Ухвала суду № 139028556, 17.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

17 серпня 2026 р. Справа № 520/24978/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області (адреса 63304, Харківська область, Берестинський район, місто Берестин, вулиця Історична, будинок 84, ЄДРПОУ 03196481), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до, яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, що оформлено у формі листа, Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області за вих. № 02-19/461 від 12 лютого 2026 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 , за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити призначення державної соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 , за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року і провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення, тобто обрано спосіб захисту, передбачений пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України, який застосовується щодо індивідуального акта.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З наведеного визначення слідує, що індивідуальний акт характеризується сукупністю ознак: він приймається на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг; він стосується прав або інтересів визначеної в ньому особи; його дія вичерпується виконанням або має визначений строк. Обов`язковою ознакою рішення суб`єкта владних повноважень як предмета судового контролю є те, що таке рішення породжує, змінює або припиняє права та обов`язки особи, тобто спричиняє для неї правові наслідки.

Документ, який лише повідомляє особу про обставини, що вже настали, або роз`яснює зміст нормативних приписів, таких наслідків не спричиняє, а тому рішенням суб`єкта владних повноважень не є і в порядку пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України оскарженню не підлягає.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2021р. у справі № 640/11938/20, де зазначено, що лист, який не створює конкретних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, а також у постанові Верховного Суду від 29.02.2024р. у справі № 280/5678/22, де розмежовано відповіді на звернення із роз`ясненням положень порядків і рішення про відмову, та зазначено, що відповіді на звернення не є тими розпорядчими документами, з прийняттям яких виникають правові наслідки для позивача.

Із тексту позовної заяви судом встановлено, що 10 лютого 2026 року адвокатом Романовою Г.В. до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області було подано адвокатський запит про надання інформації стосовно призначення допомоги на проживання ОСОБА_2 за період з червня 2023 року по червень 2024 року та інформації про причини невиплати державної соціальної допомоги на проживання.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Отже, адвокатський запит за своїм призначенням спрямований на отримання інформації та копій документів, а не на ініціювання розгляду органом питання про призначення особі державної соціальної допомоги. Відповідь на такий запит є формою надання інформації і за своєю правовою природою не є актом застосування права.

За змістом самої позовної заяви лист Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області за вих. № 02-19/461 від 12 лютого 2026 року повідомляє, що на ОСОБА_2 вже було призначено допомогу внутрішньо переміщеній особі по 31.07.2023 року, а термін виплати допомоги було припинено і не поновлено з наступного місяця після припинення допомоги, у зв`язку з чим програмним забезпеченням ЄІССС допомогу на проживання не було призначено, оскільки звернення вважається повторним і відсутні причини для її поновлення.

Таким чином, названий лист повідомляє про обставини, які настали у 2023 році, і про причини, з яких виплата допомоги не була поновлена, тобто містить інформацію про вже вчинене раніше волевиявлення органу, а не нове рішення, прийняте за наслідками розгляду заяви особи про призначення допомоги. Доказів звернення позивача до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про призначення державної соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року, а так само доказів прийняття органом рішення за наслідками розгляду такої заяви, до позовної заяви не додано.

Отже, дійсним предметом спору у цій справі є не лист від 12.02.2026 № 02-19/461, а непризначення та невиплата ОСОБА_2 державної соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Державна соціальна допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам є періодичною щомісячною виплатою, а тому факт її ненадходження стає відомим особі, яка її отримує, або її законному представнику вже за наслідками першого місяця, за який виплату не здійснено.

Із тексту позовної заяви слідує, що виплату допомоги ОСОБА_2 було припинено з 31.07.2023 року, а за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року інформація про нарахування виплат була відсутня. ОСОБА_1 є законним опікуном ОСОБА_2 з 29 серпня 2023 року.

За таких обставин позивач як законний представник дізналася або повинна була дізнатися про ненадходження допомоги за серпень 2023 року не пізніше вересня 2023 року, а про ненадходження допомоги за лютий 2024 року - не пізніше березня 2024 року. Шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав, порушених непризначенням та невиплатою допомоги за спірний період, сплив, відповідно, не пізніше вересня 2024 року.

Позовну заяву подано до Харківського окружного адміністративного суду 12 серпня 2026 року, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду.

Суд зазначає, що подання адвокатського запиту до органу, отримання відповіді на нього, а так само звернення до Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області та отримання відповіді цього органу не змінюють моменту, з якого позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення права. Отримання будь-яких відповідей від суб`єкта владних повноважень як за власними зверненнями особи, так і внаслідок одержання правничої допомоги адвоката, а також формування власної правової позиції щодо відповідності закону раніше вчиненого волевиявлення органу за своєю суттю є не моментом настання обізнаності з порушенням права, а моментом початку реального захисту вже порушеного права.

Протилежний підхід дозволяв би особі відновлювати сплив строку звернення до суду необмежену кількість разів шляхом повторних звернень до того самого органу з тих самих питань, що прямо суперечить призначенню інституту строків в адміністративному судочинстві.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем не подано, причин пропуску строку у позовній заяві не наведено, доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, до позовної заяви не додано.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду з позовом, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 4, 5, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області (ЄДРПОУ 03196481), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду з позовом та наданням доказів поважності причин його пропуску.

3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

5. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

6. Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.

7. Ухвала постановлена та підписана 17 серпня 2026 року.

Суддя С.В. Смагар