Ухвала суду № 139028605, 17.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позову

17 серпня 2026 р. справа № 520/23239/26 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ АГРО» (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України (далі за текстом - відпвідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про 1) визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за № 9756911/38385877 від 20.10.2023 року щодо податкової накладної №2 від 05.10.2023 року; 2) зобов`язання Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 05.10.2023 року; 3) визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за № 9848920/38385877 від 02.11.2023 року щодо податкової накладної №5 від 25.10.2023 року; 4) зобов`язання Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 25.10.2023 року; 5) визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за №9848921/38385877 від 02.11.2023 року щодо податкової накладної №4 від 24.10.2023 року; 6) зобов`язання Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 24.10.2023 року; 7) визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за №9621924/38385877 від 29.09.2023 року щодо податкової накладної №2 від 01.09.2023 року; 8) зобов`язання Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 01.09.2023 року,

встановив:

Позов надійшов до суду 31.07.2026р., і ухвалою суду від 04.08.2026р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини; документи на підтвердження господарської операції з ТОВ "ТПК Техно-Двір", долучені до позовної заяви, у читабельному вигляді.

Дану ухвалу представник позивача отримав 04.08.2026р. та через систему "Електронний суд" 10.08.2026р. подав документи на підтвердження господарської операції з ТОВ "ТПК Техно-Двір" та заяву про поновлення пропущеного строку, аргументуючи яку зазначив, що пропуск строку звернення до адміністративного суду зумовлений об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, пов`язаними з наслідками збройної агресії Російської Федерації: унаслідок неодноразових обстрілів м. Харкова було пошкоджено орендоване приміщення, в якому зберігалася документація ТОВ «ПРОФІТ АГРО», значна частина документів була втрачена або пошкоджена, що зумовило необхідність їх відновлення та фактично унеможливило своєчасну підготовку позову. Додатково на можливість підприємства своєчасно звернутися до суду впливали систематичні ракетні та дронові обстріли, перебої з електропостачанням, повітряні тривоги та необхідність забезпечення безпеки працівників, а також обмеженість кадрових ресурсів, оскільки облікову, фінансову та звітну роботу на підприємстві здійснює один бухгалтер. Після відновлення необхідної документації та стабілізації умов роботи позивач отримав реальну можливість звернутися за правничою допомогою та підготувати позов. Позивач вважає наведені причини поважними та просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання про усунення недоліків в оформленні позову та наявності підстав для прийняття позову до розгляду, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі і в частині дотримання обов"язку звернення до суду у межах визначеного законом строку.

Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим - третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2024р. по справі №320/21139/23 зазначив, що: "Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення."

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.03.2024р. по справі №260/6165/23.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

В межах цього спору позивач оскаржує рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.10.2023р. №9756911/38385877, від 02.11.2023р. №9848920/38385877, від 02.11.2023р. №9848921/38385877, від 29.09.2023р. №9621924/38385877.

Зі змісту позову слідує, що заявник не скористався правом оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному порядку (тобто позасудовому порядку) до ДПС України відносно згаданих у позові податкових накладних.

Відтак, з урахуванням правил комунікації між платником податків та контролюючим органом у сфері реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виключно в електронному вигляді про існування рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.10.2023р. №9756911/38385877, від 02.11.2023р. №9848920/38385877, від 02.11.2023р. №9848921/38385877, від 29.09.2023р. №9621924/38385877 заявник повинен був довідатись не пізніше - 29.09.2023р., 20.10.2023р. та 02.11.2023р. відповідно.

Згідно з ч.4 ст.122 КАС України строк на подачу позову про спонукання до реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у спірних правовідносинах становить шість місяців, розпочав перебіг - 30.09.2023р., 21.10.2023р. та 03.11.2023 р., збіг - 30.03.2024р., 21.04.2024р. та 03.05.2024р. відповідно.

Натомість, позов до суду подано через систему "Електронний суд" - 31.07.2026р.

Тривалість пропуску строку звернення до суду з огляду на приписи ч.3 ст.122 КАС України є значною, бо майже на 2,5 роки перебільшує визначений процесуальним законом строк.

У поданій заяві про поновлення пропущеного строку заявник зазначив, що пропуск строку звернення до адміністративного суду зумовлений об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, пов`язаними з наслідками збройної агресії Російської Федерації: унаслідок неодноразових обстрілів м. Харкова було пошкоджено орендоване приміщення, в якому зберігалася документація ТОВ «ПРОФІТ АГРО», значна частина документів була втрачена або пошкоджена, що зумовило необхідність їх відновлення та фактично унеможливило своєчасну підготовку позову. Додатково на можливість підприємства своєчасно звернутися до суду впливали систематичні ракетні та дронові обстріли, перебої з електропостачанням, повітряні тривоги та необхідність забезпечення безпеки працівників, а також обмеженість кадрових ресурсів, оскільки облікову, фінансову та звітну роботу на підприємстві здійснює один бухгалтер.

Стосовно усіх обставини дії правового режиму воєнного стану суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано початок агресії Російської Федерації проти України - 20.02.2014р. та набуття цією агресією повномасштабного характеру - 24.02.2022р.

При цьому, у нормах Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ факт такої агресії було використано законодавцем у якості причини для зменшення тривалості строку звернення до суду (а не у якості фактору збільшення тривалості строку звернення до суду), позаяк у період дії правового режиму воєнного стану публічні інтереси суспільства у відносинах, де учасником є Держава Україна набувають пріоритету над власними інтересами приватних осіб.

Постанова Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21 містить правові висновки про те, що: 1) введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.; 2) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

До того ж у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22 сформульована правова позиція, за якою сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивача у встановлені строки, у звязку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Проте у позові та подано процесуальному документі заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об`єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

Тому посилання заявника на знеособлені фактори загальної дії воєнного (військового) характеру безвідносно до конкретної життєвої ситуації, у якій заявник потрапив у становище фізичної нездатності (неможливості) подати позов не можуть бути кваліфіковані у якості поважних причин пропуску строку на звернення до суду.

Станом на дату звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі дія воєнного стану в Україні продовжувалася і триває досі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Суд наголошує, що посилання позивача на те, що вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв`язку із збройною агресією проти нашої країни, вплинули на можливість нормального ведення суб`єктами, зокрема платниками податків, своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог, жодним чином не обґрунтовують та не підтверджують поважність підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Більш того, поновлення строку заявнику за наявності такого обґрунтування його пропуску поставить у нерівне становище інші товариства, які за таких же умов звертаються до суду в межах строків встановлених процесуальним законодавством.

Окрім того, за викладеними твердженнями, відповідно до Витягу з ЄРДР номер кримінального провадження 22022220000003567 від 13.12.2022 року було внесено відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 438 ККУ та зафіксовано обставини та насліди обстрілу, який відбувся 03.03.2022р по будівлі за адресою вул. Сумська, 53, м. Харків.

Разом із тим, у межах спірних правовідносин податкові накладні датовані 05.10.2023, 25.10.2023, 24.10.2023, 01.09.2023, а спірні рішення про відмову в їх реєстрації прийняті 20.10.2023, 02.11.2023, 29.09.2023.

Отже, наведені позивачем у тексті заяви обставини самі по собі не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду саме після виникнення спірних правовідносин та протягом установленого законом шестимісячного строку і не доводять прямого та безпосереднього причинно-наслідкового зв"язку між існуванням згаданих у заяві факторів та втратою фізичної можливості вчинення процесуальної дії з приводу подачі позову до суду.

Відсутність у платника податків штатного найманого працівника за посадою - юриста, необізнаність посадових осіб позивача про зміст норм права, які регулюють строки звернення до суду, також не можуть бути кваліфіковані судом у якості поважних причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки матеріали справи не містять доказів існування у заявника об"єктивно нездоланної та непереборної неможливості отримання професійної правничої допомоги адвоката.

Усі окреслені вище фактори є виключно проявом суб"єктивного ставлення заявника до організації провадження господарської діяльності, а не об"єктивними та нездоланними чинниками фактичної дійсності.

Окремо суд зважає, що фактично визнані заявником обставини фізичного складання спірних податкових накладних (податкова накладна №2 від 05.10.2023р. на суму 124.999,86 грн, податкова накладна №4 від 24.140.2023р. на суму 127.199,85 грн, податкова накладна №5 від 25.10.2023р. на суму 1.115.248,75 грн, податкова накладна №4 від 24.10.2023р. на суму 124.999,86 грн, податкова накладна №2 від 01.09.2023р. на суму 158.495.57 грн) та фізичного направлення податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням змісту п.п.14.1.36, ст.14, п.п.14.1.185 ст.14, п.п.14.1.191 ст.14, п.п. "а" п.185.1 ст.185, п.п. "б" п.185.1 ст.185, ст.2001, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також правил функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр), що відбувається в автоматизованому режимі за приписами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569) та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165) виключають існування нездоланних і непереборних перешкод у зверненні до суду із відповідним позовом про спонукання суб"єкта владних повноважень до примусової реєстрації в Реєстрі складених платником податків податкових накладних.

Стосовно на посилання заявника на обставину пошкодження майна та документації у квартирі за адресою - м.Харків, вул.Сумська, б.53, кв.2а суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відносно кримінального провадження №22022220000003567 від 13.12.2022р. ця подія мала місце не пізніше календарної дати - 13.12.2022р.

Суд вкотре наголошує, що у межах спірних правовідносин податкові накладні датовані 05.10.2023, 25.10.2023, 24.10.2023, 01.09.2023, а спірні рішення про відмову в їх реєстрації прийняті 20.10.2023, 02.11.2023, 29.09.2023.

Тож, задекларована заявником подія пошкодження майна за матеріалами справи не знаходиться у прямому та безпосередньому причинно-наслідковому зв"язку ані з фізичною здатністю заявника до виписування податкових накладних (котра не була втрачена у межах спірних правовідносин), ані з фізичною здатністю заявника до подання пояснень на додаткових документів у цілях продовження процедури реєстрації спірних податкових накладних (що є обов"язковою передумовою для прийняття оскаржених рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних).

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 11.08.2026р. по справі №3220/48993/24: 1) усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності; 2) поважними причинами пропуску строку не можуть виступати складнощі в організації трудового процесу, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними; ст.44 КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду з позовною заявою. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Крім того, господарська діяльність здійснюється самостійно, на власний ризик та має здійснюватися належним чином.

За загальним правилом згідно з ч.1 ст.121 КАС України при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №640/3489/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Тобто, введення воєнного стану на території України може бути поважною причиною для поновлення позивачу процесуального строку, у випадку, якщо позивач зазначить конкретні обставини, які вплинули на своєчасність звернення до суду та зазначить як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, а також надасть відповідні докази.

У даному конкретному випадку заява про поновлення строку та документи додані до неї не містять аргументів щодо того, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду.

Суд наголошує, що усі доводи сторони позивача стосовно: дії форс-мажорних обставин згідно з ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", факторів воєнного стану, масованих ракетних та дронових обстрілів міста Харкова; знеструмлення; втрати документів, пошкодження майна, зупинення роботи платника податків на час дії сигналів - "Повітряна тривога", роботи у штаті заявника лише одного бухгалтера, відсутності у директора Товариства юридичної освіти є вкрай знеособленими і тому не можуть бути кваліфіковані судом у якості таких, що доводять втрату фізичної здатності вчинення процесуальної дії з подачі до суду позовів із вимогами про скасування оскаржених рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних (які були прийняті 20.10.2023, 02.11.2023, 29.09.2023) на протязі понад 2,5 років.

Існування інших обставин, котрі б поза розумним сумнівом засвідчували втрату заявником фізичної можливості вчинення процесуальної дії з приводу подачі позову у межах спірних правовідносин судом з документів сторони позивача не виявлено.

З урахуванням викладених вище міркувань, суд доходить до переконання про те, що позов поданий поза межами строку звернення до суду без доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1. Викладені в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ АГРО» від 10.08.2026р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ АГРО» про поновлення строку звернення до суду від 10.08.2026р. - залишити без задоволення.

Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026р. у справі №520/23239/26 - визнати невиконаними.

2. Позов - повернути.

3.Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4.Копію ухвали надіслати заявникові.

5.Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко