Рішення № 139029683, 14.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 331/2866/26

Провадження №: 2/336/3404/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Дармограй А.Т. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.11.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №514694-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 9000,00 грн. Відповідно до якого, строк кредиту 24 тижні до 18.04.2025; процентна ставка (фіксована) 1% в день; одноразова комісія за надання кредиту, що складає 1800,00 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування на банківську картку відповідача грошових коштів. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на момент подачі позову до суду утворилась заборгованість в розмірі 30 510,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4500,00 грн. сума заборгованості за штрафи; 1800,00 грн. сума комісії за видачу кредиту. Посилаючись на викладені обставини, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 06.05.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ «Універсал Банк» докази.

22.05.2026 на виконання ухвали суду, від АТ «Універсал Банк» надійшла витребовувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідач до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно дослідивши обставини справи, надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №514694-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення договору, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до якого відповідачу були перераховані грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у даному договорі (п.2.1. договору). Кредитна лінія надається строком на 24 тижні з дати отримання Кредиту позичальником, до 18.04.2025 (п.2.3., п.2.7. договору). Стандартна процентна ставка за кредитом (фіксована) 1% в день. (п.2.4. договору). Крім того, відповідач погодився на одноразову сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 1800,00 грн. Порядок укладення кредитного договору в електронній формі, права та обов`язки сторін договору, визначені Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», з якими до укладення договору відповідач був ознайомлений.

Судом досліджені правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Бізнес Позика» в редакції 16.08.2024, паспорт споживчого кредиту до договору №514694-КС-001 від 01.11.2024, анкету клієнта на видачу кредитних коштів від 01.11.2024.

Відповідно до платіжних доручень та анкети клієнта ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало ОСОБА_1 на його банківську карту № НОМЕР_1 згідно з договором №514694-КС-001 від 01.11.2024 грошові кошти в сумі 9000,00 гривень. Факт належності ОСОБА_1 зазначеної вище банківської карти та перерахування йому грошових коштів в розмірі 9000,00 грн. також підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, випискою про рух коштів по картці за період з 01.11.2024 по 18.04.2025.

Згідно з довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за договором №514694-КС-001 від 01.11.2024 в розмірі 30 510,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4500,00 грн. сума заборгованості за штрафи; 1800,00 грн. сума комісії за видачу кредиту.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Заборгованість за кредитним договором відповідачем не спростована. Доказів добровільної сплати заборгованості за кредитним договором №514694-КС-001 від 01.11.2024 матеріали справи також не містять.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, відповідач не виконав свої зобов`язання та не повернув кредитні кошти у встановлений строк, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 4500,00 грн. за нарахування штрафу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Щодо нарахування відповідачу комісії за видачу кредиту, суд вбачає наступне.

Відповідно до умов п.2.5. Кредитного договору №514694-КС-001від 01.11.2024, вбачається, що комісія за надання кредиту складає 1800,00 грн.

Однак, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У зв`язку з цим в частині стягнення за нарахування штрафу та комісії за надання кредиту необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 2113,00 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 80, 81, 89, 141, 264, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України ст. 512, 514, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №514694-КС-001 від 01.11.2024 в розмірі 24 210,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 210,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в сумі 2113,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд.26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.Л. Коваленко

14.08.26