Рішення № 139026334, 17.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Рівне№460/2838/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 № 172850009159 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 починаючи з 30.01.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 16.08.1991 по 29.01.2026, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06, від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06, та виплативши заборгованість, яка виникне у зв`язку з цим.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 15.02.2021 отримує пенсію за віком, яка їй призначена у зв`язку з досягненням пенсійного віку 60 років та обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що у зв`язку зі звільненням з посади, робота на якій дає право на призначення пенсії державного службовця 29.01.2026, маючи стаж роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 понад 24 роки, а на дату звільнення понад 34 роки, вона набула право на призначення їй пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Відтак, 29.01.2026 вона подала до Пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію за віком державного службовця та надала усі документи, які підтверджують відповідний спеціальний стаж та відображають заробітну плату державного службовця для обчислення розміру пенсійної виплати. Подані документи за принципом екстериторіальності (визначення органу, що розглядає документи автоматизованим способом) надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для вирішення питання про призначення пенсії. Проте, рішенням від 06.02.2026 № 172850009159 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця, з підстав відсутності станом на 01.05.2016 у позивача 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивач вважає протиправним вказане рішення відповідача як таке, що винесено з порушенням чинного законодавства, оскільки посади службовців податкових органів прирівняні до категорій посад державних службовців, а їх спеціальні звання до рангів державної служби. Відтак, вважає наявними підстави для скасування оскарженого рішення про відмову в перерахунку пенсії у спосіб переведення на пенсію державного службовця. За цих підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.

24.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30.07.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та усіх доданих до неї документів (матеріалів), за результатами розгляду яких прийнято спірне рішення від 06.02.2026 № 172850009159.

31.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом документи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 15.02.2021 отримує пенсію за віком, яка їй призначена у зв`язку з досягненням пенсійного віку 60 років на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.01.2026 на підставі наказу від 19.01.2026 № 8-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Рівненській області у зв`язку з виходом на пенсію згідно з пунктом 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

30.01.2026 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду за місцем свого проживання із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом Законом України «Про державну службу».

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 30.01.2026, зареєстровану за № 1417, направлено для розгляду до відповідача.

06.02.2026 відповідачем прийнято рішення № 172850009159, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. У рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на державній службі становить 1 рік 4 місяці 18 днів. Крім того, у спірному рішенні також зазначено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала в органах державної податкової служби з 14.08.1991 по 21.01.2026, де їй 04.01.1993 було присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І (першого) рангу.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову у переведенні на пенсію державного службовця та вважаючи таке рішення протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як стверджує позивач, досягнувши пенсійного віку 60 років та маючи загальний стаж роботи державної служби понад 34 роки на дату звільнення та понад 24 роки станом на 01.05.2016, вона набула право на вибір пенсії, яка може їй виплачуватись: за віком відповідно до Закону № 1058-IV чи за віком як державному службовцю з особливим порядком її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, для підтвердження права позивача щодо переходу на спеціальний вид пенсії за віком на умовах Законів України № 3723-XII, № 889-VIII визначальним є встановлення того, чи був наявний у неї станом на 01.05.2016 стаж державної служби 10 років за умови зайняття на цю дату посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала вона станом на 01.05.2016 на державній службі.

Суд враховує, що підставою для прийняття оскарженого рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії, яка обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком (державного службовця), яка обчислюється відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, слугував висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби.

Зокрема, зі спірного рішення слідує, що відповідач зарахував позивачу лише 01 рік 04 місяці 18 днів стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зарахувавши лише відрізки, коли позивачу присвоювалися ранги державного службовця, і відмовившись зараховувати інший період роботи в податкових органах, коли їй присвоювалися спеціальні звання.

Суд оцінює критично та відхиляє такі доводи відповідача з наступних підстав.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 09.08.1979, та трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.08.1991, місяться наступні записи:

запис № 1 від 06.08.1979 прийнята на посаду бухгалтера райпо Дубнівського районного споживчого товариства (Розпорядження від 06.08.1979 № 115);

запис № 2 від 04.12.1979 звільнена за власним бажанням (ст. 38 КЗпП УРСР), голова правління Дубнівського райпо (Розпорядження від 04.12.1979 № 198);

запис № 3 від 29.04.1983 прийнята економістом згідно зі штатним розписом (Наказ від 25.04.1983 № 11-л);

запис № 4 від 05.03.1985 звільнена по переводу до Заготконтори Рівненської райспоживспілки (Наказ від 05.03.1985 № 17);

запис № 5 від 05.03.1985 прийнята на посаду бухгалтера для заміщення відсутнього працівника у зв`язку з народженням дитини, по переводу з райспоживспілки (Наказ від 06.03.1985 № 11);

запис № 6 від 17.07.1987 переведена на посаду заступника головного бухгалтера (Наказ від 17.07.1987 № 69);

запис № 7 від 01.03.1989 Заготконтору перейменовано в районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненського РСС (Постанова № 37 від 28.02.1989);

запис № 8 від 24.03.1989 переведена на посаду головного бухгалтера (Наказ № 45 від 24.03.1989);

запис № 9 від 15.08.1991 звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП УРСР (за власним бажанням) (Указ № 122 від 15.08.1991);

Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області

запис № 10 від 14.08.1991 прийнята на посаду економіста І категорії сектору обліку і звітності на період відпустки по догляду за дитиною т. ОСОБА_2 (Наказ від 14.08.1991 № 8-л);

запис № 13 від 13.01.1992 посаду перейменовано на старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності (Наказ від 13.01.1992 № 1);

запис № 14 від 28.05.1992 призначена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку і звітності (Наказ від 28.05.1992 № 4-л);

запис № 15 від 04.01.1993 призначена на посаду головного податкового інспектора того ж відділу (Наказ від 04.01.1993 № 4-ос);

запис № 16 від 04.01.1993 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби І рангу (Наказ від 26.10.1992 № 33);

запис № 17 від 05.01.1994 призначена на посаду за її згодою начальника відділу обліку і звітності (Наказ обл. ДПІ від 04.01.1994 № 2);

запис № 18 від 01.08.1995 прийнято Присягу державного службовця (Закон України «Про державну службу»);

запис № 19 від 25.11.1996 звільнена у зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції по Рівненському району на підставі Указу Президента України «Про утворення державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» № 760/96 від 22.08.1996 у порядку переводу до державної податкової адміністрації у Рівненському районі, п. 5 ст. 36 КЗпП (Наказ № 19-о від 25.11.1996);

Державна податкова адміністрація у Рівненському районі

запис № 20 від 26.11.1996 призначена в порядку переводу на посаду начальника відділу обліку та звітності (Наказ № 1-о від 26.11.1996);

запис № 21 від 23.12.1996 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу (Наказ № 4 від 23.12.1996);

запис № 22 від 14.02.1998 Державну податкову адміністрацію у Рівненському районі перейменовано в державну податкову інспекцію у Рівненському районі (Закон України № 83/98-ВР від 05.02.1998);

запис № 23 від 30.04.1998 призначена з 01 травня 1998 року на посаду начальника відділу обліку, звітності та прогнозування надходжень (Наказ № 14-о від 30.04.1998);

запис № 24 від 31.07.2000 відділ обліку, звітності та прогнозування надходжень перейменовано у відділ обліку, звітності та оперативного аналізу надходжень з 31.07.2000 (Наказ № 89-о від 31.07.2000);

запис № 25 від 02.08.2002 у зв`язку зі змінами в структурі Державної податкової інспекції у Рівненському районі призначена на посаду начальника відділу адміністрування облікових показників, прогнозування та аналізу податкових надходжень (Наказ № 34-о від 02.08.2002);

запис № 26 від 29.08.2003 у зв`язку зі змінами в організаційній структурі відділ адміністрування облікових показників, прогнозування та аналізу податкових надходжень перейменовано у відділ обліку та звітності (Наказ № 62 від 29.08.2003);

запис № 27 від 13.07.2004 звільнена із посади начальника відділу обліку та звітності по переводу на роботу в Рівненську ОДПІ, п. 5 ст. 36 КЗпП України (Наказ № 63-о від 13.07.2004);

Рівненська об`єднана державна податкова інспекція

запис № 28 від 14.07.2004 прийнята на посаду головного державного податкового інспектора сектору обліку та звітності Рівненського відділення в порядку переводу з ДПІ у Рівненському районі (Наказ № 2-о від 14.07.2004);

запис № 29 від 01.11.2004 призначена на посаду завідувача сектору обліку та звітності Рівненського відділення після проходження стажування (Наказ № 104-о від 10.11.2004);

запис № 30 від 07.10.2005 призначена на посаду начальника відділу обліку та звітності після успішного проходження стажування (Наказ № 107-о від 07.10.2005);

запис № 31 від 02.12.2005 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІ (другого) рангу (Наказ № 156-о від 02.12.2005);

запис № 32 від 10.04.2006 звільнено із займаної посади по переводу на роботу в ДПІ у м. Рівне, п. 5 ст. 36 КЗпП України (Наказ № 42-о від 10.04.2006);

Державна податкова інспекція у м. Рівне

запис № 33 від 11.04.2006 прийнято на посаду начальника відділу обліку та звітності по переводу з Рівненської ОДПІ (Наказ № 1-о від 11.04.2006);

запис № 34 від 18.01.2007 переведено на посаду начальника управління обліку та звітності, як таку, що успішно пройшла стажування (Наказ № 1-о від 18.01.2007);

запис № 35 від 02.07.2007 переведено на посаду начальника відділу обліку та звітності (Наказ № 61-о від 02.07.2007);

запис № 36 від 01.03.2012 Державну податкову інспекцію у м. Рівне реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у м. Рівному (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981);

запис № 37 від 01.03.2012 призначена на посаду начальника управління аналізу, обліку та звітності, як таку, що успішно пройшла стажування, в порядку переведення з ДПІ у м. Рівне (Наказ № 1-о від 01.03.2012);

запис № 38 від 27.06.2013 Державну податкову інспекцію у м. Рівному ДПС реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229);

запис № 39 від 27.06.2013 переведена в порядку переведення на посаду начальника координаційно-моніторингового управління Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Наказ № 1-о від 27.06.2013);

запис № 40 від 27.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця (Наказ № 1-о від 27.06.2013);

запис № 41 від 30.12.2013 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи І рангу (Наказ № 93-о від 30.12.2013);

запис № 42 від 16.06.2014 переведена на посаду начальника координаційно-моніторингового управління (Наказ № 63-о від 16.06.2014);

запис № 43 від 29.12.2014 Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311);

запис № 44 від 29.12.2014 переведена в порядку переведення на посаду начальника координаційно-моніторингового управління, як таку, що успішно пройшла стажування (Наказ № 2-о від 29.12.2014);

запис № 45 від 25.02.2016 переведена на посаду начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем (Наказ № 9-о від 25.02.2016);

запис № 46 від 19.06.2017 переведено на посаду начальника відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем (Наказ № 17-о від 19.06.2017);

запис № 47 від 13.11.2018 звільнена з посади начальника відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДФС у Рівненській області згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» та п. 5 ст. 36 КЗпП України (Наказ № 34-о від 13.11.2018);

Головне управління ДФС у Рівненській області

запис № 48 від 14.12.2018 призначена на посаду начальника відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем Рівненського управління, як переможець конкурсу, в порядку переведення з Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (Наказ № 117-о від 13.12.2018);

запис № 49 від 20.02.2019 переведена на посаду завідувача сектору обслуговування платників Рівненської державної податкової інспекції Рівненського управління (Наказ № 21-о від 18.02.2019);

запис № 50 від 21.02.2019 переведена на посаду начальника відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем Рівненського управління (Наказ № 28-о від 21.02.2019);

запис № 51 від 05.09.2019 звільнена із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Рівненській області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» та п. 5 ст. 36 КЗпП України (Наказ № 144-о від 29.08.2019);

Головне управління ДПС у Рівненській області

запис № 52 від 06.09.2019 призначена на посаду начальника відділу моніторингу доходів та обліку платежів Рівненського управління на умовах строкового договору на період відсутності основного працівника ( ОСОБА_3 ) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у порядку переведення з Головного управління ДФС у Рівненській області (Наказ № 31-о від 05.09.2019);

запис № 53 від 06.09.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця (Наказ № 31-о від 05.09.2019);

запис № 54 від 13.01.2020 переведена на посаду начальника відділу податкового моніторингу Рівненського управління на умовах строкового договору на період відсутності основного працівника ( ОСОБА_3 ) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Наказ № 4-о від 09.01.2020);

запис № 55 від 16.09.2020 переведена на посаду заступника начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів на період відсутності державного службовця ( ОСОБА_3 ) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Наказ № 124-о від 09.09.2020);

запис № 56 від 30.12.2020 звільнена із займаної посади у порядку переведення до Головного управління ДПС у Рівненській області згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» (Наказ № 180-о від 17.12.2020);

запис № 57 від 31.12.2020 призначена на посаду заступника начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів на умовах строкового призначення на період відсутності державного службовця ( ОСОБА_3 ) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у порядку переведення з Головного управління ДПС у Рівненській області (Наказ № 12-о від 22.12.2020);

запис № 58 від 04.05.2022 переведена на посаду заступника начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів (Наказ № 42-о від 29.04.2022);

запис № 59 від 03.08.2022 переведена на посаду заступника начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління економічного аналізу (Наказ № 77-о від 01.08.2022);

запис № 60 від 07.09.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця (Наказ № 133-о від 05.09.2022);

запис № 61 від 03.12.2024 переведена на посаду начальника відділу обліку платежів та зведеної звітності управління економічного аналізу (Наказ № 211-о від 03.12.2024);

запис № 62 від 07.09.2025 присвоєно 3 ранг державного службовця (Наказ № 183-о від 03.09.2025);

запис № 63 від 29.01.2026 припинена державна служба та звільнена з посади у зв`язку з виходом на пенсію згідно з пунктом 7 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (Наказ № 8-о від 29.01.2026).

Суд наголошує, що загальновизнаним є факт того, що до повноважень вказаних вище державних установ, у яких позивач працювала з 16.08.1991 по 29.01.2026, відносилась діяльність у сфері правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів (зборів).

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

Суд також встановив, що позивачем до заяви про переведення її на пенсію державного службовця долучено відповідачу довідку Головного управління ДПС у Рівненській області від 29.01.2026 № 7/17-00-11-31, до змісту якої слідує, що загальний стаж державної служби ОСОБА_1 згідно із Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» станом на 30.01.2026 складає 34 роки 05 місяців 07 днів; стаж роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 становив понад 24 роки.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII).

Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом № 3723-XII.

Частиною сьомою статті 15 Закону № 509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання:

-головний державний радник податкової служби;

-державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу;

-радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу;

-інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною четвертою статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

З наведеного вбачається, що даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно із пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що посадові особи контролюючих органів, зокрема податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Таким чином, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Порядком № 306.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2002 № 945 «Про спеціальні звання посадових осіб податкових органів» затверджено як положення про спеціальні звання посадових осіб податкових органів, так і порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів.

Додатком до вказаної постанови затверджено перелік категорій посад у податкових органах та спеціальних звань за такими посадами, відповідно до якого кожні із спеціальних звань у податковому органі прирівнюються до категорій посад державної служби.

Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб податкових органів.

Відтак, суд встановив, що як законодавцем, так і Урядом врегульовано, що спеціальні звання працівників податкових органів чітко відповідають категоріям посад державної служби.

Щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 16.08.1991 по 29.01.2026, то суд зазначає наступне.

Приписами абзацу другого пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі Порядок № 283) передбачалось, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, з аналізу вказаних вище положень судом встановлено, що як Законом № 889-VIII, так і нормами чинних в період до його прийняття Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Верховний Суд України у постанові від 08.10.2013 у справі № 21-275а13 сформулював правовий висновок, згідно з яким аналіз положень статті 37 Закону України № 3723-XII, Закону України № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 22.10.2025 у справі № 420/2055/25.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» (пункт 342.5 статті 342 ПК України).

Відповідно до пункту 342.6 статті 342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Як визначено приписами абзацом першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Як зазначалось судом, записами трудових книжок серії НОМЕР_1 , дата заповнення 09.08.1979, та серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.08.1991, підтверджується, що позивачу було присвоєно: з 04.01.1993 персональне звання інспектор податкової служби І (першого) рангу (наказ від 26.10.1992 № 33); з 23.12.1996 спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу (наказ № 4 від 23.12.1996); з 02.12.2005 спеціальне звання радник податкової служби ІІ (другого) рангу (наказ № 156-о від 02.12.2005); з 27.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця (наказ № 1-о від 27.06.2013); з 30.12.2013 спеціальне звання радник податкової та митної справи І рангу (наказ № 93-о від 30.12.2013); з 06.09.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця (наказ № 31-о від 05.09.2019); з 07.09.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця (наказ № 133-о від 05.09.2022); з 07.09.2025 присвоєно 3 ранг державного службовця (наказ № 183-о від 03.09.2025).

Відтак, посадові особи державних податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Така позиція суду викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Отже, як встановлено судом, стаж роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 склав понад 24 роки, а на дату звільнення з державної служби понад 34 роки, що передбачало наявність у ОСОБА_1 права на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, на дату подання заяви про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію державного службовця позивач: досягла 60 років, мала спеціальний стаж державної служби станом на 01.05.2016 понад 24 роки та станом на дату подання заяви понад 34 роки, звільнилась із посади державного службовця перед виходом на пенсію, а тому набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Зазначене дає суду підстави для висновку, що оскаржене рішення відповідача від 06.02.2026 № 172850009159 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII суперечить положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06, від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Отже, призначення позивачу пенсії державного службовця має відбуватись відповідно до поданої ним заяви з урахуванням доданих до неї документів.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048, затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Постанова № 1-3).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано довідку від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

Форма вказаних довідок відповідає формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (за стаж державної служби). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу".

Відтак, на переконання суду, при переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» слід враховувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06, від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06, оскільки згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 № 172850009159 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 починаючи з 30.01.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 16.08.1991 по 29.01.2026, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06, від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким переведенням, то суд вказує на таке.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, суд приходить висновку, що станом на момент ухвалення судом цього рішення про переведення позивача пенсії на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII ще не було і права позивача на виплату заборгованості за наслідками такого переведення ще не порушені.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в названій частині слід відмовити, як передчасних.

При цьому, суд наголошує, що обґрунтованість та правомірність таких позовних вимог як критерій для їх задоволення нівелюється тим, що відповідні права позивача ще не порушені, а чинне законодавство не допускає ухвалення судом рішень на майбутнє.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовну заяву слід задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 № 172850009159 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 починаючи з 30.01.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 16.08.1991 по 29.01.2026, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.01.2026 № 13/17-00-10-02-06, від 30.01.2026 № 14/17-00-10-02-06.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн, 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК