на те, що бездіяльність відповідача порушила принцип правової визначеності, оскільки він мав законне очікування на належний та своєчасний розгляд поданого запиту. При цьому, посилався на вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», Конституції України та практику Європейського суду з прав людини.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначив, що закон гарантує право на компенсацію моральної шкоди, завданої розпорядником інформації, а шкода, заподіяна бездіяльністю посадових осіб під час виконання ними своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню відповідною юридичною особою незалежно від вини конкретного працівника.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач посилався на душевні страждання, тривалий стан невизначеності, порушення правомірних очікувань та необхідність зміни звичного укладу життя для захисту своїх прав. Також позивач зазначив, про психологічний дискомфорт, тривогу та негативні емоції, пов`язані з необхідністю звернення до суду, а також почуття незахищеності та приниження гідності внаслідок бездіяльності відповідача.

Позивач звертав увагу суду на наявність прямого причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною йому моральною шкодою, зазначаючи, що був змушений витратити 7,8 години особистого часу на збирання доказів, аналіз законодавства та підготовку позовної заяви й процесуальних документів.

При цьому зазначив, що компенсація є мінімальною з огляду на безповоротно витрачений особистий час, статус відповідача як розпорядника публічної інформації та необхідність забезпечення превентивного ефекту, щоб запобігти подібним порушенням у майбутньому.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача за період з 05.05.2026 по 12.05.2026 та стягнути моральну шкоду у розмірі 2900 грн, однак не конкретизує, у чому саме полягала бездіяльність відповідача.

Зокрема наголошував на тому, що відповідь на запит надається не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання, а у випадках, передбачених законом, строк може бути продовжений до 20 робочих днів. На думку відповідача, позивач не надав доказів дати фактичного отримання запиту, а тому неможливо встановити початок перебігу строку для його розгляду та відповідно, факт його порушення.

Водночас, відповідач зазначив, що після отримання запиту відповідь була підготовлена та надана позивачеві. Можлива затримка, на думку відповідача, зумовлена технічними та організаційними обставинами, зокрема кадровими змінами та тимчасовим обмеженням доступу до електронної пошти. Зазначено, що 30.04.2026 було звільнено працівника, відповідального за електронний документообіг установи, на підставі наказу від 23.04.2026 № 27/к/тр.

Відповідач також повідомив, що з метою усунення причин затримки було тимчасово призначено відповідальну особу за опрацювання запитів на публічну інформацію, організовано внутрішній контроль за дотриманням строків їх розгляду та забезпечено належне інформування позивача.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не навів конкретних негативних наслідків, яких він зазнав унаслідок несвоєчасного отримання відповіді на запит, та не надав належних доказів на підтвердження факту, характеру і розміру моральної шкоди.

Зокрема, звертав увагу суду на те, що твердження позивача про порушення його правомірних очікувань та перебування у стані тривалої невизначеності є загальними й не підтверджені доказами. Позивач не зазначив, які саме очікування були порушені, з якою метою запитувалася інформація, як її несвоєчасне надання вплинуло на його права чи законні інтереси та яким чином змінило його звичний уклад життя. При цьому, запитувану інформацію позивачеві зрештою було надано.

Також відповідач заперечував, з приводу доводів позивача про те, що підготовка позову спричинила йому тривогу та негативні емоції, зазначивши, що звернення до суду є реалізацією права особи на судовий захист. Витрати часу, зусиль чи емоційні переживання, пов`язані з підготовкою процесуальних документів, на думку відповідача, не можуть автоматично покладатися на нього, як підстава для відшкодування моральної шкоди.

Необґрунтованими відповідач вважає і твердження позивача про приниження його гідності та виникнення почуття незахищеності, оскільки позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про приниження його честі, гідності чи ділової репутації саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача.

Окрім того, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про вимушене витрачання 78 годин особистого часу на самозахист, оскільки доказів фактичного витрачання такого часу та його зв`язку з моральними стражданнями позивачем не надано.

При цьому, сам факт можливого порушення строку розгляду запиту не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. На його думку, позивач повинен довести наявність моральної шкоди, її характер та глибину, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками, а також інші передбачені законом умови відповідальності.

Також відповідач заперечив проти доводів позивача про превентивну функцію заявленої компенсації, зазначивши, що відшкодування моральної шкоди має компенсаційний, а не каральний характер, і не може використовуватися як засіб покарання суб`єкта владних повноважень або спонукання його до певної поведінки в майбутньому.

З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив в обґрунтування якого наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.

Окремо зверталась увагу суду на те, що факт отримання відповідачем запиту 27.04.2026 підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи. Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» граничним строком надання відповіді було 04.05.2026, тоді як відповідач надав запитувану інформацію лише 12.05.2026.

З огляду на наведене позивач вважає доведеним факт протиправної бездіяльності відповідача у період з 05.05.2026 по 12.05.2026.

Крім того, посилання відповідача на кадрові та технічні причини затримки позивач вважає необґрунтованими, оскільки внутрішні організаційні проблеми установи не звільняють її від обов`язку дотримуватися встановлених законом строків. При цьому, про продовження строку розгляду запиту позивача належним чином не повідомляли.

Щодо моральної шкоди позивач зазначив, що несвоєчасне надання інформації створило перешкоди у реалізації його права на доступ до публічної інформації та змусило витратити особистий час на підготовку доказів і звернення до суду. На його думку, такі обставини спричинили негативні переживання та порушили звичний уклад життя.

Позивач також не погодився з доводами відповідача про відсутність превентивної функції компенсації моральної шкоди, посилаючись на практику ЄСПЛ щодо необхідності ефективного захисту прав та запобігання повторенню аналогічних порушень.

4. Відповідачем подані до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначається про те, що позивач не надав доказів фактичного отримання відповідачем запиту 27.04.2026, оскільки роздруківка електронного листа підтверджує лише його направлення.

Відтак, на думку відповідача, строк розгляду запиту обчислюється з дня його отримання, а тому відсутні підстави вважати доведеним порушення строку. Відповідач також вказав, що запит фактично не був отриманий у зв`язку з кадровими змінами, а позивач міг попередньо уточнити факт його отримання у позасудовому порядку.

Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не навів конкретних обставин її заподіяння та не надав належних доказів на підтвердження її наявності, характеру і розміру.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відстрочено (на стадії відкриття провадження у справі) сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

2. 24.05.2026 року позивачем подано до суду заяви про зміну предмету позову.

3. 24.05.2026 року позивачем подано до суду заяву про постановляння окремої ухвали щодо направлення матеріалів для притягнення до адміністративної відповідальності відповідача.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 27.04.2026 позивач направив на офіційну електронну адресу Вижницької спеціалізованої школи запит на публічну інформацію, щодо надання копії чинного штатного розпису без зазначення прізвищ працівників, станом на дату надання відповіді та інформації про встановлені посадові оклади за кожною посадою, із зазначенням того, які з них є фактично зайнятими, а які вакантними станом на день надання відповіді. Відповідь просив надати у встановлений законом термін (5 робочих днів) на електронну адресу, що зокрема підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою електронного листування.

2. 12.05.2026 відповідач надав позивачеві запитувану інформацію щодо штатного розпису. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2026 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача запит на публічну інформацію щодо надання копії штатного розпису. Факт направлення запиту підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою (скріншота) електронного листа від імені відправника "Dmitry" о 09:46 27 квітня 2026.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, законодавцем імперативно визначено чіткий та обмежений строк розгляду запиту на публічну інформацію, дотримання якого є обов`язком розпорядника інформації.

2. Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивачем не доведено дату отримання запиту, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності. Відповідач також зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зокрема суд, звертає увагу на те, що позивач надав суду доказ направлення запиту 27.04.2026 на офіційну електронну адресу відповідача. Водночас відповідач, заперечуючи факт отримання запиту у зазначену дату, не надав суду належних доказів (як приклад скріншот), які б підтверджували отримання такого електронного листа в іншу дату, відсутність його надходження до електронної поштової скриньки установи, технічну несправність електронної пошти або інші обставини, які б спростовували факт його отримання.

Суд наголошує, що саме лише посилання відповідача на відсутність окремого листа-підтвердження про отримання запиту не є достатнім для спростування інших наявних у справі доказів. При цьому, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не ставить виникнення обов`язку розпорядника розглянути запит виключно в залежність від направлення ним запитувачу окремого підтвердження про його отримання.

Суд також враховує, що відповідач у подальшому фактично розглянув запит позивача та 12.05.2026 надав останньому запитувану інформацію. Отже, відповідний запит перебував у розпорядженні відповідача та був опрацьований. При цьому, доказів іншої дати отримання запиту, яка б змінювала встановлений законом строк його розгляду, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд, оцінюючи докази у їх сукупності, виходить із того, що запит позивача направлений на офіційну електронну адресу відповідача 27.04.2026 та підлягав розгляду у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк. Враховуючи дату направлення запиту та встановлений законом п`ятиденний строк його розгляду, граничним строком надання відповіді у даній справі є - 04.05.2026.

Разом з тим, відповідь на запит надана позивачеві лише 12.05.2026, тобто після закінчення встановленого законом строку.

Відтак, у період з 05.05.2026 по 12.05.2026 відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо своєчасного надання відповіді на запит позивача на публічну інформацію.

3. При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що можливе порушення строку зумовлене технічними та організаційними причинами, зокрема кадровими змінами, звільненням працівника, відповідального за електронний документообіг, та тимчасовим обмеженням доступу до електронної пошти. Такі обставини належать до внутрішньої організації діяльності відповідача та не можуть бути підставою для невиконання або несвоєчасного виконання встановленого законом обов`язку щодо розгляду запитів на публічну інформацію.

Суд наголошує, що звільнення працівника, відповідального за електронний документообіг, саме по собі не припиняє і не обмежує обов`язків юридичної особи як розпорядника публічної інформації. Організація роботи таким чином, щоб кадрові зміни не призводили до порушення гарантованого законом права громадян на доступ до публічної інформації, є обов`язком самого розпорядника.

Посилання відповідача на наказ від 23.04.2026 № 27/к/тр про звільнення відповідного працівника не спростовує наведеного вище висновку, а навпаки, з цього документа вбачається, що відповідачеві було відомо про кадрову зміну ще до спливу строку розгляду запиту, а отже, він мав можливість та обов`язок належним чином організувати роботу установи та забезпечити виконання вимог Закону.

4. Суд також відхиляє доводи про тимчасове обмеження доступу до електронної пошти, оскільки відповідачем не надано доказів технічної несправності електронної пошти, тривалості такого обмеження, причин його виникнення або того, що зазначені обставини об`єктивно унеможливлювали своєчасний розгляд запиту.

5. Як вже зазначалось вище вимоги статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначають конкретні випадки, за яких строк розгляду запиту може бути продовжений до 20 робочих днів, а саме коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. При цьому про продовження строку розпорядник повинен письмово повідомити запитувача не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується та судом не встановлено, що запит позивача стосувався великого обсягу інформації чи потребував пошуку інформації серед значної кількості даних. Так само відповідач не довів, що ним у встановленому законом порядку повідомлялося позивачу про продовження строку розгляду запиту, як того вимагає Закон.

Отже, передбачених законом підстав для продовження строку розгляду запиту судом не встановлено, а відповідачем не наведено.

6. Суд зауважує, що посилання відповідача на те, що запитувана інформація в подальшому була надана позивачеві, не спростовує факту порушення строку її надання. Фактичне виконання обов`язку після спливу встановленого законом строку не усуває вже допущеної бездіяльності за період, протягом якого відповідь останньому не була надана. При цьому суд бере до уваги, що відповідач 12.05.2026 надав запитувану інформацію. Таким чином, на момент розгляду справи вимога про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію фактично виконана, однак це не позбавляє позивача права на судовий захист щодо вже допущеної протиправної бездіяльності.

Право особи на доступ до публічної інформації передбачає не лише можливість отримати інформацію у будь-який момент у майбутньому, а й право отримати її у встановлений законом строк. Недотримання розпорядником такого строку означає невиконання покладеного на нього законом обов`язку у відповідний період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні позивачеві відповіді на запит на публічну інформацію у встановлений законом строк, у період з 05.05.2026 по 12.05.2026 є протиправною.

7. При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього наміру порушувати права позивача. Для вирішення питання про протиправну бездіяльності розпорядника визначальним є не суб`єктивний намір посадових осіб, а встановлення факту невиконання передбаченого законом обов`язку у встановлений строк. Внутрішні організаційні труднощі або відсутність умислу не змінюють обов`язкового характеру приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд також відхиляє доводи про можливість позасудового врегулювання ситуації шляхом додаткового звернення позивача до відповідача. Закон не покладає на запитувача обов`язку попередньо з`ясовувати причини ненадання відповіді чи повторно звертатися до розпорядника перед реалізацією права на судове оскарження.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржувати, зокрема, бездіяльність розпорядників інформації до суду.

Отже, судом встановлено сукупність обставин, необхідних для визнання бездіяльності протиправною зокрема наявність у відповідача обов`язку розглянути запит на публічну інформацію у встановлений законом строк та ненадання відповіді у такий строк, відсутність передбачених законом підстав для його продовження та фактичне надання відповіді лише 12.05.2026.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача на публічну інформацію у період з 05.05.2026 по 12.05.2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

8. Оцінюючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю, у розмірі 2 900 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено право запитувача на відшкодування шкоди у разі порушення його прав та законних інтересів. Водночас, наведені норми не встановлюють автоматичного обов`язку розпорядника інформації компенсувати моральну шкоду за кожного встановленого факту порушення строку розгляду запиту. Для задоволення відповідної вимоги необхідним є встановлення факту заподіяння особі моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і такою шкодою.

9. Суд звертає увагу на те, що судом встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача у зв`язку з ненаданням позивачеві відповіді на запит на публічну інформацію у встановлений законом строк. Водночас, зазначена обставина сама по собі не свідчить про наявність у позивача права на грошову компенсацію моральної шкоди та не звільняє останнього від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

10. Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач посилається на те, що ігнорування його запиту підірвало правомірні очікування, створило стан невизначеності, спричинило тривогу та негативні емоції, почуття незахищеності, приниження гідності, а також зумовило необхідність витрачання 7,8 годин особистого часу на підготовку процесуальних документів та захист своїх прав.

Суд відхиляє наведені вище аргументи, з огляду на те, що позивачем не конкретизовано, у чому саме полягали його правомірні очікування, яким чином їх було порушено та які конкретні негативні наслідки настали для нього у зв`язку з несвоєчасним отриманням відповіді на запит. Позивач також не зазначив, яким чином ненадання інформації у встановлений строк вплинуло на реалізацію його інших прав чи законних інтересів, спричинило істотні зміни у його життєвих обставинах або негативно позначилося на його психоемоційному стані.

Твердження позивача, про перебування у стані «тривалої невизначеності» суд також відхиляє, оскільки запитувана інформація фактично надана відповідачем 12.05.2026 року. Отже, порушення прав позивача на своєчасне отримання інформації мало обмежений у часі характер та було припинене шляхом надання запитуваної інформації. Сам по собі факт очікування відповіді на інформаційний запит, навіть за умови встановлення порушення строку його розгляду, не є достатнім доказом наявності моральної шкоди.

Крім того, не підтверджено належними та допустимими доказами і твердження позивача про те, що бездіяльність відповідача спричинила йому приниження гідності, почуття незахищеності або свідчила про зверхнє ставлення до нього. Позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про приниження його честі та гідності саме внаслідок бездіяльності відповідача, а також не надано доказів на підтвердження відповідних негативних переживань.

11. Щодо посилань позивача на тривогу та негативні емоції, пов`язані з підготовкою та розглядом справи в суді - суд в цій частині погоджується із запереченнями відповідача в частині того, що звернення до суду є способом реалізації особою права на судовий захист. Витрачання часу та зусиль на підготовку позовної заяви, заяв, клопотань, збирання доказів та участь у судовому процесі саме по собі не є доказом заподіяння моральної шкоди. Позивачем не доведено, що зазначені ним витрати часу та зусиль спричинили такі душевні страждання, які підлягають компенсації відповідно до вимог статті 23 ЦК України.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано об`єктивних доказів на підтвердження фактичного витрачання саме 7-8 годин особистого часу, а також не доведено, яким чином зазначені витрати часу спричинили йому моральні страждання. Саме лише зазначення позивачем тривалості часу, витраченого на самозахист, не є достатнім для встановлення факту моральної шкоди.

12. Суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких порушення прав особи або негативні емоції, викликані поведінкою суб`єкта владних повноважень, не у кожному випадку досягають рівня страждань чи приниження, які є підставою для відшкодування моральної шкоди. При вирішенні питання про її наявність мають оцінюватися, зокрема, характер правопорушення, його інтенсивність, тривалість, повторюваність, а також характер і глибина негативних наслідків для особи.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, не всі негативні емоції, спричинені порушенням прав людини, досягають рівня страждань або приниження, які зумовлюють виникнення права на відшкодування моральної шкоди. Оцінка такого рівня залежить від конкретних обставин справи, у тому числі від характеру та інтенсивності протиправних дій, їх тривалості, повторюваності та наслідків для особи.

Аналогічно, при визначенні розміру моральної шкоди суд має враховувати її характер, глибину та тривалість, інші істотні обставини, а також вимоги розумності та справедливості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 27.01.2021 у справі № 263/16183/18.

Водночас, як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за наявності сукупності відповідних юридичних фактів, зокрема моральної шкоди, протиправності поведінки особи, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та моральною шкодою, а також вини особи у випадках, коли вина є необхідною умовою відповідальності.

Суд наголошує, що хоча в цій справі судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача, проте позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього саме моральної шкоди, її характеру, глибини та обсягу, а також причинного зв`язку між встановленою бездіяльністю відповідача та заявленими позивачем негативними наслідками.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на превентивну функцію заявленої суми моральної шкоди не може бути покладено в основу її стягнення. Метою відшкодування моральної шкоди є компенсація завданих особі моральних втрат, а не покарання відповідача чи запобігання можливим майбутнім порушенням. Тому, сам по собі розмір заявленої суми, який позивач вважає достатнім для запобігання «почуттю безкарності» відповідача, не свідчить про розмір фактично заподіяних йому моральних страждань.

13. Таким чином, хоча судом встановлено порушення відповідачем строку надання позивачеві запитуваної публічної інформації, наведене порушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не доведено сукупності обставин, необхідних для задоволення відповідної вимоги, а саме факту заподіяння моральної шкоди, її характеру, глибини та обсягу, а також причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача і заявленими негативними наслідками.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 900 грн є недоведеною, а тому у її задоволенні належить відмовити.

14. Вирішуючи питання щодо вимоги-клопотання позивача про постановлення окремої ухвали з метою вирішення питання, про притягнення винних посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП, суд виходить із такого.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що допущене відповідачем порушення права на доступ до публічної інформації містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП, у зв`язку з чим просить суд постановити окрему ухвалу та направити її разом із матеріалами справи до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, для вирішення питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 249 КАС України окрема ухвала є процесуальним засобом реагування суду на виявлені під час розгляду справи порушення закону. Постановлення окремої ухвали є правом суду, яке реалізується за наявності для цього відповідних підстав, встановлених безпосередньо під час розгляду справи.

За результатами розгляду цієї справи судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні позивачеві відповіді на запит на публічну інформацію у встановлений законом строк. Водночас, встановлення судом факту такого порушення саме по собі не зумовлює необхідності постановлення окремої ухвали та не означає автоматичної наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП.

Питання про наявність у діях конкретної посадової особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП, встановлення особи, яка підлягає відповідальності, форми її вини та інших обставин, що мають значення для вирішення питання про адміністративну відповідальність, належить вирішувати у відповідному провадженні уповноваженим суб`єктом відповідно до вимог КУпАП. Саме по собі встановлення судом протиправної бездіяльності відповідача у цій адміністративній справі не є тотожним встановленню вини конкретної посадової особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, предметом розгляду у цій справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на запит позивача та пов`язані з цим позовні вимоги. Суд у межах цієї справи вже надав належну правову оцінку встановленому порушенню та визнав бездіяльність відповідача протиправною, що є достатнім засобом захисту у сфері публічно -правових відносин.

Суд враховує, що задоволення вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача є належним способом судового реагування на встановлене порушення права позивача на доступ до публічної інформації. Таке судове рішення саме по собі має правове значення для відповідача та підтверджує факт порушення ним вимог законодавства.

15. З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України та направлення матеріалів справи до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для вирішення питання про притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача є достатнім способом реагування суду на встановлене у цій справі порушення права позивача на доступ до публічної інформації, а питання про можливу адміністративну відповідальність конкретних посадових осіб може бути вирішене компетентним органом у встановленому законом порядку, в тому числі і за ініціативи позивача.

За таких обставин у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали та направлення матеріалів до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належить відмовити.

16. Суд також звертає увагу на те, що позивач звертаючись до суду у вступній частині позову визначив відповідачем "Вижницьку спеціалізовану школу" ЄДРПОУ 21433223. Натомість, повна назва юридичної особи за ЄДРПОУ 21433223 - Комунальний заклад "Вижницька спеціалізована школа - інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука".

17. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем частково доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість відповідач не довів законності оскаржуваних дій в повній мірі, з огляду на викладене вище.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

2. З огляду на те, що ухвалою суду за клопотанням позивача відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі та враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, відтак слід стягнути за рахунок відповідача судовий збір в сумі 665,60 грн (з розрахунку 1331,20/2) та з позивача в сумі 665,60 грн в дохід Державного бюджету.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Вижницька спеціалізована школа - інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука" - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Вижницька спеціалізована школа - інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука", щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 за період з 05.05.2026 по 12.05.2026.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального закладу "Вижницька спеціалізована школа - інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука" судовий збір в сумі 665,60 грн та з ОСОБА_1 в сумі 665,60 грн в дохід Державного бюджету.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Комунальний заклад "Вижницька спеціалізована школа - інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука", (вул. Шухевича, 8, м. Вижниця, Вижницький р-н, Чернівецька обл., 59200, код ЄДРПОУ: 21433223).

Суддя О.В. Боднарюк