Рішення № 139028375, 17.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року № 520/10622/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28008 код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та скасувати рішення № 205150004658 від 10.02.2026 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 03.04.1979 року по 18.06.1979 року, з 13.12.1979 року по 04.05.1980 року, та здійснити призначення і виплату пенсії з врахуванням даного страхового стажу з дня звернення до територіального управління ПФУ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано страховий стаж ОСОБА_1 в період роботи з 03.04.1979 року по 18.06.1979 року, з 13.12.1979 року по 04.05.1980 року та як наслідок прийнято рішення № 205150004658 від 10.02.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку процесуального документа.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду відзив, в якому з доводами позову не погодилось, зазначило про наявність правових підстав для винесення оскаржуваного рішення. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області подало до суду відзив, в якому зазначило, що періоди роботи з 03.04.1979 по 15.11.1979, з 13.12.1979 по 05.05.1980 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно трудової книжки позивача від 25.07.1975 дата прийому на роботу (03.04.1979) зазначена пізніше дати наказу про прийом (19.06.1979), дата поновлення на роботі (13.12.1979) зазначена раніше дати наказу про поновлення на роботі (21.02.1980). З урахуванням вказаних обставин вважає прийняте рішення правомірним та у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.

Заяву від 20.03.2026 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 15 до 20 років. Вік позивача на дату звернення 66 років 3 місяці. Страховий стаж позивача склав 13 років 6 місяців 27 днів. До страхового стажу зараховано наступні періоди: з 01.09.1974 по 16.07.1975 (навчання), з 18.07.1975 по 14.12.1976, з 03.01.1977 по 21.03.1977, з 18.01.1978 по 19.01.1979, з 19.06.1979 по 15.11.1979, з 21.02.1980 по 05.05.1980, з 16.05.1980 по 21.05.1982 (військова служба), з 20.08.1982 по 18.09.1982, з 25.01.1983 по 26.04.1984, з 21.08.1985 по 08.10.1985, з 04.02.1986 по 15.05.1986, з 01.09.1986 по 23.02.1988, з 21.09.1988 по 22.06.1990, з 01.11.1990 по 20.03.1991 (навчання), з 13.10.1992 по 10.11.1993, з 04.08.1997 по 24.07.1998 (безробіття).

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 18.06.1984 по 27.06.1985 згідно трудової книжки від 25.07.1975, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, яке не завірене належним чином; період з 06.11.1985 по 04.12.1985 згідно трудової книжки від 25.07.1975, оскільки відсутня назва організації. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.03.2025 № 205150004658 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі №520/14023/25 визнано протиправним та скасовано рішення від 27.03.2025 №205150004658 про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 20.03.2025, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1984 по 27.06.1985, з 06.11.1985 по 04.12.1985.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі №520/14023/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було повторно розглянуто заяву від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком, зараховано до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1984 по 27.06.1985, з 06.11.1985 по 04.12.1985.

До страхового стажу загалом зараховано наступні періоди: з 01.09.1974 по 16.07.1975 (навчання), з 18.07.1975 по 14.12.1976, з 03.01.1977 по 21.03.1977, з 18.01.1978 по 19.01.1979, з 19.06.1979 по 15.11.1979, з 21.02.1980 по 05.05.1980, з 16.05.1980 по 21.05.1982 (військова служба), з 20.08.1982 по 18.09.1982, з 25.01.1983 по 26.04.1984, з 18.06.1984 по 27.06.1985, з 21.08.1985 по 08.10.1985, з 06.11.1985 по 04.12.1985, з 04.02.1986 по 15.05.1986, з 01.09.1986 по 23.02.1988, з 21.09.1988 по 22.06.1990, з 01.11.1990 по 20.03.1991 (навчання), з 13.10.1992 по 10.11.1993, з 04.08.1997 по 24.07.1998 (безробіття).

Страховий стаж роботи позивача склав 14 років 8 місяців 6 днів.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/14023/25 за результатом повторного розгляду заяви від 20.03.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 10.02.2026 № 205150004658 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від № 205150004658 від 10.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком незаконним і протиправним та таким, що порушує охоронювані чинним законодавством України права та інтереси Позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з абз. 1-2, 4 ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (частини 1 статті 44 Закону).

Згідно частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 10.02.2026 № 205150004658 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається підстав та мотивів не зарахування спірного періоду роботи позивача з 03.04.1979 року по 18.06.1979 року та з 13.12.1979 року по 04.05.1980 року.

З матеріалів відзиву, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області що не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 03.04.1979 по 15.11.1979 та з 13.12.1979 по 20.02.1980 оскільки, згідно трудової книжки позивача від 25.07.1975 дата прийому на роботу (03.04.1979) зазначена пізніше дати наказу про прийом (19.06.1979), дата поновлення на роботі (13.12.1979) зазначена раніше дати наказу про поновлення на роботі (21.02.1980).

З дослідженої трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено наявність запису №5 про прийняття учнем гірника забою І розряду з 03.04.1979р. на підставі наказу №256к від 19.06.1979р., запису №7 з 15.11.1979р. про звільнення за ст.36 п.3 КЗоТ УССР у зв`язку з призовом на військову службу, наказ №616 від 16.06.1979р., запису №8 з 13.12.1979р. поновлено на попереднє місце підземним гірника очисного забою V розряду, наказ №103/к від 21.02.1980р., запису №9 з 05.05.1980р. звільнено за ст.36 п.3 у зв`язку з призовом у Радянську Армію, наказ №259/к від 12.05.1980р.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем також надано довідку архівного відділу адміністрації міста Горлівка №16/02-07-06/246 від 06.03.2019р. Відомості довідки містять алогічні записи тим, що зазначені в трудовій книжці.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області вказується, що дата прийому на роботу (03.04.1979) зазначена пізніше дати наказу про прийом (19.06.1979), дата поновлення на роботі (13.12.1979) зазначена раніше дати наказу про поновлення на роботі (21.02.1980).

Отже, спірним є період з 03.04.1979 по 15.11.1979 та з 13.12.1979 по 20.02.1980, як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.02.2026 № 205150004658 про відмову в призначенні пенсії період з 21.02.1980 по 05.05.1980 до страхового стажу зараховано.

Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено наявність запису №5 про прийняття учнем гірника забою І розряду з 03.04.1979р. на підставі наказу №256к від 19.06.1979р., запису №7 з 15.11.1979р. про звільнення за ст.36 п.3 КЗоТ УССР у зв`язку з призовом на військову службу, наказ №616 від 16.06.1979р., запису №8 з 13.12.1979р. поновлено на попереднє місце підземним гірника очисного забою V розряду, наказ №103/к від 21.02.1980р., запису №9 з 05.05.1980р. звільнено за ст.36 п.3 у зв`язку з призовом у Радянську Армію, наказ №259/к від 12.05.1980р.

Суд звертає увагу, що недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, зокрема, щодо спірних періодів.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за неточності в трудовій книжці, в тому числі, за незазначення в трудовій книжці записів, підписів, оскільки остання заповнюється виключно роботодавцем, а не самим працівником.

Щодо неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області довідки архівного відділу адміністрації міста Горлівка №16/02-07-06/246 від 06.03.2019р. суд зазначає таке.

Зі змісту преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) випливає, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст.1 Закону № 1207-VII визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі, й органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. Разом з цим "днр" та "лнр" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання, наданної представниками так званих "днр" та "лнр" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, ч.1 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Водночас згідно зі ст.9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до ч.3 ст.9 зазначеного Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "днр" згідно з законодавством України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Приписами ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ, документи, видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при вирішенні питання щодо перерахунку розміру пенсії.

З вказаної довідки, вбачається наявність таблиці розрахунку кількості відпрацьованих днів позивачем, а саме: квітень 1979р. - 24 дні, травень 1979р. - 24 дні, червень 1979р. - 22 дні, грудень 1979р. - 17 днів, січень 1980р. - 25 днів, лютий 1980р. - 23 дні.

Отже, зазначена довідка частково підтверджує спірний період та мала бути врахованою пенсійним органом при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пенсійним органом безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.04.1979 по 15.11.1979 та з 13.12.1979 по 20.02.1980 року.

Стосовно належного відновлення порушеного права позивача суд зазначає, що дії зобов`язального характеру як спосіб відновлення порушених прав можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалося рішення по суті звернення позивача, а відтак, оскільки оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має бути покладений обов`язок щодо зарахування стажу та призначення пенсії.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії звернувся 20.03.2025, він має право на призначення пенсії з 20.03.2025.

Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу роботи для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 03.04.1979 року по 18.06.1979 року, з 13.12.1979 року по 20.02.1980 року, та здійснити призначення і виплату пенсії з врахуванням даного страхового стажу з 20.03.2025 року.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13, 14, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28008 код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу роботи для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 03.04.1979 р. по 18.06.1979 р. та з 13.12.1979 р. по 20.02.1980 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 205150004658 від 10.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу роботи для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 03.04.1979 року по 18.06.1979 року, з 13.12.1979 року по 20.02.1980 року, та здійснити призначення і виплату пенсії з врахуванням даного страхового стажу з 20.03.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28008 код ЄДРПОУ 13486010) суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.