Рішення № 139026337, 17.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Рівне№460/1531/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2025 № 172750009733;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин, з моменту звернення, 18.12.2025, у розмірі 70 % від розміру грошового забезпечення чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 , але не менше ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що рішенням Гощанського районного суду Рівненської області у справі № 557/878/25 було встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком ОСОБА_2 , який 02.08.2024 зник безвісти внаслідок штурмових дій, завданих військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області. Цим же рішенням встановлено факт перебування позивача на утриманні у цивільного чоловіка. Відтак, в листопаді 2025 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії щодо переходу з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника. У відповідь позивачу було відмовлено у прийнятті заяви з підстав того, що вона не має права на таку пенсію. Тому, в грудні 2025 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України повторно подала заяву про перехід з одного виду пенсії на інший. Заява позивача за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду по суті до відповідача. Відповідач рішенням від 24.12.2025 № 172750009733 відмовив позивачу в призначенні пенсії, оскільки заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надана раніше, ніж досягнення пенсійного віку 60 років. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вважає, що набула право звернення до органу Пенсійного фонду України для переходу з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника. З огляду на що, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

16.02.2025 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками розгляду заяви та наданих документів 24.12.2025 Головним управлінням винесено рішення № 172750009733 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надана раніше ніж досягнення пенсійного віку 60 років. Також вказує, що відсутні документальні підтвердження факту утримання або спільного проживання з померлим годувальником, що є однією з обов`язкових умов для призначення/переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18.06.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та усіх доданих до неї документів (матеріалів), за результатами розгляду яких прийнято спірне рішення від 24.12.2025 № 172750009733.

29.06.2026 на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли витребувані судом документи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 09.07.2025 у справі № 557/878/25, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено повністю, а саме:

встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який 02.08.2024 зник безвісти внаслідок штурмових дій, завданих військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області та жінки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без реєстрації шлюбу з 14.02.2014;

встановлено факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

18.12.2025 позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 18.12.2025 направлено для розгляду до відповідача.

24.12.2025 відповідачем прийнято рішення № 172750009733, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підставою прийняття пенсійним органом такого рішення, як слідує з його змісту, слугувало те, що заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подана заявницею раніше, ніж досягнення пенсійного віку 60 років.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору особи одного з виду пенсій.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV закріплено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Частиною третьою статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів частини першої статті 38 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як слідує зі змісту спірного рішення від 24.12.2025 № 172750009733, підставою для відмови в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника слугувало те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач не досягнула пенсійного віку 60 років.

Відтак, спірним у межах цієї справи є визначення права позивача на переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Так, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Тобто саме досягнення цього віку є загальною умовою набуття права на пенсію за віком у розумінні зазначеної норми.

Водночас згідно з пунктом 2 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV, право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають, зокрема, непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника чоловік або дружина, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону.

Судом установлено, що на день звернення із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (18.12.2025) позивач досягла віку 51 рік 5 місяців 22 дні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент звернення до пенсійного органу позивач не досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV.

Відтак, вона не відповідала одній із передбачених пунктом 2 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV умов, необхідних для переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Натомість у позовній заяві позивач посилається на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначаючи, що є непрацездатним членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин. У зв`язку з цим позивач вважає, що набула право на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до пункту "в" частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII.

Разом з тим, суд критично оцінює такі покликання та вважає їх необгрунтованими в контексті фактичних обставин спірних правовідносин з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Статтею 29 Закону № 2262-ХІІ закріплено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XIІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XIІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01.01.2022;

г) дід і бабуся при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

З аналізу статті 36 Закону № 1058-IV слідує, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника виникає у непрацездатного члена сім`ї загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти, військовослужбовця за умови дотримання встановлених законом вимог.

Зокрема, пунктом «б» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII установлено загальне правило, за яким до непрацездатних членів сім`ї належать батьки, дружина або чоловік, які досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, незалежно від тривалості страхового стажу, або є особами з інвалідністю.

Водночас пункт "в" частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII встановлює спеціальне правове регулювання, за яким батьки та дружина або чоловік, якщо вони не взяли повторний шлюб, осіб, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби, мають право на пенсію не раніш як за п`ять років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, установленого частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, незалежно від тривалості страхового стажу або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Отже, наведена норма встановлює спеціальні, більш сприятливі умови пенсійного забезпечення для членів сімей осіб, смерть яких перебуває у причинному зв`язку з проходженням військової служби.

При цьому, застосування зазначеної норми можливе лише за наявності сукупності таких юридично значущих обставин:

годувальник належав до осіб, на яких поширюється дія Закону № 2262-XII;

годувальник загинув, помер чи пропав безвісти в період проходження служби або помер після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

після смерті годувальника заявник не уклав повторного шлюбу;

заявник досяг віку, який є на п`ять років меншим від пенсійного віку, установленого частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV або має право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо він є особою з інвалідністю.

У позовній заяві позивач наводить обґрунтування про те, що в розумінні Закону № 2262-XII вона є непрацездатним членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин, оскільки отримує дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини пешої статті 115 Закону № 1058-IV.

Оцінюючи такі доводи, суд зазначає, що зі змісту статті 30 Закону № 2262-XII слідує, що законодавцем визначено декілька альтернативних умов вікового критерію, за наявності яких дружина (чоловік) загиблого (померлого) військовослужбовця визнається непрацездатним членом сім`ї та має право на призначення пенсії.

Такими підставами, як вже зазначено судом, є:

досягнення віку, який дає право на призначення пенсії не раніше ніж за п`ять років до віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

наявність права на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 зазначеного Закону;

наявність права на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до закону;

або встановлення інвалідності.

При цьому, на переконання суду, зазначені вікові умови є самостійними та мають альтернативний характер.

Водночас, зазначена норма не пов`язує виникнення такого права виключно з досягненням особою загального пенсійного віку або віку, визначеного частиною першою статті 26 цього Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 28.06.2024 призначено дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини другої статті 115 Закону № 1058-IV як жінці, яка народила п`ятьох або більше дітей та виховала їх до шестирічного віку.

Суд повторно наголошує, що однією із вікових умов для призначення пенсії є наявність права на дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, не виключає її права на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII передбачає самостійну альтернативну вікову підставу, а саме наявність права на дострокову пенсію за віком.

Відтак, оскільки на час звернення із заявою про переведення на пенсію у разі втрати годувальника позивач мала право на дострокову пенсію за віком, тобто відповідала одній із самостійних умов, прямо передбачених пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII, а тому мала право на призначення пенсії у разі втрати годувальника за Законом № 2262-XII за умови дотримання інших вимог, встановлених законом.

В цьому контексті доводи позивача є обгрунтованими.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення (призначення) пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

За таких обставин, підстави для застосування відповідачем при вирішенні поданої заяви положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» були відсутні.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивачка зверталася до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Такі докази не були надані й сторонами під час судового розгляду та не здобуті судом.

У зв`язку з чим, у відповідача не виникло правових підстав для оцінки заяви позивача в контексті її відповідності встановленим Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» умовам, в тому числі щодо віднесення позивача до кола непрацездатних членів сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_2 .

Таким чином, правовідносини щодо призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника підлягають оцінці відповідно до положень саме Закону № 1058-IV, а не будь-якого іншого закону.

Відтак, суд констатує, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV позивач не відповідала віковому критерію, визначеному статтею 26 Закону № 1058-IV, а тому право на призначення пенсії за віком у неї на той час ще не виникло.

Відповідні мотиви й були покладені відповідачем в основу спірного рішення від 24.12.2025 № 24.12.2025 про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, у зв`язку з чим таке рішення є обґрунтованим та правомірними.

За таких обставин, в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012; код ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК