Рішення № 139030176, 17.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1161/25

Провадження № 2/450/133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Степушенко П.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариство «Українська Транспортна Страхова Компанія» про стягнення страхового відшкодування, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): 19.03.2025 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з Приватного акціонерного товариство «Українська Транспортна Страхова Компанія» на її користь: страхове відшкодування (основний борг) в розмірі 80014,00 грн.; моральну шкоду за несвоєчасне отримання страхового відшкодування у розмірі 20000,00 грн.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17245,03 грн. інфляційне збільшення - 12565,41 грн., 3% річних - 4 388,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.08.2020 на 533 км + 400 м автодороги КиївЧоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volvo FH», д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Schwarzmuller», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volvo FH» була застрахована у ПрАТ «УТСК» за полісом ОСЦПВ № А01594541. 20.09.2020 позивачка звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, після чого їй частково відшкодовано витрати на лікування у сумі 7250,33 грн. 02.03.2021, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та наслідками травм, отриманих у ДТП, їй встановлено ІІ групу інвалідності, тоді як до ДТП вона мала ІІІ групу інвалідності. У 20212023 роках позивачка неодноразово зверталася до відповідача із заявами про перегляд розміру страхового відшкодування та надавала необхідні медичні документи, однак страховик відмовив у виплаті, посилаючись на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та встановленням ІІ групи інвалідності. Вважає, що такий причинно-наслідковий зв`язок підтверджується постановою Маневицького районного суду Волинської області у справі № 164/1431/20, консультативним висновком спеціаліста №12607 від 12.08.2020, виписками з медичної карти стаціонарного хворого № 26750, № 19998, № 19755 та іншими медичними документами, у яких зафіксовано травми, отримані внаслідок ДТП, їх наслідки та погіршення стану здоров`я. Посилаючись на ст. 26-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що мінімальний розмір страхового відшкодування у разі встановлення ІІ групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат, тобто станом на серпень 2020 року - 85014 грн. У зв`язку з невиплатою зазначеної суми позивачка нарахувала 3 % річних - 4388,12 грн., пеню - 17245,03 грн. та інфляційні втрати - 12565,41 грн., усього 34198,56 грн. Крім того, вважає, що внаслідок тривалого невиконання страховиком зобов`язань їй завдано моральної шкоди, яку оцінює у 20000 грн. У зв`язку з наведеним вважає, що ПрАТ «УТСК» безпідставно не здійснило належну страхову виплату та порушило її право на отримання страхового відшкодування.

Крім того, 27.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій стверджує, що доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності є безпідставними, оскільки із заявою про виплату страхового відшкодування вона звернулася 20.09.2020, а після погіршення стану здоров`я 02.03.2021 повторно надала страховикові необхідні документи. Листом від 16.12.2021 відповідач витребував додаткові документи, які через об`єктивні обставини та несвоєчасне реагування МСЕК вдалося отримати лише 02.06.2023. Листом від 13.11.2023 відповідач повідомив про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та встановленням ІІ групи інвалідності, однак прямо про відмову у виплаті не зазначив, тому саме з цього моменту позивачка вважає порушеним своє право та вважає, що строк позовної давності не пропущено. Зазначає, що надані відповідачу медичні документи підтверджують отримання травм унаслідок ДТП, безперервне лікування та погіршення стану здоров`я, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності. Вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок, оскільки конкретний документ, який необхідно надати, та орган, уповноважений його видати, страховиком не визначалися. Також зазначає, що виконала всі вимоги страховика щодо надання документів та сприяла встановленню причин і обставин ДТП. Заперечує твердження відповідача про повне відшкодування шкоди, зазначаючи, що фактично отримала лише 6 905,08 грн витрат на лікування, а погодження інших сум не було. Крім того, вважає недостатньою виплату моральної шкоди у розмірі 345,23 грн, оскільки вона не відповідає характеру та обсягу завданих їй фізичних і моральних страждань. Посилаючись на ст. 36.5 Закону та ч. 2 ст. 625 ЦК України, вважає, що у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування має право на стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, долучених до матеріалів справи.

Позиція відповідача: 06.05.2025 на адресу суду від представника відповідача ПрАТ «Українська Транспортна Страхова Компанія» Медведенко Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник зазначила, що позивачем пропущено загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України його перебіг починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, відповідач вказав, що право вимоги до страховика виникло з моменту ДТП - 12.08.2020, а тому звернення до суду 13.03.2025 відбулося після спливу позовної давності. Сам факт запровадження воєнного стану, на думку відповідача, не є безумовною підставою для поновлення строку без доведення обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. У зв`язку з цим просив застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Також, зазначила, що 15.08.2020 позивач повідомила ПрАТ «УТСК» про ДТП від 12.08.2020 та звернулася із заявою про відшкодування шкоди, завданої майну, а 06.10.2020 - щодо відшкодування витрат на лікування. 23.10.2020 між сторонами було укладено угоду про виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля у сумі 99500 грн., яку відповідач сплатив у повному обсязі. Крім того, позивачу відшкодовано 6905,08 грн. витрат на лікування та 345,25 грн. моральної шкоди, тобто загалом 7250,33 грн.

12.03.2021 позивач звернулася із заявою про страхову виплату у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності. Відповідач вказав, що надані документи не підтверджували причинно-наслідкового зв`язку між ДТП від 12.08.2020 та зміною групи інвалідності з ІІІ на ІІ. Відповідно до відповідей Шевченківської міжрайонної МСЕК від 05.05.2021 та 27.06.2023, ІІ групу інвалідності позивачу встановлено за причиною «загальне захворювання», а МСЕК не має повноважень встановлювати причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та зміною групи інвалідності. Позивача неодноразово повідомляли про необхідність надати документи на підтвердження такого зв`язку, зокрема листами від 14.07.2021, 16.12.2021, 29.03.2023 та 01.08.2023. Оскільки належних і допустимих доказів того, що ІІ групу інвалідності встановлено саме внаслідок ДТП, позивачем не надано, відповідач вважає вимоги про відповідну страхову виплату необґрунтованими, посилаючись на ст. 12, 81 ЦПК України.

Крім того, вважає, що вимога про додаткове відшкодування моральної шкоди є безпідставною, оскільки передбачені ст. 26-1 спеціалізованого Закону 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у сумі 345,25 грн. позивачу вже виплачено. Вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також вважає необґрунтованими, оскільки вони є похідними від основної вимоги про виплату страхового відшкодування у зв`язку зі зміною групи інвалідності, правових підстав для якої, на думку відповідача, не встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, а також зауважив, що сторона позивача не довела наявності передбачених законом підстав для отримання страхового відшкодування, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

12.02.2026 ухвала про відкриття провадження у справі; 25.04.2025 заява про надсилання копії позовної заяви з додатками; 06.05.2025 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; 06.05.2025 відзив на позовну заяву; 27.05.2025 відповідь на відзив; 17.07.2025 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; 30.07.2025 ухвала про закриття підготовчого та призначення справи до судового розгляду; 25.02.2026 клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи; 25.02.2026 ухвала судового засідання про витребування доказів; 25.02.2026 ухвала судового засідання про витребування доказів; 19.03.2026 відповідь щодо виконання ухвали суду від 25.02.2026; 19.03.2026 витребувані ухвалою суду від 25.02.2025 медичні карти стаціонарного хворого № 19755, 26750, 41572, 19998; 23.03.2026 клопотання про витребування доказів (оригінал медично-експертної справи ОСОБА_1 ); 30.03.2026 заява про перенесення судового засідання; 05.08.2026 долучені в судовому засіданні відповіді на запит.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до постанови Маневицького районного суду Волинської області від 08.10.2020 у справі №164/1431/20, провадження 3/164/483/2020 вбачається, що ОСОБА_3 12 серпня 2020 року, біля 16 год. 05 хвилин, на 353 км + 400 м автодороги Київ-Чоп (М 06), керуючи автомобілем «Volvo FH 13.440», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом „Schwarzmuller", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Rogue» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого автомобіль «Audi A4» по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 307», реєстратиний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Така не оскаржувалась та набрала законної сили 19.10.2020.

Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як водія транспортного засобу марки «Volvo FH», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «УТСК» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1594541.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 15.08.2020 позивач звернулася до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з ДТП, яка сталася 12.08.2020, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «Nissan», д.р.н. НОМЕР_7 .

Згідно з угодою про узгодження розміру та порядку виплати страхового відшкодування від 23.10.2020 сторони погодили, що розмір страхового відшкодування потерпілій за наслідками ДТП, яка мала місце 12.08.2020, за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн, становить 99500,00 грн. Зазначена сума є остаточною та не підлягає подальшому перегляду сторонами на користь ОСОБА_1 або будь-якої іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до платіжних доручень №№ 33589, 33638, 33686, 33724, 33769, 33820, 33867, 33914, 33972, 34060, 34103, 34145, 34194, 34241, 34281, 34467, 34516, 34561, 34606, 34667, 34801, 34896, 34953, 35058, 35111, 35159, 35231, 35276, 35322, 35450, 35494, 35542, 35594, 35654, 35719, 35792, 35850, 35902, 35982, 36030, 36081, 36130, у період з 04.12.2020 по 18.02.2021 ПрАТ «УТСК» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок НОМЕР_8 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на загальну суму 99500,00 грн, із зазначенням у призначенні платежу: «страх. відшк-ння зг. акту №417-1-20 від 04.12.20р., договір АО-1594541, ОСОБА_1 без ПДВ».

Крім того, відповідно до заяви про отримання страхового відшкодування від 20.09.2020 позивач звернулася до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка сталася 12.08.2020 та внаслідок якої було завдано шкоди її здоров`ю, за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО-1594541, із перерахуванням коштів на рахунок НОМЕР_8 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з платіжними дорученнями №№ 32556, 32595, 32638 у період з 03.11.2020 по 05.11.2020 ПрАТ «УТСК» здійснило на рахунок НОМЕР_8 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 7250,33 грн., з яких 6905,08 грн. становили документально підтверджені та погоджені витрати на лікування, а 345,25 грн. - моральна шкода, розрахована у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Факт здійснення зазначених виплат підтверджується також випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.11.2020 по 01.12.2020, сформованою у 2023 році.

Відповідно до виписки акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ №916284 (вих. №1617/2) від 09.03.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами первинного огляду 03.03.2016, встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок «загального захворювання» строком до 01.04.2018. Згідно п. 12 «Діагноз МСЕК» зазначено: віддалені наслідки ЧМТ.

Як вбачається з консультаційного висновку спеціаліста №12607 від 12.08.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хвора 12.08.2020 доставлена бригадою ШМД від с. Ямпіль, зі слів лікаря ШМД травма внаслідок ДТП. За висновком спеціаліста струс головного мозку, розтягнення м`язів шиї, забій …..

Відповідно до виписки № 19755 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила стаціонарне лікування в період з 16.08.2020 по 21.08.2020, за результатами якого основним діагнозом визначено: віддалені наслідки ЗЧМТ (2005 р.) у вигляді післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворно-гіпертензивним си-м, частими (1-2 рази в тиждень), лікворно-динамічні кризами, церебрастенічним си-м, стійкими цефалгіями; остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, стійкий больовий та м`язово-тонічний синдроми.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 044526 від 15.03.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами повторного огляду, проведеного 02.03.2021, встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок «загального захворювання» строком до 01.04.2023. Згідно з пунктом 12 «Діагноз МСЕК» зазначено: «Післятравматична енцефалопатія (ЗЧМТ/2005 р., 2020 р.)».

Крім того, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №738751 від 23.03.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами повторного огляду, проведеного 10.03.2023, встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок «загального захворювання» пожиттєво.

Відповідно до виписки №26750 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила стаціонарне лікування в період з 31.08.2021 по 07.09.2021, за результатами якого основним діагнозом визначено: 167.4 Гостра гіпертензивна енцефалопатія. Гіпертензивний криз T90.5, G93.2 Віддалені наслідки перенесених ЗЧМТ(2005, 2020р). Післятравматичний церебральний арахноїдит, в стадії загострення, з вторинним синдромом внутрішньочерепної гіпертензії, частинами (2-3 рази в тиждень) лікворо-гіпертензійними кризами, дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою, емоційно-вольовими та вестибуло-атактичними порушеннями з розладами координації рухів, статики та функції ходи. Церебростенія. M50.1 Остехондроз шийно-грудного відділа хребта з больовим часторецидивуючим корінцевим та мязевотонічним синдромами. Стійка цервікоторакалгія.

Відповідно до виписки №41572 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила стаціонарне лікування в період з 16.12.2021 по 23.12.2021, за результатами якого основним діагнозом визначено: 167.4 Гостра гіпертензивна енцефалопатія. Гіпертензивний криз T90.5, G93.2 Віддалені наслідки перенесених ЗЧМТ(2005, 2020р). Післятравматичний церебральний арахноїдит, в стадії загострення, з вторинним синдромом внутрішньочерепної гіпертензії, частинами (2-3 рази в тиждень) лікворо-гіпертензійними кризами, дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою, емоційно-вольовими та вестибуло-атактичними порушеннями з розладами координації рухів, статики та функції ходи. Церебростенія. M50.1 Остехондроз шийно-грудного відділа хребта з больовим часторецидивуючим корінцевим та мязевотонічним синдромами. Стійка цервікоторакалгія.

Відповідно до виписки №19998 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила стаціонарне лікування в період з 27.04.2022 по 04.05.2022, за результатами якого основним діагнозом визначено: 167.4 Гостра гіпертензивна енцефалопатія. T90.5, G93.2 Залишкові явища перенесених ЗЧМТ(2005, 2020р). Післятравматичний церебральний арахноїдит, в стадії загострення, з вторинним синдромом внутрішньочерепної гіпертензії, частинами (3-4 рази в тиждень) лікворо-гіпертензійними кризами, дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою, емоційно-вольовими та вестибуло-атактичними порушеннями з розладами координації рухів, статики та функції ходи. Соматогенний астено-неврологічний синдром. M50.1 Остехондроз шийно-грудного відділа хребта з больовим часторецидивуючим корінцевим та мязевотонічним синдромами. Стійка цервікоторакалгія.

Згідно з відповідями КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» - Шевченківської міжрайонної МСЕК № 32 від 15.04.2021 та № 69 від 13.06.2023, надати офіційну інформацію із зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між встановленою ОСОБА_1 групою інвалідності та ДТП, що сталася 12.08.2020, не є можливим, оскільки під час проведення медико-соціальної експертизи потерпілих унаслідок ДТП експертні рішення не передбачають розмежування причин травм, а лікарями-експертами МСЕК враховується ступінь обмеження життєдіяльності хворого та визначається причина інвалідності «загальне захворювання». Це пов`язано з тим, що причинно-наслідковий зв`язок із дорожньо-транспортною пригодою визначається органами судово-медичної експертизи. При прийнятті експертного рішення щодо визначення групи інвалідності потерпілим зазначення іншої причини, окрім категорії «загальне захворювання», можливе лише на підставі документів, виданих органами внутрішніх справ та лікувально-профілактичним закладом, які підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди та її вплив на стан здоров`я потерпілого. Зазначені документи у медико-експертній справі ОСОБА_1 відсутні.

Водночас, відповідно до відповідей, наданих представником позивача в судовому засіданні 05.08.2026, а саме листів № 836/03.03 від 02.04.2026 та № 1854/03.03 від 29.07.2026, КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» повідомило, що в актах приймання-передачі медико-експертних справ, прийнятих на баланс підприємства від КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» відповідно до наказу ДОЗ ЛОДА № 230 від 13.05.2025, інформація щодо медико-експертної справи ОСОБА_1 відсутня. У зв`язку з цим пошук зазначеної медико-експертної справи передано до кластерних та надкластерних багатопрофільних лікарень Львівської області, в яких проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до розпорядження начальника ЛОВА від 09.12.2024 № 1320/0/5-24ВА.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12,13,81ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписамист.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до вимог ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Судом встановлено, що 12.08.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volvo FH 13.440», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля «Nissan Rogue», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 08.10.2020 у справі №164/1431/20 встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а зазначена постанова набрала законної сили 19.10.2020.

Також встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volvo FH 13.440» була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО-1594541.

Разом із тим, сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди, наявність у позивачки тілесних ушкоджень та встановлення їй після ДТП ІІ групи інвалідності не є достатніми для виникнення у страховика обов`язку щодо здійснення страхової виплати, передбаченої статтею 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 26.1 статті 26 зазначеного Закону шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України.

Згідно з пунктом 26.2 статті 26 цього Закону мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у разі встановлення ІІ групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. При цьому сама норма прямо пов`язує право на таку виплату зі стійкою втратою працездатності саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, необхідною умовою для задоволення заявленої позивачкою вимоги є встановлення не лише факту ДТП та подальшого встановлення ІІ групи інвалідності, а й наявності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, яка сталася 12.08.2020, та стійкою втратою працездатності, яка зумовила встановлення позивачці ІІ групи інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування, а питання достатності доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачка, обґрунтовуючи позов, посилається на консультативний висновок спеціаліста №12607 від 12.08.2020, виписки з медичних карт стаціонарного хворого № 19755, № 26750, № 41572, № 19998, документи МСЕК, а також на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 08.10.2020.

Проте суд не може погодитися з твердженням позивачки, що наведені докази в сукупності підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та встановленням їй ІІ групи інвалідності.

Так, відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ № 916284 від 09.03.2016, ще до ДТП, яка відбулася 12.08.2020, ОСОБА_1 за результатами огляду, проведеного 03.03.2016, було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок «загального захворювання», при цьому в діагнозі МСЕК зазначалися віддалені наслідки черепно-мозкової травми.

Таким чином, на момент ДТП позивачка вже мала стійке порушення стану здоров`я, яке було підставою для встановлення їй ІІІ групи інвалідності.

Дійсно, з консультативного висновку спеціаліста № 12607 від 12.08.2020 вбачається, що в день ДТП ОСОБА_1 була доставлена бригадою швидкої медичної допомоги, а серед іншого їй було встановлено струс головного мозку, розтягнення м`язів шиї та забій ….. Зазначений документ підтверджує факт звернення за медичною допомогою після ДТП та наявність певних тілесних ушкоджень.

Однак цей висновок не містить висновку про те, що отримані 12.08.2020 ушкодження спричинили стійку втрату працездатності позивачки, зумовили погіршення її стану здоров`я до такого ступеня, що стало підставою для зміни ІІІ групи інвалідності на ІІ групу, або перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з такою зміною.

Так само наведені у справі виписки з медичних карт стаціонарного хворого підтверджують подальше лікування позивачки та містять діагнози, пов`язані, зокрема, з наслідками ЗЧМТ 2005 та 2020 років. Проте жодна із зазначених виписок не містить однозначного медичного висновку про те, що саме травма, отримана внаслідок ДТП 12.08.2020, стала причиною стійкої втрати працездатності та встановлення ІІ групи інвалідності.

Навпаки, із досліджених судом документів вбачається, що стан здоров`я позивачки має тривалий характер, а в медичній документації зазначаються як наслідки ЗЧМТ 2005 року, так і наслідки травми 2020 року.

Особливого значення суд надає документам медико-соціальної експертизи. Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 044526 від 15.03.2021, за результатами повторного огляду, проведеного 02.03.2021, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності строком до 01.04.2021. При цьому причиною інвалідності визначено «загальне захворювання», а в діагнозі зазначено: «Післятравматична енцефалопатія (ЗЧМТ/2005 р., 2020 р.)».

Згодом, за результатами повторного огляду 10.03.2023, позивачці встановлено ІІ групу інвалідності пожиттєво, також внаслідок «загального захворювання».

Таким чином, документи МСЕК не містять висновку про те, що ІІ групу інвалідності встановлено саме внаслідок ДТП від 12.08.2020.

Більше того, відповідно до відповідей Шевченківської міжрайонної МСЕК № 32 від 15.04.2021 та № 69 від 13.06.2023, надати офіційну інформацію із зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між встановленою ОСОБА_1 групою інвалідності та ДТП від 12.082020 не є можливим, оскільки під час проведення медико-соціальної експертизи експертні рішення не передбачають розмежування причин травм, а лікарями-експертами МСЕК визначається причина інвалідності «загальне захворювання». У цих відповідях також зазначено, що причинно-наслідковий зв`язок із дорожньо-транспортною пригодою визначається органами судово-медичної експертизи.

Отже, документи МСЕК, на які посилається позивачка, не підтверджують обставину, покладену нею в основу позову, а навпаки свідчать про те, що відповідний причинно-наслідковий зв`язок під час медико-соціальної експертизи не був встановлений.

Суд також бере до уваги, що згідно з листами КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» № 836/03.03 від 04.04.2026 та № 1854/03.03 від 29.07.2026 інформація щодо медико-експертної справи ОСОБА_1 в актах приймання-передачі медико-експертних справ, прийнятих на баланс підприємства від КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», відсутня, у зв`язку з чим пошук зазначеної справи передано до відповідних закладів охорони здоров`я.

Таким чином, судом за погодженням учасників процесу вживалися заходи для отримання додаткових доказів щодо обставин встановлення позивачці інвалідності, однак на момент ухвалення рішення належного документа, який би підтверджував причинний зв`язок між ДТП 12.08.2020 та зміною групи інвалідності позивачки, суду не надано.

При цьому суд не ототожнює відсутність такого документа із неможливістю існування відповідного причинного зв`язку як такого. Однак у межах цивільного процесу саме позивачка повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Саме по собі припущення про те, що погіршення стану здоров`я та встановлення ІІ групи інвалідності пов`язані з ДТП, не може бути покладене в основу судового рішення.

Суд також враховує, що питання про те, чи призвели конкретні тілесні ушкодження до стійкої втрати працездатності та чи перебуває така втрата працездатності у причинному зв`язку з конкретною травмуючою подією, належить до сфери спеціальних медичних знань. Водночас відповідного категоричного висновку спеціаліста чи експерта з цього питання матеріали справи не містять.

Сам факт того, що у медичних документах після ДТП поряд із наслідками ЧМТ 2005 року зазначаються також наслідки ЧМТ 2020 року, не дає підстав для однозначного висновку, що саме ДТП від 12.08.2020 спричинила зміну групи інвалідності позивачки з ІІІ на ІІ.

За таких обставин суд, оцінюючи докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, приходить до висновку, що позивачкою не доведено необхідну складову для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення страхової виплати, передбаченої пунктом 26.2 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, що встановлена їй ІІ група інвалідності та пов`язана з нею стійка втрата працездатності настали внаслідок ДТП, яка мала місце 12.08.2020.

При цьому суд враховує, що відповідач здійснив страхові виплати за підтверджені витрати на лікування у розмірі 6905,08 грн. та моральну шкоду у розмірі 345,25 грн., а після звернення позивачки у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності неодноразово повідомляв про необхідність надання документів, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та зміною групи інвалідності.

Отже, доводи позивачки про безпідставне невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати страхового відшкодування суд вважає необґрунтованими, оскільки на момент вирішення спору належними та достатніми доказами не підтверджено сам факт виникнення у відповідача обов`язку здійснити таку виплату.

З огляду на те, що вимога про стягнення 80014,00 грн. страхового відшкодування у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, відсутні також правові підстави для задоволення похідних від неї вимог про стягнення пені у розмірі 17245,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 565,41 грн та 3% річних у розмірі 4388,12 грн.

Зазначені вимоги безпосередньо пов`язані з твердженням позивачки про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати страхового відшкодування. Однак за відсутності встановленого судом обов`язку відповідача здійснити заявлену страхову виплату відсутні й правові підстави вважати, що відповідач допустив прострочення виконання такого грошового зобов`язання.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 20000,00 грн. моральної шкоди.

Як встановлено судом, відповідачем позивачці вже було виплачено 345,25 грн моральної шкоди, що становило 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Вимога позивачки про стягнення додатково 20000,00 грн. моральної шкоди не ґрунтується на встановлених судом обставинах, оскільки позивачкою не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо додаткової страхової виплати у зв`язку зі стійкою втратою працездатності. Крім того, спеціальним законом визначено розмір моральної шкоди, яка відшкодовується страховиком у межах відповідних правовідносин, а тому самі по собі посилання позивачки на тривалість лікування, фізичні та моральні страждання не є підставою для стягнення зі страховика довільно визначеної суми у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено обставину, яка є визначальною для вирішення спору, причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою від 12.08.2020 та стійкою втратою працездатності, у зв`язку з якою їй було встановлено ІІ групу інвалідності.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність у позивачки захворювань та наслідків черепно-мозкової травми, що передували ДТП, про встановлення їй ще у 2016 році ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання, а також про те, що при встановленні ІІ групи інвалідності у 2021 році та при повторному огляді у 2023 році причиною інвалідності визначено «загальне захворювання». Наявні медичні документи не дають можливості зробити беззаперечний висновок про те, що саме ДТП 12.08.2020 спричинила стійку втрату працездатності, яка зумовила зміну групи інвалідності.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, пені, інфляційних втрат та 3% річних недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» слід відмовити повністю.

Суд не застосовує позовну давність як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є недоведеними по суті, а позивачкою не підтверджено їх належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська Транспортна Страхова Компанія», ЄДРПОУ 22945712, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41.

Суддя: Д. А. Кукса